Постанова

від 09.02.2021 по справі 910/13575/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/13575/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання

від відповідача: згідно протоколу судового засідання

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/13575/20 (суддя А.В. Алєєва, м. Київ) за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" до Приватного підприємства "ОККО-Контракт" про стягнення 289 576,87 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства ОККО-Контракт (далі - відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 289 576,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого Договором поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018 обов`язку щодо своєчасної поставки товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/13575/20 позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Окко Контракт" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" неустойку у розмірі 273 245,13 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 098,68 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування пені всупереч вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України понад шість місяців з моменту коли зобов`язання мало бути виконано, а Договором поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018 не передбачено іншого строку, ніж встановленого ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення частково, у частині відмови у задоволенні позовної заяви в іншій частині позовних вимог, а саме, стягнення неустойки у розмірі 16 331, 74 грн та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги про стягнення неустойки у відповідній частині задовольнити.

Апеляційна скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект обґрунтована порушенням норм матеріального права, зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також порушенням норм процесуального права; неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не врахував положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою сторонам надається право передбачити у договорі інший строк нарахування штрафних санкцій, й в даному випадку сторони використали своє право, передбачивши у п.7.2 Договору поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018 строк нарахування штрафних санкцій - за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект у справі №910/13575/20 передано на розгляд колегії суддів - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом`в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплек на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/13575/20, розгляд призначено на 19.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 розгляд справи №910/13575/20 відкладено на 09.02.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 09.02.2021 з`явився уповноважений представник скаржника.

Відповідач у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/13575/20 скасувати частково, у частині відмови у задоволенні позовної заяви в іншій частині позовних вимог, а саме, стягнення неустойки у розмірі 16 331,74 грн та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги про стягнення неустойки у відповідній частині задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 17.09.2018 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постальником було укладено Договір поставки № 53-129-01-18-01549 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальни зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити бензин автомобільний (далі - Продукція) виробництва ВАТ Мозирський НПЗ для потреб ВП Хмельницька АЕС ДА НАЕК Енергоатом , а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1. Договору).

У п. 1.2. Договору визначено, що найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору - сума договору складає 2 829 059 грн 01 коп.

Строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка партіями (п. 5.1. Договору).

Пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що поставка продукції згідно специфікації здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс 2010: автомобільним транспортом - склад ВП ХАЕС ДП НАЕК Енергоатом (м. Нетішин, Хмельницька обл.) або залізничним транспортом - ст. Кривин, Південно-Західної залізниці, код 341200, вантажоодержувач ВП ХАЕС, код 3805.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Строк поставки, відповідно до Специфікації №1 встановлений - до 30.09.2018, у строк протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору, а тому останнім днем строку поставки є 01.10.2018.

Відповідачем за умовами договору було поставлено позивачу товар, а саме: за видатковою накладною від 01.11.2018 №53-129-01-18-01549-9075878514 на суму 809 570, 88 грн; за видатковою накладною від 02.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075878685 на суму 809 787, 42 грн, за видатковою накладною від 05.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075877856 на суму 813 143,79 грн; за видатковою накладною від 06.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075898501 на суму 119 710, 53 грн.

Всього відповідачем було поставлено позивачу товар у кількості 70,72 тони.

Однак, за умовами Специфікації № 1 відповідач повинен був поставити відповідачу товар в загальній кількості 78, 389 тон. Станом на 01.09.2020 залишок товару у кількості 7, 669 тон не поставлений.

Враховуючи поставлення відповідачем позивачу товару за вказаними вище видатковими накладними з простроченням та не поставлення решти товару, позивач звернувся до відповідача з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/13575/20 позовні вимоги задовольнити частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Окко Контракт" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" неустойку у розмірі 273 245,13 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 098,98 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у даній справі у цій частині сторонами не оскаржується.

Апеляційний господарський суд відзначає, що позивач оскаржує у поданій апеляційній скарзі оскаржує прийняте господарським судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 16 331,74 грн.

Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній позивачем частині.

Аналізуючи правовідносини сторін, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі -ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні приписи містяться у ст.712 ЦК України.

Договір, відповідно ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем заявлений період нарахування пені на суму непоставленої продукції поза межами строку визначеним ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок неустойки (в межах періоду визначеного позивачем) та її суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, погоджується із висновком місцевого господарського суду, що неустойка, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 273 245,13 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 16 331,74 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про те, що ч. 6 ст.232 ГК України, якою сторонам надається право передбачити у договорі інший строк нарахування штрафних санкцій, й в даному випадку сторони використали своє право, передбачивши у п.7.2 Договору поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018 строк нарахування штрафних санкцій - за весь час прострочення виконання зобов`язання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч.ч. 4 і 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17 у яких висловлено позицію про те, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Таким чином, умову, передбачену у пункті 7.2. Договору поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018 товару, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/13575/20 (в оскаржуваній позивачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 124, 129-1 ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/13575/20 (в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі в розмірі 16 331,74 грн) залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13575/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 15.02.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова