Ухвала

від 11.02.2021 по справі 440/2965/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2021 року

Київ

справа №440/2965/20

адміністративне провадження №К/9901/34948/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №440/2965/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 21 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61868013;

- скасувати постанову від 21 квітня 2020 року про арешт коштів боржника;

- скасувати постанову від 21 квітня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди;

- скасувати постанову від 21 квітня 2020 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 21 квітня 2020 року: про відкриття виконавчого провадження №61868013, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника;

- стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 3363,20 грн (три тисячі триста шістдесят три гривні двадцять копійок) та 2600,00 грн (дві тисячі шістсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 16 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №440/2965/20 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також, скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 6 січня 2021 року визнав підстави пропуску строку касаційного оскарження поважними та залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Верховного Суду документа про сплату судового збору.

В межах наданого строку скаржник усунув недоліки касаційної скарги, надіславши до Суду платіжне доручення №20491 від 14 січня 2021 року на суму: 6726,40 грн.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність винесення постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого надає судові рішення у різних справах, як приклади прийняття судами протилежних рішень у подібних правовідносинах.

Зокрема, у справах №160/4982/20, №560/2520/20, №520/5603/20 рішення ухвалені на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, відмінним від місця його реєстрації, натомість у справах №200/4020/20-а, №280/4055/20 та №520/5605/20 рішення прийняті на користь приватних виконавців та зроблено висновок щодо відсутності у приватного виконавця обов`язку перевіряти відомості щодо місця перебування боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, та відсутність підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем його виконання.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про наявність правової проблеми щодо правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, що підтверджує існування протилежної практики за судовими рішеннями у подібних правовідносинах.

Отже, відповідач у касаційній скарзі обґрунтував наявність підстав, за яких рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України Про виконавче провадження та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.

За твердженням скаржника, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у виконавчому документі зазначено місце реєстрації фізичної особи - боржника, яке знаходиться на території Полтавської області, тобто не в межах виконавчого округу, в якому здійснює діяльність відповідач як приватний виконавець, приватний виконавець не мав підстав для прийняття виконавчого документа до виконання так як виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, та відкриття виконавчого провадження. Відтак, за твердженням відповідача, суди попередніх інстанцій ототожнюють поняття місце реєстрації та місце проживання .

Такий висновок судів виключає можливість проживання боржника за іншою адресою, окрім адреси реєстрації, що унеможливлює застосування в повному обсязі приписів частини другої статті 24 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, адже ця норма є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації або ж за місцем проживання боржника.

Відповідач наголошує, що приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження здійснює перевірку відповідності виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України Про виконавче провадження щодо його оформлення, проте не здійснює перевірку змісту такого виконавчого документа.

Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

В обґрунтування підстави для касаційного оскарження, визначеного пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Клименко Роман Васильович вказує, що суди попередніх інстанцій провели однобічне дослідження і оцінку доказів, без наведення відповідних мотивів надали перевагу доказам, наданим позивачем, та відкинули докази, що спростовують факти викладені в позові, не оцінили у сукупності докази, досліджені у судовому засіданні.

Такі доводи підлягають перевірці під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені доводи касаційної скарги підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, потребують перевірки.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 329, 330, 331, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №440/2965/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Витребувати із Полтавського окружного адміністративного суду матеріали справи №440/2965/20.

3. Встановити іншим учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії такого відзиву з доданими до нього документами іншим учасникам справи.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду