Рішення

від 08.02.2021 по справі 905/1656/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.2021 Справа №905/1656/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Благодійного Фонду Творчий центр ТЦК, м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни, Донецька обл., с.Іверське

про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 187500,00грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач, Благодійний Фонд Творчий центр ТЦК, м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни, Донецька обл., с.Іверське про розірвання договору благодійного гранту від 11.03.2020 №03.02.2019.22-02-0322 та стягнення заборгованості у розмірі 187500,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушені умови договору благодійного гранту від 11.03.2020 №03.02.2019.22-02-0322 щодо надання описового та фінансового звіту, а також не реалізовано Бізнес-план на підставі чого просить повернути надані відповідачу кошти у розмірі 187500,00грн та розірвати договір благодійного гранту від 11.03.2020 №03.02.2019.22-02-0322.

Ухвалою суду від 01.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1656/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.10.2020 о 10:00год.

У зв`язку з дистанційною роботою судді Курило Г.Є. за фактичним місцем проживанням в м.Харкові 22.10.2020 підготовче засідання по справі №905/1656/20 не відбулось, про що сторін було повідомлено листом Господарського суду Донецької області від 22.10.2020.

Ухвалою суду від 02.11.2020 визначено дату та час проведення підготовчого засідання у справі на 24.11.2020 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 24.11.2020 відкладено підготовче засідання на 17.12.2020 об 11:00год, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

17.12.2020 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява б/н від 16.12.2020 (вх.№07-10/1039 від 17.12.2020) про відкладення підготовчого засідання.

17.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 14.12.2020 про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.12.2020 заяву відповідача б/н від 16.12.2020 (вх.№07-10/1039 від 17.12.2020) про відкладення підготовчого засідання задоволено; підготовче засідання відкладено на 28.12.2020 о 10:20 год.

До Господарського суду Донецької області через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли наступні документи:

23.12.2020 - заява б/н від 23.12.2020 (вх.№07-10/1066 від 23.12.2020) про зміну місця проживання.

24.12.2020 - клопотання б/н від 24.12.2020 (вх.№07-10/1072 від 24.12.2020) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

28.12.2020 - клопотання б/н від 28.12.2020 (вх.№07-10/1081 від 28.12.2020) про витребування доказів.

28.12.2020 - заява б/н від 28.12.2020 (вх.№07-10/1082 від 28.12.2020) про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача.

28.12.2020 - клопотання від 28.12.2020 (вх.№07-10/1083 від 28.12.2020) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 28.12.2020 в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено; в задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відмовлено; в задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження відмовлено; закрито підготовче провадження у справі №905/1656/20; призначено розгляд справи по суті на 21.01.2021 о 12:00 год.

18.01.2021 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому відповідач ставить під сумнів підпис керівника позивача Паливоди Л.М на договорі про надання професійної правничої допомоги, в зв`язку з чим просить застосувати вимоги п.11 ст. 176 ГПК України.

28.01.2021 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, у відповідності до яких президент Благодійного фонду «Творчий центр «ТЦК» - Любов Паливода підтвердила, що договір професійної правничої допомоги від 15.06.2020 №88/2020 був підписаний від імені Благодійного фонду «Творчий центр «ТЦК» нею власноруч.

Відповідно до ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з приписами ч.2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч.4 ст.60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позов від імені позивача підписаний адвокатом Єфімовим О.М., який діє на підставі ордеру Серія ВТ №1004894, означений ордер доданий до позовної заяви.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір про надання професійної правничої допомоги №88/2020 від 15.06.2020, що укладений між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери» та Благодійним фондом Творчий центр ТЦК, в договорі зазначено, що від імені Благодійного фонду Творчий центр ТЦК договір підписано президентом Паливодою Л.М.

Зважаючи на те, що представник позивача - адвокат Єфімов О.М., який підписав позовну заяву діє на підставі ордеру Серія ВТ №1004894, враховуючи що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що керівник позивача Паливода Л.М. не підписувала договір №88/2020 від 15.06.2020, суд не вбачає підстав для залишення заяви без руху та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

21.01.2021 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками. Відповідач зазначає, що договором благодійного гранту від 11.03.2020 за №03.02.2019.22-02-0322 не передбачено його розірвання в односторонньому порядку, позивач повинен був діяти згідно п.п.2, 3 ст.188 ГК України та лише після цього, згідно п.4 цієї статті, позивач мав право передати спір на вирішення суду. Також відповідач стверджує, що ніякої заборгованості перед позивачем не існує. Договір гранту виконується належним чином за виключенням деяких умов, належне виконання яких, виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. На переконання відповідача, договором гранту не передбачено надання будь якої іншої інформації щодо реалізації Бізнес-плану, та яким чином кошти були використані, окрім звіту передбаченому пунктом 3.2. Договору гранту. Оскільки описовий та фінансовий звіт повинен надаватися виключно за формами, які містяться в Порядку використання благодійного гранту та звітування, що має бути у додатку 3 до Договору гранту, але ні цих форм, ні цього додатку позивач не надає, незрозуміло про який звіт взагалі йдеться та чого саме позивач намагався отримати від відповідача. Відповідач вважає, що оскільки згідно пунктів 2.1. та 2.2. Договору гранту, цей грант надається у гривні, то цей грант не є Благодійним грантом в термінах Закону "Про благодійну діяльність та благодійні організації", та на нього не розповсюджується норма, яка викладена в пункті 2 статті 6 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", а інших норм щодо повернення коштів, цей Закон не містить. Крім того, відповідач навів перелік запитань позивачу, надати відповіді на питання позивача відповідач відмовився. Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На адресу суду від позивача 25.01.2021 надійшло клопотання про вирішення справи за наявними матеріалами, без врахування відзиву та доданих до нього доказів у зв`язку з пропуском відповідачем строку для надання відзиву.

Дослідивши відзив на позовну заяву, суд встановив наступне.

За приписом ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 8, 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відзиву на адресу позивача.

Як встановлено, ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2020 про відкриття провадження у справі №905/1656/20 відповідачу встановлено строк для надання відзиву - до 22.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.11.2020 продовжено відповідачу строк на надання відзиву - до 20.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.11.2020 продовжено відповідачу строк на надання відзиву - до 14.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.12.2020 продовжено відповідачу строк на надання відзиву - до 28.12.2020.

Отже, суд неодноразово продовжував відповідачу строк для надання відзиву.

Виходячи з того, що відзив відповідача на позов надійшов на адресу суду 21.01.2021 (після закриття підготовчого провадження), відповідачем пропущено відповідний процесуальний строк.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, відповідачем не надано клопотання про поновлення строку на надання відзиву, не наведено обставин, які перешкоджали відповідачу в строк вчинити відповідну процесуальну дію, за таких обставин суд не приймає до уваги відзив відповідача на позовну заяву.

02.02.2021 на електронну адресу суду та 03.02.2021 на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.01.2021 по 09.02.2021.

08.02.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Документ скріплений кваліфікованим електронним підписом. Суд відмовляє у задоволенні означеного клопотання оскільки, суд вже оголошував перерву в судовому засіданні, процесуальний строк розгляду справи по суті спливає, при цьому явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

09.02.2021 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним. Позивач просить суд виключити з числа доказів у господарській справі №905/1656/20 за господарським позовом Благодійного Фонду "Творчий центр" ТЦК" до Фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни, про розірвання договору благодійного гранту від 11 березня 2020 року за №03.02.2019.22-02-0322 та стягнення заборгованості у розмірі 187500,00грн, наступні документи: угоду з ПРООН від 29 серпня 2019 року (угода), протокол засідання комітету грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької та Луганської областей від 29.11.2019, та договір про надання професійної правничої допомоги № 88/2020 від 15.06.2020, як таких, що викликають сумнів з приводу достовірності або визнати ці докази недопустимими. Відповідач зазначає, що угода з ПРООН від 29 серпня 2019 року (угода), та протокол засідання комітету грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької та Луганської областей від 29.11.2019 (протокол) надана у вигляді документу на іноземній мові, окрім того, в угоді представником ПРООН зазначена одна особа, та надані її контакти, а підписала цю угоду інша особа, контактів якої в угоді немає. Протокол мав бути підписаний президентом Благодійного Фонду "Творчий центр "ТЦК" Паливодою Любов`ю Михайлівною, яка одна має право діяти від імені Благодійного Фонду "Творчий центр "ТЦК" без доручення, однак цей підпис викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, тому що він не такий як на угоді з ПРООН, на Договорі благодійного гранту від 11 березня 2020 року за № 03.02.2019.22-02-0322 , на вимозі від 30 липня 2020 року за №01-04/17, на листах вих. №01-04/16 від 23.07.2020 та вих. № 01-04/1 від 18.01.2021. Договір про надання професійної правничої допомоги № 88/2020 від 15.06.2020 року (договір) також мав бути підписаний президентом Благодійного Фонду "Творчий центр "ТЦК" Паливодою Любов`ю Михайлівною, яка одна має право діяти від імені Благодійного Фонду Творчий центр ТЦК без доручення, однак цей підпис також викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, тому що він не такий як на угоді с ПРООН, на Договорі благодійного гранту від 11 березня 2020 року за № 03.02.2019.22-02-0322, на вимозі від 30 липня 2020 року за № 01-04/17, на листах вих. 01-04/16 від 23.07.2020 та вих. № 01-04/1 від 18.01.2021.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 до Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Судом встановлено, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували його сумніви з приводу достовірності угоди з ПРООН від 29 серпня 2019 року, протоколу засідання комітету грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької та Луганської областей від 29.11.2019, договору про надання професійної правничої допомоги №88/2020 від 15.06.2020. Крім того, відповідачем не надано доказів підроблення вказаних документів.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним.

Сторони у судові засідання представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені завчасно та належним чином.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

11.03.2020 між позивачем, Благодійним фондом "Творчий центр "ТЦК" (Благодійник) як адміністратор грантової програми відповідно до Угоди від 29 серпня 2019 року між Програмою Розвитку ООН (ПРООН) та Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем Штик Оленою Петрівною (Бенефіціар) укладено договір №03.02.2019.22-02-0322 про благодійний грант, у відповідності до п.п.1.1., 1.2., 1.3 якого цей договір укладений у межах адміністрування грантової Програми Розвитку ООН (ПРООН) для започаткування, відновлення та розширення підприємницької діяльності. За цим Договором Благодійник зобов`язується надати Бенефіціару благодійний грант (добровільну пожертву) на реалізацію бізнес-плану «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової» (надалі іменується Бізнес-план). Опис Бізнс-плану (додаток 1) є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.1.4 договору Бенефіціар зобов`язується прийняти благодійний грант і використовувати його до 11 травня 2020 року відповідно до умов цього Договору на реалізацію Бізнес-плану та відповідно до затвердженого кошторису (додаток 2), який є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом п.1.5 договору Бенефіціар зобов`язується забезпечити власний внесок у ресурсне забезпечення реалізації Бізнес-плану у вигляді коштів, робіт чи послуг, загальна вартість яких має бути не менше, ніж 25% від суми грантових коштів.

У відповідності до п.2.1 договору Благодійник зобов`язується перерахувати Бенефіціару на його розрахунковий рахунок благодійний грант у розмірі, який не може перевищувати суму 250000,00грн. Кінцева сума благодійного гранту визначається за результатами розгляду фінансового звіту Бенефіціара про використання благодійного гранту у відповідності до Порядку використання благодійного гранту та звітування (додаток 3), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Благодійник перераховує благодійний грант на розрахунковий рахунок Бенефіціара двома траншами: перший транш у сумі 187500,00грн протягом трьох банківських днів із дня погодження Благодійником витрат на придбання обладнання для реалізації даного проекту; другий транш (прогнозний показник, який буде уточнено після розгляду фінансового звіту Бенефіціара про використання благодійного гранту) у сумі 62500,00грн протягом трьох банківських днів із дня затвердження описового та фінансового звіту Бенефіціара. Другий транш виплачується на компенсаційній основі за вже понесені Бенефіціаром та прийняті Благодійником витрати на підставі поданого Бенефіціаром фінансового звіту (друкована форма з усіма належними додатками) (п.2.2 договору).

У розділі 3 сторони визначили обов`язки Бенефіціара, зокрема згідно з п.п.3.1.1, 3.1.2 договору Бенефіціар зобов`язується забезпечити реалізацію Бізнес-плану та використовувати суму благодійного гранту (добровільної пожертви) у терміни та на умовах, визначених цим Договором. Створити протягом реалізації Бізнес-плану 4-ри робочих місця та прийняти протягом реалізації Бізнес - плану на роботу 3-х осіб на умовах трудового договору.

Відповідно до п.3.1.4 договору Бенефіціар зобов`язується забезпечити реалізацію Бізнес-плану на умовах, передбачених Порядком використання благодійного гранту та звітування (додаток 3), а також використати отриманий благодійний грант за цільовим призначенням.

Згідно з п.3.2 договору Бенефіціар повинен надавати Благодійнику всю необхідну інформацію щодо реалізації Бізнес-плану. З цією метою Бенефіціар повинен скласти й надати Благодійнику описовий та фінансовий звіт у строк до 18 травня 2020 року та за формами, які містяться в Порядку використання благодійного гранту та звітування (додаток 3).

За умовами п.п.3.3, 3.4. договору якщо Бенефіціар не надає Благодійнику описовий та фінансовий звіт у кінцевий термін, вказаний в пункті 3.2 та не надає прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати це зобов`язання, Благодійник може розірвати Договір та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації". Якщо Бенефіціар не розпочав реалізацію Бізнес-плану протягом 60 календарних днів із дати укладання цього Договору, то він зобов`язаний повернути Благодійнику на його поточний банківський рахунок у безумовному порядку всі отримані кошти благодійного гранту (добровільної пожертви) відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного подання або неподання Бенефіціаром описового та фінансового звіту Благодійник має право вживати всі необхідні заходи відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації, а також не перераховувати кошти гранту Бенефіціару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (у разі використання) Сторін. Строк чинності цього Договору починається відповідно до вимог, визначених у п.6.1 цього Договору та закінчується після повного виконання Сторонами своїх зобов`язань з урахуванням дотримання вимог, визначених к п.3.2. цього договору. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.6.1 -6.3 договору).

Договір підписаний сторонами без зауважень.

Додатком №2 до договору про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 сторони визначили кошторис використання благодійного гранту на реалізацію бізнес-плану «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової», відповідно до якого кошти гранту разом складають 250000,00грн.

Також до договору додані фінансовий план та план руху грошових потоків «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової».

11.03.2020 відповідач направив відповідачу запит на перерахування першого траншу благодійного гранту за бізнес-планом «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової», номер договору 03.02.2019.22-02-0322, відповідно до якого просив перерахувати перший транш благодійного гранту на впровадження бізнес-плану «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової» в розмірі 187500,00грн.

Згідно з платіжним дорученням №248 від 13.03.2020 Благодійний фонд «Творчий центр «ТЦК» перерахував на рахунок відповідача 187500,00грн з призначення платежу: оплата благодійного гранту згідно Договору №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020, 1-транш. Без ПДВ.

23.07.2020 відповідач звернувся до позивача з листом №23071, згідно з яким повідомив, що з 12.03.2020 по 31.07.2020 на території України встановлено карантин, згідно Постанови КМУ від 11.03.2020 №211. Законом №530-ІХ від 17.03.2020 Верховна Рада надала СОVID-19 статус форс-мажора, цим законом були внесені зміни у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», де карантин віднесено до обставин непереборної сили (форс-мажору). Вищевказане напряму впливає на виконання зобов`язань за договором про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020. Відповідач зазначає, що виконати умови договору про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 вчасно не вдалося через обмеження руху громадян, транспорту, зв`язку з контрагентами у зв`язку з карантинними заходами з 12.03.2020. Звіти, які передбачені договором, можливо представити тільки після завершення карантинних заходів та впровадження виробництва на протязі 2-х місяців. Відповідач запевнив, що він, хоча із затримкою, спричиненою введенням карантину, виконає умови договору №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 та сподівається після надання звітів отримати другий грант.

Отже, виходячи зі змісту листа від 23.07.2020 №23071, відповідач не заперечує, що зобов`язаний надати відповідачу описовий та фінансовий звіт у відповідності до умов договору №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020, однак зазначає неможливість виконати умови договору вчасно у зв`язку з карантинними заходами.

У відповідь на лист №23071 від 23.07.2020 позивач у листі вих.01-04/16 від 23.07.2020 зазначив, що дійсно, Кабінетом Міністрів України був встановлений карантин по всій території України з 12.03.2020, і карантинні заходи, що були впроваджені (зокрема обмеження переміщення по території України, зупинення роботи громадського та залізничного транспорту тощо) по суті могли унеможливити виконання умов договору у відведені строки. З огляду на такі обставини, позивач неодноразово продовжував строк відповідачу виконання проєкту поки діяли жорсткі карантинні заходи. Постановою Кабміну від 20.05.2020 №392 було запроваджено ряд пом`якшень щодо карантинних заходів, зокрема, з 22.05.2020 було відновлено роботу громадського та іншого наземного транспорту, що унеможливило, наприклад, найманим працівникам добиратись на роботу. З 01.06.2020 було відновлено міжрегіональні пасажирські залізничні перевезення. Таким чином, карантинні обмеження, що діють з червня 2020 року і до сьогодні дозволяють відповідачу виконувати умови договору і не можуть слугувати причиною невиконання таких зобов`язань, оскільки були зняті обмеження щодо руху громадян та транспорту. Крім того, позивач наголосив, що форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності, а не від виконання зобов`язання, тобто, умови договору повинні виконуватись, а настання форс-мажорних обставин має бути підтверджено ТПП України.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимагав: 1. До 26 липня 2020 року включно надати електронний звіт про реалізацію відповідачем проєкту. Звітуйте за ту суму, яка була вами витрачена. Власний внесок має бути не менше 25% від витраченої частини І траншу. 2. Надати доступ для проведення моніторингу представниками ПРООН та ТРЦ. До 26 липня 2020 включно повідомити дату здійснення моніторингу вашого бізнес-проєкту. Моніторинг має відбутися у один з днів у період з 24 до 29.07.2020. Невикористані у період проекту кошти першого траншу підлягають поверненню на рахунок Благодійника.

В матеріалах справи наявна вимога позивача від 30.07.2020 №01-04/17, за змістом якої відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 порядку повернення коштів благодійного гранту у випадку встановлення їх нецільового використання в рамках конкурсу грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької, Луганської та Запорізької областей, протягом трьох банківських днів просив повернути перший транш грантових коштів у розмірі 187500,00грн на рахунок Благодійника.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору благодійного гранту від 11.03.2020 №03.02.2019.22-02-0322 позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 187500,00грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №03.02.2019.22-02-0322 про благодійний грант від 11.03.2020, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача, що був відкритий у АТ КБ "Приватбанк", грошові кошти (грант) у розмірі 187500,00грн для цілей визначених у п.1.2 договору. Відповідач не заперечує факт отримання першого траншу благодійного гранту в розмірі 187500,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійним грантом визнається цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником. Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.

Згідно ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Отже, благодійним грантом визнається цільова допомога, яка надана, зокрема, в національній валюті.

За змістом п.п.14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом з п.1.4 договору Бенефіціар зобов`язується прийняти благодійний грант і використовувати його до 11 травня 2020 року відповідно до умов цього Договору на реалізацію Бізнес-плану та відповідно до затвердженого кошторису (додаток 2), який є невід`ємною частиною цього Договору, однак доказів використання відповідачем першого траншу у розмірі 187500,00грн у відповідності та у строки встановлені договором суду не надано.

Відповідно до п.3.1.4 договору Бенефіціар зобов`язується забезпечити реалізацію Бізнес-плану на умовах, передбачених Порядком використання благодійного гранту та звітування (додаток 3), а також використати отриманий благодійний грант за цільовим призначенням.

Згідно з п.3.2 договору Бенефіціар повинен надавати Благодійнику всю необхідну інформацію щодо реалізації Бізнес-плану. З цією метою Бенефіціар повинен скласти й надати Благодійнику описовий та фінансовий звіт у строк до 18 травня 2020 року та за формами, які містяться в Порядку використання благодійного гранту та звітування (додаток 3).

Позивач наполягає, що відповідач звіти не надав, а також не надав будь-якої іншої інформації щодо реалізації бізнес-плану та яким чином кошти були використані.

Згідно п. 3.3 договору якщо Бенефіціар не надає Благодійнику описовий та фінансовий звіт у кінцевий термін, вказаний в пункті 3.2 та не надає прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати це зобов`язання, Благодійник може розірвати Договір та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Частинами 2 та 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлено порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити наявний конфлікт у суді, зважаючи на положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою, за змістом якої істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. При цьому, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору повинно бути доведено наявність передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

Суд зазначає, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Як встановлено, сторони в добровільному порядку домовились (п.3.3. договору) якщо Бенефіціар не надає Благодійнику описовий та фінансовий звіт у кінцевий термін, вказаний в пункті 3.2 та не надає прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати це зобов`язання, Благодійник може розірвати Договір та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору щодо перерахування відповідачу першого траншу у сумі 187500,00грн, а відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, а саме не надав позивачу ані у встановлений договором строк до 18.05.2020, ані в строк зазначений позивачем в листі №01-04/16 від 23.07.2020 до 26.07.2020 описовий та фінансовий звіт. В матеріалах справи відсутні докази виконання означеного зобов`язання відповідачем і на момент винесення рішення.

У листі від 23.07.2020 №23071 відповідач зазначив про неможливість започаткування складного виробничого процесу та успішної реалізації бізнес-плану в умовах пандемії, а також про прийняте рішення призупинення роботи до послаблення карантинних заходів.

Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", та змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020 та № 1100 від 11.11.2020 установлено з 12 березня 2020 року до 31 грудня 2020 року на усій території України карантин.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" введено адаптивний карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 20.05.2020 №392" передбачено послаблення частини карантинних обмежень з 04.06.2020, що в свою чергу дозволяло діяльність і функціонування підприємств, ведення ними господарської діяльності, укладення господарських договорів тощо, а тому суд не вважає, що карантинні обмеження є достатніми підставами для невиконання умов договору.

Також відповідач посилався на настання для нього форс-мажорних обставин, що унеможливило виконання останнім зобов`язань за договором благодійного гранту №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020.

Згідно з ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до речення 2 ч.2 ст.218 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, законодавець визначає, що при настанні обставин непереборної сили (форс-мажору), сторони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором. При цьому, такі обставини повинні відповідати наступним критеріям: 1) ця обставина має бути надзвичайною і невідворотною обставиною за даних умов здійснення господарської діяльності, тобто попри те, що факт її настання можливо припустити, час, місце, тривалість, наслідки такої обставини передбачити неможливо; 2) ця обставина повинна знаходитися поза контролем сторони і не бути пов`язаною з її діями; 3) сторона не могла своїми розумними діями запобігти або здолати цю перешкоду; 4) має бути присутнім причинно-наслідковий зв`язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов`язання за договором; 5) факт настання такої обставини має бути засвідчений визначеною сторонами компетентною організацією.

Повноваження щодо засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажориих обставин) покладено на Торгово-промислову палату України, про що визначено Законом України "Про торгово-промислові палати України".

Зокрема, пунктом 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Торгово-промислової палати України, а також не містять відповідного сертифікату, при цьому суд звертає увагу, що сертифікат Торгово-промислової палати України є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, при цьому такий сертифікат не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Отже, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач не надав прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати свої зобов`язання за договором щодо надання позивачу описового та фінансового звіту.

На підставі викладеного, у зв`язку з чим, суд розцінює істотним порушенням відповідачем умов договору, що, у свою чергу, відповідно умов договору і чинного законодавства, дає позивачеві підстави розірвати договір до закінчення строку його дії та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

За змістом ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням умов договору та положень чинного цивільного та господарського законодавства, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів виконання умов договору №03.02.2019.22-02-0322 про благодійний грант від 11.03.2020, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 187500,00грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Благодійного Фонду Творчий центр ТЦК, м.Київ до Фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни, Донецька обл., с.Іверське про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 187500,00грн задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Благодійного фонду «Творчий центр «ТЦК» (02140, м.Київ, просп.Бажана, буд.30, кв.7, код ЄДРПОУ 35093256) заборгованість у розмірі 187500,00грн внаслідок невиконання умов договору про благодійний грант від 11.03.2020 за №03.02.2019.22-02-0322, судовий збір в сумі 4914,50грн.

Розірвати договір благодійного гранту від 11.03.2020 за №03.02.2019.22-02-0322, що укладений між Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» (02140, м.Київ, просп.Бажана, буд.30, кв.7, код ЄДРПОУ 35093256) та Фізичною особою-підприємцем Штик Оленою Петрівною ( АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 09.02.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2021.

Суддя Г.Є. Курило