Постанова

від 18.04.2021 по справі 905/1656/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа №905/1656/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Єфімов О.М., свідоцтво №171 від 17.03.2002 року, ордер ВТ№1011089 від 30.03.2021 року;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни, с.Іверське, Донецька область, (вх.№775Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 року у справі №905/1656/20

за позовом Благодійного фонду «Творчий центр «ТЦК», м.Київ,

до фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни, с.Іверське, Донецька область,

про розірвання договору та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року Благодійний фонд «Творчий центр «ТЦК» звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни, в якому просив суд розірвати договір благодійного гранту від 11.03.2020 року №03.02.2019.22-02-0322 та стягнути заборгованість у розмірі 187500,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 року у справі №905/1656/20 (суддя Курило Г.Є., повний текст складено та підписано 12.02.2021 року) позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни на користь Благодійного фонду «Творчий центр «ТЦК» заборгованість у розмірі 187500,00 грн. внаслідок невиконання умов договору про благодійний грант від 11.03.2020 року за №03.02.2019.22-02-0322 та судовий збір в сумі 4914,50 грн.

Розірвано договір благодійного гранту від 11.03.2020 року за №03.02.2019.22-02-0322, що укладений між Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» та фізичною особою-підприємцем Штик Оленою Петрівною.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити. Судові витрати апелянт просить суд стягнути на свою користь з позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення не врахував докази виконання умов договору відповідачем, які викладені у додатках до відзиву, який надавався до місцевого господарського суду. Також суд не врахував дані щодо карантинних обмежень, які напряму вплинули на виконання договору.

Апелянт наполягає на тому, що договір виконується належним чином за виключенням деяких його вимог, належне виконання яких виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин. Отже, в силу приписів п.2 ст. 218 Господарського кодексу України, скаржник звільняється від відповідальності за неналежне виконання договору, а саме від повернення коштів гранту невикористаних в строк встановлений договором.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги відзиву на позовну заяву, щодо надання його у не встановлений строк та без клопотання про поновлення строку на подачу відзиву і відсутності доказів його направлення позивачу. Так, відповідач приймає участь у судовому процесі через систему «Електронний суд», пункт 13.9 інструкції якого передбачає звільнення від обов`язку надсилання учасникам справи копій документів. Крім того, апелянт вказує, що про наявну судову справу дізналась з ухвали суду від 24.11.2020 року, яку отримала тільки 01.12.2020 року після чого здійснила дії по реєстрації в системі «Електронний суд» та отримала доступ до справи лише 17.12.2020 року. Таким чином, на думку апелянта в нього був тільки один строк та останній для подачі відзиву і він становив 11 днів.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд розглядаючи справу посилається на докази, яких немає в матеріалах справи або вони є недопустимими. Так, угода від 29.08.2019 року між Програмою Розвитку ООН (ПРООН) та Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» викладена іноземною мовою, автентичного перекладу її немає і незрозуміло про що саме йдеться в цій угоді. Те що в договорі немає пункту про форс-мажорні обставини, а в угоді такий пункт є, показує відсутність відповідності договору цій угоді. Крім того угода підписана особою, адреса та контактні дані якої не викладено в угоді, і ця особа не є представником ПРООН, адреса та контактні дані якої зазначені в угоді. Зауважує, що не є додатком до договору Посібник з використання благодійного гранту та звітування, який позивачем надано на вимогу суду про надання додатка 3 до договору. Додатки до договору, в тому числі згідно його пункту 7.1., мають бути викладені в письмовій формі (тобто підписані сторонами договору), а сам договір діє лише з моменту його підписання (пункт 6.1. договору). До того ж доказів того, що скаржник підписав Посібник або була з ним ознайомлена та погодилась його виконувати в матеріалах справи відсутні.

У тексті апеляційної скарги викладено вимогу скаржника про виключення з числа доказів у господарській справі №905/1656/20 угоди з ПРООН від 29.08.2019 року (угода), протокол засідання комітету грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької та Луганської областей від 29.11.2019 року, та договір про надання професійної правничої допомоги №88/2020 від 15.06.2020 року, як такі що викликають сумнів з приводу достовірності або визнати такі докази недопустимими.

Також у тексті апеляційної скарги міститься альтернативна вимога, а саме у випадку відхилення судом клопотання про визнання доказів недопустимими, просить призначити почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: Чи виконано підпис від імені президента Благодійного Фонду Творчий центр ТЦК Паливоди Любові Михайлівни тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою, у наступних документах: 1. угода з ПРООН від 29.08.2019 року; 2. протокол засідання комітету грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької та Луганської областей від 29.11.2019 року; 3. договір про надання професійної правничої допомоги №88/2020 від 15.06.2020 року.

Крім того апелянт просить суд витребувати у позивача докази, а саме:

- пункти 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 Порядку повернення коштів благодійного гранту у випадку встановлення їх нецільового використання в рамках конкурсу грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької, Луганської та Запорізької областей, та сам вищезазначений Порядок з доказами того, що відповідач був ознайомлений з цим Порядком;

- документи, якими встановлено нецільове використання коштів благодійного гранту;

- документи, в яких позивач поясняє що саме йому неприйнятно та недостатньо в письмових поясненнях відповідача щодо причин, з яких відповідач не має можливості виконати зобов`язання по наданню позивачу описового та фінансового звіту у кінцевий термін вказаний в п.3.2 договору благодійного гранту від 11.03.2020 року за №03.02.2019.22-02-0322;

- інші контракти позивача с ПРООН, які стосуються гранту, що до якого позивач подав позов у даній справі;

- автентичний переклад угоди позивача з ПРООН від 29.08.2019 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 року у справі №905/1656/20; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

12.04.2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4287), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вказує позивач, суд першої інстанції, з власної ініціативи, неодноразово продовжував відповідачу строк на подання відзиву. Однак, відзив на позовну заяву незважаючи на його продовження, був поданий відповідачем з порушенням процесуального строку та без клопотання про його поновлення і обґрунтування неможливість подання відзиву у належний вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Також, у відзиві були відсутні докази надсилання (надання) копій доказів позивачу, або представнику позивача. Ані позивачем, ані представником позивача не був отриманий відзив на позовну заяву з усіма додатками.

Позивач зазначає, що разом з апеляційною скаргою відповідач подав ряд доказів у обґрунтування своєї позиції по справі, однак вони подані до суду з порушенням процесуального законодавства, а саме приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, що виключає можливість їх прийняття до уваги. Крім того, надані відповідачем докази є неналежними, оскільки на їх підставі неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування.

Також позивач заперечує проти клопотань апелянта, викладених у тексті апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що вони не стосуються підстав та предмету позовних вимог з огляду на обставини справи що підлягають дослідженню і доведенню сторонами даної справи.

16.04.2021 року від відповідача надійшла відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи.

Крім того, відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4440), в якому зазначає, що перебуває у м.Донецьк і позбавлена можливості прибути в судове засідання через зачинені блокпости. Таким чином відповідач просить суд відкласти розгляд справи до відкриття блокпостів або на строк максимально можливий за процесуальними нормами.

Розглянувши клопотання відповідача (апелянта) про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) згідно ухвали суду від 24.03.2021 року явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідачем у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою;

3) в ухвалі суду від 24.03.2021 року суд роз`яснив шляхи реалізації права сторони на участь у судовому засідання, зокрема, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак відповідачем не вчинено дій направлених на реалізацію такого права;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи, а відповідач надав відповідь на відзив. Позиція відповідача, як і інших учасників даного судового процесу чітко і зрозуміло викладена у письмових документах, які були подані до суду;

4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України;

5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

6) пояснення відповідача щодо перенесення розгляду справи до відкриття блок постів не беруться судом до уваги, адже можливість прийняти участь у судовому засіданні пов`язана не тільки з фізичною присутністю в приміщенні зали суду. При цьому відкриття блок постів не є чітко визначеною подією і вона не пов`язується з визначеними ст. 273 ГПК України строками розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

У судовому засіданні 19.04.2021 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, який міститься в матеріалах справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 11.03.2020 року між позивачем - Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» (благодійник) як адміністратор грантової програми відповідно до Угоди від 29.08.2019 року між Програмою Розвитку ООН (ПРООН) та Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» та відповідачем - фізичною особою-підприємцем Штик Оленою Петрівною (бенефіціар) укладено договір №03.02.2019.22-02-0322 про благодійний грант, у відповідності до п.п.1.1., 1.2., 1.3 якого цей договір укладений у межах адміністрування грантової Програми Розвитку ООН (ПРООН) для започаткування, відновлення та розширення підприємницької діяльності. За цим договором благодійник зобов`язується надати бенефіціару благодійний грант (добровільну пожертву) на реалізацію бізнес-плану «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової» (надалі іменується бізнес-план). Опис бізнес-плану (додаток 1) є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.1.4 договору бенефіціар зобов`язується прийняти благодійний грант і використовувати його до 11.05.2020 року відповідно до умов цього договору на реалізацію бізнес-плану та відповідно до затвердженого кошторису (додаток 2), який є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п.1.5 договору бенефіціар зобов`язується забезпечити власний внесок у ресурсне забезпечення реалізації бізнес-плану у вигляді коштів, робіт чи послуг, загальна вартість яких має бути не менше, ніж 25% від суми грантових коштів.

У відповідності до п.2.1 договору благодійник зобов`язується перерахувати бенефіціару на його розрахунковий рахунок благодійний грант у розмірі, який не може перевищувати суму 250000,00 грн. Кінцева сума благодійного гранту визначається за результатами розгляду фінансового звіту бенефіціара про використання благодійного гранту у відповідності до Порядку використання благодійного гранту та звітування (додаток 3), який є невід`ємною частиною цього договору.

Благодійник перераховує благодійний грант на розрахунковий рахунок бенефіціара двома траншами: перший транш у сумі 187500,00 грн. протягом трьох банківських днів із дня погодження благодійником витрат на придбання обладнання для реалізації даного проекту; другий транш (прогнозний показник, який буде уточнено після розгляду фінансового звіту бенефіціара про використання благодійного гранту) у сумі 62500,00 грн. протягом трьох банківських днів із дня затвердження описового та фінансового звіту бенефіціара. Другий транш виплачується на компенсаційній основі за вже понесені бенефіціаром та прийняті благодійником витрати на підставі поданого бенефіціаром фінансового звіту (друкована форма з усіма належними додатками) (п.2.2 договору).

У розділі 3 сторони визначили обов`язки бенефіціара, зокрема згідно з п.п.3.1.1, 3.1.2 договору бенефіціар зобов`язується забезпечити реалізацію бізнес-плану та використовувати суму благодійного гранту (добровільної пожертви) у терміни та на умовах, визначених цим договором. Створити протягом реалізації бізнес-плану 4-ри робочих місця та прийняти протягом реалізації бізнес-плану на роботу 3-х осіб на умовах трудового договору.

Відповідно до п.3.1.4 договору бенефіціар зобов`язується забезпечити реалізацію бізнес-плану на умовах, передбачених Порядком використання благодійного гранту та звітування (додаток 3), а також використати отриманий благодійний грант за цільовим призначенням.

Згідно з п.3.2 договору бенефіціар повинен надавати благодійнику всю необхідну інформацію щодо реалізації бізнес-плану. З цією метою бенефіціар повинен скласти й надати благодійнику описовий та фінансовий звіт у строк до 18.05.2020 року та за формами, які містяться в Порядку використання благодійного гранту та звітування (додаток 3).

За умовами п.п.3.3, 3.4. договору якщо бенефіціар не надає благодійнику описовий та фінансовий звіт у кінцевий термін, вказаний в пункті 3.2 та не надає прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати це зобов`язання, благодійник може розірвати договір та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Якщо бенефіціар не розпочав реалізацію бізнес-плану протягом 60 календарних днів із дати укладання цього договору, то він зобов`язаний повернути благодійнику на його поточний банківський рахунок у безумовному порядку всі отримані кошти благодійного гранту (добровільної пожертви) відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного подання або неподання бенефіціаром описового та фінансового звіту благодійник має право вживати всі необхідні заходи відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а також не перераховувати кошти гранту бенефіціару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (у разі використання) сторін. Строк чинності цього договору починається відповідно до вимог, визначених у п.6.1 цього договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов`язань з урахуванням дотримання вимог, визначених у п.3.2. цього договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.6.1 - 6.3 договору).

Договір підписаний сторонами без зауважень.

Додатком №2 до договору про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 сторони визначили кошторис використання благодійного гранту на реалізацію бізнес-плану «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової», відповідно до якого кошти гранту разом складають 250000,00 грн.

Також до договору додані фінансовий план та план руху грошових потоків «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової».

Матеріали справи свідчать, що 11.03.2020 року відповідач направив відповідачу запит на перерахування першого траншу благодійного гранту за бізнес-планом «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової», номер договору 03.02.2019.22-02-0322, відповідно до якого просив перерахувати перший транш благодійного гранту на впровадження бізнес-плану «Виробництво плитки гумової, монтаж та демонтаж плитки гумової» в розмірі 187500,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №248 від 13.03.2020 року Благодійний фонд «Творчий центр «ТЦК» перерахував на рахунок відповідача 187500,00 грн. з призначення платежу: оплата благодійного гранту згідно Договору №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020, 1-транш. Без ПДВ.

23.07.2020 року відповідач звернувся до позивача з листом №23071, згідно з яким повідомив, що з 12.03.2020 року по 31.07.2020 року на території України встановлено карантин, згідно Постанови КМУ від 11.03.2020 року №211. Законом №530-ІХ від 17.03.2020 року Верховна Рада надала СОVID-19 статус форс-мажора, і цим законом були внесені зміни у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», де карантин віднесено до обставин непереборної сили (форс-мажору). Вищевказане напряму впливає на виконання зобов`язань за договором про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 року. Відповідач зазначає, що виконати умови договору про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 року вчасно не вдалося через обмеження руху громадян, транспорту, зв`язку з контрагентами у зв`язку з карантинними заходами з 12.03.2020 року. Звіти, які передбачені договором, можливо представити тільки після завершення карантинних заходів та впровадження виробництва на протязі 2-х місяців. Відповідач запевнив, що він, хоча із затримкою, спричиненою введенням карантину, виконає умови договору №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 року та сподівається після надання звітів отримати другий грант.

У відповідь на лист №23071 від 23.07.2020 року позивач у листі вих.№01-04/16 від 23.07.2020 року зазначив, що дійсно, Кабінетом Міністрів України був встановлений карантин по всій території України з 12.03.2020 року, і карантинні заходи, що були впроваджені (зокрема обмеження переміщення по території України, зупинення роботи громадського та залізничного транспорту тощо) по суті могли унеможливити виконання умов договору у відведені строки. З огляду на такі обставини, позивач неодноразово продовжував строк відповідачу виконання проекту поки діяли жорсткі карантинні заходи. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 було запроваджено ряд пом`якшень щодо карантинних заходів, зокрема, з 22.05.2020 року було відновлено роботу громадського та іншого наземного транспорту, що унеможливило, наприклад, найманим працівникам добиратись на роботу. З 01.06.2020 року було відновлено міжрегіональні пасажирські залізничні перевезення. Таким чином, карантинні обмеження, що діють з червня 2020 року і до сьогодні дозволяють відповідачу виконувати умови договору і не можуть слугувати причиною невиконання таких зобов`язань, оскільки були зняті обмеження щодо руху громадян та транспорту. Крім того, позивач наголосив, що форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності, а не від виконання зобов`язання, тобто, умови договору повинні виконуватись, а настання форс-мажорних обставин має бути підтверджено ТПП України.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимагав: 1. До 26.07.2020 року включно надати електронний звіт про реалізацію відповідачем проекту. Звітуйте за ту суму, яка була вами витрачена. Власний внесок має бути не менше 25% від витраченої частини і траншу. 2. Надати доступ для проведення моніторингу представниками ПРООН та ТРЦ. До 26.07.2020 включно повідомити дату здійснення моніторингу вашого бізнес-проекту. Моніторинг має відбутися у один з днів у період з 24 до 29.07.2020 року. Невикористані у період проекту кошти першого траншу підлягають поверненню на рахунок благодійника.

В матеріалах справи наявна вимога позивача від 30.07.2020 року №01-04/17, за змістом якої відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 Порядку повернення коштів благодійного гранту у випадку встановлення їх нецільового використання в рамках конкурсу грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької, Луганської та Запорізької областей, протягом трьох банківських днів просив повернути перший транш грантових коштів у розмірі 187500,00 грн. на рахунок благодійника.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, договір №03.02.2019.22-02-0322 про благодійний грант від 11.03.2020 року є належною підставою, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

Як вже було встановлено, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем перераховано на рахунок відповідача, що був відкритий у АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти (грант) у розмірі 187500,00 грн. для цілей визначених у п.1.2 договору.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійним грантом визнається цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником. Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.

Згідно ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Отже, благодійним грантом визнається цільова допомога, яка надана, зокрема, в національній валюті.

За змістом п.п.14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач вказав, що за змістом з п.1.4 договору бенефіціар зобов`язався прийняти благодійний грант і використовувати його до 11.05.2020 року відповідно до умов цього договору на реалізацію бізнес-плану та відповідно до затвердженого кошторису (додаток 2), який є невід`ємною частиною цього договору, однак доказів використання відповідачем першого траншу у розмірі 187500,00 грн. у відповідності та у строки встановлені договором бенефіціаром не надано.

Позивач наполягає, що відповідач всупереч п. 3.2 договору звіти не надав, а також не надав будь-якої іншої інформації щодо реалізації бізнес-плану та яким чином кошти були використані.

Згідно п. 3.3 договору якщо бенефіціар не надає благодійнику описовий та фінансовий звіт у кінцевий термін, вказаний в пункті 3.2 та не надає прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати це зобов`язання, благодійник може розірвати договір та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою, за змістом якої істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. При цьому, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору повинно бути доведено наявність передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Так, сторони в добровільному порядку визначили можливість розірвання договору в односторонньому випадку, а саме: якщо бенефіціар не надає благодійнику описовий та фінансовий звіт у кінцевий термін, вказаний в пункті 3.2 та не надає прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати це зобов`язання, благодійник може розірвати договір та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору щодо перерахування відповідачу першого траншу у сумі 187500,00 грн. Натомість, відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, а саме не надав позивачу ані у встановлений договором строк до 18.05.2020 року, ані в строк зазначений позивачем в листі №01-04/16 від 23.07.2020 до 26.07.2020 року описовий та фінансовий звіт. В матеріалах справи відсутні докази виконання означеного зобов`язання відповідачем.

У листі від 23.07.2020 року №23071 відповідач зазначив про неможливість започаткування складного виробничого процесу та успішної реалізації бізнес-плану в умовах пандемії, а також про прийняте рішення призупинення роботи до послаблення карантинних заходів.

Указом Президента України від 13.03.2020 року №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року №291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», та змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів №424 від 29.05.2020 року, №641 від 22.07.2020 року, №760 від 26.08.2020 року, №956 від 13.10.2020 року та №1100 від 11.11.2020 року установлено з 12.03.2020 року до 31.12.2020 року на усій території України карантин.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» введено адаптивний карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №435 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 20.05.2020 року №392» передбачено послаблення частини карантинних обмежень з 04.06.2020 року, що в свою чергу дозволяло діяльність і функціонування підприємств, ведення ними господарської діяльності, укладення господарських договорів тощо, а тому суд не вважає, що карантинні обмеження є достатніми підставами для невиконання умов договору.

Також відповідач посилався на настання для нього форс-мажорних обставин, що унеможливило виконання останнім зобов`язань за договором благодійного гранту №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 року.

Згідно з ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до речення 2 ч.2 ст.218 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, законодавець визначає, що при настанні обставин непереборної сили (форс-мажору), сторони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

Повноваження щодо засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) покладено на Торгово-промислову палату України, про що визначено Законом України «Про торгово-промислові палати України».

Зокрема, п. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Саме сертифікат Торгово-промислової палата України (регіональної торгово-промислової палати) засвідчують факт форс-мажорних обставин і є належним і допустимим доказом.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Торгово-промислової палати України, а також не містять відповідного сертифікату. При цьому, слід відзначити, що сертифікат Торгово-промислової палати України є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, однак такий сертифікат не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача і висновками суду першої інстанції, що відповідач не надав прийнятного й достатнього письмового пояснення причин, з яких він не має можливості виконати свої зобов`язання за договором щодо надання описового та фінансового звіту.

У свою чергу, відповідно умов договору, встановлених обставин справи і чинного законодавства, у позивача наявні підстави розірвати договір до закінчення строку його дії та вимагати повернення вже наданих коштів відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

За змістом ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З урахуванням умов договору та положень чинного законодавства, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів виконання умов договору №03.02.2019.22-02-0322 про благодійний грант від 11.03.2020 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що заявлені позовні вимоги про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 187500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апелянт, звертаючись до суду зі скаргою у якості додатків надав копії документів у підтвердження вчинення нею дій направлених на реалізацію бізнес-плану і в підтвердження цільового використання коштів гранту, наданих позивачем, тобто виконання договору про благодійний грант.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши надані до апеляційної скарги документи, колегія суддів зазначає, що вони не є з огляду на погоджені між сторонами умови за договором, належними і допустимими доказами виконання прийнятого на себе обов`язку відповідачем надання благодійнику описового та фінансового звіту у строк до 18.05.2020 року, а з урахуванням продовженого строку до 26.07.2020 року.

Підставою для вимоги повернення гранту та розірвання договору є п. 3.3. договору. Тобто, у цій справі предметом дослідження та доказування є факт надання/ненадання описового та фінансового звіту у кінцевий термін, а не обставини закупівлі відповідачем товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на надані до апеляційної скарги документи, неможливо встановити факт надання описового та фінансового звіту у кінцевий термін. Крім того, стан виконання бізнес-плану також не є предметом доказування у даній справі.

Скаржник зазначав, що місцевий господарський суд розглядаючи справу посилається на докази, яких немає в матеріалах справи або вони є недопустимими, зокрема: Угода від 29.08.2019 року між Програмою Розвитку ООН (ПРООН) та Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК». Зауважує, що не є додатком до договору Посібник з використання благодійного гранту та звітування, Відсутні докази, що скаржник підписав Посібник або була з ним ознайомлена та погодилась його виконувати.

Колегія суддів зазначає, що Угода від 29.08.2019 року укладена між Програмою Розвитку ООН (ПРООН) та Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» не є предметом дослідження у даній справі та не стосується предмету спору. Так, наявний між сторонами спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконання умов договору про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322, а наявність або відсутність в матеріалах справи Угоди від 29.08.2019 року не відноситься до предмету доказування у даній справі.

Щодо посилання апелянта, що Посібник з використання благодійного гранту та звітування не є додатком до договору та про відсутність доказів його підписання, ознайомлення і надання згоди по його виконанню, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що з тексту договору про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 року вбачається, що Посібник з використання благодійного гранту та звітування є його додатком №3, який є невід`ємною частиною договору. Як вже зазначалося, договір про благодійний грант №03.02.2019.22-02-0322 від 11.03.2020 року підписаний з боку сторін без будь-яких зауважень. Тобто, укладаючи договір, невід`ємною частиною якого є такий Посібник, відповідач фактично підтвердив свою обізнаність та надав згоду на його виконання.

Щодо викладених у тексті апеляційної скарги клопотань, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У тексті апеляційної скарги викладено вимогу скаржника про виключення з числа доказів у господарській справі №905/1656/20 угоди з ПРООН від 29.08.2019 року (угода), протокол засідання комітету грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької та Луганської областей від 29.11.2019 року, та договір про надання професійної правничої допомоги №88/2020 від 15.06.2020 року, як такі що викликають сумнів з приводу достовірності або визнати такі докази недопустимими.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вже зазначалося, Угода від 29.08.2019 року укладена між Програмою Розвитку ООН (ПРООН) та Благодійним фондом «Творчий центр «ТЦК» не є предметом дослідження у даній справі та не стосується предмету спору. Визнання Угоди від 29.08.2019 року та протоколу засідання комітету грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької та Луганської областей від 29.11.2019 року недопустимими не впливає на суть розгляду спору у справі.

Договір про надання професійної правничої допомоги №88/2020 від 15.06.2020 року є доказом, що підтверджує повноваження представника позивача на участь у справі, а не доказом по суті позовних вимог. До того ж у матеріалах справи наявні пояснення від 28.01.2021 року, у відповідності до яких президент Благодійного фонду «Творчий центр «ТЦК» - Любов Паливода підтвердила, що договір професійної правничої допомоги від 15.06.2020 року №88/2020 підписаний від імені Благодійного фонду «Творчий центр «ТЦК» нею власноруч.

Щодо призначення експертизи у справі та питань, які на вирішення експерта просить поставити скаржник, суд також не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Однак, дослідивши клопотання про призначення експертизи та питання, які необхідно поставити на вирішення експерта, то вони направлені на з`ясування обставин, що не входять до предмета доказування, тобто не мають значення для справи.

Апелянт у тесті апеляційної скарги просив суд витребувати у позивача докази, а саме:

- пункти 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 Порядку повернення коштів благодійного гранту у випадку встановлення їх нецільового використання в рамках конкурсу грантів на започаткування, відновлення та розширення мікро-, малих та середніх підприємств Донецької, Луганської та Запорізької областей, та сам вищезазначений Порядок з доказами того, що відповідач був ознайомлений з цим Порядком;

- документи, якими встановлено нецільове використання коштів благодійного гранту;

- документи, в яких позивач поясняє що саме йому неприйнятно та недостатньо в письмових поясненнях відповідача щодо причин, з яких відповідач не має можливості виконати зобов`язання по наданню позивачу описового та фінансового звіту у кінцевий термін вказаний в п.3.2 договору благодійного гранту від 11.03.2020 року за №03.02.2019.22-02-0322;

- інші контракти позивача с ПРООН, які стосуються гранту, що до якого позивач подав позов у даній справі;

- автентичний переклад угоди позивача з ПРООН від 29.08.2019 року.

Колегія суддів зазначає, що Порядок повернення коштів благодійною гранту у випадку встановлення їх нецільового використання передбачений п. 18 Посібника благодійного гранту та звітування, що є додатком 3 до договору. Вказаний Посібник міститься в матеріалах справи, а доказом його отримання є підпис відповідача на договорі, оскільки посібник є додатком 3 до нього невід`ємною його частиною. Позивач також зазначив, що такий Посібник є у відкритому доступі за посиланням: http://ccc.kiev.ua/kohkypc-2.html у вкладенні «Звітування за проектом». Посібник є у відкритому доступі та у електронній версії за для того, щоб спростити учасникам процес звітування та заповнення звітів.

Щодо надання документів, якими встановлено нецільове використання коштів благодійного гранту, то підставою позову у даній справі є не факт нецільового використання коштів, а порушення відповідачем умов договору про благодійний грант в частині надання у належні строки та порядку описового та фінансового звіту.

Вимога про витрубування у позивача документів, в яких позивач поясняє що саме йому неприйнятно та недостатньо в письмових поясненнях відповідача щодо причин, з яких відповідач не має можливості виконати зобов`язання по наданню позивачу описового та фінансового звіту у кінцевий термін вказаний в п.3.2 договору благодійного гранту від 11.03.2020 року за №03.02.2019.22-02-0322, свідчить про намагання відповідача перекласти на позивача свого обов`язку доказування і подання доказів у підтвердження своєї позиції по справі.

Інші документи, які відповідач просить суд витребувати у позивача не стосуються предмету спору у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин та норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 року у справі №905/1656/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Штик Олени Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 року у справі №905/1656/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов