Ухвала

від 25.07.2021 по справі 905/1656/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1656/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021

за позовом Благодійного фонду "Творчий центр "ТЦК"

до Фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни

про розірвання договору та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 (через систему "Електронний суд") ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (повний текст постанови складено 27.04.2021) та рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2021 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у зв`язку з тим, що за відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником до Суду не надані належні докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі, а також касаційна скарга була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України без зазначення передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

05.07.2021 (через систему "Електронний суд") Штик О.П. на виконання ухвали Суду подано заяву про усунення недоліків із зазначенням підстав касаційного оскарження.

Крім того, скаржник у заяві зазначає про те, що ФОП Штик О.П. припинила підприємницьку діяльність з 20.10.2020, а тому вона не є підприємцем і її клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку заяви про усунення недоліків касаційної скарги, Суд зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25 - 26).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У пункті 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), було зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріпив норму відповідно до якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Разом з тим, наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору саме позивача - фізичну особу, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, а скаржниця не є позивачем у справі.

Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Таким чином, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів і узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Ураховуючи те, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 07.06.2021 щодо сплати судового збору, у спосіб, встановлений пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

За змістом частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо заявник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Виходячи з того, що скаржник не скористався своїм правом та не усунув недоліки касаційної скарги у строк визначений приписами Господарського процесуального кодексу України, тому колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 .

На підставі частини сьомої статті 292 ГПК України касаційну скаргу належить залишити в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 у справі № 905/1656/20 повернути.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами надіслати заявнику, копію ухвали - іншим учасника справи.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

ГоловуючийГ.М. Мачульський

СуддіЄ.В. Краснов

В.Ю. Уркевич