Рішення

від 08.02.2021 по справі 330/1107/18

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/1107/18

2/330/29/2021

"08" лютого 2021 р. Якимівський районний суд Запо різької області у складі:

головуючого судді - Гусарової В.В.

при секретарі - Коледаєвої Л.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом керівника Мелітопольскої місцевої прокуратури Запорізької області (місце знаходження: вул. Байбулатова 22, м. Мелітополь Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (місце знаходження: Україна, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, бул. Приморський б.1, ЄДРПОУ 25489968), ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку , суд

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення в частині, та зобов`язання повернути земельну ділянку.

1.Позиція сторони позивача

Позов мотивовано наступним.

1.1. Обставини набуття права власності на земельну ділянку, що є предметом позову

Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 02.12.2016 під №42016080000000410 за ч.2 ст. 364 КК України, встановлені , за думкою позивача, порушення вимог чинного законодавства при прийнятті Кирилівською селищною радою рішень із земельних питань.

Так, Запорізькою обласною державною адміністрацією листом №08-20/585 від 04.04.2002 надано ПП ОСОБА_3 дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування бази відпочинку на косі Федотова на землях запасу Кирилівської селищної ради Якимівського району в довгострокову оренду на 49 років.

На підставі вказаного дозволу на замовлення ПП ОСОБА_3 розроблено проект відведення земельної ділянки для розміщення бази відпочинку.

Згідно з вихідною земельно-кадастровою інформацією вказаного проекту, відведення земельної ділянки в оренду площею 0, 51 га запроектовано за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення на - землі рекреаційного призначення. Вказаним проектом відведення передбачено відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у зв`язку з вилученням сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських потреб. Зазначений проект отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи від 21.02.2003 № 215.

Пунктом 1.5 розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 73 від 27.02.2003 Про відведення земель надано в довгострокову оренду ПП ОСОБА_3 землі запасу Кирилівської селищної ради Якимівського району площею 0, 51 га пасовищ на 49 років для розміщення бази відпочинку на косі Федотова. Пунктом 3 вказаного розпорядження доручено Якимівській районній державній адміністрації укласти з ПП ОСОБА_3 договір оренди землі.

20.06.2003 між Якимівською районною державною адміністрацією та ПП ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0, 51 га пасовищ. Земельну ділянку передано в оренду під розташування бази відпочинку. Договір посвідчено державним нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори Тимченко Є.С. та зареєстровано в Якимівському районному відділі земельних ресурсів 01.07.2003 за № 19.

Рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 в межі смт. Кирилівка включено село Азовське загальною площею 288, 7 га, село Степок загальною площею 8, 3 та 1078, 38 га земель та затверджено межі смт. Кирилівка загальною площею 1654, 28 га (витяг з проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж смт. Кирилівка додається).

У зв`язку з цим, 04.07.2007 до вказаного договору оренди від 20.06.2003 укладено додаткову угоду, яку з боку орендодавця підписано Кирилівською селищною радою.

У послідуючому, рішенням сесії Кирилівської селищної ради № 23 від 28.12.2009 надано ПП ОСОБА_3 згоду на зміну функціонального використання означеної земельної ділянки з бази відпочинку на дачне будівництво без зміни її цільового призначення.

Таким чином, земельну ділянку площею 0, 51 га, яку надано в оренду ПП ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 20.06.2003, який зареєстровано в Якимівському районному відділі земельних ресурсів 01.07.2003 за № 19 віднесено до земель рекреації на підставі вказаного проекту відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_3 для розміщення бази відпочинку. Переведення земель із пасовищ до земель рекреації передбачено зазначеним проектом відведення. Вказане підтверджується також інформацією відділу Держгеокадастру у Якимівському районі від 14.03.2018 № 0-8-0.36-690/115-18.

Пунктом 1. п. 1 рішення сесії Кирилівської селищної ради № 15 від 25.02.2010 Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для дачного будівництва надано згоду ОСОБА_3 на передачу у власність земельної ділянки для дачного будівництва. Передача вказаної ділянки здійснюється на підставі відповідних заяв громадян та за рахунок земельної ділянки площею 0, 51 га, яка була надана в оренду ПП ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 20.06.2003.

З урахуванням вказаного вище рішення сесії Кирилівської селищної ради, п.п. 1.6 п.1, п.п. 2.6 п.2 рішення Кирилівської селищної ради від 18.05.2010 №27 затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку площею 0,1000 га, яку надано у власність ОСОБА_1 для дачного будівництва в АДРЕСА_3 .

На підставі вказаного рішення відділом Держкомзему у Якимівському районі Запорізької області 03.08.2010 ОСОБА_1 видано державний акт ЯК №900393 на право власності на земельну ділянку площею 0, 1000 га з кадастровим номером 2320355400:11:002:0100, про що у Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю вчинено запис №011026400371.

У послідуючому 03.08.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:002:0100 відповідно до якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 1000 га з кадастровим номером 2320355400:11:002:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказаний договір 03.08.2010 посвідчено нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Тимченко Є.С. та зареєстровано у реєстрі за № 592.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.06.2018 № 128227650 власником земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:002:0100 на цей час є ОСОБА_2 .

Зазначене рішення Кирилівської селищної ради, в частині затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , прийнято, за думкою позивача, з порушеннями вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Відповідно і подальше відчуження земельної ділянки, отриманої у власність з порушенням вимог законодавства, є незаконним з наступних підстав.

1.2.Правові підстави заявлених позовних вимог

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підстави для набуття права власності на земельну ділянку встановлені ст.116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 Водного кодексу (далі - ВК) України.

Відповідно до статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно статей 85, 88 ВК України, статей 59, 84 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Таким чином, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 01.07.2015 у справі №6-184цс-15, від 10.06.2015 у справі №162цс-15, від 22.04.2015 у справі №6-52 цс-15.

Так, Верховним Судом України зазначено, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них .

Доказами розташування земельної ділянки в межах прибережних смуг можуть бути матеріали землевпорядної документації, а саме: план меж земельної ділянки та експлікацію земельних угідь, пояснювальні записки до проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріали контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води, тощо.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом та не змінює правовий режим захисної смуги.

Відповідно до інформації Кирилівської селищної ради від 19.03.2018 № 428 проект землеустрою із виготовлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка на цей час знаходиться на погодженні в Міністерстві екології та природних ресурсів України, тобто на час прийняття спірного рішення сесії не був погоджений.

Відповідно до схеми прив`язки земельної ділянки до берегової лінії Азовського моря, яка виконана КП Градпроект , спірна земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 , розташована на відстані 271 метру від урізу води Азовського моря.

Отже, вказане, за думкою позивача, беззаперечно свідчать про те, що спірна земельна ділянка входить до меж прибережної захисної смуги Азовського моря та щодо неї встановлені і діють спеціальні обмеження.

Надання у власність ОСОБА_1 спірної ділянки для індивідуального дачного будівництва у цій місцевості суперечить вимогам земельного та водного законодавства

Так, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі державних актів) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом.

Разом з тим, технічну документацію ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для дачного будівництва погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України, у редакції від 30.04.2010, чинній на момент розробки технічної документації та прийняття оскаржуваного рішення сесії Кирилівської селищної ради, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки, надані для дачного будівництва.

Згідно з положеннями ст.ст. 19, 20, 51 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.

Зазначене підтверджується відповідною інформацією відділу Держгеокадастру у Якимівському районі від 01.02.2018 № 0-8-0.36-149/115-18.

При прийнятті Кирилівською селищною радою рішення про надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва допущено також порушення законодавства у сфері містобудування.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку смт. Кирилівка будівництво нових дачних районів в межах смт. Кирилівка не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктів, також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень .

У межах вказаної зони, згідно пункту 10.17 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища №44 від 17.04.1992, та пункту 7 Постанови Ради Міністрів УРСР №238 від 1986 року Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнування у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво індивідуальних будинків.

У свою чергу, будівельні норми відповідно до ст. 1 Закону України Про будівельні норми є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Отже, індивідуальне дачне будівництво в трикілометровій зоні узбережжя Азовського моря суперечить вищевказаній містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Таким чином, надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, розташованої у межах прибережної захисної смуги Азовського моря, у власність для індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам земельного, водного законодавства та містобудівній документації.

Крім того, договір дарування спірної земельної ділянки укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.08.2010, тобто - в день видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, що взагалі свідчить про відсутність у останнього намірів використовувати земельну ділянку для дачного будівництва.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Якимівському районі від 01.02.2018 № 0-8-0.36-149/115-18 на підставі заяв ОСОБА_2 до Національної кадастрової системи державним кадастровим реєстратором вносились зміни щодо категорії земель, виду використання та ільового призначення земельних ділянок.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.04.2018 №№ 119307687 на земельній ділянці з кадастровим номером 2330355400:11:002:0100 відсутні об`єкти нерухомості, у т.ч. які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Відповідно до листа Кирилівської селищної ради від 25.01.2018 об`єкти нерухомого майна на вказаній спірній земельній ділянці відсутні, будівельні роботи не проводяться.

З огляду на викладене, п.п. 1.6 п.1, п.п. 2.6 п.2 рішення сесії Кирилівської селищної ради від 18.05.2010 № 27, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яку надано у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_3 суперечать законодавству, порушують інтереси держави, що згідно зі ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України та ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є підставою для визнання його незаконним в судовому порядку.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За змістом ст.ст. 80, 83 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Діючи від імені територіальної громади с. Кирилівка, Кирилівська сільська рада, приймаючи рішення щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог Законів України Про місцеве самоврядування в Україні діяла не в інтересах відповідної територіальної громади, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені територіальної громади села відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".

Реалізуючи право власності територіальної громади орган місцевого самоврядування діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тож належного волевиявлення власника на передачу земельної ділянки не було, що зумовлює застосування положення ч. 1 ст. 388 ЦК України про витребування спірної земельної ділянки.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось без волі власника - територіальної громади смт. Кирилівка. Тому належним способом захисту порушеного права власності є витребування земельної ділянки від нинішнього власника ОСОБА_2 у власність належного власника - територіальної громади смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Ураховуючи викладене, оскільки порушення інтересів територіальної громади внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування, який у справі виступає відповідачем, прокурор звертається із зазначеним позовом як самостійний позивач в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - територіальної громади смт. Кирилівка, що є власником спірної земельної ділянки.

Вказаний спір є приватноправовим та виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, які пов`язані зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

1.3.Вимоги за позовом На підставі вищевикладеного, прокурор просить ухвалити рішення, яким Визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, поновити строк позовної давності для звернення з даним позовом. Визнати незаконними та скасувати п.п. 1.6 п.1, п.п. 2.6 п.2 рішення Кирилівської селищної ради від 18.05.2010 № 27, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яку надано у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . 3. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 . Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , у власність територіальної громади смт. Кирилівка Якимівського району в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області зазначену земельну ділянку, рипинивши право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав повністю з підстав, визначених у позовній заяві.

2.Позиція сторони відповідача - Кирилівської селищної ради. Кириліввська селищна рада відзив на позов не надала, представник відповідача неодноразово був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, суд ухвалив слухати справу без участі представника вказаного відповідача.

3. Позиція сторони відповідача ОСОБА_1 відповідач відзив на позов не надав, неодноразово був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, суд ухвалив слухати справу без участі вказаного відповідача.

4.Позиція сторони відповідача ОСОБА_2 . Сторона до суду відзиву не надала, в судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, вважав його не обґрунтованим ( а.с.46 том 2 ), після проведення експертизи сторона відповідача, належним чином викликана до судового засідання, до суду не з`являлась.

5.Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного .

5.1.Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.2.Так, у судовому засіданні було встановлено, що Запорізькою обласною державною адміністрацією листом №08-20/585 від 04.04.2002 надано ПП ОСОБА_3 дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування бази відпочинку на косі Федотова на землях запасу Кирилівської селищної ради Якимівського району в довгострокову оренду на 49 років. На підставі вказаного дозволу на замовлення ПП ОСОБА_3 розроблено проект відведення земельної ділянки для розміщення бази відпочинку.Згідно з вихідною земельно-кадастровою інформацією вказаного проекту, відведення земельної ділянки в оренду площею 0, 51 га запроектовано за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення на - землі рекреаційного призначення. Вказаним проектом відведення передбачено відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у зв`язку з вилученням сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських потреб. Зазначений проект отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи від 21.02.2003 № 215.

Пунктом 1.5 розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 73 від 27.02.2003 Про відведення земель надано в довгострокову оренду ПП ОСОБА_3 землі запасу Кирилівської селищної ради Якимівського району площею 0, 51 га пасовищ на 49 років для розміщення бази відпочинку на косі Федотова. Пунктом 3 вказаного розпорядження доручено кимівській районній державній адміністрації укласти з ПП ОСОБА_3 договір оренди землі.

20.06.2003 між Якимівською районною державною адміністрацією та ПП ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0, 51 га пасовищ. Земельну ділянку передано в оренду під розташування бази відпочинку. Договір посвідчено державним нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори Тимченко Є.С. та зареєстровано в Якимівському районному відділі земельних ресурсів 01.07.2003 за № 19. ( а.с.53-55 том 1)

Рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 в межі смт. Кирилівка включено село Азовське загальною площею 288, 7 га, село Степок загальною площею 8, 3 та 1078, 38 га земель та затверджено межі смт. Кирилівка загальною площею 1654, 28 га . ( а.с.70-81 том 1 ).У зв`язку з цим, 04.07.2007 до вказаного договору оренди від 20.06.2003 укладено додаткову угоду, яку з боку орендодавця підписано Кирилівською селищною радою. ( а.с.51-52 том 1 )

У послідуючому, рішенням сесії Кирилівської селищної ради № 23 від 28.12.2009 надано ПП ОСОБА_3 згоду на зміну функціонального використання означеної земельної ділянки з бази відпочинку на дачне будівництво без зміни її цільового призначення.

Таким чином, земельну ділянку площею 0, 51 га, яку надано в оренду ПП ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 20.06.2003, який зареєстровано в Якимівському районному відділі земельних ресурсів 01.07.2003 за № 19 віднесено до земель рекреації на підставі вказаного проекту відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_3 для розміщення бази відпочинку. Переведення земель із пасовищ до земель рекреації передбачено зазначеним проектом відведення. Вказане підтверджується також інформацією відділу Держгеокадастру у Якимівському районі від 1.02.2018 № 0-8-0.36-149/115-18. ( а.с.59-60) та інформацією від 14.03.2018 р. ( а.с.85 том 1 ).

Пунктом 1. п. 1 рішення сесії Кирилівської селищної ради № 15 від 25.02.2010 Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для дачного будівництва надано згоду ОСОБА_3 на передачу у власність земельної ділянки для дачного будівництва. Передача вказаної ділянки здійснюється на підставі відповідних заяв громадян та за рахунок земельної ділянки площею 0, 51 га, яка була надана в оренду ПП ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 20.06.2003. ( а.с.40 том 1 )З урахуванням вказаного вище рішення сесії Кирилівської селищної ради, п.п. 1.6 п.1, п.п. 2.6 п.2 рішення Кирилівської селищної ради від 18.05.2010 №27 затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку площею 0,1000 га, яку надано у власність ОСОБА_1 для дачного будівництва в АДРЕСА_3 .

На підставі вказаного рішення відділом Держкомзему у Якимівському районі Запорізької області 03.08.2010 ОСОБА_1 видано державний акт ЯК №900393 на право власності на земельну ділянку площею 0, 1000 га з кадастровим номером 2320355400:11:002:0100, про що у Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю вчинено запис №011026400371. ( том 1 а.с.35-36)

У послідуючому 03.08.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:002:0100 відповідно до якого ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 1000 га з кадастровим номером 2320355400:11:002:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказаний договір 03.08.2010 посвідчено нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Тимченко Є.С. та зареєстровано у реєстрі за № 592. ( а.с.82-83 том 1).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.06.2018 № 128227650 власником земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:002:0100 на цей час є ОСОБА_2 ( а.с.56-57 том 1 ).Вказані факти сторонами не оспорюються. 5.3.Проте, прокурор вважає, що п.п. 1.6 п.1, п.п. 2.6 п.2 рішення Кирилівської селищної ради від 18.05.2010 №27 прийнято з порушенням законодавства та підлягає скасуванню. З цього приводу суд зважає на наступне. У відповідності до положень статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.Згідно до п. 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин. Статтею 12 ЗК України надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності віднесено до овноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно до статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. У відповідності до положень статей 122, 123 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а щодо земельної ділянки у межах населеного пункту - подається на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Проект землеустрою, у відповідності до вимог статті 50 Закону України Про землеустрій , зокрема, включає акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою у частині 6 статті 1861 ЗК України також зазначено виключно невідповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (абзаци 2, 3 частини третьої статті 60 ЗК України).

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.Згідно з пунктами 6, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.З огляду на вказані приписи законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 56-67).

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій(частина перша статті 17 Закону України Про основи містобудування ), з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (абзац четвертий статті 1 Закону України Про планування і забудову територій , який був чинним на час прийняття оскарженого рішення).

Відповідно до листа Кирилівської селищної ради за № 924 від 24 .05 2020 року ( а.с.104 том 1 ) проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та Молочного, Утлюкського лиманів на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області розроблений, але не затверджений. На теперешній час новий генеральний план, який пройшов розробку та обговорення направлений на затвердження в управління містобудування та архітектури Запорізької облдержажміністрації ( вказана інформація є загальновідомою та міститься на офіційному сайті Кирилівської селищної ради ), зазначений новий генеральний план містить межі прибрежної захисної смуги, які не співпадають з межами земельної ділянки, що є предметом позову

Відповідно до абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, : розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади.

У трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво: а) промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курортів , крім морських портів та інших об`єктів морського транспорту, об`єктів рибної промисловості і організацій, які виконують берегозміцнювальні та протизсувні роботи;

Місцеві правила забудови - це нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування (абзац чотирнадцятий статті 1 Закону України Про планування і забудову територій ).

Судом встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району від 09.10.2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 року, дійсними на час прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування, затверджений генеральний план забудови смт Кирилівка, який відповідно до статей 17, 34 Закону України Про основи містобудування відноситься до містобудівної документації.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах селища міського типу Кирилівка Якимівського району Запорізької області і відповідно до висновку земельно-технічної експертизи ( а.с.210-226 том 2 ), відноситься до категорії земель рекреаціної зони ( в межах території установ відпочинку та в зоні пляжу).Встановлено, що вказана спірна земельна ділянка знаходиться на відстані: від урізу води Азовського моря - 271,03 метри, 262,44 метрів,251,73 метрів,245,47м ( а.с.15 том2).

Установлено, в ході розгляду справи прокурором не надано суду доказів того, що в ході погодження проекту землеустрою іншими контролюючими органами було встановлено факт віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони .При цьому вказані органи та селищна рада при прийнятті оскаржуваного рішення прийняли до уваги як положення абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, так і приписи існуючої містобудівної документації, урахувавши існуючі конкретні умови забудови населеного пункту та містобудівні обмеження, визначені на підставі генерального плану забудови смт Кирилівка, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29 вересня 2004 року.

Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Всерховного Суду від 05.08.2020 р. по справі № 330/1629/18, провадження № 61-16934св19 ( де верховний суд проаналізував аналогічні підстави позову щодо земельної ділянки, що розташована саме в межах смт. Кирилівка)

Щодо висновку судової-землельно-технічної експертизи, то під час проведення експертизи, експертом було встановлено що 2х кілометрові прибрежно-захисні смуги охоплюють всю територію курортку смт. Кирилівка ( а.с.29 висновку), а тому висновок експерта про те, що вказана ділянка входить до прибрежно-захисної смуги, за думкою суду є хибною з огляду на вищевикладене.

На цих підставах, суд дійшов висновку відмови у задоволенні позову.

5.4.Щодо відсутність заперечень з боку відповідачів ОСОБА_1 та Кирилівської селищної ради

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, не може бути підставою для повного задоволення вимог позивача лише відсутність з боку відповідача заперечень.

До того ж за положеннями ст. 206 ЦПК навіть у разі визнання позову відповідачем, суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав.

5.5. Щодо аналізу всіх аргументів сторін при прийнятті рішення

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain , заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

5.6. Щодо клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності

Відповідно до висновків, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 р. за № 372/1684/14-ц ( п.46) зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовні вимоги повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду… Так як позивач вказував на підставу позову те, що з його думкою земельна ділянка, що є предметом позову, належить до земель водного фонду, суд вважає, що у даному випадку строк звернення до суду не сплив та не підлягає поновленню.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність у даному разі підстав для задоволення вимог прокурора, тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі положень статті 141 ЦПК України, оскільки судом позов не задовольняється, підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат немає.

Керуючись ст.13, 14,19,129 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 59 ,58,60,116,118,122,186-1,186, 84 Земельного Кодексу України, ст. 88 ,89,85,90 Водного кодексу України, , ст. 26 п. 34 ЗУ Про місцеве самоврядування , постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , Рішенням Конституційний Суд України від 16.04.2009 року №7-рп/2009,ст.2,19 ЗУ Про охорону земель ,34,17 ЗУ Про основи містобудування , нормами ДБН, правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 56-67)., ст. 3,12,13,81 ч.1,82 ч.4,7, 89,141,206,263-265 ЦПК України, суд

вирішив

В позові керівника Мелітопольскої місцевої прокуратури Запорізької області (місце знаходження: вул. Байбулатова 22, м. Мелітополь Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (місце знаходження: Україна, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, бул. Приморський б.1, ЄДРПОУ 25489968), ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку- відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя :