Ухвала

від 28.01.2021 по справі 924/176/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/176/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Максимчук Т.М.

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 (судді: Демидюк О.О. (головуючий), Юрчук М.І., Тимошенко О.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича

до Нетішинського професійного ліцею

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

про зобов`язання Нетішинського професійного ліцею усунути перешкоди у вигляді відключення від постачання електромережі, в користуванні орендованим нерухомим майном - частиною вестибюля площею 4,2 кв.м, яке розміщене за адресою: просп. Незалежності, 2, м. Нетішин, Хмельницької області, на першому поверсі адміністративно-побутового корпусу, відповідно до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2007 від 15.08.2018,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Мирончук Іван Степанович (далі - ФОП Мирончук І.С., Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Нетішинського професійного ліцею (далі - Ліцей, Відповідач) про усунення перешкод у користуванні орендованим нерухомим майном - частиною вестибуля площею 4,2 кв.м., яке розміщене за адресою: просп. Незалежності, 2, м. Нетішин, Хмельницької області, на першому поверсі адміністративно-побутового корпусу шляхом зобов`язання Відповідача не чинити Позивачу будь-яких перешкод, у тому числі, шляхом відключення від електропостачання та інших комунікацій, у користуванні орендованим нерухомим майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправного відключення лінії електропостачання, яка йде до торгового об`єкта Позивача, останньому створюються перешкоди у користуванні орендованим майном.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2020 у справі №924/176/20 позов задоволено. Зобов`язано Відповідача усунути перешкоди у вигляді відключення від постачання електромережі, в користуванні орендованим нерухомим майном - частиною вестибюля площею 4,2 кв.м, яке розміщене за адресою: просп. Незалежності, 2, м. Нетішин, Хмельницької області, на першому поверсі адміністративно-побутового корпусу, відповідно до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2007 від 15.08.2018. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач оспорює право Позивача на отримання ним комунальних послуг, вчиняє дії щодо відключення Позивача від енергопостачання, Позивач був позбавлений права доступу до штепсельних розеток на території орендованого майна для підключення пристроїв побутового призначення внаслідок відключення Відповідачем їх живлення електричною енергією.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №924/176/20 скасовано вищезазначене судове рішення та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки дії керівника Нетішинського професійного ліцею щодо відключення орендованого приміщення від електропостачання вчинені з метою дотримання правил пожежної безпеки в навчальному закладі та не можуть трактуватися, як чинення перешкод у користуванні ним. Також суд вказав на те, що Нетішинський професійний ліцей в першу чергу є закладом освіти в якому навчаються діти і що саме ліцей в особі директора несе відповідальність за їх безпеку під час навчально-виховного процесу.

У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Мирончук Іван Степанович просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що апеляційною інстанцією застосовані норми права (статті 15, 16, 316, 317, 319, 321, 395, 396 Цивільного кодексу України) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 та від 22.01.2019 у справі №910/12224/17.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

Предметом спору у справі, яка переглядається є матеріально-правова вимога про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, що належить до державної власності шляхом зобов`язання Відповідача не чинити Позивачу будь-яких перешкод, у тому числі, шляхом відключення від електропостачання та інших комунікацій, у користуванні орендованим нерухомим майном.

В той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 у справі №910/12224/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, надавала правову кваліфікацію відносинам, що виникли між сторонами у справі - міською радою та прокуратурою, щодо нерухомого майна, та з урахуванням того, що власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів, дійшла висновку, що у цій справі між сторонами виникли правовідносини щодо передачі майна міськрадою прокуратурі у безоплатне користування (позичка).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом спору були вимоги щодо: (1) визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди частини тракторного стану, яким, за твердженням позивача у вказаній справі, порушувалося його право користування цим же майном, що виникло на підставі раніше укладеного договору оренди та (2) усунення перешкод у користуванні цим майном шляхом надання позивачу вільного доступу до нього.

Отже висновок щодо застосування норм права у справі, яка переглядається у касаційному порядку, заснований на правовідносинах які не є подібними порівняно із справами, на які скаржник посилається як на підставу для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а відтак не є релевантними.

Інші доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду є неаргументованими та відхиляються судовою колегією касаційної інстанції як такі, що спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №924/176/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №924/176/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак