Постанова

від 10.02.2021 по справі 2-412/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2-412/10

провадження № 61-16187св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

представник заявника - ОСОБА_2 ;

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 червня 2020 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою

на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л.

Скарга мотивована тим, що 03 вересня 2010 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано виконавчий лист у справі № 2-412/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4

та неї на користь акціонерного комерційного банку Форум (далі - АКБ Форум ) заборгованість за кредитом у розмірі 31 166,60 доларів США, що еквівалентно 248 834,41 грн, суму нарахованих та несплачених відсотків

за користування кредитними коштами у розмірі 4 345,54 доларів США,

що еквівалентно 34 694,79 грн, пеню за несвоєчасно сплачений кредит

та відсотки у розмірі 27 831,92 грн, штраф за несвоєчасне продовження договору страхування у розмірі 5 тис. грн. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:

квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним оцінювачем на день реалізації, але не нижчою за початкову ціну реалізації предмета іпотеки

у розмірі 210 467 грн.

06 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа.

18 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою вирішено звернути стягнення на її доходи, які вона отримує

у Полтавській митниці Державної фіскальної служби України.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 12 листопада 2019 року виконавче провадження

з примусового виконання виконавчого листа № 2-412/10, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, закінчено у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

Після закінчення виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. пред`явив

до примусового виконання постанову про стягнення з неї основної винагороди у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню, але не більше

3 551, 21 доларів США та 3 340 грн 86 коп.

ОСОБА_1 зазначала, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області від 18 березня 2019 року порушує її права

та є неправомірною, оскільки рішення Автозаводського районного суду

м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2010 року у справі

№ 2-412/10 могло виконуватись тільки шляхом звернення стягнення

на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , а не шляхом звернення стягнення на її заробітну плату.

Крім того, зазначала, що з огляду на чинність мораторію, встановленого Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , постанова виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 18 березня

2019 року про звернення стягнення на її заробітну плату є неправомірною

та виконана приватним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не могла бути примусово виконаною.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-412/10 виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області. Крім того, просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця від 18 березня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,

а саме про звернення стягнення на її заробітну плату.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської областівід 03 червня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на неправомірні

дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області

Скрипника В. Л. залишено без задоволення.

Судове рішення районного суду мотивовано тим, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором,

так як застосування кредитором іншого законного засобу для захисту

свого порушеного та непоновленого боржником належним чином права

не є подвійним стягненням заборгованості. Отже, твердження заявника про те, що виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2010 року можливо лише у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки і ніяким іншим чином виконане бути не могло, є помилковим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 03 червня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не була власником предмета іпотеки, не проживала у квартирі, що є предметом іпотеки за кредитним договором, на належне їй майно не зверталось стягнення у процесі примусового виконання виконавчого листа № 2-412/10, крім її заробітної плати, а тому ОСОБА_1 не є тією особою, на яку може розповсюджуватись встановлена пунктом 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті заборона примусово стягувати інше майно боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Скрипника В. Л.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2020 року відкрито

касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що рішенням Автозаводського районного суду

м. Кременчука від 13 квітня 2010 року у справі № 2-412/10 визначено спосіб його виконання, а саме зверненням стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості, а тому воно не могло виконуватись іншим чином, ніж шляхом реалізації предмета іпотеки. Приватний виконавець при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 не застосував до спірних правовідносин положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , чим самовільно змінив порядок і спосіб виконання рішення суду. Крім того, одночасне стягнення суми боргу з майнового поручителя та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, призводить до фактичного подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Доводи особи, яка подала відзив

У грудні 2020 року до Верховного Суду приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. подав відзив на касаційну

скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2-412/10 закінчено, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 березня 2019 року, яку оспорює ОСОБА_1 , відізвана, а тому у цій справі відсутній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті. Крім того, ОСОБА_1 помилково тлумачить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 квітня

2010 рокуу справі № 2-412/10, яким встановлено один із способів виконання судового рішення - звернення стягнення на предмет іпотеки та цим самим рішенням суду встановлено і загальний порядок стягнення грошових коштів солідарно з усіх боржників.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2010 року у справі № 2-412/10 , що набрало законної

сили, частково задоволено позов АКБ Форум та стягнуто солідарно

з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на користь

АКБ Форум заборгованість за кредитом у розмірі 31 166,60 доларів США,

що еквівалентно 248 834,41 грн, суму нарахованих та несплачених відсотків

за користування кредитними коштами у розмірі 4 345,54 доларів США,

що еквівалентно 34 694,79 грн, пеню за несвоєчасно сплачений кредит

та відсотки у розмірі 27 831,92 грн, штраф за несвоєчасне продовження договору страхування у розмірі 5 тис. грн. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:

квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним оцінювачем на день реалізації, але не нижчою за початкову ціну реалізації предмета іпотеки

у розмірі 210 467 грн.

03 вересня 2010 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано виконавчий лист на виконання вищевказаного судового рішення у справі № 2-412/10.

06 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа.

18 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які остання отримує у Полтавській митниці Державної фіскальної служби України.

12 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-412/10, виданого 03 вересня 2010 року Автозаводським районним судом

м. Кременчука Полтавської області, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів

і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться

на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2010 рокуу справі № 2-412/10 , що набрало законної сили, частково задоволено позов АКБ Форум та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь

АКБ Форум заборгованість за кредитом у розмірі 31 166,60 доларів США,

що еквівалентно 248 834,41 грн, суму нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 4 345,54 доларів США,

що еквівалентно 34 694,79 грн, пеню за несвоєчасно сплачений кредит

та відсотки у розмірі 27 831,92 грн, штраф за несвоєчасне продовження договору страхування у розмірі 5 тис. грн. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру

АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним оцінювачем на день реалізації,

але не нижчою за початкову ціну реалізації предмета іпотеки у розмірі

210 467 грн.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., виконуючи виконавчий лист № 2-412/10, виданий 03 вересня 2010 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, самовільно без дотримання, встановленого статтею 435 ЦПК України, порядку фактично змінив спосіб виконання рішення суду.

Так, зі змісту резолютивної частини рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2010 року, яке примусово виконувалося приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л., чітко встановлено порядок

його виконання, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки -

квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним оцінювачем на день реалізації, але не нижчою за початкову ціну реалізації предмета іпотеки у розмірі 210 467 грн.

Крім того, зі змісту судового рішення вбачається, що суд, зазначаючи суму боргу, стягнув борг солідарно з ОСОБА_1 , яка є поручителем. Проте поручитель солідарно з майновим поручителем не відповідає. Зазначене підтверджує те, що основний зміст рішення суду - це звернення стягнення на предмет іпотеки на визначену суму боргу.

Отже, саме у такий спосіб рішення суду - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - повинно було виконуватися приватним виконавцем, а не шляхом винесення постанови від 18 березня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Посилання судів на те, що кредитор має право на інший спосіб захисту свого порушеного права безпідставні, так як кредитор такого позову не пред 'являв.

Суди вірно врахували, що банк звернувся до суду у справі № 2-412/10, у тому числі, з вимогою для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.

Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України Про іпотеку та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами.

При цьому з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, провадження № 14-546цс19.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості

за кредитом, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя, врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України Про іпотеку , а не загальними нормами ЦК України, які регулюють відносини, пов`язані з основним зобов`язанням.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, провадження

№12-117гс18.

Таким чином, дії приватного виконавця щодо звернення стягнення

на заробітну плату ОСОБА_1 є зміною суті самого рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 13 квітня 2010 року, яким вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не врахували, що у рішенні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2010 року, яке перебувало на примусовому виконанні, передбачено чіткий порядок його виконання і виконавчий документ з його виконання не містить жодних вимог щодо стягнення грошових коштів з боржника.

Намагання приватного виконавця забезпечити виконання судового рішення за допомогою заходів, які прямо не передбачені судовим рішенням, та без дотримання, встановленого статтею 435 ЦПК України, порядку зміни способу виконання рішення суду є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод .

При цьому ніщо не перешкоджало: 1) кредитору, який вважав, що судом невірно визначено спосіб захисту цивільного права - звернення стягнення на предмет іпотеки, замість стягнення кредитної заборгованості, звернутися

до суду з новим позовом; 2) приватному виконавцю у порядку статті 271 ЦПК України звернутися до суду за роз'ясненням порядку виконання судового рішення, але самому не змінювати зміст рішення суду при його виконанні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

У зв`язку з цим, з приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. підлягає стягненню 420,40 грн на користь

ОСОБА_1 на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги, та 420,40 грн на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 29 вересня 2020 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича задовольнити.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича з примусового виконання виконавчого листа № 2-412/10, виданого 03 вересня 2010 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, та постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича від 18 березня 2019 року у частині звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою вирішено здійснювати відрахування з доходів ОСОБА_1 , які вона отримує у Полтавській митниці Державної фіскальної служби України, неправомірними, незаконними та скасувати.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на користь ОСОБА_1 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги та касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець