Ухвала

від 09.02.2021 по справі 2-332/2007

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2689/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи 2-3055/11

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

сторони справи:

позивачі: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

відповідач - Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація,

третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 ,

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2007 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Пізняхівського Ф.М., -

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2006 року ОСОБА_6 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа КМБТІ, про визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 30 листопада 2000 року Дванадцятою нотаріальною конторою м. Києва, вони є власниками 1/4 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яка складається з кімнати площею 20,5 кв. м під номером 2-5 і сараю під літерою Б.

До своєї частини будинку вони самочинно прибудували приміщення: 2-1 площею 11, 7 кв. м, 2-2 площею 5,3 кв. м, 2-3 площею 14,2 кв. м, 2-4 площею 22,3 кв. м, 2-6 площею 2,7 кв. м.

З метою узаконення вказаного самочинного будівництва вони зверталися до комунального підприємства по утриманню житлового господарства з проханням призначити державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію прибудови. Актом державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництва вищезазначена прибудова до частини будинку була прийнята в експлуатацію.

На підставі вказаного просили суд визнати за ними право власності на самочинно збудоване майно - прибудову до будинковолодіння по АДРЕСА_1 і зобов`язати Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ними право власності на вказане майно.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_6 і ОСОБА_2 задоволено. Визнано право власності на самочинно збудовані приміщення 2-1 площею 11,7 кв. м, 2-6 площею 2,7 кв. м, 2-2 площею 5,3 кв. м, 2-3 площею 14,2 кв. м, 2-4 площею 22, 3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 і ОСОБА_2 у рівних долях та зобов`язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна зареєструвати вказані приміщення за ОСОБА_6 і ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що суд при ухваленні рішення вирішив питання про його права та обов`язки.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_7 вказував, що на час розгляду справи у суді першої інстанції власниками 3/4 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 були: він, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що інші співвласники надали свою згоду на передачу спірних приміщень позивачам у власність, оскільки вони такої згоди не надавали. Крім того, суд першої інстанції не перевірив обставин, коли саме і ким були побудовані спірні приміщення. Вказував, що спірні приміщення є складовими частинами збудованого ще у 1954 році будинку. Будинок перебував у спільній частковій власності, при цьому частки в натурі не виділялись жодним власником.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2007 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 - ОСОБА_10 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просиві рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_11 заперечував протии апеляційної скарги, просив закрити апеляційне провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, враховуючи висновки, викладені в постанові ВС у вказаній справі, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

На стадії апеляційного провадження, під час якої вирішується питання про можливість прийняття апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, та яка вважає, що ухваленим рішенням порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, суд апеляційної інстанції установлює, чи дійсно мало місце порушення таких прав, свобод, інтересів та обов`язків у зв`язку із ухваленим рішенням, та в залежності від установленого вчиняє відповідні процесуальні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17 особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки них осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов`язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 320/915/19 міститься висновок про те, що за змістом статті 392 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 2- 4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010передбачено, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Київ від 26 лютого 2007 року, ОСОБА_5 вказував на те, що він не брав участі у справі, однак суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, вказаним судовим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки на час розгляду справи у суді першої інстанції власниками 3/4 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 були: він, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Разом з тим, питання про залучення вказаних осіб до участі у справі суд не вирішував, хоча спірні приміщення є складовими частинами будинку, який перебував у спільній частковій власності, при цьому частки в натурі між співвласниками не виділялися.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу.

При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків заявника, та лише після встановлення таких обставин переглянути справу за його апеляційною скаргою, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Судом установлено, що позивачі мають право власності на 1/4 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з кімнати житловою площею 20,5 кв. м, під літерою 1-7 набули у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12 , якій спадкове майно належало на підставі рішення Народного суду Жовтневого району м. Києва від 22 лютого 1966 року та ухвали Народного суду Жовтневого району м. Києва від 19 червня 1967 року.

Так, рішенням Народного суду Жовтневого району м. Києва від 22 лютого 1966 року було встановлено порядок конкретного користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 ), а саме: ОСОБА_13 виділено у користування приміщення 1-8 площею 11, 2 кв. м, сарай, гараж і погріб; у користування ОСОБА_12 виділено приміщення 1-7 розміром 20,5 кв. м; у користування ОСОБА_14 виділено приміщення 1-6, 1-4, 1-5, 1-1, 1-2, 1-3.

А ухвалою Народного суду Жовтневого району м. Києва від 19 червня 1967 року суд виклав резолютивну частину рішення Народного суду Жовтневого району м. Києва від 22 лютого 1966 року в частині ОСОБА_12 у наступній редакції: виділено у користування ОСОБА_12 , визнавши за нею право особистої власності на приміщення 1-7 площею 20,5 кв. м, що відповідає 1/4 частини домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_2 ).

Вказане свідчить, що зазначені 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 належали на праві власності ОСОБА_12 , а у подальшому ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , що свідчить відсутність факту перебування спірного домоволодіння у спільній частковій власності позивачів, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Окрім цього, постановою ВС від 16.09.2020 у вказаній справі також встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечували проти введення в експлуатацію самочинно збудованих приміщень 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 і сарая літ. Б, що підтверджується їх розписками, підписи на яких посвідчені начальником відділу кадрів комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на викладене, не вбачається порушення прав ОСОБА_5 при ухваленні оскаржуваного рішенням суду першої інстанції.

Керуючись ст. 362 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брали участі у справі ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали складено 10 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: