Ухвала

від 05.04.2021 по справі 2-3766/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

права № 2-3766/11 Головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.

Провадження № 22-ц/824/4918/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

5 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року заяву ПАТ Банк Кредит Дніпро про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, боржник через представника - адвоката Малярчук Т.В. звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених процесуальним законодавством.

В апеляційній скарзі було порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді, а завірена копія оскаржуваної ухвали його представнику - адвокату Малярчук Т.В. була вручена 23 грудня 2020 року. Як на підставу заявленого клопотання представник боржника посилалася на положення пункту 2 частини другої статті 354, пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.

Оскільки наведені підстави визнано апеляційним судом неповажними для поновлення пропущеного строку , ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з належними доказами або зазначенням інших підстав, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію зазначеної ухвали представнику боржника було вручено 16 лютого 2021 року за адресою, вказаною нею в апеляційній скарзі.

9 березня 2021 року до апеляційного суду надійшла представника боржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, як мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомляв ОСОБА_1 про розгляд заяви банку, копію оскаржуваної ухвали йому не надсилав за адресою реєстрації місця проживання, тому він з об`єктивних причин не міг знати про результат розгляду справи. Про провадження у даній справі з питань видачі дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання боржник та про прийняте судове рішення боржник дізнався випадково зі слів сторонніх осіб у жовтні 2019 року. Дійсно, апеляційну скаргу на ухвалу суду від 20 березня 2017 року сторона боржника подала 28 грудня 2020 року, однак строк на апеляційне оскарження не пропущено на підставі пункту 2 частини другої статті 354 ЦПК України, що також узгоджувалось з обраною боржником стратегією поведінки по відношенню заявника (стягувача) з урахуванням дій і вимог останнього в інших судових процесах та виконавчих провадженнях.

Дослідивши матеріали цивільної справи та обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.

Так, однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на момент постановлення ухвали суду першої інстанції процедура апеляційного оскарження рішення була врегульована, зокрема, положеннями статей 292, 294, 297 ЦПК України від 18 березня 2004 (далі - ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини другою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У пункті 9 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Статтею 44 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги)закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції 20 березня 2017 року за відсутності всіх учасників справи, у свою чергу з апеляційною скаргою представник боржника звернулася 28 грудня 2020 року.

13 листопада 2019 року уповноважений представник ОСОБА_1 - адвокат Малярчук Т.В. ознайомилася з матеріалами справи № 2-3766/11, у тому числі зі змістом ухвали від 20 березня 2017 року, про що свідчить розписка останньої як міститься на 210 аркуші справи.

За змістом частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Отже, боржник був обізнаний через свого представника про наявність оскаржуваної ухвали суду, її змістом, порядком та строками оскарження саме 13 листопада 2019 року, проте з апеляційною скаргою звернувся тільки 28 грудня 2020 року, тобто більше ніж через один рік з часу ознайомлення з матеріалами справи.

Наведені представником боржника обставини про те, що строк на апеляційне оскарження не пропущено на підставі пункту 2 частини другої статті 354 ЦПК України, що також узгоджувалось з обраною боржником стратегією поведінки по відношенню заявника (стягувача) неможливо віднести до поважних підстав для поновлення процесуального строку , оскільки у даному випадку відлік строку звернення до суду з апеляційною скаргою повинен відраховуватися з урахуванням вимог ЦПК України 2004 року, а несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, оскільки, як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В заяві не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало боржнику або його уповноваженому представнику реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення протягом встановленого законом, а також розумного строку після ознайомлення з матеріалами справи, а посилання на те, що копію ухвали було отримано лише 23 грудня 2020 року за письмовим зверненням до суду є недостатньою підставою для поновлення пропущеного строку та свідчить про свідоме зволікання стороною з поданням апеляційної скарги.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Не зайвим буде зазначити, що із відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що перебувають у відкритому доступі, вбачається, що ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року було надіслано судом 24 березня 2017 року, зареєстровано 28 березня 2017 року та оприлюднено 29 березня 2017 року.

Таким чином, з цієї дати оскаржуване судове рішення також було відкритим для безоплатного цілодобового доступу, у зв`язку з чим боржник або його представник, навіть незважаючи на факт ознайомлення з матеріалами справи 13 листопада 2019 року, мали реальну можливість ознайомитися з його змістом та вчасно подати апеляційну скаргу при належній заінтересованості в апеляційному перегляді справи.

Про факт того, що ОСОБА_1 був обізнаний з наслідками судового розгляду справи за заявою ПАТ Банк Кредит Дніпро про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання раніше ніж його представник отримала копію оскаржуваної ухвали свідчить й посилання у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що про провадження у даній справі та прийняте судове рішення боржник дізнався випадково у жовтні 2019 року.

Разом з тим, ознайомившись з матеріалами справи 13 листопада 2019 року, копію оскаржуваного судового рішення представник боржника не отримала, а звернулася до суду першої інстанції з відповідною заявою лише у листопаді 2020 року.

Зазначене у сукупності свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку представника ОСОБА_1 - Малярчук Т.В. та користування нею своїми процесуальними правами, що є порушенням вимог частини першої статті 44 ЦПК України, а тому не можна вважати, що апеляційна скарга була подана у розумні строки, чи вони вживала заходи для того щоб дізнатися про стан відомого їй провадження, чи навела обставини, які об`єктивно перешкоджали її своєчасно подати апеляційну скаргу.

Наведені висновки щодо застосування норм процесуального права відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 27 грудня 2018 року у справі № 361/10422/14-ц(провадження № 61-32655 св 18).

Посилання сторони боржника на те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про розгляд заяви банку та не надіслав йому копію оскаржуваної ухвали за адресою реєстрації місця проживання у даному випадку не мають правового значення для вирішення питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою, адже наявність виключних випадків, передбачених в пункті 1 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), для поновлення строку на апеляційне оскарження не є предметом судового розгляду.

Аналіз частини другої статті 358 ЦПК України дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Проте, апеляційна скарга залишалася без руху на підставі частини третьої статті 357 ЦПК України з підстав того, що вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу і підстави, вказані у заяві (клопотанні) про поновлення цього процесуального строку визнані апеляційним судом неповажними.

Інших причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, які можливо визнати поважними, ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Малярчук Т.В. не зазначено.

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи Олександр Шевченко проти України 26 квітня 2007 року, справа Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.

За таких обставин, надаючи оцінку доводам сторони боржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, колегія суддів вважає, що такі причини є неповажними, а відтак з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тастаттями 357, 358 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 , відмовити.

Копію ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати боржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами, якщо такі подавалися. Копію апеляційної скарги залишити у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній