Постанова

від 10.02.2021 по справі 908/288/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа 908/288/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго

на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2020 (суддя Колодій Н. А) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (головуючий суддя Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Кощеєв І. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Менеджес-Соларпарк Приморськ

до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго

про внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж

за участю представників:

позивача - Федька О. Б. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Голубової І. О. (у порядку самопредставництва),

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджес-Соларпарк Приморськ (далі - ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ ) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (далі - ПАТ Запоріжжяобленерго ) про внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж.

2. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 631, 651 Цивільного кодексу України, статей 180, 188 Господарського кодексу України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 31.07.1996 № 28, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312, умовами договору № П50/1-13 про приєднання до електричних мереж. При цьому позивач зазначив, що внаслідок недосягнення згоди щодо продовження строку дії укладеного між сторонами договору на приєднання до електричних мереж та продовження строків введення в експлуатацію власного об`єкта позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 22.05.2013 між ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ (замовник) та ПАТ Запоріжжяобленерго (виконавець) укладено договір № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж (далі - договір).

4. Виходячи з положень договору, до електричних мереж виконавця згідно з технічними умовами від 08.05.2013 № сз2457/002-13-СЕС (ТУ) приєднується комплект сонячних елементів Приморської сонячної електростанції замовника (об`єкт), який розташовано за адресою вул. Зарічна 45, м. Приморськ, Запорізька область.

5. Згідно з пунктом 3.2.4. договору замовник зобов`язаний на дату 2013 р. (з урахуванням додаткових угод) ввести в експлуатацію згідно чинного законодавства власний об`єкт та електричні мережі від точки приєднання до об`єкта.

6. Пунктом 7.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше ніж 3 календарні роки з моменту підписання цього договору.

7. Додатковими угодами від 12.01.2016 та від 19.09.2017 строк дії договору продовжувався. Останньою додатковою угодою від 15.08.2018 дію договору продовжено до 31.12.2019. Цією додатковою угодою також змінено прогнозоване введення в експлуатацію об`єкта та електричних мереж від точки приєднання до об`єкта з 31.12.2018 на 31.12.2019.

8. Позивач посилається на те, що станом на вересень 2019 року він узгодив з ПАТ Запоріжжяобленерго пакет документів на будівництво об`єкта та приєднання до мереж, уклав договір на купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом та розпочав роботи з розробки земельних ділянок, на яких буде встановлене обладнання об`єкта. Разом з тим специфіка будівництва сонячних електростанцій передбачає необхідність узгодження значної кількості супутньої документації, тому ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ не встигло до 31.12.2019 закінчити всі роботи з будівництва об`єкта та приєднання його до мереж виконавця.

9. Ураховуючи об`єктивну неможливість завершити будівництво у встановлений договором строк, позивач звернувся до відповідача листом від 12.09.2019 № 60 щодо пролонгації дії договору № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж до 31.12.2021. Звернення позивача залишене відповідачем без розгляду та відповіді.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Внесено зміни до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ та ПАТ Запоріжжяобленерго , зокрема, підпункт 3.2.4. договору викладено в такій редакції На дату 31.12.2021 року (прогнозовано) ввести в експлуатацію згідно чинного законодавства власний Об`єкт та електричні мережі від точки приєднання до Об`єкта ; у пункті 7.1. договору слова діє до 31.12.2019 замінено словами діє до 31.12.2021 . Суд першої інстанції вказав, що договір вважається зміненим із 31.12.2019.

11. Судові рішення судів попередніх інстанцій з посиланням на частину першу, другу статті 651, частину четверту статті 652 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України мотивовано тим, що станом на вересень 2019 року ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ узгоджено з ПАТ Запоріжжяобленерго пакет документів на будівництво об`єкта та приєднання до мереж. Укладено договір від 27.08.2019 року № 552/01 на купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом та розпочато роботи з розробки земельних ділянок, на яких буде встановлене обладнання об`єкта. Специфіка будівництва сонячних електростанцій передбачає необхідність узгодження значної кількості супутньої документації, тому позивачем не реалізовані всі заходи щодо ведення об`єкта в експлуатацію з об`єктивних причин, про що відповідач був повідомлений листом від 12.09.2019 року № 60 (щодо пролонгації дії договору № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж). Відмова в пролонгації договору порушує права позивача, оскільки у разі відмови відповідача в продовженні строків дії цього договору останній припиняє свою дію, що завдає шкоди позивачу і він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні даного договору. Враховуючи інтереси обох сторін, специфіку будівництва сонячних електростанцій, вирішення всіх питань, пов`язаних з предметом цього договору, об`єктивну неможливість своєчасного введення даного об`єкта в експлуатацію та фінансових витрат позивача на будівництво цього об`єкта, суди дійшли висновку про необхідність внести зміни до договору щодо строку введення об`єкта в експлуатацію та продовжити строк дії даного договору.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

