Постанова

від 11.02.2021 по справі 380/9998/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9998/20 пров. № А/857/15846/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Смолинця А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду з питань вжиття заходів забезпечення позову від 13 листопада 2020 року (ухвалену в порядку загального позовного провадження судом під головуванням судді Москаля Р.М., дата складання повного тексту судового рішення не зазначена) у справі № 380/9998/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відвідай" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови, суд-

ВСТАНОВИВ:

І.ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Відвідай» (далі - ТОВ «Відвідай» , позивач) 06.11.2020 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ 21300/1403/АВ-ЛВ11241/893/П/ФС від 13.10.2020.

Ухвалою від 11.11.2020 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, призначив підготовче засідання.

11.11.2020 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи для забезпечення позову у справі №380/9998/20 шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 21300/1403/АВ-ЛВ11241/893/П/ФС від 13.10.2020 про стягнення з ТОВ «Відвідай» штрафу у розмірі 141690 грн. - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року зупинено стягнення штрафу в розмірі 141690 гривень на підставі постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ21300/1403/АВ-ЛВ11241/893/П/ФС від 13.10.2020 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Відвідай» - до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/9998/20.

Не погоджуючись з ухвалою суду про вжиття заходів забезпечення позову, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги, відповідач вказав, що не згода позивача із оскаржуваною постановою про накладення штрафу не є правовою підставою для забезпечення позову. Ознак очевидної протиправності оскаржуваної ухвали судом не встановлено. Окрім того, ст. 34 Закону України Про виконавче провадження не передбачає зупинення дії постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження їх у судовому порядку. Також вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову є не співмірними з негативними наслідками які можуть настати внаслідок такого забезпечення позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, повістки-повідомлення скеровано за допомогою електронних засобів зв`язку на офіційну електронну адресу учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з обставин щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду.

Зокрема суд зазначив, що заявник як підприємство, що займається підприємницькою діяльністю в сфері туризму надав суду аналітичні матеріали щодо впливу пандемії COVID-19 на туристичну галузь, а також показники фінансової діяльності підприємства за 9 місяців 2020 року. Судом визнано загальновідомою ту обставину, що пандемія COVID-19 та запровадження урядом починаючи з 12.03.2020 в Україні карантину спричинили кризу в туристичній галузі. Відповідно до фінансового звіту ТОВ «Відвідай» за 9 місяців 2020 року чистий прибуток заявника до оподаткування за 9 місяців 2020 року склав 50000,50грн., в той час як дохід підприємства за аналогічний період 2019 року становив 965000,40 грн. Отже, дохід підприємства в 2020 році в порівнянні з минулим роком знизився в 19 разів. Водночас сума штрафу в розмірі 141690 грн. втричі перевищує дохід підприємства за дев`ять місяців 2020 року. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягнення у примусовому порядку штрафу в такому розмірі матиме настільки негативний вплив на фінансову спроможність підприємства та його господарську діяльність, що у випадку задоволення позову ефективне поновлення прав позивача буде неможливим або, як мінімум, істотно ускладненим.

ІІІ.ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.02.2019 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено припис №ЛВ11241/893/АВ/П щодо усунення виявлених порушень ТзОВ Відвідай .

13.10.2020 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області, за невиконання вимог п.1 обумовленого припису, винесено постанову про накладення штрафу на ТзОВ Відвідай за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ 21300/1403/АВ-ЛВ11241/893/П/ФС.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої позивач вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваної постанови. Посилається на прийняті Галицьким районним судом міста Львова судові рішення у справах №461/7956/20 та №461/7863/20 щодо закриття провадження у справах про притягнення директора ТОВ «Відвідай» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю. Заявник вказує, що оскільки ТОВ «Відвідай» не погоджується з постановою відповідача та не має наміру сплачувати штраф в добровільному порядку, є загроза того, що такий може бути стягнуто в примусовому порядку. Такі дії призведуть до арешту коштів чи майна товариства, призупиненням його діяльність, що поставить під ризик невиплату зарплат працівникам. Заявник пояснює, що його господарська діяльність пов`язана з наданням послуг у сфері туризму. У зв`язку із пандемією коронавірусу туристична галузь зазнає значних збитків. Заявник представив фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 9 місяців 2020 року та вказує, що його чистий прибуток за 9 місяців 2020 року складає 50000,50 грн., що становить 5,2 % від показника за аналогічний період 2020 року (965000,40 грн.). Тому стягнення штрафу у розмірі 141690 грн. стане непосильним для ТОВ «Відвідай» . Заявник вказує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є виконавчим документом та може бути подана до примусового виконання. Оскільки оскарження постанови в судовому порядку не зупиняє її дію, то позивач просив задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії такої.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію індивідуального акту або нормативно-правового акту.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 26 червня 2019 року справа №826/13396/18.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Враховуючи наведене, інститут забезпечення адміністративного позову стосується вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Судом встановлено, що позивачем оскаржується рішення, оформлене постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ 21300/1403/АВ-ЛВ11241/893/П/ФС від 13.10.2020 року.

Заявляючи клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення штрафу на підставі постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ21300/1403/АВ-ЛВ11241/893/П/ФС від 13.10.2020 року, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача до ухвалення рішення у цій справі та для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль.

Проте, рішення суду за такими позовами про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого оформлене постановою про накладення штрафу не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.

Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Поряд з тим, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, при цьому, факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Проте, доказів звернення відповідачем оскаржуваної постанови до примусового виконання сторонами не надано та судом не здобуто, а відтак позивачем не доведено обставин стосовно того що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Стосовно ж доводів позивача з приводу очевидності ознак протиправності названої постанови та порушення прав позивача, то пропри те, що ознаки очевидності не мають окреслених меж, то йдеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

За наведених обставин, колегія суддів вказує на неприпустимості забезпечення позову з підстав очевидної протиправності оскаржуваного пункту наказу, позаяк його оцінку стосовно правомірності чи протиправності може бути надано виключно за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії забезпечення позову.

Тому судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.

Відтак, викладене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо застосування заходів забезпечення позову, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду 13 листопада 2020 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/9998/20 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Відвідай" про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Постанови суду апеляційної інстанції оскаржуються до суду касаційної інстанції виключно в порядку, з підстав та на умовах, визначених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року.