Ухвала

від 09.02.2021 по справі 295/10641/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 295/10641/19

провадження № 61-1600ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю - адвоката Грішина Євгена Олексійовича на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської філії Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю, Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на свою користь: компенсацію за порушення строків виплати середнього заробітку за період з 13 червня 2013 року по 15 червня 2014 року в розмірі 38 694 грн; 150 311,48 грн втраченого заробітку через вимушений прогул, пов`язаний з порушенням строків видачі трудової книжки за період з 15 червня 2014 року по 28 вересня 2018 року, а також 16 370,56 грн середнього заробітку у зв`язку з невиконанням рішення суду протягом періоду з 01 жовтня 2018 року по 15 березня 2019 року.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 28 вересня 2018 року стягнуто з Житомирської філії Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю на його користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 13 червня 2013 року по 15 червня 2014 року в розмірі 14 911 грн. Однак йому не відшкодовано середнього заробітку за період з 15 червня 2014 року по 28 вересня 2018 року. У зв`язку із затримкою видачі трудової книжки йому також має бути нарахована компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати з 13 червня 2013 року по 15 червня 2014 року. Крім того, рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 28 вересня 2018 року було виконане лише 15 березня 2019 року, тому він має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 07 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 13 серпня 2020 року задоволено заяву Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ПВНЗ Київський інститут бізнесу та технологій ). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПВНЗ Київський інститут бізнесу та технологій понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 600 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 07 липня 2020 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 13 серпня 2020 року.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 07 липня 2020 року залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПВНЗ Київський інститут бізнесу та технологій 3 000 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Скасовано додаткове рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 13 серпня 2020 року.

28 січня 2021 року представник ПВНЗ Київський інститут бізнесу та технологій - адвокат Грішин Є. О. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову в цій справі становить 205 376,04 грн (38 694 грн + 150 311,48 грн + 16 370,56), що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто справа № 295/10641/19 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 198/522/17 не заслуговує на увагу, оскільки у вказаній справі, розглядаючи питання про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд не вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, який був пропущений особою, що подала апеляційну скаргу. Натомість в цій справі ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року було розглянуто клопотання ОСОБА_1 і поновлено йому строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 13 серпня 2020 року, а іншою ухвалою цього ж суду від 12 листопада 2020 року, яка оскаржується заявником, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 13 серпня 2020 року. Тобто апеляційним судом в цій справі не було здійснено таких процесуальних порушень, як у справі № 198/522/17, тому посилання заявника на постанову Верховного Суду у згаданій справі є нерелевантним.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення в постанові Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ПВНЗ Київський інститут бізнесу та технологій - адвоката Грішина Є. О. про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю - адвоката Грішина Євгена Олексійовича на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської філії Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю, Приватного вищого навчального закладу Київський інститут бізнесу та технологій товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко