Ухвала

від 11.02.2021 по справі 161/17767/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 161/17767/16

провадження № 61-1255ск2 1

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради, Релігійної громади Преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви Київського Патріархату, державного реєстратора Малашко Вікторії Степанівни Відділу державної реєстрації Луцької районної державної адміністрації, третя особа- ОСОБА_3 , про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень та скасування запису про реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Луцької міської ради, Релігійної громади Преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви Київського Патріархату, державного реєстратора Малашко В. С. Відділу державної реєстрації Луцької районної державної адміністрації, третя особа- ОСОБА_3 , та просила визнати протиправним і скасувати рішення Луцької міської ради від 27 квітня 2016 року № 7/92 Про надання Релігійній громаді Преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви Київського Патріархату дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування церковно-притчового будинку на АДРЕСА_1 ; визнати протиправним і скасувати рішення Луцької міської ради від 28 вересня 2016 року № 13/1 Про надання Релігійній громаді Преподобного Іова Почаївського УПЦ КП в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування церковно-притчового будинку на АДРЕСА_2 ; скасувати запис про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі права власності на нерухоме майно, право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0823 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , зареєстроване за правокористувачем - Релігійною громадою Преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви Київського патріархату.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви спадкоємця ОСОБА_1 про його залучення, як правонаступника позивача до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради, Релігійної громади Преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви Київського Патріархату, державного реєстратора Малашко В. С. Відділу державної реєстрації Луцької районної державної адміністрації, третя особа- ОСОБА_3 , про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень та скасування запису про реєстрацію.

У січні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву про залучення його як правонаступника ОСОБА_2 у справі задовольнити. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

З оскаржуваного судового рішення та матеріалів касаційного провадження вбачається, що згідно свідоцтва про смерть позивач у справі

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Статтями 46, 47 ЦПК України передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).

Тобто, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Відповідно до частини четвертої статті 25, статті 37 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах,

щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника

відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу

(стаття 55 ЦПК України).

Заміна осіб, що є сторонами, третіми особами, іншими особами внаслідок переходу до них суб`єктивних прав або обов`язків, щодо яких відкрита цивільна справа, називається процесуальним правонаступництвом. Процесуальне правонаступництво можливе за умови універсального або сингулярного правонаступництва в матеріальному праві та наявності судового процесу, відкритого на захист указаних прав.

У матеріальному праві можливе загальне (універсальне) правонаступництво в суб`єктивних цивільних правах - спадкування (стаття 1218 ЦК). Допускається перехід окремого суб`єктивного цивільного права (сингулярне правонаступництво), наприклад поступка права вимоги (стаття 512 ЦК), заміна боржника в зобов`язанні (стаття 520 ЦК).

Згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права.

Вид і обсяг речового права на земельну ділянку залежить від того, на якому праві остання належала спадкодавцеві. При цьому якщо спадкодавець мав лише право використання ділянки, це право не може бути успадковане,

адже до складу спадщини входить лише право власності на ділянку

(частина перша статті 1225 ЦК України).

Отже, перехід у спадщину будівлі або споруди можливий лише із одночасним успадкуванням земельної ділянки, яка функціонально забезпечує даний об`єкт, або із одночасним переходом права користування (оренди) цієї ділянки або відповідної її частини.

Спадкодавець ОСОБА_2 не встигла набути право власності чи право користування із їх оформленням шляхом видачі відповідних державних актів, а тому останнє не може переходити до спадкоємців або входити до складу спадщини.

Оспорювані ОСОБА_2 рішення Луцької міської ради не породжують будь-якого речового права позивача на конкретну земельну ділянку, а лише надають право претендувати на отримання земельної ділянки у власність або користування, а тому такі права померлої ОСОБА_2 нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а отже і не входять до складу спадщини.

ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 лише належне їй на праві власності нежитлове приміщення /літера А-1/, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , на яке видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Будь-який спір щодо успадкованого майна у даній справі відсутній.

Правовідносини, що склалися між ОСОБА_2 та відповідачами щодо визнання протиправним і скасування рішення Луцької міської ради

від 27 квітня 2016 року № 7/92 Про надання Релігійній громаді Преподобного Іова Почаївського УПЦ КП дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування церковно-притчового будинку на

АДРЕСА_1 ; визнання протиправним і скасування рішення Луцької міської ради від 28 вересня 2016 року № 13/1 Про надання Релігійній громаді Преподобного Іова Почаївського УПЦ КП в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування церковно-притчового будинку на АДРЕСА_2 ; скасування запису про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі права власності на нерухоме майно, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0823 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , зареєстрованого за правокористувачем - Релігійною громадою Преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви Київського патріархату, особисто пов`язані з особою позивача та не допускають правонаступництва.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про його залучення як правонаступника позивача до участі у справі, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що спірні правовідносини у цій справі не допускають правонаступництва, а тому така заява не підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування та мотивування судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні заяви про залучення правонаступника до участі у справі не викликає розумних сумнівів.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради, Релігійної громади Преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви Київського Патріархату, державного реєстратора Малашко Вікторії Степанівни Відділу державної реєстрації Луцької районної державної адміністрації, третя особа- ОСОБА_3 , про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень та скасування запису про реєстрацію.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров