Постанова

від 20.08.2021 по справі 910/13575/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13575/20

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Селіваненка В.П., Дроботової Т.Б., Булгакової І.В., Львова Б.Ю., Васьковського О.В., Кібенко О.Р.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021

та рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 16 331,74 грн

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до Приватного підприємства "ОККО-Контракт"

про стягнення 289 576,87 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ОККО-Контракт" (відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 289 576,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару за договором поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/13575/20 (суддя Алєєва І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ОККО-Контракт" на користь Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" неустойку у розмірі 273 245,13 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 098,68 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Частково відмовляючи у стягненні пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно здійснив нарахування пені на суму непоставленої продукції поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/13575/20 (в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 16 331,74 грн) залишено без змін.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування пені понад визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк, апеляційний суд врахував також висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, про те, що умову договору, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/13575/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог; задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 16 331,74 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині.

В обґрунтування підстав для касаційного оскарження скаржник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (п.п. а) п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України), а саме: правильного застосування ст. 251 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України щодо можливості встановлення сторонами у договорі іншого терміну нарахування штрафних санкцій з вказівкою на подію, яка неминуче має настати (закінчення періоду прострочення виконання зобов`язання).

Заявник касаційної скарги стверджує, що посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, є помилковим, оскільки умови договорів, що бралися до уваги у цій постанові, відрізняються від умов, що погоджено між сторонами у справі, яка переглядається.

При цьому Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно розтлумачено умови п. 7.2 договору поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018 та не надано оцінки встановленню сторонами у договорі іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, періоду нарахування штрафних санкцій.

Окрім того, скаржник звертає увагу на наявність іншої практики Верховного Суду (постанова від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19), згідно з якою сторони, погодивши, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення, врегулювали свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, тому у даному випадку можливе стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/13575/20 за касаційною скаргою Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020; призначено до розгляду касаційну скаргу Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2021 (колегія суддів: Кондратова І.Д. - головуючий, Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.) справу № 910/13575/20 за касаційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України у зв`язку з необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 прийнято касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 у справі № 910/13575/20 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на у справі № 910/13575/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Склад об`єднаної палати Касаційного господарського суду визначався автоматизованою системою документообігу суду, що підтверджується витягами з протоколів автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.06.2021 та 19.08.2021, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач не скористався правом, передбаченим ст. 295 ГПК України, на подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, 17.09.2018 між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та Приватним підприємством "ОККО-Контракт" (постачальник) було укладено договір поставки № 53-129-01-18-01549 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити бензин автомобільний виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ" для потреб ВП "Хмельницька АЕС" ДА "НАЕК "Енергоатом" на суму 2829059,01 грн, а покупець прийняти і оплатити продукцію протягом 10 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

Згідно з п. 5.4 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Відповідно до Специфікації №1 строк поставки встановлений - до 30.09.2018, у строк протягом 10 робочих днів з моменту укладення Договору.

Судами встановлено, що зважаючи на дату укладання договору, останній день строку поставки - 01.10.2018 (протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору).

У Специфікації №1 визначено, що загальна кількість продукції становить 78,389 т.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що на виконання Договору відповідач поставив продукцію у кількості 70,72 тони у такі строки: за видатковою накладною від 01.11.2018 №53-129-01-18-01549-9075878514 на суму 809 570, 88 грн; за видатковою накладною від 02.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075878685 на суму 809 787,42 грн, за видатковою накладною від 05.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075877856 на суму 813 143,79 грн; за видатковою накладною від 06.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075898501 на суму 119 710, 53 грн.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що станом на 01.09.2020 залишок товару у кількості 7,669 т не був поставлений Приватним підприємством "ОККО-Контракт".

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Місцевим та апеляційним судами встановлено прострочення виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару за Договором у кількості 7,669 т.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Спірним є питання нарахування та стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язань за Договором.

Так, згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У п. 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Належним чином дослідивши умови Договору, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у справі, яка переглядається, п. 7.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 7.2. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України).

У зв`язку з зазначеним, виходячи із аналізу наведених вище норм, з огляду на встановлені судами обставини та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 16 331,74 грн., що була нарахована понад строк, передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхиляє доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування у даній справі правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки з наведених вище мотивів дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 у справі № 910/13575/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 16 331,74 грн прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 16 331,74 грн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Селіваненко В.П.

Дроботова Т.Б.

Булгакова І.В.

Львов Б.Ю.

Васьковський О.В.

Кібенко О.Р.