12 . У листопаді 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ Запоріжжяобленерго , в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Рух касаційної скарги

13 . Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Краснов Є. В.

14 . Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 касаційну скаргу ПАТ Запоріжжяобленерго на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 908/288/20 залишено без руху на підставі пункту 2 частини четвертої статті 290, частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків.

15 . 24.12.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ПАТ Запоріжжяобленерго на виконання зазначеної ухвали від 21.12.2020 подало заяву про усунення недоліків, яка надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.12.2020, з наданням відповідних доказів про сплату судового збору та доказів про отримання оскаржуваної постанови.

16 . Після усунення скаржником недоліків ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ Запоріжжяобленерго на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 908/288/20, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.01.2021. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

17. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

18. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 651, 652 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

19. ПАТ Запоріжжяобленерго зазначає, що суди неправильно застосували норми права та без встановлення виняткових випадків і підстав, з якими законодавець пов`язує можливість за рішенням суду змінити договір, продовжили дію договору.

20. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що внесення будь-яких змін до договору, в тому числі на підставі рішення суду, можливе лише протягом дії договору.

21. Крім цього, скаржник вказує що при укладанні договору у 2013 році сторони керувалися Законом України Про електроенергетику та Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ від 17.01.2013 № 32, однак Закон України Про електроенергетику втратив чинність 01.07.2019 у зв`язку із набранням чинності Законом України Про ринок електричної енергії .

22 . Позивач не скористався своїм правом відповідно до статті 295 Господарського процесуального кодексу України та не подав до суду касаційної інстанції письмового відзиву на касаційну скаргу ПАТ Запоріжжяобленерго .

23. У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скаргу задовольнити.

24. У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги ПАТ Запоріжжяобленерго та наголосив на обґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим просив залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25 . Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26 . Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що судами неправильно застосовано норми статей 651, 652 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

27. Причиною виникнення спору стали вимоги ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ щодо внесення змін до договору. Внаслідок недосягнення згоди щодо продовження строку дії укладеного між сторонами договору на приєднання до електричних мереж та продовження строків введення в експлуатацію власного об`єкту, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

28. Суди попередніх інстанцій внесли зміни до договору, виклали підпункт 3.2.4. договору в такій редакції На дату 31.12.2021 року (прогнозовано) ввести в експлуатацію згідно чинного законодавства власний Об`єкт та електричні мережі від точки приєднання до Об`єкта ; у пункті 7.1. договору слова діє до 31.12.2019 замінено словами діє до 31.12.2021 .

29. Скаржник також зазначає, що передумовою для звернення до суду із вимогами про внесення змін до договору чи його розірвання за рішенням суду є дотримання визначеного статтею 188 Господарського кодексу України досудового порядку врегулювання сторонами договору питання щодо внесення змін до договору чи його розірвання із наданням доказів того, що таке питання за згодою сторін не може бути вирішене та одна сторона договору відмовила або ухилялась від внесення змін до договору чи його розірвання.

30 . Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.

31 . Частина третя статті 124 Конституції України встановлює, що законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

32 . Відповідно до частин першої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

33 . У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

34 . Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

35 . Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

36 . Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

37 . Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

38 . Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

39 . Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

40 . Натомість статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 Господарського кодексу України).

41 . Правила, передбачені частинами другою-четвертою статті 188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

42 . Частинами другою та третьою статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

43 . Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.

44 . Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

45 . Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

46 . Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18).

47 . Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо застосування положень статті 188 Господарського кодексу України, зазначивши, що недотримання досудового порядку внесення змін до договору не позбавляє сторону спору права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.

48 . Водночас судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18), щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України з огляду на таке.

49 . Як установили суди, станом на вересень 2019 року ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ узгодило з ПАТ Запоріжжяобленерго пакет документів на будівництво об`єкта та приєднання до мереж, уклало договір від 27.08.2019 № 552/01 на купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом та розпочало роботу з розробки земельних ділянок, на яких буде встановлене обладнання об`єкта.

50 . Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що специфіка будівництва сонячних електростанцій передбачає необхідність узгодження значної кількості супутньої документації, тому позивачем нереалізовані всі заходи із ведення об`єкта в експлуатацію з об`єктивних причин, про що відповідач був повідомлений належним чином листом від 12.09.2019 № 60 (щодо продовження дії договору про приєднання до електричних мереж).

51 . Судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано посиланням на частини першу, другу статті 651 та частину четверту статті 652 Цивільного кодексу України. Суди дійшли висновку, що відмова відповідача продовжити строк дії договору є істотним порушенням договору однією зі сторін, що призведе до порушення права позивача та спричинить йому шкоду і він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні цього договору.

52 . Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини другої статті 651 Цивільного кодексу України).

53 . З аналізу статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення між шкодою та тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

54 . Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18 та від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18.

55 . Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

56 . Наведені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18 та від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.

57. У пункті 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18) зазначено, що зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

58 . Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо внесення змін до договору, на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору відповідачем та шкоду, яка завдана відповідачем позивачеві таким порушенням.

59 . Натомість суди попередніх інстанцій, всупереч наведеному нормативно-правовому регулюванню та практиці Верховного Суду, не дослідили, які саме зобов`язання за договором були порушені ПАТ Запоряжжяобленерго , що могло б свідчити про істотність порушення умов договору з боку відповідача, не встановили, яку шкоду відповідач завдав позивачеві таким порушенням.

60 . Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованим застосування судами попередніх інстанцій статті 651 Цивільного кодексу України, зокрема частини другої, яка визначає умови зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, оскільки суди не проаналізували умов, за яких вона застосовується, та не встановили наявності відповідних обставин у цій справі.

61 . Суди попередніх інстанцій також послалися на частину четверту статті 652 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Водночас винятковості такого випадку у спірних правовідносинах судами не встановлено.

62 . Верховний Суд звертає увагу на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19).

63 . Проте, задовольняючи позовні вимоги про внесення змін до договору про приєднання до електричних мереж, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували частину другу статті 652 цього Кодексу та не з`ясували усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також не надали їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

64. Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про закінчення строку дії договору, який було змінено судами попередніх інстанцій.

65 . Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

66 . Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

67 . Частиною першою статті 598 цього Кодексу закріплено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

68 . Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

69 . Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач, направивши відповідачу листа від 12.09.2019 № 60 з проханням продовжити дію договору до 31.12.2021, своєчасно звернувся до відповідача.

70 . Однак суди не дослідили можливість внесення змін до договору після 31.12.2019.

71 . Вказані обставини є істотними для встановлення дійсних прав та обов`язків сторін цього спору, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

72 . Крім того, суди попередніх інстанцій, керуючись частиною п`ятою статті 188 Господарського кодексу України, у судовому рішенні зазначили про те, що договір слід вважати зміненим з 31.12.2019.

73 . Відповідно до частини п`ятої статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

74 . Звідси суд має право встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду.

75 . Разом із тим для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду, має враховуватися момент, з якого зобов`язання можуть змінюватися.

76 . Згідно із частиною третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

77 . У статті 653 Цивільного кодексу України розмежовано поняття зміна договору та зміна зобов`язання, що випливає з договору : якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

78 . За змістом зазначених норм внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення). В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і є у такому разі договір, до якого вносяться зміни.

79 . Тому, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про внесення змін до договору, судам першої та апеляційної інстанцій слід було пересвідчитись шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів у справі у чинності такого договору.

80 . Колегія суддів також зазначає, що запропоновані позивачем зміни до договору стосуються не тільки його строку дії, а й зміни строку введення об`єкта в експлуатацію. Однак суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не дослідили чи існує спір між сторонами щодо внесення змін до договору з питання продовження строку введення об`єкта в експлуатацію.

81 . Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

82 . Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи та встановити їх обґрунтованість, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.

83. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості встановити істотні обставини справи перешкоджає прийняттю нового рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84 . Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

85 . Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

86 . Зважаючи на викладене, касаційна скарга ПАТ Запоріжжяобленерго підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

87 . З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 908/288/20 скасувати.

3. Справу № 908/288/20 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов