Рішення

від 02.02.2021 по справі 915/866/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Справа № 915/866/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК ОРИГІНАЛ", вул. Веселинівська, 1-а, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 37031647)

адреса представника: адвокат Сіхарулідзе Д.Г., АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс", вул. Шнеєрсона, 2-а, кв. 25, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 39583984)

про стягнення грошових коштів в розмірі 638 284, 20 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс", вул. Шнеєрсона, 2-а, кв. 25, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 39583984)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК ОРИГІНАЛ", вул. Веселинівська, 1-а, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 37031647)

адреса представника: адвокат Сіхарулідзе Д.Г., вул. Олійника, 34а, кв. 53, м. Миколаїв, 54000

про визнання недійсним договору поставки

за участю представників сторін:

від позивача: Сіхарулідзе Д.Г. адвокат;

від позивача: Стручков І.І., керівник;

від відповідача: Сафронов Ю.І. адвокат.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАК ОРИГІНАЛ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" кошти у загальному розмірі 638 284, 20 грн.

21.09.2020 року до господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" з зустрічним позовом (вх. № 11757/20), в якому ТзОВ "Нікспецтранс" просить суд визнати недійсним договір поставки № 20 від 12.09.2016 року між ТОВ "Нікспецтранс" та ТОВ "ТРАК ОРИГИНАЛ".

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК ОРИГИНАЛ" (вх. № 7661/20 від 25.06.2020 року) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" про стягнення грошових коштів в розмірі 638 284, 20 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

В період з 14.09.2020 року по 25.09.2020 року (включно) суддя Олейняш Е.М. перебувала на навчанні з підготовки суддів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2020 року продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.09.2020 року (фактична дата подання відзиву до господарського суду).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2020 року прийнято зустрічний позов (вх. № 11757/20 від 21.09.2020 року) ТзОВ "Нікспецтранс" до спільного розгляду з первісним позовом. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 15.10.2020 року.

В судовому засіданні 15.10.2020 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання на 19.11.2020 року.

В судовому засіданні 19.11.2020 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання на 24.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.12.2020 рок.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/866/20. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 19.01.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.01.2021 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 02.02.2021 року.

В судовому засіданні 02.02.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом первісного позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також пені, інфляційних збитків, 3 % річних та штраф, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо оплати за поставлений товар. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем ТзОВ "Нікспецтранс" зобов`язань за договором поставки № 20 від 12.09.2016 року, укладеного між сторонами, а саме: зобов`язань щодо оплати товару на умовах договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати, 3 % річних та штраф. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. 509, 526, 527, 626, 627, 629 ЦК України та умовами договору.

Заперечуючи проти визнання недійсним договору поставки, позивач у заяві по суті спору (вх. № 12952/20 від 13.10.2020) зазначає, що факт поставок (отримання) замовленого товару не заперечується ТзОВ "Нікспецтранс", що підтверджено підписами ТзОВ "Нікспецтранс" на видаткових накладних по факту прийняття (отримання) товару.

Позивач зазначає, що актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.04.2018 року відповідачем було підтверджено наявність заборгованості по договору на користь позивача в сумі 327 844, 16 грн.

ТзОВ "Нікспецтранс" не заперечує, а ні факту укладення договору, а ні факту оплати накладних за даним договором, протягом його дії.

Позивач також зазначив, що заперечує проти застосування судом позовної давності, оскільки відповідачем частково оплачено борг по видатковій накладній за 13.04.2017 року, що свідчить про визнання ним боргу.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача ТзОВ "Нікспецтранс".

21.09.2020 року до господарського суду Миколаївської області відповідачем подано зустрічну позовну заяву (вх. № 11757/20 від 21.09.2020 року). Предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсним договору поставки № 20 від 12.09.2016 року.

Зустрічний позов мотивований тим, що договір, наданий позивачем в якості обґрунтування позову, не підписувався директором ТОВ "Нікспецтранс" Амбарцумяном А.С. Вчинення такого правочину не відповідало волі керівника ТОВ "Нікспецтранс", що зумовлює недійсність такого правочину. Зустрічний позов обґрунтований положеннями ст. 174, 179, 181 ГК України, ст. 92, 203-205, 207, 208, 216 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 11755/20 від 21.09.2020) вказує:

- дійсно в період з 2016 по 2018 між сторонами склались правовідносини, проте не на підставі письмового договору. ТзОВ "Нікспецтранс" періодично придбавало у позивача запчастини для техніки, проте на підставі усних разових правочинів;

- договір поставки № 20 від 12.09.2016 року ніколи не підписувався ТзОВ "Нікспецтранс";

- видаткові накладні, надані позивачем в якості доказу на підтвердження поставки відповідачу товару, а також акти звірки взаєморозрахунків ніколи не підписувались керівником чи іншими працівниками відповідача;

- з поданих позивачем накладних та акту взаєморозрахунків не можна встановити за яким договором вони виписані та хто конкретно з уповноважених осіб відповідача отримав товар. Печатка, яка стоїть на видаткових накладних та схожа на печатку ТзОВ Нікспецтранс технічно може бути підроблена;

- будь-яких замовлень товару відповідач не робив та відповідно рахунків на оплату товару, як і самого товару не отримував, що звільняє відповідача від обов`язку сплачувати за нього грошові кошти.

Заперечення обгрунтовані положеннями ст. 174, 179, 181, 265 ГК України, ст. 92, 203-205, 207, 208, 216 ЦК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

17.09.2020 року відповідачем подано суду заяву (вх. № 11754/20) про застосування строків позовної давності на підставі ст. 256, 257, 267 ЦК України до вимоги про стягнення заборгованості за продаж запчастин 13.04.2017 на суму 33 500, 34 грн.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

1. Обставини справи щодо укладення договору поставки.

Позивач ТзОВ "ТРАК ОРИГІНАЛ" зазначає, що 12.09.2016 року між ТзОВ ТРАК ОРИГІНАЛ (постачальник) та ТзОВ Нікспецтранс (покупець) укладено договір поставки № 20 від 12.09.2016 року (том 1, арк. 16-19; арк. 145-148).

Відповідач ТзОВ Нікспецтранс зазначає, що договір поставки № 20 від 12.09.2016 року є недійсним.

Умовами поданого до матеріалів справи договору передбачено наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом дії договору поставляти покупцеві товари окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості узгодженими сторонами в накладних, які є специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язаний приймати товар для цілей його використання у своїй господарської діяльності в т.ч. і для його подальшого продажу, і оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 2.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і скріплення його печатками.

Відповідно до п. 2.2 договору договір діє до 31 грудня поточного року (року, протягом якого був укладений договір) включно.

Судом встановлено, що в розділі 13 договору "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" від імені постачальника ТзОВ "ТРАК ОРИГІНАЛ" договір підписано директором І. І. Стручковим та скріплено печаткою, а від імені покупця ТзОВ "Нікспецтранс" без зазначення прізвища, ім`я та по-батькові особи (підписанта) міститься лише факсимільний підпис та печатка ТзОВ "Нікспецтранс" (оригінал договору наявний в справі (арк. 145-148).

2. Обставини справи щодо поставки товару.

Позивач ТзОВ "ТРАК ОРИГІНАЛ" зазначає, що на виконання умов договору поставки № 20 від 12.09.2016 року позивачем було поставлено відповідачу товар, який останнім не оплачено.

Відповідач ТзОВ Нікспецтранс заперечує як проти укладення договору поставки, так і факту поставки товару.

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки позивачем ТзОВ ТРАК ОРИГИНАЛ відповідачу ТзОВ Нікспецтранс товару в період з вересня 2016 року по січень 2018 року суду подано видаткові накладні на загальну суму 951 961, 30 грн. (том 1, арк. 39-89).

В матеріалах справи містяться оригінали видаткових накладних (том 1, арк. 140-141, 149-168), з яких вбачається, що в графі "Відвантажив(ла)" міститься підпис директора Стручкова І. І. та печатка ТзОВ "ТРАК ОРИГІНАЛ".

Натомість, в графі "Отримав(ла)" міститься факсимільний підпис та печатка ТзОВ Нікспецтранс . Прізвища, ім`я та по-батькові особи (підписанта) не зазначено.

В усіх видаткових накладних підставою поставки (замовлення) зазначено рахунки-фактури. В свою чергу посилань на договір, в тому числі договір поставки № 20 від 12.09.2016 року у видаткових накладних не міститься.

В свою чергу відповідачем ТзОВ Нікспецтранс в 2016, 2017, 2018 роках частково проводились оплати за отриманий товар. Загальна сума оплат протягом 2016-2018 становить 624 117, 14 грн.

Вищевказані оплати в загальній сумі 624 117, 14 грн. відображено в актах звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2016 року, 31.12.2017 року та станом на 24.04.2018 року (том 1, арк. 36-38, арк. 142-144), які також зі сторони ТзОВ Нікспецтранс містять факсимільний підпис та печатку ТзОВ Нікспецтранс .

В свою чергу факт оплат за поставку товару та дат платежів, відображених в актах звірки взаєморозрахунків, не заперечується сторонами.

Як вбачається з Актів звірки взаєморозрахунків заборгованість в сумі 327 844, 16 грн. (951 961, 30 грн. - 624 117, 14 грн.) виникла по поставкам товару, здійсненим в період з 13.04.2017 року по 08.08.2017 року.

Судом також встановлено, що на виконання вимог податкового законодавства по вищевказаним господарським операціям (поставкам товару з квітня 2017 по серпень 2017) в ЄРПН зареєстровано податкові накладні (том 1, арк. 179-202).

Відповідно до інформації № 456/5/14-29-18-07-11 від 27.01.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області, наданої на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2020 року, ТОВ Нікспецтранс в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року, надіслану до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв`язку 19.09.2017 № 9191410643, до складу податкового кредиту включено операції з придбання товарів/послуг з податком на додану вартість за серпень 2017 року по взаємовідносинам з постачальником ТзОВ ТРАК ОРИГІНАЛ на загальну суму (без ПДВ) - 259 229, 35 грн., ПДВ - 51 845, 87 грн, згідно наступних податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 46 від 03.08.2017; № 47 від 03.08.2017; № 48 від 03.08.2017; № 49 від 03.08.2017; № 50 від 03.08.2017; № 51 від 03.08.2017; № 52 від 03.08.2017; № 53 від 03.08.2017; № 56 від 03.08.2017; № 57 від 03.08.2017; № 55 від 03.08.2017; № 58 від 03.08.2017; № 60 від 03.08.2017; № 61 від 03.08.2017; № 66 від 04.08.2017; № 67 від 04.08.2017; № 72 від 04.08.2017; № 73 від 04.08.2017; № 83 від 07.08.2017; № 93 від 08.08.2017; № 92 від 08.08.2017; № 91 від 08.08.2017року (том 2, арк. 31).

Оригінали договору поставки, видаткових накладних та актів звірки взаєморозрахунків досліджувались судом в судовому засіданні.

Невиконання відповідачем ТзОВ Нікспецтранс зобов`язання з оплати вартості товару за період з 13.04.2017 року по 08.08.2017 року і стало підставою для звернення позивача ТзОВ "ТРАК ОРИГІНАЛ" до суду з первісним позовом.

Невідповідність вимогам законодавства договору поставки, на думку ТзОВ Нікспецтранс , і стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина друга статті 638 ЦК України).

Якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За своєю правовою природою договір № 20 від 12.09.2016 року є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

"Факсиміле" позначають печатку (кліше), за допомогою якої відтворюють підпис особи.

Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства (постанова КГС ВС від 19.04.2018 № 910/4050/17).

Судом встановлено, що умовами наявного в матеріалах справи договору поставки № 20 від 12.09.2016 сторонами не було погоджено в установленому законом порядку використання при оформленні договору факсимільного відтворення підпису, що давало б їм право підписувати оспорюваний правочин за допомогою факсиміле.

Матеріали справи також не містять й інших доказів погодження сторонами використання факсимільного підпису під час укладення оспорюваного договору поставки (відсутні докази погодження використання факсимільного підпису у листах, додаткових угодах тощо).

Враховуючи не зазначення в оспорюваному правочині особи підписанта зі сторони ТзОВ "Нікспецтранс", відсутність згоди сторін на використання факсимільного відтворення підпису під час укладення договору, суд дійшов висновку, що договір поставки № 20 від 12.09.2016 між сторонами не укладено (відсутнє волевиявлення до вчинення правочину).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію (постанова ВП ВС від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли (постанова КГС ВС від 21.12.2020 року по справі № 916/401/17; постанова КЦС ВС від 19.08.2020 № 387/970/17 ).

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (постанова ВП ВС від 16.06.2020 по справі № 145/2047/16-ц (14-499цс19); постанова КГС ВС від 21.12.2020 по справі № 916/401/17).

Встановивши, що спірна угода позивачем не підписувалась, тобто вона не є укладеною, суду належало відмовити в задоволенні позову про визнання такої угоди недійсною (постанова КЦС ВС від 19.08.2020 № 387/970/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору поставки № 20 від 12.09.2016 року, оскільки договір не укладено. В зустрічному позові судом відмовлено.

2. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу за первісним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах , що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції , за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (в редакції від 26.05.2017):

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідно до п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року № 916/922/19.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 58-1 ГК України (в редакції станом на час, коли оформлювались видаткові накладні) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (постанова ВС від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17).

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (правова позиція, викладена в постанові ВС від 23.07.2019 року по справі № 918/780/18).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому у разі, якщо сторони, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, то правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

ВС зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).

Відповідач ТзОВ "Нікспецтранс" у відзиві на позовну заяву зазначив, що дійсно в період з 2016 по 2018 між сторонами склались правовідносини, проте не на підставі письмового договору. ТзОВ "Нікспецтранс" періодично придбавало у позивача запчастини для техніки, проте на підставі усних разових правочинів.

Спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі видаткових накладних (квітень 2017-серпень 2017), які не підписано ТзОВ "Нікспецтранс", в графі "Отримувач" містять факсимільний підпис та печатку ТзОВ Нікспецтранс .

Проаналізувавши наявні у даній справі докази в їх сукупності з огляду на їх вірогідність, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості (основного боргу), виходячи з наступного:

- правовідносини між сторонами тривали в період з 2016 по 2018 роки;

- факт оплати за поставлений товар в розмірі 624 117, 14 грн., який, зокрема, відображено в непідписаних зі сторони ТзОВ "Нікспецтранс" актах звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2016 року, 31.12.2017 року та станом на 24.04.2018 року, не заперечується учасниками справи;

- видаткові накладні дійсно не містять підпису відповідальної особи зі сторони ТзОВ "Нікспецтранс", проте на всіх видаткових накладних міститься відтиск печатки ТзОВ Нікспецтранс як юридичної особи, який дозволяє ідентифікувати покупця за правовідносинами поставки. Доказів викрадення, знищення печатки ТзОВ "Нікспецтранс" матеріали справи не містять. Клопотань про призначення судової експертизи (щодо печатки) сторонами не заявлялось;

Дійшовши висновку про наявність на первинних документах (видаткових накладних) печатки товариства та враховуючи той факт, що відповідач ТзОВ Нікспецтранс не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача.

- поставка товару в квітні 2017 року згідно видаткової накладної № РН-00432 від 13.04.2017 на суму 33 500, 34 грн., яка також не підписана зі сторони ТзОВ "Нікспецтранс", проте містить факсимільний підпис, а також печатку ТзОВ "Нікспецтранс", частково оплачена останнім;

- постачальником ТзОВ "ТРАК ОРИГІНАЛ" на виконання вимог податкового законодавства по вищевказаним господарським операціям (поставкам товару з квітня 2017 по серпень 2017) в ЄРПН зареєстровано податкові накладні;

- покупцем ТзОВ "Нікспецтранс" на виконання вимог податкового законодавства в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року, надіслану до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв`язку 19.09.2017 № 9191410643, до складу податкового кредиту включено операції з придбання товарів/послуг з податком на додану вартість за серпень 2017 року по взаємовідносинам з постачальником ТзОВ ТРАК ОРИГІНАЛ на загальну суму (без ПДВ) - 259 229, 35 грн., ПДВ - 51 845, 87 грн.;

- подані відповідачем докази на підтвердження власної правової позиції, а саме докази звільнення головного бухгалтера ТзОВ "Нікспецтранс" з посади за згодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КзПП жодним чином на спростовують встановлених судом вище обставин у справі (том 2, арк. 16-18).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши докази у цій господарській справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення основного боргу за поставлений згідно вказаних вище видаткових накладних товар. Судом враховано, що видаткові накладні складено з порушенням вимог ведення бухгалтерського обліку, оскільки використано факсимільний підпис. Натомість, врахувавши можливість ідентифікації особи, яка приймала участь у господарській операції (юридичн особа ТзОВ "Нікспецтранс" шляхом проставлення печатки, врахувавши часткову оплату боргу, в тому числі й за видатковою накладною, підписаною факсимільним підписом, врахувавши подальші вчинені дії сторін, спрямовані на дотримання вимог податкового законодавства, виходячи з принципу добросовісності та заборони зловживання своїми правами, суд дійшов висновку про порушення права позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за отриманий товар в сумі 327 844, 16 грн. є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості в розмірі 327 844, 16 грн., як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав. Отже, позовна вимога в частині стягнення 327 844, 16 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

3. Щодо застосування строку позовної давності до частини позовних вимог про стягнення основного боргу.

В заяві (вх. 11754/21 від 21.09.2020 року) відповідач керуючись ст. 256 та 267 ЦК України просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за продаж запчастин 13.04.2017 року на суму 33 500, 34 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц); постанова ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що поставка товару в квітні 2017 року відбулась згідно видаткової накладної № РН-00432 від 13.04.2017 на суму 33 500, 34 грн. В силу положень ч. 1 ст. 692 ЦК України оплата повинна була бути здійснена негайно після отримання товару.

Отже, в силу положень ст. 253, 257, 260, 261 ЦК України строк позовної давності до даної вимоги становить 3 роки, починаючи з 14.04.2017 до 14.04.2020 року.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з наступними змінами Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому карантин продовжувався й триває на момент винесення судом рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за продаж товару 13.04.2017 року на суму 33 500, 34 грн., оскільки строк позовної давності не пропущено.

4. Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 наголосила, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як встановлено судом вище, договір поставки № 20 від 12.09.2016 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють (встановлюють, змінюють чи припиняють) правовідносини сторін.

З огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені та штафу за порушення строків оплати товару не передбачена законодавчими актами.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні вимоги про стягнення пені та штрафу судом відмовлено.

5. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем ТзОВ ТРАК ОРИГІНАЛ нараховано відповідачу 21 304, 14 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 24.04.2018 року по 22.06.2020 року.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних судом встановлено, що при нарахуванні 3 % річних позивачем допущено арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що 3 % річних за період з 23.04.2018 року по 22.06.2020 року становлять 21 301, 55 грн. Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 21 301, 55 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в розмірі 3, 59 грн. слід відмовити.

Позивачем ТзОВ ТРАК ОРИГІНАЛ також нараховано відповідачу 34 198, 30 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань, за період з травня 2018 року по квітень 2020 року.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що при розрахунку індексу інфляції позивачем допущено арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат. Таким чином, інфляційні втрати становлять 36 365, 87 грн. Розрахунок розміру інфляційних втрат здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу.

Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленій до стягнення позивачем сумі 34 198, 30 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Детальні розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, здійснені судом, наявні в матеріалах справи (том 2, арк. 37-38).

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. покласти на відповідача ТзОВ Нікспецтранс , у зв`язку з відмовою в зустрічному позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 5 750, 16 грн. слід відшкодувати позивачу ТзОВ ТРАК ОРИГІНАЛ з відповідача ТзОВ Нікспецтранс у зв`язку з частковим задоволенням первісного позову. Судовий збір в розмірі 3 824, 11 грн. слід покласти на позивача ТзОВ ТРАК ОРИГІНАЛ у зв`язку з частковою відмовою в первісному позові.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 . Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс", вул. Шнеєрсона, 2-а, кв. 25, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 39583984) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК ОРИГІНАЛ", вул. Веселинівська, 1-а, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 37031647):

- 327 844, 16 грн. (триста двадцять сім тисяч вісімсот сорок чотири грн. 16 коп.) - основного боргу;

- 21 301, 55 грн. (двадцять одна тисяча триста одна грн. 55 коп.) - 3 % річних;

- 34 198, 30 грн. (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто вісім грн. 30 коп.) - інфляційних збитків;

- 5 750, 16 грн. (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 16 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу ТзОВ "ТРАК ОРИГІНАЛ" після набрання рішенням законної сили.

4. В решті первісного позову відмовити.

5. В зустрічному позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.02.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш