Ухвала

від 11.02.2021 по справі 161/2427/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2427/21

Провадження № 2/161/1710/21

У Х В А Л А

11 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Рудської С.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль - адвоката Чеботарь Ж.С. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/1101/82/33543 від 30.01.2007 року в сумі 34588,23 дол. США.

Одночасно з цим, представником АТ Райффайзен Банк Аваль було подано до суду заяву про забезпечення позову. На обгрунтування даної заяви зазначає, що 30.01.2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 014/1101/82/33543 , за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 42000 дол. США строком до 29.01.2017 року, зі сплатою відсотків, річних та комісії згідно умов договору (далі - Кредитний договір). З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 30.01.2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено Договори поруки № 014/1101/82/33543/1, № 014/1101/82/33543/2 та № 014/1101/82/33543/3 відповідно, а також 01.02.2007 року між Банком, як Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як Іпотекодавецем було укладено Договір іпотеки б/н, за умовами якого в іпотеку було передано належний останній житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею: 87,1 кв.м., житловою: 57,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), та земельну ділянку, площею 0.2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий № 0722884300:03:001:0168. яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Сьомаки (далі - земельна ділянка). Разом з тим, відповідно до судових рішень від 07.02.2013 року та 18.03.2014 року житловий будинок та земельна ділянка були поділеними між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах - по 1/2 за кожним. Внаслідок поділу нерухомого майна (будинку та земельної ділянки) між подружжям, ОСОБА_3 окрім 1/2 майна дружини ОСОБА_2 , отримав 1/2 її боргових зобов`язань, що повністю кореспондується зі ст. 23 ЗУ Про іпотеку .

Вказує, що згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачам належить наступне майно, а саме:

-ОСОБА_2 - на праві приватної власності: земельна ділянка, площею 2,6306 га, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 0722884300:04:000:1561, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, Одерадівська сільська рада (далі - земельна ділянка, площею 2,6306 га);

-ОСОБА_3 - на праві приватної власності: земельна ділянка, площею 0,0644 га, кадастровий № 0722884300:03:001:1469, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н (далі - земельна ділянка, площею 0,0644 га), та земельна ділянка, площею 0,1121 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 0722884300:03:001:1592, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький р-н (далі - земельна ділянка, площею 0, 1121 га).

Так, станом на 02.12.2020 року заборгованість ОСОБА_5 перед АТ Райффайзен Банк Аваль за Кредитним договором складає 102747,26 дол. США 26 центи. З огляду на те, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, в тому числі після пред`явлення позову вважає, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законних інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Враховуючи наведене, з метою недопущення відчуження вищевказаного майна під час розгляду справи, з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації, просить суд накласти арешт на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,6306 га, а також на належні ОСОБА_5 1/2 частку будинку та земельної ділянки, земельні ділянки площею 0,0644 га та площею 0, 1121 га (а.с. 58-62).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечуються накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову, по своїй суті, застосовується з метою надання гарантії виконання в майбутньому прийнятого судового рішення та виключно в разі такої необхідності, при цьому, такі заходи мають бути співмірними заявленим позивачем вимогам.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (далі - Постанова № 9), - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України ).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 , ч. 1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, зі змісту ст. ст. 149 та 151 ЦПК України вбачається, що до предмету доказування під час розгляду заяви про забезпечення позову, зокрема входять обставини, які свідчать про те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.

Суд вказує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач, посилаючись на необхідність забезпечення позову, з метою унеможливлення відчуження спірного майна, не надає жодних належних, достовірних та достатніх доказів для підтвердження існування цих обставин, а мотивація заяви ґрунтується виключно на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України .

При цьому, на переконання суду, спосіб захисту, який представник позивача просить визначити за наслідками розгляду його заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно,є не співмірним заявленим позовним вимогам.

Також, суд приймає до уваги положення ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що виконання кредитних зобов`язань, які виникли між сторонами на підставі Кредитного договору та Договорами забезпечення до нього, за якими позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість, були також забезпечені іпотекою у вигляді житлового будинку та земельної ділянки. Тому, у разі задоволення заявлених вимог, АТ Райффайзен Банк Аваль не буде позбавлене можливостізабезпечити в належний спосіб реалізацію свої законних прав та інтересів шляхом звернення стягнення на вказане нерухоме майно.

Враховуючи вищезазначені положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 157, 353-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви представника Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль - адвоката Чеботарь Ж.С. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити .

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали .

Ухвала в повному обсязі складена 11 лютого 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська