Ухвала

від 11.02.2021 по справі 2-3766/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-3766/11 Головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.

Провадження № 22-ц/824/4918/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

11 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року заяву задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, боржник через представника - адвоката Малярчук Т.В. звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених процесуальним законодавством.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У пункті 9 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на момент постановлення ухвали суду першої інстанції процедура апеляційного оскарження рішення була врегульована, зокрема, положеннями статей 292, 294, 297 ЦПК України від 18 березня 2004 (далі - ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції 20 березня 2017 року за відсутності всіх учасників справи, у свою чергу з апеляційною скаргою представник боржника звернулася 28 грудня 2020 року.

В апеляційній скарзі порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді, а належним чином завірена копія оскаржуваної ухвали його представнику - адвокату Малярчук Т.В. була вручена 23 грудня 2020 року.

Проте наведені підстави неможливо вважати поважними, оскільки вони не узгоджуються з процесуальними нормами закону та не відповідають матеріалам справи.

Встановлено, що 13 листопада 2019 року уповноважений представник ОСОБА_1 - адвокат Малярчук Т.В. ознайомилася з матеріалами справи № 2-3766/11, у тому числі зі змістом ухвали від 20 березня 2017 року, про що свідчить розписка останньої як міститься на 210 аркуші справи.

За змістом частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Отже, боржник був обізнаний через свого представника про наявність оскаржуваної ухвали суду, її змістом, порядком та строками оскарження саме 13 листопада 2019 року, проте з апеляційною скаргою звернувся тільки 28 грудня 2020 року.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За змістом статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом.

Із відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що перебувають у відкритому доступі, вбачається, що ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року було надіслано судом 24 березня 2017 року, зареєстровано 28 березня 2017 року та оприлюднено 29 березня 2017 року.

Таким чином, з цієї дати оскаржуване судове рішення було відкритим для безоплатного цілодобового доступу, у зв`язку з чим боржник або його представник після ознайомлення з матеріалами справи 13 листопада 2019 року,також мали реальну можливість й ознайомитися з його змістом та вчасно подати апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало боржнику або його уповноваженому представнику реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішенняпротягом встановленого законом, а також розумного строку після ознайомлення з матеріалами справи, а посилання на те, що копію ухвали було отримано лише 23 грудня 2020 року за письмовим зверненням до суду є недостатньою підставою для поновлення пропущеного строку та свідчить про свідоме зволікання стороною з поданням апеляційної скарги.

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ).

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, боржнику необхідно надати суду апеляційної інстанції належні докази або вказати на інші підстави, які підтверджують поважність причини пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження з посиланням на відповідні докази.

З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для зазначення нею поважних причин для поновлення пропущеного строку.

Керуючись статтями 356, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Н.В. Ігнатченко