Постанова

від 01.02.2021 по справі 2018/17501/2012

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 р.Справа № 2018/17501/2012 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Орлов О.О.

представник третьої особи Мух К.Б.

представник позивача Осічкіна О.М.

представник третьої особи Гусарова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Об`єднання житлових кооперативів ДОМ-СЕРВІС на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2020 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Якуша Н.В., м. Харків, повний текст складено 26.10.20 року та 06.11.20 року відповідно по справі № 2018/17501/2012

за позовом Об`єднання житлових кооперативів ДОМ-СЕРВІС

до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Харківської міської ради в особі Харківського міського голови Г.А.Кернеса треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Житловий кооператив "Флора-15"

про визнання незаконним та скасування розпорядження Харківського міського голови № 2951 від 02.02.2012 року Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації права власності,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення до позовних вимог, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківського міського голови №2951 від 02.07.2012 року Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо оформлення права приватної власності за житловим кооперативом Флора-15 на квартиру у житловому будинку літ. А-9 по АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення КП ХМБТІ від 18.07.2012 року та скасувати запис у електронному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно на вище вказану квартиру за житловим кооперативом Флора-15 ;

- зобов`язати Державну реєстраційну службу України (Укрдержреєстр), Реєстраційну службу ХМУЮ скасувати запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2020 року заяву представника третьої особи про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката - задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання житлових кооперативів ДОМ-СЕРВІС на користь Житлового кооперативу Флора -15 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, позивачем подані апеляційні скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги на рішення суду позивач зазначає, що 20.07.2012 року він дізнався про те, що 02.07.2012 року Харківський міський голова Кернес Г.А. видав розпорядження від 02.07.2012 року №2951 на підставі якого видано ЖК Флора-15 свідоцтво про право власності на 3-кімнатну квартиру у житловому будинку літ. А-9 по АДРЕСА_1 . Реалізуючи це розпорядження, ЖК Флора-15 звернувся до КП ХМБТІ та отримав свідоцтво про право власності на квартиру. Дане розпорядження позивач вважає незаконним та наголошує, що відповідно до рішення №288 від 09.10.1989 року було створено з 01.10.1989 року житлово-експлуатаційну контору №2 по обслуговуванню будинків житлово-будівельних кооперативів Київського району м. Харкова з житловою площею 84095 кв.м. Згідно з прийнятим рішенням у виконкомі ХМР народних депутатів було зареєстроване Положення про житлову експлуатаційну контору №2 по обслуговуванню домів житлово-будівельних кооперативів Київського району м. Харкова за адресою: вул. Метробудівників, 5, кв. 6. Але, у подальшому у положення були внесені зміни у юридичну адресу. Враховуючи ту обставину, що ЖЕК ЖБК 2 займала квартиру, яку необхідно було викупити. Тому, усіма 12 кооперативами, що входили у ЖЕК ЖБК 2 були прийняті рішення по викупу цієї квартири. Загальна сума, що підлягала сплаті була визначена у розмірі 13432,99 рублів. Саме ця сума була сплачена усіма кооперативами у рівних частках по 1119,42 рубля. Цей факт підтверджується протоколами зборів уповноважених членів. Таким чином, співвласниками зазначеної квартири є усі 12 кооперативів, які перерахували кошти кооперативу Флора-15 за квартиру у житловому будинку літ. А-9 по АДРЕСА_1 та входили у ЖЕК ЖБК 2. Враховуючи викладене, позивач вважає, що зазначене рішення відповідач прийняв поза межами своїх повноважень, чим порушив майнові інтереси та право власності позивача.

Також позивач вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.

Відповідачі подали відзиви на апеляційні скарги позивача, в яких вони, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та додаткове судове рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно рішення виконавчого комітету від 29.12.1989 року Про затвердження акту прийому до експлуатації житловий будинок по АДРЕСА_2 було передано на баланс ЖБК Флора-15 (т.3 а.с.54).

Крім того, згідно наявного у матеріалах справи акту приймання закінченого будівництвом об`єкту від 27.12.1989 року прийнято в експлуатацію 108 квартир (т.3 а.с.51-54).

У відповідь на запит ЖК Флора-15 , КП ХМБТІ 21.01.2011 року повідомило, що квартира АДРЕСА_3 по праву власності в бюро не зареєстрована ( т.3 а.с.55).

Як вбачається з відповіді КП ХБТІ від 14.06.2012 року, квартира по АДРЕСА_2 не виключалась з житлового в нежитловий фонд (т.3 а.с.56).

Відповідно до розпорядження Міського голови Кернеса Г.А. від 02.07.2012 року №2951 Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно , ЖК Флора-15 видано свідоцтво про право власності на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 . (а.с.22, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи розпорядження Харківського міського голови №2951 від 02.07.2012 року Про видачу свідоцтва проправо власності на нерухоме майно щодо оформлення права приватної власності за житловим кооперативом Флора-15 на квартиру у житловому будинку літ. А-9 по по АДРЕСА_1 було прийнято, зокрема, на підставі наступних документів, що наявні у матеріалах справи, а саме: звернення ЖК Флора-15 від 06.06.2012 року до Харківського міського голови Кернеса Г.А. про видачу розпорядження на оформлення права власності на кв. АДРЕСА_3 та на виготовлення технічного паспорту на ЖК Флора-15 ; технічного паспорту на спірну квартиру від 26.06.2012 року; листа КП ХМБТІ Харківського міського голови ОСОБА_3 , в якому зазначено, що можливість видати ЖК Флора-15 свідоцтво про право власності на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 (т.3 а.с.65-72).

На підставі даного розпорядження, ЖК Флора-15 отримав свідоцтво про право власності та зареєстрував своє право власності у встановленому законом порядку. (а.с. 20-21, 23-28 т.1).

В подальшому укладено договір купівлі-продажу від 12 грудня 2012 року між ЖК Флора-15 в особі голови правління ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), за яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло від продавця до покупця. Даний договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів.

18 грудня 2012 року КП ХМБТІ на підставі договору купівлі продажу від 12 грудня 2012 року здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.12.2016 року ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру ОСОБА_1 (Т.4 а.с.122-125).

Крім того, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 09.10.1989 року №288, з 01.10.1989 року створена ЖЕК №2 по обслуговуванню будинків житлово-будівельних кооперативів Київського району м. Харкова житловою площею 84095 кв.м. та затверджено положення про його діяльність, а в подальшому зміни до даного положення. (а.с. 29-36, т.1).

Відповідно до внесених змін, юридичною адресою ЖЕК 2 вважається: АДРЕСА_1 . (а.с.36, т.1).

Згідно виписок зі зборів уповноважених членів житлових кооперативів, вартість квартири, де знаходилась ЖЕК №2 підлягала сплати житловими кооперативами в розмірі 13 432,99 рублів, тобто по 1119,42 рубля з кожного кооперативу до ЖК Флора-15 для здійснення діяльності ЖЕК №2.(а.с.37-41, т.1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ЖЕК № 2 по обслуговуванню будинків житлово-будівельних кооперативів та довідки про включення до Єдиного державного реєстру, ЖЕК № 2 є колективним підприємством та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.42-43, т.1).

Судом встановлено, що позивач є правонаступником ЖЕК 2, що підтверджується статутом ОЖК Дом-сервіс та знаходився за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9-19, т.1). Але, право власності на дану квартиру за позивачем не зареєстровано. (а.с.207, т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спірна квартира не перебувала на праві приватної власності, знаходилась на балансі третьої особи та враховуючи позитивний висновок комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 126.06.2012 року №1890127, п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року 7/5 у наведеній вище редакції, Харківський міський голова правомірно видав розпорядження про видачу ЖК Флора-15 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , а тому підстав для визнання його незаконним та скасування, немає.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

У відповідності до ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачено, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб`єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до підпункту 10 пункту б ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських рад належить облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно до п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року 7/5, (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); фізичним та юридичним особам, які в разі припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що припиняється; фізичним та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об`єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об`єкта інвестування; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна, за умови надання рішення комісії з реабілітації про повернення цього майна; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єків (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об`єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об`єктами складну річ; фізичним та юридичним особам у разі об`єднання двох або більше суміжних об`єктів нерухомого майна; фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки, за умови надання рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів.

Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста та очолює виконавчий комітет міської ради (частини перша і третя статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міський голова у межах повноважень та у випадках передбачених законами видає розпорядження.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішенням Харківської міської ради від 25.04.2007р. №112/07 (із змінами) Харківському міському голові було доручено здійснювати оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності за юридичними та фізичними особами.

Згідно з пп. 1.2, 1.3 даного Порядку, підготовка проектів розпоряджень міського голови про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, та висновків на ім`я міського голови про наявність або відсутність підстав для оформлення права власності на об`єкт нерухомості здійснює КП Харківське МіськБТІ .

Підготовлені проекти розпоряджень міського голови з відповідними документами КП Харківське МіськБТІ направляються до юридичного департаменту міської ради для перевірки на відповідність чинному законодавству України.

З приписів ч. 1 ст. 328 ЦК України випливає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав, ст. 6 указаного Закону).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав та порядок проведення державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Постанова КМУ від 22.06.2011р. № 703, надалі - Порядок державної реєстрації).

Законом та Порядком державної реєстрації прав передбачено проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, інших речових прав шляхом подання уповноваженому суб`єкту відповідної заяви про державну реєстрацію, форму і вимоги до якої встановлює Міністерство юстиції України (ч. 4 ст. 15 Закону, пункт 7 Порядку державної реєстрації).

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред`явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону, записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому ч. 4 ст. 9 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

До передбачених статтею 19 Закону підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень віднесено в тому числі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Підстави для відмови у державній реєстрації визначені статтею 24 Закону.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Харківського міського голови №2951 від 02.02.2012 року Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно , судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до абзацу11 п.п а п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року 7/5, (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів.

Як свідчать матеріали справи, вказані вище підстави для отримання свідоцтва про право на власність на спірну квартиру були наведені у відповіді КП ХМБТІ від 16.06.2016 року №5080 на звернення голови правління ЖК Флора-15 (т.2 а.с.87).

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ЖК Флора -15 про підготовку матеріалів про видачу свідоцтва про право власності на спірну квартиру, КП ХМБТІ було встановлено наявність в матеріалах інвентаризаційної справи акту про приймання закінченого об`єкта від 27.12.1989р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Хакрівської міської ради народних депутатів від 29.12.1989 р. №328-26, статут ЖК Флора-15 від 2004 року, рішення виконкому Харківської міської ради №16-48 від 13.07.1988 р., а також додатково ЖК Флора-15 було надано технічний паспорт на квартиру.

Згідно рішення виконавчого комітету від 28.12.1989 року Про затвердження акту прийому до експлуатації житловий будинок по АДРЕСА_2 було передано на баланс ЖБК Флора-15 (т.3 а.с.54).

Отже, оскільки спірна квартира не перебувала на праві приватної власності, знаходилась на балансі третьої особи та враховуючи позитивний висновок комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 126.06.2012 року №1890127, п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року 7/5 у наведеній вище редакції, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Харківський міський голова правомірно видав розпорядження про видачу ЖК Флора-15 свідоцтва про право власності на квартиру у будинку літ. А-9 по по вул. Метробудівників, 9 кв.2, а отже підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи апеляційної скарги про недотримання головою Харківської міської ради та КП ХМБТІ визначених у законодавстві підстав для видачі свідоцтва про право власності ЖК Флора-15 , як члену житлового кооперативу, оскільки оскаржуване розпорядження було прийнято на підставі абзацу 11 п.п а п. 8.1 Тимчасового положення, а не абзацу 2 цього ж підпункту.

Таким чином, доводи скаржника про те, що відсутність доказів щодо сплати ЖК Флора-15 пайових внесків свідчить про незаконність розпорядження є безпідставними, оскільки зазначені обставини не є такими, що входять до предмету доказування з огляду на норми, якими керувалась посадова особа при ухваленні цього розпорядження.

Навпаки, позивач, звертаючись до суду та наголошуючи на тому, що його права є порушеними, будь-яких доказів про наявність у нього права на спірну квартиру не надав.

Згідно відповіді КП ХМБТІ від 21.01.2011 року квартира АДРЕСА_3 по праву власності у бюро не була зареєстрована (т.3 а.с.55).

Доказів внесення ЖЕК 2 ЖБК, правонаступником якого є позивач, суми пайових внесків надано не було, як і не було доведено, що ця юридична особа була членом кооперативу.

Дійсно, відповідно до наданих до суду виписок зі зборів уповноважених членів житлових кооперативів, у них міститься дозвіл від кооперативів на сплату вартості квартири, де знаходився ЖЕК №2ЖБК іншими житловими кооперативами в розмірі 13 432,99 рублів, тобто по 1119,42 рубля з кожного кооперативу для здійснення діяльності ЖЕК №2 (т. 1 а.с. 37-41, 45-47).

Проте, вказані виписки з протоколів не є фінансовими документами, які засвідчують проведення цього розрахунку, а містять у собі лише наміри здійснити оплату.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанії про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування у нього речових прав щодо вказаного майна, які порушуються відповідачами та третьою особою та які підлягають судовому захисту, а саме, що під час ухвалення оскаржуваного акту органу місцевого самоврядування ОЖК Дом-Сервіс мало право на володіння спірною 3-х кімнатною квартирою № 2 загальною площею 76,4 кв. м., житловою площею 41,7 кв. м. у житловому будинку по вул. Метробудівників, 9.

Не свідчить про це і ті обставини, що згідно п.2 виписки з протоколу №11 Виконавчого комітету Київського районної Ради народних депутатів від 02.04.1991 року (рішення №129-6) квартира АДРЕСА_3 була виділена під контору ЖЕК №2 ЖБК, оскільки рішення про виключення вищезазначеної квартири з житлового фонду до обліку до бюро не надходило (т.3 а.с.56).

Крім того, судом встановлено, що згідно виписки з протоколу №12 загальних зборів ЖК Флора-15 від 03.04.2011 року було прийнято рішення про виселення з квартири АДРЕСА_3 сторонню організацію ОЖК Домсервіс , яка не має ніякого відношення до ЖК Флора-15 , не сплачує внески на утримання будинку та прибудинкової території (т.3 а.с.58).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача відсутнє порушення суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, оскільки, як на момент прийняття Харківським міським головою ОСОБА_3 оскаржуваного розпорядження, так і на час судового розгляду справи, встановлено, що позивач не був балансоутримувачем, або співвласником спірної квартири.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що спірні рішення не тягнуть за собою створення для позивача будь-яких юридичних наслідків, та не порушують його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому вимога позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження Харківського міського голови №2951 від 02.02.2012 року Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення КП ХМБТІ від 18.07.2012 року та скасування запису у електронному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно на вище вказану квартиру за житловим кооперативом Флора-15 , а також щодо зобов`язання Державну реєстраційну службу України (Укрдержреєстр), Реєстраційну службу ХМУЮ скасувати запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру, то ці вимоги є похідними та з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що видача розпорядження на спірну квартиру за житловим кооперативом Флора-15 відбулась у відповідності до вимог чинного законодавства, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2020 по справі №2018/17501/2012 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Задовольняючи частково заяву про прийняття додаткового рішення, суд першої інстанції зазначив, що розмір заявлених витрат, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 7250,00 грн., є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь третьої особи витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 грн.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Відповідно ч.3, 4 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником третьої особи ЖК Флора -15 надано:

- копію Договору про надання адвокатських послуг №36 від 24.10.2018 року;

- копію Додатку від 01.01.2019 року до договору про надання адвокатських послуг №36 від 24.10.2018 року;

- копію Додатку №1 від 01.01.2019 року до Договору про надання адвокатських послуг №36 від 24.10.2018 року про порядок обчислення та оплати послуг правової допомоги;

- копію Додатку від 01.01.2020 року до Договору про надання адвокатських послуг №36 від 24.10.2018 року ;

- копію актів приймання передачі підготовленої до виконання роботи від 11.04.2019 року, від 30.09.2019 року, від 31.10.2019 року, від 31.01.2020 року, від 20.08.2020 року, від 31.08.2020 року, від 23.10.2020 року.

Як вбачається з доданих документах, у вищевказаних актах зазначена загальна вартість наданих послуг на 7250,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, їх доведеності, суд першої інстанції вірно оцінив їх.

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених третьою особою витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви стосовно розподілу судових витрат, шляхом стягнення за рахунок позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та встановлені обставини у справі не дають підстав суду апеляційної інстанції для зміни чи скасування додаткового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Об`єднання житлових кооперативів ДОМ-СЕРВІС залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2020 року по справі № 2018/17501/2012 залишити без змін.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2020 року по справі № 2018/17501/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 08.02.2021 року