Ухвала

від 12.02.2021 по справі 569/13985/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/13985/20

1-кс/569/810/21

УХВАЛА

12 лютого 2021 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт на накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 03.09.2020 у рамках кримінального провадження №12019180000000339 від 16.12.2019 на автомобіль марки «IVEKO», державник номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 та її адвокат в судовому засіданні повністю підтримали клопотання просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання за безпідставністю.

Заслухавши часників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що у рамках здійснення Володимирецьким ВП ГУНП в Рівненській області досудового розслідування кримінального провадження №12020180230000381 від 09.09.2020, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, постановою слідчого автомобіль «IVEKO» 35.10, державник номер НОМЕР_1 , 1991 року випуску, білого кольору, належний ОСОБА_3 приєднано до кримінального провадження в якості речового доказу.

03.09.2020 ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області, за результатами розгляду клопотання слідчого, накладено арешт на автомобіль марки «IVEKO» 35.10, державник номер НОМЕР_1 , 1991 року випуску, білого кольору, який належить ОСОБА_3 та лісоматеріали, що знаходились в багажному відділенні вказаного автомобіля.

Арешт накладено у формі встановлення заборони володіти, користуватись та розпоряджатись (відчужувати) вказаним в ухвалі майном.

Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, в тому числі проведення експертних досліджень.

Згідно свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля «IVEKO» 35.10, державник номер НОМЕР_1 , 1991 року випуску являється ОСОБА_3 .

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно доч.1ст.100КПК Україниречовий доказ,який бувнаданий сторонікримінального провадженняабо вилученийнею,повинен бутиякнайшвидше повернутийвласнику,крім випадківпередбачених ст.ст.160-166,170-174КПК України.

Відповідно до ст. 167 КПКУ тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно вимогст. 321 ЦПК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідност. 24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1Європейської конвенції з прав людини.

Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому клопотання підлягає до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатисяперегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метоюповторного слухання справи і постановленнянового рішення. Відхід від цього принципу можливийлише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі"Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як встановлено слідчим суддею, ні скаржник ОСОБА_3 , ні її чоловік ОСОБА_7 , у якого було вилучено даний автомобіль, не є підозрюваними у кримінальному провадженні, не є обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Окрім того, арештований автомобіль знаходиться на майданчику для стоянки автомобілів Володимирецького ВП під відкритим небом більше п`яти місяців та втрачає товарний вигляд під впливом природних і кліматичних умов,а також подальше утримання автомобіля на штраф майданчику є порушенням конституційних прав власника майна, таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що у накладенні арешту на майно відпала потреба.

З На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 " Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення, а саме в частині передачі його на відповідальне зберігання без права відчуження, оскільки місцезнаходження вилученого майна не зашкодить досудовому розслідуванню та проведенню інших процесуальних дій та не вплине на правильність прийнятого судом рішення.

Керуючись ст. ст.100,170,173 КПК України, ст. 321 ЦК України, Рішенням Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 03.09.2020 в рамках кримінального провадження №1202018023000081 від 01.09.2020 на автомобіль марки «IVEKO», державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом скасування заборони володіти, користуватись вказаним автомобілем до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 повернути автомобіль марки «IVEKO», державний номерний знак НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання ОСОБА_3 без права відчуження вказаного майна до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні №1202018023000081 від 01.09.2020.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1