Рішення

від 09.02.2021 по справі 910/5328/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2021Справа № 910/5328/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади"

про стягнення 750 634,38 грн

за участю представників:

від позивача: Чернушка Й.І.

від відповідача: Білобловський С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" заборгованості за договором купівлі-продажу №11 у розмірі 750 634,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №11 від 04.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

12.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.05.2020 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5328/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

09.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача.

11.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

З метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.06.2020 задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" постановив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 28.07.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.06.2020 частково задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" про витребування доказів та зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" надати суду оригінали документів.

27.07.2020 через загальний відділі діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.07.2020 у зв`язку з неявкою учасників справи відклав підготовче засідання у справі № 910/5328/20 на 18.08.2020.

У підготовчому засіданні 18.08.2020 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 08.09.2020.

07.09.2020 через загальний відділі діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи у справі.

У підготовчому засіданні 08.09.2020 суд відклав розгляд клопотання відповідача про призначення експертизи у справі та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 29.09.2020.

25.09.2020 через загальний відділі діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи у справі, в яких позивач посилається на те, що відповідач не обґрунтував необхідність проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи у справі та не навів обставини, які може підтвердити та їх взаємозв`язок із предметом спору.

29.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

29.09.2020 через загальний відділі діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування у Головного управління ДПС у м. Києві додаткові докази по справі.

29.09.2020 через загальний відділі діловодства суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 представник відповідача повідомив про подання зустрічного позову, у зв`язку з чим суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 13.10.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" про визнання договору недійсним повернуто заявнику без розгляду.

07.10.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" надійшло клопотання про поновлення строку для подачі зустрічного позову.

Ухвалою від 13.10.2020 Господарський суд м. Києва у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" про поновлення строку для подачі зустрічного позову у справі №910/5328/20 відмовив.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 суд відклав розгляд клопотання відповідача про призначення експертизи у справі та відклав підготовче засідання на 03.11.2020.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів у Головного управління ДПС у м. Києві від 29.09.2020, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на обґрунтування наведені у клопотанні, з метою повного та всебічного розгляду справи, враховуючи відсутність у позивача можливості подати документи, які визначенні у клопотанні , Господарський суд м. Києва ухвалою від 19.10.2020 задовольнив частково клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" про витребування доказів та витребував у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів (податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за квітень, травень, серпень 2018 року подану ТОВ Дністрові сади в частині операцій з придбання з податком на додану вартість від постачальника ТОВ Вороновицький щебеневий кар`єр ; інформацію про включення ТОВ Дністрові сади до складу податкового кредиту, операцій з придбання з податком на додану вартість від постачальника ТОВ Вороновицький щебеневий кар`єр згідно вказаних водаткових накладних.

02.11.2020 через загальний відділі діловодства суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли документи на виконання ухвали суду від 19.10.2020.

02.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

03.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.11.2020 у зв`язку з неявкою учасників справи у підготовче судове засідання, суд відклав підготовче засідання у справі №910/5328/20 на 02.12.2020.

02.12.2020 через загальний відділі діловодства суду від відповідача надійшло повторне клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи у справі.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 09.12.2020 призначив підготовче засідання по справі № 910/5328/20 на 22.12.2020 у зв`язку із перебуванням 02.12.2020 судді Гулевець О.В. у відпустці.

22.12.2020 через загальний відділі діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У підготовчому засіданні 22.12.2020 представник відповідача підтримав клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи у справі.

Представник позивача у підготовче засідання не з`явився.

В обґрунтування клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи відповідач посилається на те, що договір №11 від 04.04.20018 року та видаткові накладні: № РН-0000014 від 30.04.18, № РН-0000199 від 22.05.18, № РН-0000274 від 31.08.18 підписані не ОСОБА_1, а іншою особою або за допомогою технічних засобів, а тому з`ясування обставин, підписання зазначених документів неможливо без спеціальних знання у сфері іншій, ніж право, тому необхідно призначити судову почеркознавчу експертизу.

У відповідності до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Однак, судом встановлено, що в процесі розгляду справи, з огляду на дослідження наданих позивачем оригіналів договору купівлі-продажу №11 від 04.04.2018 та зазначених вище видаткових накладних та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, у суду не виникло питань, які потребують спеціальних знань, а фактичні обставин справи, можуть бути встановлені судом за результатами оцінки наявних у справі доказів. Обставин, які б ставили під сумнів обставини щодо підпису документів, судом не з`ясовано.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для призначення по справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи, у зв`язку із чим, відмовив у задоволенні клопотання відповідача.

В судовому засіданні 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5328/20 до судового розгляду по суті на 27.01.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

26.01.2021 та 27.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 27.01.2021 суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи по суті на 09.02.2021.

08.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 09.02.2021, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні відповідач просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі №926/236/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" про визнання недійсним договір купівлі продажу №11 від 04.04.2018.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення щодо клопотання від 08.02.2021 про зупинення провадження у справі, підтримав клопотання та просив суд його задовольнити.

Представник позивача надав заперечення проти задоволення клопотання відповідача від 08.02.2021 про зупинення провадження у справі, посилаючись на затягування процесу та просив суд відмовити в клопотанні про зупинення провадження.

У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд звертає увагу, що частиною 3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2021.

Згідно з ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Частиною 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на закриття підготовчого провадження по справі 22.12.2020 та призначення справи до розгляду по суті, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження по справі з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, на стадії розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі залишено судом без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2021 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2021 надав пояснення по суті заперечень на позов, проти позову заперечив.

В судовому засіданні 09.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №11 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує щебінь (далі продукція), згідно замовлення на умовах вказаних в цьому договорі. Загальна сума договору складається з вартості окремих замовлень й оплачується на підставі рахунку-фактури, накладної, що оформляється окремо на кожне замовлення (п. 1.1. договору).

За змістом пунктів 1.1. та 1.2. договору, ціна на продукцію вказується в рахунку-фактурі, накладній. Оплата за продукцію проводиться окремо за кожне замовлення у формі попередньої оплати в обсязі 100 % вартості замовлення на розрахунковий рахунок продавця, на протязі 5-ти робочих днів після отримання рахунку-фактури, накладних.

Продавець зобов`язався надати продукцію зазначену в п. 1.1. договору згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язався оплатити й прийняти вартість продукції (п.п. 3.1. та 3.2. договору).

Здавання-приймання продукції за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін згідно з підписаними сторонами накладними. Всі питання відносно кількості й якості продукції вирішуються в момент її передачі (завантаження) (пункт 4.1 договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000010 від 19.04.2018 на суму 154 680,00 грн, № СФ-0000010 від 30.04.2018, № СФ-0000014 від 22.05.2018, № СФ-0000064 від 31.08.2018.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 513170,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № РН-0000179 від 19.04.2018, №РН-0000014 від 30.04.2018, № РН-0000199 від 22.05.2018, №РН-0000274 від 31.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем оплату поставленого позивачем товару не здійснено, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача за договором становить 513 170,30грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у розмірі 29 165,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 208 298,85 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними № РН-0000179 від 19.04.2018, №РН-0000014 від 30.04.2018, № РН-0000199 від 22.05.2018, №РН-0000274 від 31.08.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 513170,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті п. 1.2. договору сторони погодили, що оплата за продукцію проводиться окремо за кожне замовлення у формі попередньої оплати в обсязі 100 % вартості замовлення на розрахунковий рахунок продавця, на протязі 5-ти робочих днів після отримання рахунку-фактури, накладних.

Згідно із наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист №6010002340736 від 06.02.2020 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6010002340736 від 06.02.2020, позивачем було направлено на адресу відповідача, а представником відповідача було отримано 13.02.2020, претензію-вимогу від 31.01.2020 №3 про оплату заборгованості у сумі 513170,30 грн на підставі договору №11 від 04.04.2018, а також було направлено копії видаткових накладних та рахунків-фактур.

При цьому, суд зазначає, що рахунок на оплату за своїм призначенням має лише інформаційний характер, є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати.

Сам факт отримання товарів повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника.

Водночас, як встановлено судом вище, в матеріалах справи наявні підписані представниками обох сторін видаткові накладні, якими підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товару.

Як встановлено судом, сторони у договорі визначили строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару протягом 5 робочих днів з дня після отримання рахунку-фактури, накладної, у зв`язку із чим, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару є таким, що настав.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів в підтвердження відсутності заборгованості за договором купівлі-продажу №1 від 04.04.2018, відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Поряд з тим, у клопотанні про призначення експертизи у справі відповідач повідомив про те, що договір №11 від 04.04.20018 року та видаткові накладні: № РН-0000014 від 30.04.18, № РН-0000199 від 22.05.18, № РН-0000274 від 31.08.18 підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою або за допомогою технічних засобів.

Судом досліджено оригінал договору №11 від 04.04.20018 та видаткові накладні: № РН-0000179 від 19.04.2018, №РН-0000014 від 30.04.2018, №РН-0000274 від 31.08.2018, та встановлено, що з боку відповідача вказані документи підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" - ОСОБА_1 та видаткова накладна №РН-0000199 від 22.05.2018 підписана представником ОСОБА_2

Поряд з тим, судом взято до уваги, що на договорі №11 від 04.04.20018 та видаткових накладних: № РН-0000179 від 19.04.2018, №РН-0000014 від 30.04.2018, №РН-0000274 від 31.08.2018, №РН-0000199 від 22.05.2018 окрім підпису директора та представника відповідача міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади".

Частинами 1 та 4 статті 58-1 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 (в редакції, чинній на час укладення договору та підпису накладних) право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, суд відзначає, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження протиправного використання печатки іншою особою або належних доказів втрати, викрадення печатки ТОВ "Дністрові сади".

З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості, яка виникла на підставі договору №11 від 04.04.20018 та видаткових накладних № РН-0000179 від 19.04.2018, №РН-0000014 від 30.04.2018, №РН-0000274 від 31.08.2018, №РН-0000199 від 22.05.2018, які укладені між позивачем та відповідачем.

Судом, також, враховано наявні в матеріалах справи докази відображення у податковому обліку даних щодо постачання позивачем продукції ТОВ "Дністрові сади", а саме податкова накладна №18 від 19.04.2018 на суму 154 680,00 грн (квитанція №1 від 24.04.2018 про реєстрацію податкової накладної), податкова накладна №29 від 30.04.2018 на суму 103 020,00 грн (квитанція №1 від 04.05.2018 про реєстрацію податкової накладної), податкова накладна №46 від 22.05.2018 на суму 244 224,80 грн (квитанція №1 від 03.06.2018 про реєстрацію податкової накладної), податкова накладна №154 від 31.08.2018 на суму 11 245,50 грн (квитанція №1 від 04.09.2018 про реєстрацію податкової накладної), а також податкові декларації з податку на додану вартість платника ТОВ "Дністрові сади" за звітній період 2018 року.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару не здійснив, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 513170,30 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не спростував, доказів оплати заборгованості по договору купівлі-продажу №11 від 04.04.2018 суду не надав.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 513 170,30 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 513170,30 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у розмірі 29 165,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 208 298,85 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється за періоди:

- на суму заборгованості 154 680,00 грн за видатковою накладною №РН-0000179 від 19.04.2018 з 26.04.2018 по 07.04.2020;

- на суму заборгованості 103 020, 00 грн за видатковою накладною №РН-0000014 від 30.04.2018 з 08.05.2018 по 07.04.2020;

- на суму заборгованості 244 24,80 грн за видатковою накладною №РН-0000199 від 22.05.2018 з 30.05.2018 по 07.04.2020;

- на суму заборгованості 11 245,50 грн за видатковою накладною №РН-0000274 від 31.08.2018 з 07.09.2018 по 07.04.2020.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Водночас, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що сума 3% річних становить 29 159,32 грн, а інфляційні втрати становлять 52 485,85 грн, а тому у цій частині суд задовольняє позовні вимоги частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А; ідентифікаційний код 42122002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вороновицький щебеневий кар`єр" (60110, Чернівецька обл, Кельменецький район, с. Вороновиця; ідентифікаційний код 22832988) заборгованість у розмірі 513 170,30 грн, 3% річних у розмірі 29 159,32 грн, інфляційні втрати у розмірі 52 485,85 грн та судовий збір у розмірі 8 922, 24 грн

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.02.2021

Суддя О.В. Гулевець