Постанова

від 09.02.2021 по справі 910/16128/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/16128/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Місюк О.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" , м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 (повний текст складено 18.09.2020)

у справі №910/16128/19 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтіка", м. Київ

про стягнення 2 426 708, 15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У листопаді 2019 року Костянтинівська міська рада (далі - Міська рада, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (далі - ТОВ "Еко", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у сумі 2 426 708,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 24.02.2017 по 30.09.2019 без належних на те підстав і без сплати орендної плати у загальній сумі 2 426 708,15 грн, яка є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою, та які відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повинен відшкодувати позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/16128/19 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (далі -ТОВ "Балтіка", третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/16128/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Еко" на користь Костянтинівської міської ради 2 350 443,26 грн безпідставно утриманих коштів та 35 256,65 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, протягом спірного періоду користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов висновку, що останній відповідає нормативним законодавчим приписам, оскільки зазначені суми розраховані виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік, з урахуванням коефіцієнтів відсоткового значення від нормативної грошової оцінки земельної ділянки залежно від її цільового призначення, затверджених рішенням Костянтинівської міської ради "О положении о размерах арендной платы за землю" № 6/7-144 від 26.05.2011.

Водночас, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, беручи до уваги те, що земельний податок та орендна плата є різновидами плати за землю, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази внесення відповідачем у спірний період такої плати за землю в розмірі 76 264,89 грн, який не оспорюється позивачем, суд першої інстанції, з урахуванням викладеної у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/10403/18 правової позиції щодо обґрунтованості врахування сплачених ТОВ "Еко" сум земельного податку при обрахунку належної до стягнення з відповідача плати за землю, а також неприпустимості подвійного стягнення з відповідача таких коштів, дійшов висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення сума грошових коштів у розмірі 2 426 708, 15 грн підлягає стягненню з відповідача за виключенням сплачених останнім до моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом коштів у сумі 76 264,89 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Еко" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає ухвалене судом першої інстанції рішення у даній справі незаконним та необґрунтованим у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Так, за твердженням апелянта, судом першої інстанції:

- не враховано, що право оренди на спірну земельну ділянку у відповідача не виникло, оскільки відповідно до сформованої судами позиції право користування земельною ділянкою, на якій розташований придбаний жилий будинок, будівля або споруда, виникає після державної реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що, у свою чергу, узгоджується з положеннями ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- необґрунтовано взято до уваги здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, в якому застосовано нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, визначену за витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 11 500 704,09 грн, за 2018 рік у розмірі 17 251 056,14 грн, за 2019 рік у розмірі 17 251 056,14 грн, тоді як правильною є нормативна грошова оцінка земельної ділянка визначена у витязі № 722 від 03.10.2011 у розмірі 6 239 717,93грн.

Отже відповідач вважає, що безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати з урахуванням фактично сплаченого ним податку на землю складають 908 208,11грн (984 473,00 - 76 264,89).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16128/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Пономаренко Є.Ю. та Дідиченко М.А.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. на лікарняному більше чотирнадцяти днів, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/16128/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В. (доповідач у справі), суддів Майданевич А.Г. та Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 заяву про самовідвід суддів Суліма В.В. (доповідач у справі), суддів Майданевич А.Г. та Коротун О.М., від розгляду апеляційної скарги ТОВ "Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/16128/19 задоволено. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16128/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 вказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/16128/19, справу призначено до розгляду на 09.02.2021 о 15 год 20 хв.

Позиції учасників справи.

02.12.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивачем зазначено, що з 24.02.2017 відповідач фактично користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав без внесення будь-якої плати за таке користування. Факт відсутності між сторонами у даній справі договірних відносин, як вбачається із змісту апеляційної скарги, визнається відповідачем, однак це не виключає можливості стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі суми орендної плати на підставі приписів ст. 1212 ЦК України. Такий правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у справах, де мали місце спори у подібних правовідносинах, а саме у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Крім того, позивач не погоджується із твердженням відповідача щодо необґрунтованості здійсненого ним розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, оскільки при його визначенні позивачем використано актуальні дані Державного земельного кадастру, що були чинними у періоди, за які проводився розрахунок. Починаючи з 01.01.2015 на території м. Костянтинівки діє нова нормативна грошова оцінка земельних ділянок, затверджена рішенням Костянтинівської міської ради від 06.11.2014 №6-51/889(копія якого додана до позовної заяви), зазначені дані внесені до Державного земельного кадастру та використовуються під час формування витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, вказаним рішенням позивача визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 27.05.2008 №5/29-615, на підставі якого визначалась нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на час укладення Договору оренди землі №1057/1 від 23.02.2012 між позивачем і третьою особою і який припинив свою дію 23.02.2017, що встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10403/18, в якій вирішувався спір між позивачем і відповідачем щодо стягнення заборгованості з орендної плати за вказаним Договором.

Таким чином доводи відповідача щодо можливості застосування для розрахунку безпідставно збережених ним коштів у спірний період, з 24.02.2017 по 30.09.2019, розміру нормативної грошової оцінки на рівні 2011року (яка застосована при укладенні Договору оренди землі №1057/1 від 23.02.2012 з попереднім землекористувачем та втратила чинність) є безпідставними.

Заявлені у справі клопотання учасників справи та результати їх розгляду.

05.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 09.02.2021 о 15 год 20 хв, для надання можливості підписання сторонами Мирової угоди з метою врегулювання спору у даній справі.

Мотивуючи клопотання, відповідач посилається на те, що ним 04 грудня 2020 року на адресу позивача направлено заяву за вих. №611/777юв від 02.12.2020 про намір укладання Мирової угоди у справі №910/16128/19, а 03 лютого 2021 року - проект Мирової угоди від 26.01.2021 та проект спільної заяви до Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту досягнення згоди на укладення Мирової угоди з боку іншої сторони спору - позивача. Надані відповідачем докази свідчать лише про його намір і бажання укласти таку угоду. При цьому, відповідач будучи обізнаним про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції з 09.11.2020 (відкриття апеляційного провадження за скаргою відповідача), а також завчасно повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання (ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 згідно з поштовим повідомленням вручена відповідачу 19.11.2020) не скористався наданою йому можливістю узгодити необхідні питання щодо укладення Мирової угоди з позивачем та вчинити відповідні процесуальні дії до призначеного судом апеляційної інстанції судового засідання.

Колегія суддів також враховує процесуальні норми щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії касаційного оскарження та на стадії виконання рішення (ст. ст. 307, 330 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору правомірно враховані обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10403/18, що набрало законної сили, оскільки ці обставини у відповідності до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/10403/18 за позовом керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради до ТОВ "Еко", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ТОВ "Балтіка", про стягнення 475 109,89 грн, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Еко" на користь Костянтинівської міської ради 34 279,90 грн орендної плати за землю. У той же час у частині позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 440 829,99 грн відмовлено, а також здійснено розподіл судових витрат.

Зазначеним рішенням встановлено, що 23.02.2012 між Костянтинівською міською радою як орендодавцем та ТОВ "Балтіка" як орендарем (третя особа) укладено Договір оренди землі № 1057/1 (далі - Договір).

Пунктом 1 цього Договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 1412600000:00:021:0248 по вулиці Громова, 55 для обслуговування торгівельно-сервісного центру.

В оренду передається земельна ділянка площею 1,2285 га (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці знаходиться будівля торгівельно-сервісного центру.

Згідно з п. 4 зазначеного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 239 717,93 грн.

Умовами п. 6 Договору погоджено, що останній укладено на п`ять років. Після закінчення строку Договору, на який Договір було укладено, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 7 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем до місцевого бюджету на рахунок власника землі (код за ЄДРПОУ 34686631): р/р № 33210812700058 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 13050200 згідно рішення Костянтинівської міської ради "О предоставлении, прекращении прав пользования земельными участками и продлении договоров аренды земли" від 24.11.2011 № 6/12-241 у розмірі 379 076,20 грн в рік, у тому числі: за частку земельної ділянки під капітальною забудовою площею 0,5397 га - 10% від нормативної грошової оцінки, що складає 274 120,94 грн; за частку земельної ділянки під проїздами і проходами площею 0,6888 га - 3% від нормативної грошової оцінки, що складає 104 955,26 грн.

Вказаний Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у м. Костянтинівка Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.02.2012 за № 141260004000145.

Згідно з наявною у матеріалах даної справи Інформаційною довідкою від 22.08.2019 № 178389533 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 04.04.2016 на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 03.03.2014 у справі № 41/152пн, державним реєстратором (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевою Євгенією Ігорівною) прийнято рішення про державну реєстрацію приватної спільної часткової власності у розмірі 99/100 на будівлю торгівельно-сервісного центру за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 55 за ТОВ "Еко", а право власності на 1/100 означеного об`єкта нерухомого майна зареєстровано за ТОВ "Еко" 17.01.2017 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 27 від 17.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевою Є.І.

Таким чином, з 17.01.2017 ТОВ "Еко" у повному обсязі набуло право власності на торгівельно-сервісний центр за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 55.

Відповідно до вказаної Інформаційної довідки земельна ділянка з кадастровим номером 1412600000:00:021:0248, яка знаходиться на вулиці Громова, 55 у місті Костянтинівка Донецької області, площею 1,2285 га, належить до комунальної власності.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відчуження 17.01.2017 об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, згідно з приписами ч. 1 статті 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", мало наслідком припинення Договору оренди землі № 1057/1 від 23.02.2012 із попереднім власником - ТОВ "Балтіка", оскільки такий договір припиняється щодо останнього в силу вищенаведених нормативних приписів. Однак, такий договір діяв на тих самих умовах стосовно відповідача, який, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права отримав також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10403/18 також було встановлено, що вищенаведений Договір, укладений між позивачем та третьою особою, діяв з 23.02.2012 по 23.02.2017.

Зважаючи на те, що Договір оренди № 1057/1 від 23.02.2012 припинив свою дію в зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено, і в період з 17.01.2017 до 23.02.2017 відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:021:0248 площею 1,2285 га на підставі цього Договору, Господарським судом міста Києва у справі № 910/10403/18 згідно з рішенням від 10.10.2019 було стягнуто з відповідача на користь позивача 34 279,90 грн орендної плати за період з 17.01.2017 до 23.02.2017 (з урахуванням сум сплаченого відповідачем земельного податку).

При цьому, як убачається із матеріалів справи, у період з 24.02.2017 (наступний день після закінчення строку дії Договору оренди № 1057/1 від 23.02.2012) до 30.09.2019 (дата, зазначена позивачем у позовній заяві) ТОВ "Еко" користувалося земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:021:0248 без відповідних правовстановлюючих документів.

Докази, які свідчать про вчинення відповідачем дій, направлених на документальне оформлення та реєстрацію прав користування наведеною земельною ділянкою, матеріали справи не містять.

Оскільки Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем так і не було укладено, з урахуванням вказаних доказів, позивач стверджує, що відповідач з 24.02.2017 по 30.09.2019 використовував земельну ділянку по вул. Громова, 55 в м. Костянтинівка Донецької області, площею 1,2285 га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0248, без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації цих прав, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Позивач здійснив розрахунок та звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому на підставі ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку збитків за час фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачем, загальна сума неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою у період з 24.02.2017 по 30.09.2019 склала 2 426 708, 15 грн, в тому числі: з 24.02.2017 по 31.12.2017 - 592 640,81 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 1 048 038,48 грн; з 01.01.2019 по 30.09.2019 - 786 028,86 грн.

Здійснюючи розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів, позивач використав нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки згідно долучених до матеріалів справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік (№ 219/0/203-17 від 06.10.2017), яка становить 11 500 704,09 грн, за 2018 рік (№ 1139/0/203-19 від 19.03.2019), яка становить 17 251 056,14 грн., а також за 2019 рік (№ 1138/0/203-19 від 19.03.2019), яка становить 17 251 056,14 грн, із розрахунку ставок орендної плати, встановлених рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 №6/7-144, а саме: 10 % від нормативної грошової оцінки за частину земельної ділянки, зайняту капітальною забудовою, та 3 % від нормативної грошової оцінки за частину земельної ділянки, зайняту проїздами, проходами, зеленими насадженнями та іншими землями.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. ст. 1212-1214 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідач у період, зазначений у позовній заяві, був власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, право користування якою фактично припинено 23.02.2017, після закінчення строку дії Договору оренди землі №1057/1 від 23.02.2012, оскільки матеріали справи не містять доказів поновлення його на новий строк в установленому ст. 33 ЗК України порядку.

Тобто, відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до рішення Костянтинівської міської ради "О положении о размерах арендной платы за землю" № 6/7-144 від 26.05.2011(копія наявна в матеріалах справи), яким затверджено положення про розмір орендної плати за землю на територію Костянтинівської міської ради, ставки орендної плати встановлені в такому розмірі: магазини, кафе, торгівельні павільйони - 10% від грошової оцінки конкретної ділянки, 3% землі житлової і громадської забудови, промисловості, транспорту тощо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність розрахованої загальної суми неодержаного доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою у період з 24.02.2017 по 30.09.2019, виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік, з урахуванням коефіцієнтів відсоткового значення від нормативної грошової оцінки земельної ділянки залежно від її цільового призначення та застосуванням 10 % від нормативної грошової оцінки за частину земельної ділянки, зайняту капітальною забудовою, а також 3 % від нормативної грошової оцінки за частину земельної ділянки, зайняту проїздами, проходами, зеленими насадженнями та іншими землями.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, застосованої у розрахунку, позивачем надано до матеріалів справи витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки за 2017 рік (№ 219/0/203-17 від 06.10.2017), яка становить 11 500 704,09 грн, за 2018 рік (№ 1139/0/203-19 від 19.03.2019), яка становить 17 251 056,14 грн, а також за 2019 рік (№ 1138/0/203-19 від 19.03.2019), яка становить 17 251 056,14 грн.

Посилання ТОВ "Еко" в апеляційній скарзі на необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум грошових коштів, оскільки розрахунок таких безпідставно збережених коштів необхідно здійснювати, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 6 239 717,93 грн, який зазначений у витязі з технічної документації № 722 від 03.10.2011, та встановлений у Договорі оренди землі №1057/1 від 23.02.2012, укладеного між позивачем і третьою особою - ТОВ "Балтіка", колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними.

Так, відповідно до встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10403/18 обставин, які згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування у цій справі, Договір оренди землі №1057/1 від 23.02.2012 припинив свою дію 23.02.2017 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено. Отже підстави для розрахунку розміру належної до сплати орендної плати за цим Договором, з урахуванням встановленого ним розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 6 239 717,93 грн, відсутні.

Поряд з цим апеляційний господарський суд враховує, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Твердження відповідача про те, що в нього не виникло право оренди спірної земельної ділянки також не може свідчити про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки останні обґрунтовані саме фактичним користуванням відповідачем цією земельною ділянкою без належного оформлення такого права та недоотриманням її власником доходів від такого користування, що передбачає, у свою чергу, можливість стягнення з власника об`єкта нерухомого майна до моменту оформлення ним речового права на відповідну земельну ділянку, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази внесення відповідачем у спірний період земельного податку в розмірі 76 264,89грн, що не оспорюється позивачем, а також неприпустимості подвійного стягнення з відповідача таких коштів, правомірно дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума грошових коштів у розмірі 2 426 708, 15 грн підлягає стягненню з відповідача за виключенням сплачених останнім до моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом коштів у сумі 76 264,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Під час розгляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду визнає апеляційну скаргу ТОВ "Еко" такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з її необґрунтованістю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для часткового задоволення позову Костянтинівської міської ради у даній справі. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно частково задовольнив позовні вимоги Міської ради у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/16128/19 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/16128/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/16128/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16128/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 16.02.2021.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир