Постанова

від 09.02.2021 по справі 520/6597/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 р.Справа № 520/6597/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року (суддя: Ніколаєва О.В., м.Харків, повний текст складено 07.10.2020 року по справі № 520/6597/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Агро-Альянс (далі по тексту позивач, ТОВ ТД Агро-Альянс ) 25.05.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2019 № 00000900511, № 00000910511, № 00000890511.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс" (провулок Отакара Яроша, будинок 16, місто Харків, 61045, код ЄДРПОУ: 39554597) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2019 року та постановити нове судове рішення, яким позов ТОВ "АГРО-АЛЬЯНС" - задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на реальність господарських операцій за договорами поставки та купівлі-продажу укладеними між позивачем та його контрагентами ТОВ "Збут Сенс", ТОВ "Лайт Сенс", ТОВ "Укрпродлогістік", ТОВ "СП Мєссага", ТОВ "Грейфор". Вказує, що факт виконання зобов`язань за вищевказаними Договорами підтверджується сукупністю належним чином засвідчених первинних документів, які містяться в матеріалах справи та були надані до перевірки. З приводу висновку суду першої інстанції про відсутність доказів транспортування придбаного позивачем товару позивач зазначає, що ТОВ "АГРО-АЛЬЯНС" з метою отримання товару від контрагентів-постачальників та його поставки контрагентам-покупцям скористався транспортно-експедиційними послугами ТОВ "ЛАЙТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 , які були оплачені позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг та випискою з банківських рахунків. Щодо посилання контролюючого органу на відсутність матеріально-технічного забезпечення у контрагентів постачальників позивач зазначає, що відповідачем не було підтверджено відсутність у контрагентів-постачальників приміщень для зберігання ТМЦ, власних або орендованих фондів для здійснення підприємницької діяльності, а судом першої інстанції не досліджено можливість залучення контрагентами позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі. Щодо наявності вироку Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/16851/18 позивач вказує, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року замінено відповідача по справі № 520/6597/2020 з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495).

Розгляд справи проведено за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 04.11.2019 по 08.11.2019 ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД АГРО-АЛЬЯНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ТОВ Збут Сенс (код ЄДРПОУ: 39554597) за січень - лютий 2018 року, з ТОВ Лайт Сенс (код ЄДРПОУ: 41184686) за вересень 2017 року, з ТОВ Укрпродлогістік (код ЄДРПОУ: 41073506) лютий 2018 року, з ТОВ СП Мєссага (код ЄДРПОУ: 41708999) за липень - вересень 2018 року, з ТОВ Грейфор (код ЄДРПОУ: 41925583) за серпень-жовтень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за наслідками якої складено Акт від 15.11.2019 №771/20-40-05-11-10/39554597 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Агро - Альянс .

Згідно висновків акту перевірки позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України), які призвели до:

- завищення податкового кредиту на суму ПДВ 3 092 872,00 грн., у т.ч. за вересень 2017 року у сумі 43 042,00 грн., у січні 2018 року у сумі 164 400,00 грн., у лютому 2018 року у сумі 312 278,00 грн., у липні 2018 року у сумі 1 455 469,00 грн., у серпні 2018 року у сумі 518 936,00 грн., у вересні 2018 року у сумі 239 684,00 грн., у жовтні 2018 року у сумі 252 910,00 грн., у грудні 2018 року у сумі 26 857,00 грн., у березні 2019 року у сумі 23 500,00 грн., у травні 2019 року у сумі 55 796,00 грн.;

- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 125 529,00 грн., у тому числі за вересень 2017 року у сумі 43 041,00 грн., за лютий 2018 року у сумі 82 487,00 грн., пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, які призвели до завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2 822 491,00 грн., у тому числі у січні 2018 року у сумі 171 574,00 грн., у липні 2018 року у сумі 1 496 930,00 грн., у серпні 2018 року у сумі 853 549,00 грн., у вересні 2018 року у сумі 246 091,00 грн., у жовтні 2018 року у сумі 54 347,00 грн.

Завищення податкового кредиту, завищення від`ємного значення та завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на думку відповідача, сталося внаслідок здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Збут Сенс (код ЄДРПОУ: 39554597) за січень - лютий 2018 року, з ТОВ Лайт Сенс (код ЄДРПОУ: 41184686) за вересень 2017 року, з ТОВ Укрпродлогістік (код ЄДРПОУ: 41073506) лютий 2018 року, з ТОВ СП Мєссага (код ЄДРПОУ: 41708999) за липень - вересень 2018 року, з ТОВ Грейфор (код ЄДРПОУ: 41925583) за вересень-жовтень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників за договорами поставки товару (соняшник).

У акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману від інших податкових органів, проведеного аналізу діяльності контрагентів позивача.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2019:

- № 00000900511 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 287 238,75 грн., (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 229 791,00 грн., за штрафними санкціями - 57 447,75 грн.);

- № 00000910511 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 125 529,00 грн.;

- № 00000890511 про зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 822 491,00 грн. та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 737 552,00 грн.;

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення про залишення без змін оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи названі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, як доказу перевезення товару від ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор позивачу та подальшої передачі товарів від позивача ТОВ Ліга А та ТОВ КВФ Рома , не є належними доказами на підтвердження транспортування товару, оскільки зазначені товарно-транспортні накладні щодо купівлі товару та реалізації повністю співпадають за датою, номером, автомобільним перевізником, пунктом навантаження та розвантаження. Здійснивши аналіз наданих позивачем ТТН суд першої інстанції дійшов висновку, що придбаний позивачем товар поставлявся відразу від ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор на адресу ТОВ Ліга А та ТОВ КВФ Рома без участі в цих господарських операціях позивача.

Крім того, судом першої інстанції враховано отриману відповідачем інформацію за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення діяльності у порядку, передбаченому законодавством. За висновком суду, позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор . Також судом першої інстанції враховано вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2017 у справі №638/16851/18, яким директора ТОВ Лайт Сенс ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1, 205-1 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат (доходу) позивача.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 15.11.2019 № 771/20-40-05-11-10/39554597 про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор . Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, не зазначено певного пункту навантаження-розвантаження, в графі "Водій" не зазначено номер посвідчення водія, не заповнена графа "Супровідні документи на вантаж", з наданих ТТН не зрозуміло хто отримував товар в пункті навантаження, як відбувалося отримання товару. Також з посиланням на використану під час проведення перевірки узагальнену податкову інформацію контрагентів позивача, контролюючим органом зроблено висновок, що операції здійснені контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання до ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор не мали реального характеру, а також встановлено відсутність інформації щодо трудових ресурсів, про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів), про зберігання товару (наявність власних чи орендованих офісних, складських приміщень), відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг (зберігання) відповідно до податкових накладних. Також в ході перевірки встановлено наявність вироку Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/16851/18, яким директора ТОВ Лайт Сенс ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1, 205-1 ч. 1 Кримінального кодексу України.

З приводу господарських взаємовідносин ТОВ "ТД АГРО-АЛЬЯНС" з контрагентом ТОВ "Лайт Сенс", колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Лайт Сенс (Постачальник) укладено письмовий правочин у формі договору від 22.09.2017 №АА2209-1, предметом якого є поставка товару (соняшника) кількості, відповідно до Додатку №1, 30 т.+/- 10%.

У межах вказаного правочину проведені господарські операції, які оформлені податковою накладною від 25.09.2017 №29 на суму 258 251,70 грн., в т.ч. ПДВ 43 041,95грн., видатковою накладною від 25.09.2017 №2509-01 на суму 258 251,70 грн., платіжним дорученням від 27.09.2017 №79 на суму 11 734,65 грн. 258 251,70 грн., товарно-транспортною накладною від 25.09.2017 №084202.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару позивачем надано до матеріалів справи договір поставки, укладений з ТОВ Ліга - А від 22.09.2017 №22/09-ІІ, видаткову накладну від 26.09.2017 №АА260901 на суму 266 582,40 грн., ТТН від 25.09.2017 №084202, довіреність від 22.09.2017 №2609-Д001, акт - розрахунок від 26.09.2017, акт надання послуг від 26.09.2017 №2609-0006, платіжне доручення від 04.10.2017 №85, податкову накладну від 26.09.2017 №1.

Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2017 у справі №638/16851/18 директора ТОВ Лайт Сенс ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1, 205-1 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком встановлено, що Підсудний ОСОБА_2 01 березня 2017 року, перебуваючи за адресою : АДРЕСА_1 , більш точний час та місце в ході досудового слідства встановити, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження відносно якої органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, від якої отримав попередньо складені у встановленій формі Статут ТОВ Лайт Сенс (код 41184686) та інші реєстраційні документи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис проекти документів містять завідомо неправдиві відомості та необхідні для створення суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ Лайт Сенс , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання грошової винагороди за внесення неправдивих відомостей до документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, засвідчив їх своїм підписом, наділивши їх, таким чином, значенням документів, серед яких, в тому числі, Статут ТОВ Лайт Сенс , відповідно до якого ОСОБА_2 є засновником та учасником ТОВ Лайт Сенс , для забезпечення діяльності ТОВ Лайт Сенс за рахунок внесків учасників товариства створюється статутний (складений) капітал ТОВ Лайт Сенс у розмірі 15 000 гривень, а саме від ОСОБА_2 - 15 000 гривень грошима, що становить 100 % статутного капіталу.

В подальшому, невстановленими в ході досудового розслідувані особами, матеріали кримінального провадження відносно яких виділено в окреме провадження, на протязі 2017-2018 років, більш точний час, дата та місце в ході досудового слідства встановити не мало можливості, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності з надання послуг підприємствам-контрагентам з мінімізації бази оподаткування та конвертації, переведення з безготівкової форми в готівкову, грошових коштів шляхом документального оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій, використовуючи реквізити низки юридичних осіб, у тому числі ТОВ Лайт Сенс , створювали та формували податкову і бухгалтерську звітність, де відображалися безтоварні фінансово-господарські операції з підприємствами - контрагентами, під приводом яких здійснювалось перерахування грошових коштів, шляхом віднесення вартості товарів, робіт та послуг до складу податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а на адресу підприємств-контрагентів здійснюється видача відповідних податкових накладних та первинних фінансово-господарських документів в яких документально зафіксовані вказані безтоварні операції.

Зокрема, на протязі 2017-2018 років, більш точний час, дата та місце в ході досудового слідства встановити не мало можливості, невстановленими в ході досудового розслідувані особами, матеріали кримінального провадження відносно яких виділено в окреме провадження, використовуючи реквізити та первинні фінансово-господарські документи ТОВ Лайт Сенс , які підсудний ОСОБА_2 не заповнював та не підписував, а також не уповноважував інших осіб підписувати та заповнювати первинні фінансово-господарські документи ТОВ Лайт Сенс , а саме: договори, видаткові (прибуткові) накладні, довіреності, акти виконаних робіт, специфікації, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, реєстри податкових накладних, банківські виписки, квитанції про сплату, сформовано податковий кредит наступним підприємствам: ТОВ Збут Сервіс (код 40582821), ПП Ліга А (код 30588680), ТОВ Голіаф Фінанс Трейд (код 40938324), ТОВ ТД Агро-Альянс (код 39554597), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Вирок набрав законної сили 01.07.2019 року.

Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено, що протягом 2017-2018 років невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності з надання послуг підприємствам-контрагентам з мінімізації бази оподаткування та конвертації, переведення з безготівкової форми в готівкову, грошових коштів шляхом документального оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій, використовуючи реквізити та первинні фінансово-господарські документи підприємства в тому числі ТОВ "Лайт Сенс", які ОСОБА_2 не заповнював та не підписував, а також не уповноважував інших осіб підписувати та заповнювати первинні фінансово-господарські документи ТОВ "Лайт Сенс", сформовано податковий кредит, в тому числі ТОВ ТД Агро-Альянс (код 39554597).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент складання з позивачем договорів, інших документів в рамках господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Лайт Сенс директором вказаного підприємства був ОСОБА_2 , який підписував укладений з позивачем договір поставки № АА2209-1 від 22.09.2017, податкову та видаткову накладну, товарно-транспорту накладну (т. 1 а.с. 185-191)

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності цього підприємства, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій позивача з ТОВ Лайт Сенс , оскільки не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Згідно з позицією Верховного Суду України (викладеною ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Лайт Сенс в межах договору поставки, з посиланням на який від імені контрагента позивача на його адресу виписані податкові накладні за підписом ОСОБА_2 ..

Відсутність підстав формування податкового кредиту обумовлює правомірність збільшення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням № 00000910511 грошових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентом ТОВ Лайт Сенс на суму 43042 грн. та відсутність підстав для його скасування в цій частині.

З приводу господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Збут Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор , колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (покупець) та ТОВ Укрпродлогістик (постачальник) укладено письмовий правочин у формі договору від 08.02.2018 №080201, предметом якого є поставка соняшника у кількості 91,16 т. вартістю 907 505,40 грн.

У межах згаданого правочину проведені господарські операції, які оформлені видатковими накладними від 10.02.2018 №УПЛ16 від 13.02.2018 №005636, товарно-транспортними накладними від 10.02.2018 №005631, №005632, податковими накладними від 13.02.2018 №10, платіжними дорученнями від 14.02.2018 №167, від 16.02.2018 №168.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем на адресу ТОВ Ліга А (покупець) на підставі договору поставки товару від 09.02.2018 №09/02-ІІ, що підтверджено первинними документами, наданими до матеріалів справи, зокрема: видатковими накладними від 10.02.2018 №АА1002-1, №АА1302-2 від 23.02.2018, довіреність від 09.02.2018 №902-Д001, товарно-транспортними накладними від 10.02.2018 №005632, 005631, актами - розрахунками від 10.02.2018, 13.02.2018, актом надання послуг від 10.02.2018 №1002-0001, податковими накладними від 10.02.2018 №2, від 13.02.2018 №4, платіжним дорученням від 16.02.2018 №170.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від ТОВ Лайт Сенс до позивача та від позивача до ТОВ Ліга А надано акти надання послуг від 10.02.2018 №15 та 13.02.2018 №17, платіжне доручення від 12.07.2018 №215.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Збут Сервіс (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 17.01.2018 №170101-П, предметом якого є поставка соняшника у кількості 294 28,00 т. вартістю 1 952 560,63 грн.

У межах названого правочину проведені господарські операції, які оформлені податковими накладними від 09.02.2018 №1, від 13.02.2018 №2, від 18.01.2018 №24, від 19.01.2018 №36, 20.01.2018 №37, від 22.01.2018 №38, видатковими накладними від 09.02.2018 №902-01, від 13.02.2018 №1302-01, від 18.01.2018 №1801-01, від 19.01.2018 №1901-01, 20.01.2018 №2001-01, 22.01.2018 №2201-01, товарно-транспортними накладними від 09.02.2018 №902-01, від 13.02.2018 №005634, №005635, від 18.01.2018 №153254, від 19.01.2018 №153255, від 20.01.2018 №153256, від 22.01.2018 №153257, 153258, платіжним дорученням від 22.01.2018 №152, від 23.07.2018 №157, від 24.01.2018 №159, від 25.01.2018 №161, від 16.02.2018 №169, від 05.03.2018 №178, від 27.07.2018 №229, від 31.07.2018 №232.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем на адресу ТОВ Ліга А (покупець) на підставі договору поставки від 09.02.2018 №09/02-П, що підтверджено первинними документами, зокрема: видатковими накладними від 09.02.2018 №АА902-1, від 13.02.2018 №АА1302-1, довіреністю від 09.02.2018 №902-Д001, акт розрахунку від 09.02.2018, актом надання послуг від 09.02.2018 №902-0002, товарно-транспортними накладними від 09.02.208 №005630, 13.02.2018 №005634, №005635, податковим накладними від 09.02.2018 №1, від 13.02.2018 №3, виписками банку (а.с. 242, 243 том 1), платіжним дорученням від 16.02.2018.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Комерційно - виробнича фірма Рома (продавець) укладено письмовий правочин у формі договору від 17.01.2018 №04/01, предметом якого поставка пшениці у кількості 197 206,00 т.

Виконання господарської операції підтверджено податковими накладними від 18.01.2018 №1, від 19.01.2018 №2, від 20.01.2018 №3, від 22.01.2018 №4, довіреністю від 18.01.2018 №109, від 22.01.2018 №4, товарно - транспортними накладними від 18.01.2018 №00000002779, 084221, від 19.01.2018 №084222, від 20.01.2018 №084223, від 22.01.2018 №084224, №084225, видатковими накладними від 18.01.2018 №АА1801-1, від 19.01.2018 №АА1901-1, від 20.01.2018 №АА2001-1, від 22.01.2018 №АА2201-1, виписками з банківського рахунку.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від ТОВ Збут-Сервіс до відповідача та від позивача до ТОВ Ліга А здійснювалося ТОВ Лайнтранс позивачем надано акт надання послуг від 12.07.2018 №17, акт надання послуг від 09.02.2018 №14, платіжне доручення від 12.07.2018 №213, виписка з банківського рахунку.

Переміщення товару від ТОВ Збут Сервіс до позивача та від позивача до ТОВ Комерційно - виробнича фірма Рома здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується актами №18/01, №19/01,№20/01, №22/01, платіжними дорученнями від 25.01.2018 №160, виписками з банківського рахунку.

У подальшому позивачем та ТОВ Грейфор (постачальник) укладено договір від 06.09.2018 №АА060801, предметом якого є поставка пшениці 2 та 3 класу у кількості 443,82 тон та вартістю 2 547 398,10 грн.

Виконання господарської операції підтверджено видатковими накладними від 15.09.2018 №ГФ-150801, від 17.09.2018 №ГФ-170806, від 18.09.2018 №ГФ-180801, від 22.08.2018 №ГФ-220807, від 25.08.2018 №ГФ-280801, від 28.08.2018 №ГФ-280801, №ГФ-280802, від 30.08.2018 №ГФ-300801, від 31.08.2018 №ГФ-3108801, №ГФ-310802, від 03.09.2018 №ГФ-30909, від 04.09.2018 № ГФ-040901, від 13.10.2018 №ГФ-131001, від 18.10.2018 №ГФ-181001, товарно - транспортними накладними від 15.08.2018 №291001, від 17.08.2018 №291139, №291140, від 18.08.2020 №291143, від 22.08.2018 №291149, від 25.08.2018 №291149, від 28.08.2018 №291100, від 28.09.2018 №532127, від 30.08.2020 №291148/1, №291148, від 31.08.2020 №291248, №291247, №291248/2, від 03.09.2018 №201546, від 04.09.2018 №201547, від 04.09.2020 №201547, від 13.10.2018 №532135, від 18.10.2018 №ГФ-181001, податковими накладними від 15.05.2018 №4, від 17.08.2018 №15, від 18.09.2018 №16, від 22.08.2018 №35, від 25.08.2018 №54, від 28.08.2018 №59, №60, від 30.08.2018 №73, від 31.08.2018 №82, №83, від 03.09.2018 №9, від 04.09.2018 №11, від 13.10.2018 №1, від 18.10.2018 №2, платіжними дорученнями від 28.08.2018 №263, від 30.08.2018 №264, від 05.09.2018 №272, від 07.09.2018 №275, від 25.09.2018 №284, №285,286, від 28.09.2018 №289, 05.11.2018 №317, від 12.11.2018 №324, від 14.11.2018 №327, від 05.12.2018 №5, від 07.12.2018 №13, від 14.01.2018 №32, від 06.02.2019 №3, від 07.02.2019 №4, виписками з банків.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем контрагенту ТОВ КВ фірма Рома відповідно до договору поставки від 17.01.2018 №04/01 у кількості 443,82 т.

Виконання господарської операції підтверджено видатковими накладними від 15.08.2018 №АА1508-1, від 17.08.2018 №АА1708-1, від 18.09.2018 №АА1808-1,від 22.08.2018 № АА1808-1, від 25.08.2018 № АА2508-1, від 28.08.2018, №АА2808-1, від 28.08.2018 №АА2808-1, від 30.08.2018, №АА3008-1, від 31.08.20218 №АА3108-2, від 31.08.2018 №АА3108-1, від 03.09.2018 №АА309-1, від 04.09.2018 №АА309-1, від 13.10.2018 №АА1310-1, від 18.10.2018 №АА1810-1, ТТН від 15.08.2018 №291001, від 17.08.2018 №291139, від 18.08.2018 №291143, від 22.08.2018 №291149, від 25.08.2018 №29111149, від 28.08.2018 №291100, від 28.08.2018 №532127, від 30.08.2018, №291148, 291248/1, від 31.08.2018, №291247Ю 291248/2, від 31.08.2018 №291248, від 03.09.2018 №532128, від 04.09.2018 №532130, від 13.10.2018 №532135, від 18.10.2018 №532136, довіреність від 01.08.2018 №1236, від 01.09.2018 №1, податковими накладними від 15.08.2018 №15, від 17.08.2018 №16, від 18.08.2018 №17, від 22.08.2018 №18, від 25.08.2018 №19, від 28.08.2018 №20, від 28.08.2018 №21, від 30.08.2018 №22, від 31.08.2018 №24, від 03.09.2018 №1, від 04.09.2018 №3, від 13.10.2018 №1, від 18.10.2018 №2, виписками з банківських рахунків.

Між позивачем (покупець) та ТОВ СП Мєссага (продавець) укладено письмовий правочин у формі договору від 05.07.2018 №АА050701, предметом якого є поставка пшениці у кількості 2 524 307,00 т.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, рахунки коригувань та платіжні доручення, які наявні у матеріалах справи.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем контрагенту ТОВ "КВ фірма "Рома" відповідно до договору поставки від 17.01.2018 № 04/01.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, рахунки коригувань та платіжні доручення, які наявні у матеріалах справи та перелік яких наведений в акті перевірки.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту та податку на прибуток по господарським операціям з його контрагентами.

При цьому, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

З приводу посилання контролюючого органу на недоліки товарно-транспортних накладних, зокрема, не зазначено певного пункту навантаження-розвантаження, в графі "Водій" не зазначено номер посвідчення водія, не заповнена графа "Супровідні документи на вантаж", як на порушення норм податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що чинною на момент транспортування вантажу формою товарно-транспортних накладних, встановленою Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила перевезень), передбачено зазначення місцезнаходження, а не повної адреси місця навантаження.

Таким чином, відсутність у товарно-транспортних накладних точної адреси місця навантаження товару не є порушенням порядку заповнення цього виду документів і не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит сформований у зв`язку з придбанням товару з урахуванням наявності всіх інших первинних документів, заповнених у відповідності до вимог чинного законодавства та здійснення операцій, пов`язаних із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оскільки у даному випадку операції з транспортування товару не були предметом позапланової перевірки позивача, посилання відповідача на будь-які недоліки товарно-транспортних накладних як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій з постачання товару і надання послуг є необґрунтованим.

У випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постановах Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі № 816/681/16, від 12.02.19 у справі №813/1049/16.

Крім того, як встановлено судом, з метою отримання ТМЦ від контрагентів-постачальників та його поставки контрагентам-покупцям позивач скористався транспортно-експедиційними послугами ТОВ "Лайнтранс" та ФОП ОСОБА_1 , які були оплачені, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано акти надання послуг та виписки з банківських рахунків.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем під час розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження транспортування товару.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково враховано посилання відповідача на отриману відповідачем інформацію за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення діяльності у порядку, передбаченому законодавством, оскільки правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а судом не встановлено.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу браку персоналу та відсутності основних фондів, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової інформації, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання договорів.

Разом з тим контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки та купівлі-продажу. Відповідач не обґрунтував який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність реального характеру проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ Збут Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор .

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи, що наведені в акті перевірки про відсутність реального характеру проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ Збут Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи про відсутність реального характеру проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ Збут Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор , суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 26.12.2019 №00000890511, №00000900511 та №00000910511 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 82487,00 грн. підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ " ТД Агро-Альянс" в цій частині - задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2019 №№ 00000890511 та №00000900511 повністю, №00000910511 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 82487,00 грн., з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 520/6597/2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2019 №№00000890511 та №00000900511 повністю, №00000910511 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 82487,00 грн.

В цій частині прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2019 №00000890511 та №00000900511 повністю, №00000910511 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 82487,00 грн. .

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 520/6597/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 15.02.2021 року