Рішення

від 15.08.2007 по справі 12/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/314

15.08.07

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

До             Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Корнет ЛТД"

Про                              стягнення 287722,13 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:                                                     

Від позивача          Гопей О.В. –представник (дов. № 175 від 11.05.07р.)

Від відповідача          Прокошина В.І. –ю/к (дов. № 113 від 12.04.07 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Корнет ЛТД" про стягнення основного боргу у розмірі 287722,13 грн., який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № Т04-02/10-5 від 02.10.06 р.

Ухвалою суду від 05.07.07 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/314 та призначено розгляд справи на 15.08.07 р.

В судовому засіданні 15.08.07 р. представник Відповідача надав додаткові докази по справі про часткове погашення боргу перед Позивачем.

Представник Позивача в судовому засіданні 15.08.07 р. надав письмову заяву про зменшення позовних вимог, а саме просить суд стягнути з Відповідача суму боргу у розмірі 61108,61 грн.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2006 р. між сторонами укладено договір поставки № Т04-02/10-5 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач продає, а Відповідач покупає продукти харчування та інші супровідні товари (далі –Товар).

Згідно п.1.3 найменування, ціна, кількість та асортимент Товару вказуються в накладних, що являються невід'ємною частиною Договору.

Позивач свої зобов'язання по Договору виконав належним чином, що підтверджується :

- видатковими накладними: №31-19/03 від 31.03.07р.на суму 54 948, 79 грн.; №2-1/04 від 02.04.07р. на суму 2 796. 96 грн.; №4-18/04 від 04.04.2007 р. на суму 49 481, 60 грн.; №6-13/04 від 06.04.07 р. на суму 1268, 54 грн.; №6-12/04 від 06.04.07р. на суму 6 126, 96 грн.; №7-11/04 від :-7.04.07 р. на суму 66 185, 24 грн.; №10-12/04 від 10.04.07 р. на суму 8 162, 76 грн.; №12-18/04 від 12.04.07 р. на суму 65 415, 56 грн.; №13-8/04 від 13.04.07р. на суму 5 582, 52 грн.; №14-20/04 від 14.04.07р. на суму 48 672, 36 грн.; №14-14/04 від 14.04.07 р. на суму 3 207, 68 грн.; №16-15/04 від 16.04.07 р. на суму 1 255, 08 грн.

- товарно-транспортними накладними: №31-19/03;2071/ДЖ-Т, ТТН №2-1/04;2079/ДЖ-Т, ТТН №4-18/04;2148/ДЖ-Т. ТТН №6-12/04;2191/ДЖ-Т. ТТН №6-13/04; 2192/ДЖ-Т. ТТН №7-11/04;2212/ДЖ-Т. ТТН №10-12/04;2232/ДЖ-Т. ТТН№ 12-18/04;2292/ДЖ-Т. ТТН№2301/ДЖТ, 13-8/04. ТТН № 2338/ДЖ-Т. ТТН №2332/ДЖ-Т. ТТН№16-15;2353/ДЖ-Т.

- актом звірення взаємних розрахунків, що підписаний представниками обох сторін станом на 31.03. 2007 року.

Відповідач порушив свої зобов'язання по Договору, а саме п.4.2.1, щодо здійснення оплати за кожну партію Товару.

Відповідно до п.2.11 Договору повна оплата Товару здійснюється Відповідачем не пізніше 21 банківського дня з моменту поставки Товару.

На цей час Відповідач не розрахувався за поставлений Позивачем Товар на суму 61108,61 грн.

Таким чином, Відповідач неналежно виконав взяті на себе за Договором зобов'язання, тим самим порушив умови Договору.

Отже, станом на день розгляду спору, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений Товар становить 61108,61 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке:

Внаслідок укладення договору, між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених Позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 61108,61 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 526, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193, ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Корнет ЛТД" (03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 15, код 21602281, р/р26000313655601 в АКБ “ТАС-Комерцбанк”, м. Київ, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (61105, м. Харків, пр-т Героїв Сталінграду, 45, код 30511780, п/р 260005661 в ХОД "Райффайзенбанк Аваль” у м. Харків, МФО 350589) 61108 (шістдесят одну тисячу сто вісім) грн. 61 коп. основного боргу, 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко