Ухвала

від 28.05.2021 по справі 910/13575/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13575/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Алєєва А.В.)

від 10.11.2020

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Разіна Т.І., судді - Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.)

від 09.02.2021

у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогене-руюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до Приватного підприємства "ОККО-Контракт"

про стягнення 289 576,87 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ОККО-Контракт" (надалі - ПП "ОККО-Контракт", відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 289 576,87 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару за договором поставки №53-129-01-18-01549 від 17.09.2018.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. 17.09.2018 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постальником, було укладено договір поставки № 53-129-01-18-01549 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити бензин автомобільний виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ" для потреб ВП "Хмельницька АЕС" ДА "НАЕК "Енергоатом" на суму 2829059,01 грн, а покупець прийняти і оплатити продукцію протягом 10 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

2.2. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).

2.3. Відповідно до Специфікації №1 строк поставки встановлений - до 30.09.2018, у строк протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору.

2.4. Зважаючи на дату укладання, останній день строку поставки - 01.10.2018 (протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору).

2.5. У Специфікації №1 визначено, що загальна кількість продукції становить 78,389 т.

2.6. На виконання договору відповідач поставив продукцію у кількості 70,72 тони у такі строки:

за видатковою накладною від 01.11.2018 №53-129-01-18-01549-9075878514 на суму 809 570, 88 грн;

за видатковою накладною від 02.11.2018 № 53-129-01-18 -01549-9075878685 на суму 809 787,42 грн,

за видатковою накладною від 05.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075877856 на суму 813 143,79 грн;

за видатковою накладною від 06.11.2018 № 53-129-01-18-01549-9075898501 на суму 119 710, 53 грн.

2.7. Станом на 01.09.2020 залишок товару у кількості 7,669 тон не поставлений.

2.8. Відповідно до пункту 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання . За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/13575/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 273 245,13 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 098,68 грн. В задоволенні позову в частині неустойки в розмірі 16 331, 74 грн відмовлено.

3.2. Частково відмовляючи у стягненні пені, суди виходили з того, що позивач безпідставно здійснив нарахування пені за період понад шість місяців, оскільки умову, передбачену у пункті 7.2. договору (нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання) неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

3.3. Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19, щодо застосування частини 6 статті 232 ГК України у подібних правовідносинах.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

3.1. 09.03.2021 відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 16 331,74 грн.

3.2. В обґрунтування підстав для касаційного оскарження скаржник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для фор-мування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), а саме: правильного застосування статті 251 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо можливості встановлення сторонами у договорі іншого терміну нарахування штрафних санкцій з вказівкою на подію, яка неминуче має настати (закінчення періоду прострочення виконання зобов`язання).

3.4. Скаржник стверджує, що посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок, який викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, є помилковим, оскільки умови договорів, що бралися до уваги до уваги в цій постанові, відрізняються від умов, що погоджено між сторонами у цій справі.

3.5. Окрім того, скаржник звертає увагу на наявність іншої практики Верховного Суду (постанова від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19). У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що сторони, погодивши, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення, врегулювали свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, тому у даному випадку можливе стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

3.6. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Дослідивши матеріали справи та касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постанові від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 з огляду на таке.

4.2. Північний апеляційний господарський суд, враховуючи висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.11.2019 у справі №904/1148/19, зазначив, що умову договору, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

4.3. Верховний Суд з`ясував, що у справі № 904/1148/19 у пункті 7.2 договору було передбачено, що за порушення зазначених строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань .

4.4. У справі, що розглядається, у пункту 7.2 договору були визначені аналогічні умови.

4.5. У справі № 904/1148/19 Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань ", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.

4.6. При цьому, Верховний Суд зауважив, що цей пункт не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати).

4.7. Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 12.12.2019 у справі № 911/634/19. Так, суд зазначив, що умова договору ("з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення платежів") не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо, тому таку умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.

4.8. Колегія суддів не може погодитися з висновком, що умова договору, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань , не є такою, що визначає можливість нарахування штрафних санкцій за весь період прострочення. Тобто за період, який перевищує шестимісячний, зі спливом якого законодавець у частині 6 статті 232 ГК України припиняє нарахування пені, навіть якщо прострочення триває.

4.9. Відповідно до частині 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

4.10. Встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17, від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

4.11. Відповідно до частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

4.12. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, "весь" означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю, а словосполука "весь (ввесь, увесь) час" означає "невпинно, постійно, безперервно".

4.13. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.14. Тому словосполучення "за весь час прострочення виконання зобов`язань " треба розуміти, як безперервний період часу, протягом якого зобов`язання не виконувалось. Такий період спливає (закінчується) в момент фактичного виконання зобов`язання. І відсутність у такому разі вказівки (до дати фактичного виконання; день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати) не може бути підставою для висновку, що у договорі не виключили (не мали справжню волю на виключення) щодо застосування до спірних правовідносин встановленого у законі обмеження щодо нарахування пені лише протягом шестимісячного строку.

4.15. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за доцільне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 (колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 (колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів), щодо застосування частини 6 статті 232 ГК України у подібних правовідносинах (у разі погодження у договорі "нарахування пені за весь час прострочення виконання зобов`язань").

4.16. Частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Справу № 910/13575/20 за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко