Рішення

від 26.01.2021 по справі 922/3122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3122/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський Харківської області до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків, 2. Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича, м. Красноград, 3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Петрівка Красноградського району Харківської області про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення земельної ділянки за участю представників:

прокурора - Кадацької Д.М., посв. № 058455 від 03.12.2020 року;

відповідача-1 - не з`явився;

відповідача-2 - не з`явився;

відповідача-3 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Первомайська місцева прокуратура Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 року № 1065-СГ;

2. Визнати недійсним, укладений 07.05.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 50,5159 га, яка розташовані за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9736300 від 19.05.2015 року;

3. Визнати недійсним, укладений 01.06.2018 року між фізичною особою- підприємцем Томком Андрієм Івановичем та СТОВ "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162362 від 17.07.2018 року.

4. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 вартістю 1446254,07 грн. (один мільйон чотириста сорок шість тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 07 копійок).

В обґрунтування позову зазначено, що під час вивчення прокуратурою матеріалів, на підставі яких Томку А.І. надано в оренду земельну ділянку, встановлено ряд істотних порушень, які на думку прокурора, зумовлюють необхідність визнання незаконними вказаного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області та недійсним договорів оренди та суборенди, а саме, звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, Томко А.І. мав на меті не створити фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2019 року на 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року підготовче засідання відкладено на 21.11.2019 року на 12:45 год.

22.10.2019 року відповідач-3 подав відзив (вх.№ 25285), в якому просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявності порушень при виданні оспорюваного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області; що прокурор не довів наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсними договорів оренди та суборенди; що прокурор при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності, на застосуванні наслідків спливу якого наполягає відповідач-3.

22.10.2019 року відповідач-2 подав відзив (вх.№ 25300), в якому просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області з відповідною заявою про надання в оренду земельної ділянки Томко А.І. належними доказами обґрунтував перспективи діяльності фермерського господарства яке має на меті її використовувати, її розмір, наявність у Томка А.І. достатнього рівня знань та навиків для ведення фермерського господарства тощо. Відповідач-2 наполягає на тому, що ФО-П Томко А.І. передаючи земельну ділянку в суборенду СТОВ "Мрія" на підставі договору суборенди від 01.06.2018 року діяв в межах своїх повноважень, без порушень умов договору оренди землі від 07.05.2015 року, та на підставі відповідного погодження орендодавця. Відповідач-2 вказує, що земельна ділянка отримана Томко А.І. в оренду згідно з договором оренди землі від 07.05.2015 року використовується за цільовим призначенням.

12.11.2019 року відповідач-1 подав відзив (вх.№ 27393), в якому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з посиланням на те, що дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо видачі спірного наказу відповідають вимогам ст.ст. 122-124 ЗК України; договір оренди землі від 07.05.2015 року укладено Головним управлінням Держземагенства у Харківській області в межах наданої йому компетенції та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства за згодою сторін та відповідно до наказу від 30.04.2015 року № 1065-СГ; договір оренди від 07.05.2015 року (п. 30) передбачає право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду на підставі відповідного дозволу орендодавця, і такий дозвіл було надано Головним управлінням Держземагенства у Харківській області громадянину Томку А.І. на відповідне звернення останнього.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 30.12.2019 року, підготовче засідання відкладено на 12.12.2019 року на 12:00 год.

12.12.2019 року прокурор подав відповідь на відзиви (вх.№ 30248), в якій наполягає на задоволенні позовних вимог. На думку прокурора, при поданні до Головного управління Держземагенства у Харківській області відповідної заяви Томко А.І. не обґрунтував розміру земельної ділянки, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових ресурсів, тобто, не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею його членів обробляти отриману у користування землю. При цьому, на думку прокурора, Головне управління Держземагенства в Харківській області приймаючи рішення про передачу Томку А.І. земельної ділянки для ведення фермерського господарства, діяло всупереч вимогам Закону України "Про фермерське господарство" та не перевірило можливість самостійно або працею найманих працівників вести фермерську діяльність. Як наслідок, прокурор вказує, що спірні наказ Головного управління Держземагенства в Харківській області щодо передачі в оренду Томку А.І. земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства необхідно визнати незаконним та скасувати як такий, що видано з порушенням вимог Закону України "Про фермерське господарство", з подальшим визнанням недійсними і договорів оренди та суборенди зі скасуванням їх державної реєстрації. Крім того, прокурор наполягає на тому, що ним при зверненні до суду з відповідним позовом не пропущено строк позовної давності, оскільки про наявність відповідних порушень прокурору стало відомо після надходження на його адресу відповідних матеріалів, а відповідачами до того ж не надано доказів, що починаючи з 2014 року органами прокуратури проводилась будь-яка перевірка законності виділення земельних ділянок ГУ Держземагенства у Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 року зупинено провадження у справі №922/3122/19 за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення ділянок, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Від прокурора надійшло повідомлення про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року провадження у справі № 922/3122/19 поновлено, підготовче засідання призначено на 05.01.2021 року о 11:50 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2021 року на 12:40 год.

26.01.2021 року відповідач-1 подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№ 1903) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19. Мотивуючи назване клопотання відповідач-1 наголосив, що у межах справи №922/1830/19 має бути вирішена виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, щодо юрисдикції розглядуваного спору.

Прокурор у судовому засіданні 26.01.2021 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача-1 та зупинення розгляду справи заперечував.

Представники відповідачів у судовому засіданні 26.01.2021 року не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі №922/3122/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19, з`ясувавши думку представника прокуратури, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

У контексті приписів п.7 ч.1 ст.228 ГПК України зупинення провадження у справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, суд враховує, що ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 року у справі №626/1052/17 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції та його підвідомчості господарським судам. Зазначена ухвала у встановленому законом порядку набрала законної сили, а тому є обов`язковою як для сторін справи, так і для господарського суду, який розглядає дану справу. Тим більше, що в силу закону, спори про підсудність між судами не допускаються. За таких обставин, спір по даній справі належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходив з наступного.

Згідно частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись з цим позовом, прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що Головним управлінням Держземагенства у Харківської області протиправно передано в довгострокову оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянину Томку А.І. , а останній отримавши її передав в суборенду СТОВ "Мрія". Внаслідок зазначених обставин СТОВ "Мрія" отримало в користування земельну ділянку без обов`язкової процедури проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор вказує, що вводячи державу в оману, Томко А.І. розширює земельний банк СТОВ "Мрія", тим самим ухиляючись від процедури земельних торгів, що в свою чергу призводить до ненадходження у відповідних розмірах грошових коштів до бюджету.

Тобто зазначені обставини свідчать про порушення земельного законодавства та неправомірне розпорядження землями державної власності.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області створено на підставі Постанови КМУ № 5 від 14.01.2015 року. При цьому, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником ГУ Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 № 442 Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізоване шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України та Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року № 333, ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.

Відповідно до вимог пп. 30 п. 3 зазначеного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання вимог земельного законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них.

Прокурор вказує, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області неналежним чином виконує покладені на нього функції, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки Томку А.І. , а останнім в подальшому СТОВ "Мрія".

У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача, даний позов заявлено прокурором самостійно.

Правомірність таких дій прокурора також підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 року у справі № 389/29/17 та від 22.05.2019 року у справі № 366/2648/16.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд зазначає наступне.

18.11.2013 року Томко Андрій Іванович звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 50,5159 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами заселеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. Згідно з заявою до неї заявник додав наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому); обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:01:000/00000534 від 22.11.2013 року громадянину Томку Андрію Івановичу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 50,5159 га, розташованої за межами населеного пункту с. Світле Красноградського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1065-СГ від 30.04.2015 року затверджено проект землеустрою та надано Томку Андрію Івановичу в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Світле Красноградського району Харківської області з кадастровим номером 6323381000:01:000:0081, площею 50,5159 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Томком А.І. , 07.05.2015 року укладено договір оренди вищевказаної змеленої ділянки, загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081, строком на 49 років, який зареєстровано 19.05.2015 року зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Відповідно до п. 14 вищевказаного договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з вимогами п. 30 вказаного договору, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.

Факт передачі спірної земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, після укладання вказаного договору оренди, громадянин Томко Андрій Іванович доданий до заяви від 18.11.2013 "бізнес-план" не реалізовував, фермерське господарство не створював, а звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою, в якій, в т.ч. просив надати йому дозвіл на передачу отриманої в оренду земельної ділянки, загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 в суборенду.

В подальшому відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Томко А.І. , на підставі договору суборенди від 01.07.2015 року передав в суборенду СТОВ "Мрія" земельну ділянку з кадастровим номером 6323381000:01:000:0081, загальною площею 50,5159 га.

Крім того, із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що у користуванні Томка А.І. на підставі договорів оренди перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення: 6323381000:01:000:0082 - 12,9326 га, 6323381000:04:000:0098 - 32,5292 га, 6323381000:04:000:0097 - 25,068 га, 6323381000:06:000:0157 - 48,6669 га, 6323381000:01:000:0081 - 50,5159 га, 6323381000:04:000:0096 - 22,0047 га, 6324584700:16:000:0056 - 20,1037 га, 6320280400:04:000:0583 - 17,0636 га, 6320280400:02:000:0266 - 50,8377 га, 6320280400:01:000:0524 - 12,2862 га, 6320280400:01:000:0525 - 6,0675 га, 6320280400:02:000:0267 - 7,1788 га, 6320280400:01:000:0526 - 7,6822 га, 6320280400:01:000:0527 - 12,2492 га, 6320280400:05:000:0554 - 4,2704 га, 6320287200:04:000:0502 - 35,9046 га, 6320287200:03:000:0202 - 9,6592 га, 6320287200:04:000:0502 - 14,6166 га, 6320287200:03:000:0203 - 19,2912 га, 6320287200:04:000:0504 - 40,2421 га, 6320287200:03:000:0204 - 42,0765 га, 6320287200:03:000:0205 - 52,6952 га, 6320287200:03:000:0206 - 98,0567 га, 6320287200:03:000:0208 - 63,6035 га, 6320280400:01:000:0523 - 42,2551 га, 6320287200:03:000:0209 - 7,7270 га, 6320287200:04:000:0505 - 14,4434 га, 6320280400:05:000:0557 - 65,3559 га, 6320280400:02:000:0261 - 51,8794 га, 6320280400:01:000:0518 - 52,6895 га, 6320280400:02:000:0262 - 65,4008 га, 6320280400:01:000:0519 - 37,6478 га, 6320280400:01:000:0520 - 53,9184 га, 6320280400:01:000:0521 - 5,0371 га, 6320280400:01:000:0522 - 9,6048 га, 6320280400:02:000:0265 - 8,3644 га, 6320280400:05:000:0555 - 6,3591 га, 6320280400:05:000:0556 - 7,8761 га, 6323381000:05:000:0067 - 3,76 га, 6323381000:06:000:0155 - 3,2413 га, 6323381000:03:000:0110 - 35,8217 га, 6323381000:04:000:0094 - 6,1235 га.

При цьому, зазначені земельні ділянки передані ФОП Томком А.І. у суборенду СТОВ "Мрія" та ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів".

Первомайська місцева прокуратура звернулася до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - ГУ Держгеокадастру в Харківській області, Томка А.І. та СТОВ "Мрія" в якому просила суд визнати незаконним та скасувати спірний наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду"; визнати недійсним, укладений 07.05.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томко А.І. договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 року між Томко А.І. та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язати Томка А.І. повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 1446254,07 грн.

В процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову, Томком А.І. 07.12.2017 року здійснено реєстрацію Фізичної - особи підприємця Томка А.І .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Томка А.І. є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі викладеного, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 року у справі № 626/1052/17 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, та його підвідомчості господарським судам.

Зазначена ухвала Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 року у справі № 626/1052/17 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

11.12.2017 року між Томком А.І. та СТОВ "Мрія" укладена угода про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01.07.2015, яку 11.12.2017 зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01.06.2018 року між ФО-П Томком А.І. та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:01:000:0081 площею 50,5159 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, який 17.07.2018 року зареєстровано державним реєстратором Красноградського районної державної адміністрації Харківської області.

Прокурор вважає дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання Томку А.І. земельної ділянки згідно з наказом № 1065-СГ від 30.04.2015 року незаконними, оскільки останнє на його думку, розглядаючи заяву Томка А.І. про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вказані дії Томка А.І. , на думку прокурора, свідчать про грубе порушення та ігнорування останнім норм діючого законодавства, оскільки, навіть після слухання справи по суті та обізнаністю з положеннями Закону України "Про фермерське господарство", зокрема, щодо необхідності самостійного обробітку земель, переданих для створення фермерського господарства за спрощеною процедурою, Томко А.І. зареєструвався як фізична особа - підприємець, розірвав раніше укладений з СТОВ "Мрія" договір суборенди від 01.07.2015 року, та вже як фізична особа - підприємець згідно з договором суборенди від 01.06.2018 року повторно передав СТОВ "Мрія" в суборенду земельну ділянку. На думку прокурора, такі дії Томка А.І. свідчить про єдину мету - розширення земельного банку вже раніше створеного СТОВ "Мрія", що прямо суперечить меті та духу Закону України "Про фермерське господарство".

За таких обставин, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1065-СГ від 30.04.2015 року підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням ФОП Томком А.І. земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За змістом частини 1 статті 22 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частини другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно з ч. 1-2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

З 1 травня 2016 року фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець (частина четверта статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" у редакції Закону України № 1067-VIII від 31 березня 2016 року, який набрав чинності 1 травня 2016 року).

Статтею 8 названого закону (станом на момент прийняття 1-им відповідачем оскаржуваного наказу) встановлювалось, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами ст. 5, 7 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IVяк спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, розглядаючи заяву громадянина по суті, повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів; за наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів; можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена. Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6 цс 19).

Однак, при подачі до Головного управління Держземагенства у Харківській області Томко А.І. заяви від 18.11.2013 року, останній не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

З доданого Томком А.І. до заяви від 18.11.2013 року обґрунтування вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяви про виділення землі і в них Томко А.І. лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. Також Томком А.І. не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином Томком А.І. власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 року № 3.1/2751, що свідчить про те, що на момент отримання земель, останній не мав техніки для її обробітку. Відповідно до інформації від 14.08.2019 року техніка відсутні і на теперішній час.

Окрім цього, Томком А.І. в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, Томко А.І. до заяви від 18.11.2013 року не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. Надані суду виписка з семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому не надавалась під час подання заяви про надання земельних ділянок в оренду. Томком А.І. додано до заяви лише копію диплому серії НОМЕР_2 від 29.06.1982 року, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошенка , про те, що Томко А.І. присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація". Однак, освіта Томко А.І. у галузі "електрифікації" немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенствтва в області при розгляді заяви та документів заявника.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства. Разом з тим, за Томком А.І. , як вже було зазначено вище, не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, а реєстрація фермерського господарства як фізичної особи - підприємця відбулася більше ніж через три роки після отримання в оренду земельної ділянки і лише після пред`явлення прокурором позову у порядку цивільного судочинства. Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів безпосереднього використання Томком А.І. орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а цю ділянку останній двічі передавав в суборенду СТОВ "Мрія", що свідчить про те, що Томко А.І. не мав на меті створити нове фермерське господарство, а отримав земельну ділянку для розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів.

Крім того, як свідчить рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05.04.2019 року по справі №610/1823/17, Постанова Харківського апеляційного суду від 07.11.2019 року по цій же справі, пояснення Прокуратури Харківської області, наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3038 та 3062 від 12.11.2014 року надано громадянину Томку А.І. у користування 31 земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 937,9426 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської та Шебелинської сільських рад Балаклійського району Харківської області для ведення фермерського господарства. На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагенства у Харківської області та Томко А.І. укладено договори оренди земельних ділянок від 12.12.2014 року, проте в подальшому Томко А.І. передав ці земельні ділянки в суборенду ТОВ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" згідно з договорами суборенди від 03.03.2015 року. Окрім того, Головним управлінням Держземагенства у Харківської області іншими наказами надано громадянину Томку А.І. 11 земельних ділянок загальною площею 267,7857 га, розташованих на території Кирилівської сільської ради Красноградського району на підставі договорів оренди земель від 07.07.2014 року та від 07.05.2015 року, які 01.07.2015 року Томком А.І. передано в суборенду СТОВ "Мрія", в т.ч. земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер: 6323381000:01:000:0081, повернення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

У зв`язку з тим, що до моменту відведення Головним управлінням Держземагентства в Харківській області у користування Томку А.І. земельної ділянки, що є предметом спору в даній справі, у користуванні Томка А.І. вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, додатково земельні ділянки могли бути отримані Томком А.І. виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкретних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє розглядаючи заяву Томка А.І. про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Тому, враховуючи, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області не було дотримано обов`язкових умов при передачі Томку А.І. в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, суд доходить висновку, що наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 1065-СГ від 30.04.2015 року є незаконним та підлягає скасуванню, та як наслідок підлягає скасуванню договір оренди від 07.05.2015 року, укладений на підставі незаконного наказу.

В той же час, 3-м відповідачем - СТОВ "Мрія" у відзиві заявлено про пропуск прокурором позовної давності.

Так, Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996р. у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011р. у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічні правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №367/6105/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №372/2592/15, від 06.06.2018р. у справі №372/1387/13-ц, від 22.05.2018р. у справі №369/6892/15-ц, від 22.05.2018р. у справі №469/1203/15-ц, від 05.06.2018р. у справі №359/2421/15-ц, від 30.05.2018р. у справі №367/2271/15-ц, від 04.12.2018р. у справі №910/18560/16 та від 30.05.2018р. у справі №359/2012/15-ц.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №362/44/17.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №914/1708/17, від 22.05.2018 року у справі № 922/1084/17 та від 19.11.2019 року у справі №910/16827/17.

При цьому, прокурор приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Суд з огляду на те, що Держава в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваного наказу (30.04.2015 року), відхиляє твердження прокурора про те, що про спірні обставини останньому стало відомо у червні 2017 року після отримання відповіді від відповідача-1 на запит.

Судом також встановлено, що прокурор попередньо звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою в межах справи №626/1052/17 до цих же відповідачів, про той же предмет і з тих же підстав. У процесі розгляду справи №626/1052/17 судом прийнято ухвалу від 27.11.2018 року про закриття провадження у справі з підстав підвідомчості даного спору господарським судам.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, у тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позовної заяви), не перериває перебігу позовної давності.

Аналогічний висновок щодо застосування частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19. У цій постанові Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 908/828/17, від 11.09.2018 у справі № 904/191/18, від 11.12.2018 у справі № 917/100/17, від 11.12.2019 у справі № 924/1236/17, від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19, про те, що у разі подання позову з недодержанням правил підсудності і наступного саме закриття провадження у справі, а не відмови або повернення позову, подання такого позову перериває перебіг позовної давності, який був врахований судами попередніх інстанцій у цій справі № 904/1080/19.

Таким чином, прокурор вважається судом таким, що звернувся з цим позовом до суду 23.09.2019 року, тобто з пропуском позовної давності.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду. У зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992р.).

Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №902/326/16, від 24.09.2019 року у справі №922/1151/18 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №922/1467/19.

Таким чином, у випадку, якщо прокурором пред`явлено позов в інтересах держави у зв`язку із вчиненням порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, момент початку перебігу строку позовної давності повинен відліковуватися з моменту, коли про порушення прав або про особу, яка їх порушила дізнався або мав можливість дізнатися відповідний орган державної влади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі №922/1948/19.

Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Водночас прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов`язаний отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання земельної ділянки у межах встановленого законом строку позовної давності.

Крім того, у позовній заяві прокурором не наведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права в зв`язку з таким пропуском. Не надано також в обґрунтування зазначених обставин будь-яких доказів.

Таким чином, прокурором пропущено строк позовної давності щодо зазначених вище вимог.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволення позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" № 1065-СГ від 30.04.2015 року та в частині визнання недійсним укладеного 07.05.2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Томко Андрієм Івановичем договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, зі скасуванням його державної реєстрації.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору суборенди від 01.06.2018 року укладеного між ФО-П Томко Андрієм Івановичем та СТОВ "Мрія", та вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсним зазначеного договору суборенди в даному випадку, за відсутності підстав для скасування наказу № 1065-СГ від 30.04.2015 року та договору оренди від 07.05.2015 року, укладеного на підставі цього наказу, не призведе до повернення спірної земельної ділянки до ГУ Держеокадастру у Харківській області, оскільки в будь-якому випадку законним користувачем зазначеної земельної ділянки залишається ФО-П Томко А.І .

Зазначене має наслідком прийняття судом рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на прокуратуру Харківської області, оскільки, за наслідками розгляду справи у позові відмовлено повністю.

На підставі ст. 11, 16, 256, 261, 264, 267 Цивільного кодексу України, ст. 93, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. 1, 2, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.02.2021 року.

Суддя О.В. Смірнова