Рішення

від 11.02.2021 по справі 6/67-д

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Житомир справа № 6/67-Д

категорія 111040200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Ресурс" про визнання недійсною угоду, стягнення коштів,

встановив:

У 2006 році заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в якому просить визнати недійсною угоду, укладену між ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Союз Ресурс" як таку, що суперечить інтересам держави та суспільства та зобов"язати в порядку реституції ТОВ "Союз-Ресурс" повернути ПП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, одержані згідно з усною домовленістю, а з ПП ОСОБА_1 стягнути в дохід держави 1996278,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною працівниками податкової інспекції перевіркою фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_1 , встановлено, що він протягом 17.03.2003-31.12.2003, згідно з усною домовленістю ТОВ "Союз-Ресурс" реалізовував ПП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, розрахунки за які проведені готівкою. В той же, час, за результатами зустрічної перевірки встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва, установчий договір ТОВ "Союз Ресурс", зареєстрований 05.06.2002 та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 18.06.2002 визнано недійсним. Отже, вважає, що в даному випадку, доведений умисел на укладання угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з боку ТОВ "Союз Агро".

У відзиві на позов, представник відповідача ПП Рибачка М.О. вказує на те, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів другого відповідача недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб"єкта.

У доповненні до відзиву відповідач зазначає, що статтею 49 Цивільного кодексу УРСР з 01.01.2004 скасовано відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в дохід держави доходу, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок не є адміністративно-правова конфіскація.

Ухвалою від 03.02.2020 справу передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду, за підсудністю.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В. справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.03.2020.

Ухвалою від 15.07.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою від 04.08.2020 замінено позивача у справі з ДПІ у м.Житомирі Житомирської області на правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області.

Ухвалою від 06.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 26.10.2020.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв"язку з тим, що сторони не були повідомлені про розгляд справи належним чином. Від відповідачів повертався конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В судове засідання 27.01.2021 прибули прокурор та представник позивача, написали заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що працівниками Житомирської об`єднаної податкової інспекції було проведено перевірку фінансово господарської діяльності ПП ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено, що протягом 17.03.2003-31.12.2003, за усною домовленістю, ТОВ "Союз-Ресурс" реалізовував ПП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, розрахунки за які проведені готівкою.

Факт проведення господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними у період з 17.03.2003 по 31.12.2003. Також, такі операції з реалізації ТМЦ занесені в книгу обліку придбання ПП ОСОБА_2 за 2003 рік.

Зазначені обставини ОСОБА_1 не заперечувалися у відзиві.

З матеріалів справи слідує та встановлено за результатами проведеної управлінням податкової міліції ДПА в Житомирській області зустрічної перевірки, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 25.05.2004 по справі №2-2725/2004 статут та установчий договір, зареєстрований 05.06.2002 №10335 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Союз-Ресурс" від 18.06.2002 №36724817 визнано недійсними з моменту реєстрації.

Зважаючи на наявність такого судового рішення, позивач посилається у свої доводах на те, що вказана угода укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, тому наявні підстави для визнання її недійсною, та як правовий наслідок, зобов"язання ТОВ "Союз-Ресурс" повернути ПП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності, одержавні згідно з усною домовленістю, а з ПП ОСОБА_1 стягнути в дохід держави 1996278,07 грн.

Такий висновок позивача суперечить вимогам чинного законодавства та спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2004, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсною угоду, яка укладена у 2003 році, отже, до наявності правових підстав визнання їх недійсними слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963.

Відповідно до ст.41 цього Кодексу угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. (ст.42)

Угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

У випадках, коли угоди між організаціями або між організацією і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання. (ст.43)

Відповідно до ст.49 Кодексу, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 28.04.1978 №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" звернув увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною, відповідно до названої норми, є укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 № 3 роз`яснив, що до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені Цивільним кодексом, тобто, саме на момент вчинення правочину сторонами мають бути дотримані такі вимоги. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, статті 49 ЦК , так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту). Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, у силу вимог ст.77 КАС України належить позивачеві.

При кваліфікації правочину за ст.49 має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо) сторонами правочину або однією зі сторін й повинна бути встановлена лише вироком суду, постановленим у кримінальній справі, що відповідає частині першій статті 62 Конституції України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для визнання спірної угоди недійсною, посилається, зокрема, на наявність рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24.05.04 у справі №2-2725/2004.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказаним рішенням визнано недійсними установчі документи ТОВ "Союз Ресурс" з моменту державної реєстрації, в тому числі, статут та установчий договір ТОВ "Союз Ресурс", зареєстрований 05.06.02 №10355 та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 18.06.02 №36724817.

При прийнятті рішення суд виход в з того, що ТОВ "Союз Ресурс" зареєстровано на підставну особу, на підставі неправдивих даних про засновника підприємства та його місцезнаходження, так як ОСОБА_3 , який формально вважався засновником підприємства, рішення про створення підприємства не приймав та своїх грошових та матеріальних внесків в статутний фонд не вносив, що призвело до здійснення підприємницької діяльності, яка суперечить законодавству. Статут також не складався ОСОБА_3 та не затверджувався ним, а підписувався за вказівкою невстановленої особи, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Таким чином ОСОБА_3 не є власником підприємства та його волевиявлення не було спрямоване на затвердження статуту з метою створення юридичної особи та зайняття підприємницькою діяльністю.

В той же час, в матеріалах справи міститься постанова Черняхівського районного суду Житомирської області від 10.01.2020 у кримінальній справі №1/0624/130/2012 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2,3 ст.358 КК України.

Так, в дані постанові зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він будучи зареєстрованим 20.01.1998 року за №1194, як приватний підприємець, зареєстрований, як платник податку на додану вартість 31.01.1998 року (свідоцтво №61095942), самостійно здійснюючи фінансово-господарську діяльність, а також виконуючи обов`язки по веденню податкового та бухгалтерського обліку, усвідомлюючи покладені на нього права і обов`язки щодо дотримання законодавства про оподаткування, правильність нарахування та своєчасність сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджетів, та здійснюючи свою власну підприємницьку діяльність, за готівкові кошти купував у фізичних осіб, які не являлись платниками податку на додану вартість товарно- матеріальні цінності без належних на те документів - видаткових та податкових накладних, в результаті чого був позбавлений права на, отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

ОСОБА_1 , викристовуючи підроблені податкові накладні щодо фіктивного придбання товарів в т.ч. у ТОВ "Союз Ресурс", протягом 01.11.2001 по 31.12.2003, завідомо знаючи, що у підприємства товари на придбавалися, незаконно формував податковий кредит, тим самим зменшуючи свої податкові зобов"язання по сплаті до бюджету подату на додану вартість, в результаті чого, умосно ухилався від сплати до державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих рохмірах.

За результатами розгляду кримінальної справи, суд постановив звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2,3 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України - у зв"язку з закінченням строків давності, кримінальну справу закрити, цивільний позов ДПІ у м.Житомирі про стягнення з ОСОБА_1 4188322 грн. залишити без розгляду.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2,3 ст.358 КК України не визнано винним у встановленому законом порядку .

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявність прямого умислу обох сторін при укладанні правочину із завідомо суперечить інтересам держави та суспільства метою, тобто, що в діях відповідачів наявний умисел щодо укладення угоди без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування або несплати податків.

Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї зі сторін договору та не може безумовно свідчити про те, що всі правочини вчинені цим підприємством, є недійсними та такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, або укладені учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено наявності у відповідачів умислу на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як наслідок, правові підстави для висновку про недійсність цієї угоди й для застосування наслідків визнання господарського зобов`язання недійсним відсутні.

Крім того, позивачем ставиться вимога про застосування правових наслідків, передбачених ст.49 ЦК Української РСР. В той же час, відповідач вважає, що відсутні підстави для застосування таких наслідків у спірних правовідносинах.

Так, на час звернення до суду з вказаним позовом у 2006 році, Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004, не містив такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК Української РСР. Цим кодексом скасовано відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст.228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

В подальшому Законом № 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 у статтю 228 ЦК України внесено зміни та доповнено частиною третьою, якою передбачено правові наслідки укладення недійсного правочину у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України, кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, на час укладення спірної угоди та на момент розгляду справи, Цивільний кодекс передбачав застосування до спірних правовідносинах публічно-правових санкцій. Такі санкції у Кодексі передбачені і станом на день прийняття рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обгрунтування та надані до матеріалів справи докази не дають суду підстави для висновку про укладення сторонами угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з огляду на що, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністартивного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову Заступника прокурора Житомирської області ( вул.1 Травня, 11, м.Житомир, 10008) в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Ресурс" (пр-т. Оболонський,23-а, м.Київ) про визнання недійсною угоду, стягнення коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос