Постанова

від 09.02.2021 по справі 910/4613/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/4613/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 09.02.2021 року у справі №910/4613/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Бондаря Романа Вікторовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020, повний текст якого складено та підписано 09.11.2020

у справі №910/4613/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом фізичної особи-підприємця Бондаря Романа Вікторовича

до Хмельницької обласної державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації, 2.Старосинявська районна державна адміністрація Хмельницької області

про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди до договору укладеною.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року фізична особа-підприємець Бондар Роман Вікторович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просить визнати поновленим на той же самий строк до 22.10.2024 року і на тих самих умовах договір оренди землі від 22.10.2004 між позивачем та Старосинявською районною державною адміністрацією, що зареєстрований 15.11.2004 у Старосинявському РФ ДП ЦДЗК, а саме надання в оренду земельної ділянки водного фонду - несільськогосподарського призначення на території Пилявської сільської ради загальною площею 26,5858 га., а також визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 22.10.2004, що зареєстрований 15.11.2004 у Старосинявському відділі РФ ДП ЦДЗК за № 040476100010 на земельну ділянку водного фонду на території Пилявської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, загальною площею 26,5858 га, кадастровий номер ділянки 6824486500:06:015:0001 в редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на належне виконання умов договору оренди та продовження користування земельної ділянки, а також відсутність заперечень орендодавця у поновленні договору, так і не було укладено ні договір оренди, ні додаткову угоду до нього.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 по справі №910/4613/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/4613/20 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконне та необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Також скаржник посилається на ненадання судом першої інстанції оцінки доказам, які підтверджують належне виконання ним обов`язку по внесенню орендної плати.

Крім того, скаржник стверджує, що оскільки заперечень щодо продовження орендних відносин висловлено не було, тому відповідно до положень ст.33 Закону України Про оренду землі договір був поновлений на той самий трок і на тих самих умовах, які були передбачені останнім, тобто до 22.10.2024.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/4613/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Бондаря Романа Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/4613/20 та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 26.01.2021 о 10:15 год., а також витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4613/20.

16.12.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів даної справи.

21.12.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали даної справи.

22.12.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від третьої особи 1 надійшли пояснення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Відповідач та треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 26.01.2021, не з`явилися та своїх представників не направили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Бондаря Романа Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/4613/20 відкладено на 09.02.2021 на 10:30 год.

Відповідач та треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 09.02.2021, не з`явилися та своїх представників не направили. При цьому, 08.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи 1 надійшло клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі.

Беручи до уваги вказане клопотання третьої особи 1 та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення її не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів визнала можливим розглянути справу у відсутності зазначених учасників справи.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснень, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу К України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.10.2004 року між Старосинявською районною державною адміністрацією Хмельницької області, як орендодавцем, та фізичною особою - підприємцем Бондарем Романом Вікторовичем, як орендарем, був укладений договір оренди землі (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 26,5858 га, яка знаходиться на території Пилявської сільської ради.

Даний Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель від 15.11.2004 року за №040476100010.

У відповідності до п.8 Договору, його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Згідно з п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 50 грн за 1 га (1 329 грн в рік). Орендна плата вноситься щоквартально до 15 числа слідуючого за кварталом.

У відповідності до п.20 Договору передача земельної ділянки за актом її приймання-передачі.

Так, на виконання умов Договору орендодавцем передано орендарю земельна ділянка на підставі підписаного сторонами акту передачі-прийому земельної ділянки.

Пунктом 37 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється, крім іншого, у разі закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на ту обставину, що позивач мав намір скористатись своїм переважним правом на поновлення Договору та продовження орендних відносин, останнім подавалися третій особі 1 заяви про поновлення Договору. Також позивачем здійснювались ряд дій для укладання додаткової угоди до Договору, а саме отримано кадастровий номер земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі, паспорт водного об`єкта, нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та технічну документацію.

12.01.2017 позивачем отримано у третій особі 1 дозвіл на спеціальне водокористування №1318.

На підставі розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №174/2017-р від 13.03.2017 позивачем ініційовано та в липні 2017 року отримано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки водного фонду в натрі із земель державної власності.

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №652/2017-р від 16.08.2017 затверджено технічну документацію та прийнято рішення про надання позивачу в оренди до 20.11.2017 водний об`єкт у комплексі із земельною ділянкою, а також доручено третій особі 1 укласти договір оренди на умовах, визначених цим розпорядженням.

Тобто, питання поновлення Договору не ставилося.

Матеріали справи не містять доказів укладання на виконання вказаного розпорядження договору оренди.

26.01.2018 позивачем в чергове подано заяву до відповідача про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки водного фонду з усіма необхідними документами.

Позивачем листами від 31.07.2018, надісланими 03.08.2018 на адресу відповідача та третьої особи 1 додатково повідомлено про необхідність укладання додаткової угоди на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі , а також надіслано проекти додаткової угоди до Договору.

Департамент агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації, Департамент природних ресурсів та екології облдержадміністрації неодноразово повідомляли позивача, що для поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду необхідно надати підтвердження виконання істотних умов Договору (п.п.9, 10) після його закінчення (лист Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації від 25.10.2018 року № 03-03/5311, листи Департаменту природних ресурсів та екології облдержадміністрації від 15.03.2019 року № 79, від 05.06.2019 року № 1250, від 26.09.2019 року № 04.2/3243).

Також позивача повідомлено, що розпорядженням голови облдержадміністрації від 01.08.2018 №608/2017-р водній об`єкт в комплексі із земельною ділянкою включений до переліку земельних ділянок водного фонду, які можуть бути сформовано як окремі лоти для продажу прав оренди на них на земельних торгах.

З огляду на викладене та оскільки ні договір оренди, ні додаткова угода до нього так і не були укладені, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

В силу положень ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки (ст.124 ЗК України).

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Згідно з ст.51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Для укладення договору оренди водного об`єкта у комплексі із земельною ділянкою шляхом поновлення договору оренди земель водного фонду необхідно підтвердження виконання істотних умов договору, в тому числі підтвердження відсутності заборгованості по сплаті орендної плати по договору оренди земель водного фонду за весь період фактичного використання.

У відповідності до ст.33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Як встановлено вище, сторони відповідно до ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, у розділі Орендна плата Договору досягли згоди щодо розміру орендної сплати, періодичності її сплати та ін.

Так, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 50 гривень за 1 га (1329 гривень в рік). Пунктом 11 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься щоквартально до 15 числа слідуючого за кварталом.

Відповідно до листа Старосинявської селищної ради від 21.05.2020 року №652 на рахунок відповідного бюджету Старосинявської селищної об`єднаної територіальної громади за кодом класифікації доходів селищного бюджету 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) від Позивача надійшли кошти: у 2016 році - 0 грн; у 2017 році - 0 грн; у 2018 році - 6717,16 грн; у 2019 році - 1000 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акта з визначенням та відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам від 20.02.2020, затверджений розпорядженням голови районної державної адміністрації від 21.02.2020 №22/2020-р, в якому встановлено, що використовуючи земельну ділянку у період з січня 2015 року по грудень 2019 року позивачем нанесено власнику землі збитки у розмірі 54 605,92 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане свідчить про неналежне виконання обов`язку позивачем щодо своєчасності сплати орендної плати після закінчення терміну дії Договору.

До того ж, обов`язкові платежі суб`єкта підприємницької діяльності до бюджету є офіційними і відображені у його податковій і фінансовій звітності, а також можуть бути підтверджені банківськими виписками.

Проте, позивачем не надано взагалі доказів внесення орендної плати за період дії Договору.

Правову позицію щодо поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.

Наявні в матеріалах довідки Старосиняської селищної ради та ГУДПС у Хмельницькій області в частині відсутності заборгованості по сплаті орендної плати не підтверджують належне виконання позивачем обов`язку щодо своєчасності сплати орендної плати після закінчення терміну дії Договору, а саме сплату орендної плати щоквартально до 15 числа слідуючого за кварталом (п.11 Договору.

Крім того, у пункті д частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 року у справі № 383/708/16-ц вказав на те, що наведеними положеннями закону передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, що виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належим чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.07.2020 по справі №479/1073/18).

Більше того, неналежна оплата орендних платежів за договором, а також після закінчення строку його дії, не може свідчити про те, що орендар здійснює належне користування орендованою земельною ділянкою, а навпаки, свідчить про недобросовісність орендаря та неналежне користування орендованою земельною ділянкою, що унеможливлює поновлення договірних орендних відносин з підстав, обумовлених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.04.2019 року по справі № 921/678/1 7-г/4).

Подані до суду апеляційної інстанції листи Старосинявської селищної ради №1385 від 26.11.2020 та ГУ ДПС у Хмельницькій області від 26.11.2020 №38917/10/22-01-13-05 відхиляються, оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (вказана правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 16.12.2020 у праві №908/1908/19).

Більше того, вказані листи не спростовують обставин неналежного виконання позивачем обов`язку щодо своєчасності сплати орендної плати після закінчення терміну дії Договору.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Порушень та неправильного застосування суд першої інстанції норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бондаря Романа Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/4613/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/4613/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №910/4613/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 16.02.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов