Ухвала

від 15.02.2021 по справі 991/908/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/908/19

Провадження1-р/991/15/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах володільця майна ОСОБА_4 ,

розглянувши заяву про роз`яснення ухвали суду, подану адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 04.11.2019 (справа № 991/908/19, провадження 1-кс/991/1880/19) було накладено арешт на майно підозрюваного у кримінальному провадженні №62190000000003480 ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 (заявник) подав 03.02.2021 року заяву про роз`яснення цієї ухвали. Як зазначає заявник, згідно з ухвалою суду арешт на майно ОСОБА_4 було накладено у виді позбавлення права відчуження, розпорядження. Він зазначив, що Цивільний кодекс України (ЦК України), на відміну від ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) не розділяє як окремі правомочності власника «відчуження» та «розпорядження», так як згідно теорії цивільного права «розпорядження» є більш широким поняттям порівняно із правом «відчуження» і означає можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактично долю майна шляхом його відчуження або зміни лише шляхом відчуження майна, при цьому передача майна у користування (оренду) не припиняє права власності. При цьому ухвалою суду не було обмежено право користування, що розуміється ОСОБА_4 як відсутність обмеження на передачу майна у користування третім особам (передачі в оренду), тому що у випадку передачі майна у користування третім особам право власності не припиняється, а майно не відчужується. Вважає що передача в користування іншими особами (оренда) пов`язана лише із користуванням таким майном, як і ухвалою суду ця правомочність права власності не обмежена. Заявник просить роз`яснити ухвалу суду від 04.11.2019 року в частині:

1.Чи позбавлено (обмежено) ОСОБА_4 права розпорядження майном, зазначеним в ухвалі, у формах які не передбачають його відчуження?

2.Чи позбавлено (обмежено) ОСОБА_4 права передавати майно зазначене в Ухвалі суду у користування третім особам (в тому числі оренду) на умовах, які ні прямо ні опосередковано не передбачають і не здатні привести до відчуження (знищення, зміни власника, зміни долі власності ОСОБА_5 у складі такого майна)?

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав свою заяву. Детектив ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення (ч. 2 ст. 380 КПК України).

Слідча суддя встановлює, чи відповідає така заява формальним вимогам кримінального процесуального закону.

Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судовогопровадження чиоргану виконаннясудового рішення,приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст (ч. 1 ст. 380 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Учасником судового провадження є, зокрема, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 26 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Адвокат ОСОБА_3 діє в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 яка є його дружиною, та на майно якої було накладено арешт ухвалою суду як на спільну власність відповідно до Сімейного кодексу України. Таким чином, заява подана особою, яка має право на звернення до слідчої судді з проханням роз`яснити ухвалу.

Далі, слідча суддя встановлює, чи може бути роз`яснено ухвалу про накладення арешту на майно, зокрема, ухвалу, що була постановлена на досудовому розслідуванні.

В цілому, позиція щодо роз`яснення ухвали слідчої судді є неоднозначною. Вищі суди у своїх узагальненнях, листах та рішеннях зазначають як про те, що роз`яснення ухвал слідчого судді є можливим, так і про те, що роз`яснення можливе лише щодо ухвал, які розглядаються в судовому провадженні, а не на етапі досудового розслідування. Наприклад, у Листі № 10-1332/0/4-13 від 22.08.2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що слідчий суддя не уповноважений розглядати та вирішувати по суті клопотання чи заяви осіб про роз`яснення постановлених ним ухвал види судових рішень, оскільки ухвала слідчого судді не віднесена до рішень, які можуть бути предметом роз`яснення в порядку, передбаченому ст. 380 КПК. Цей ж суд у Листі «Про правові позиції судової палати у Кримінальних справах ВССУ за 2015 рік» надає витяг з ухвали від 28.07.2015 року (провадження № 5-1706км15), де зазначається про те, що кримінальний процесуальний закон не містить будь-яких застережень щодо неможливості вирішення питання про роз`яснення судового рішення, постановленого слідчим суддею. 09.10.2015 року цей ж суд постановив ухвалу (провадження № 5-2286км15), у якій зазначив, що «висновок судді-доповідача апеляційного суду про те, що ухвала слідчого судді про відмову в роз`ясненні судового рішення не підлягає апеляційному оскарженню необґрунтований», таким чином встановивши можливість апеляційного оскарження такої ухвали, та законність винесення таких рішень слідчим суддею. В цілому, у судовій практиці вбачається тенденція до більш чіткого тлумачення положень статті 380 КПК України як таких, що також охоплюють ухвали слідчих суддів. Так, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду прийняв постанову від 18.11.2019 року (справа № 367/3068/17, провадження № 51-8936км18) у якій питання щодо роз`яснення ухвали слідчим суддею було вирішено так: «Виходячи із системного аналізу положень ч. 1 ст. 380 КПК України, колегія суддів вважає, що будь-яких застережень щодо неможливості вирішення питання про роз`яснення судового рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, кримінальний процесуальний закон не містить, за виключенням рішення слідчого судді апеляційного суду ухваленого в порядку, передбаченому главою 21 КПК України». Отже, в цілому розгляд такої заяви про роз`яснення судового рішення у виді ухвали слідчого судді можливий.

При роз`ясненні судового рішення, більш повно і зрозуміло здійснюється виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, при цьому не вносяться зміни до рішення по суті і не розглядаються ті питання, які не були предметом судового розгляду. За заявою про роз`яснення судового рішення суд не може змінювати змісту постановленого ним рішення, сама суть роз`яснення рішення суду полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на питання щодо його правомірності чи законності, він лише повинен пояснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, або є незрозумілими для зацікавлених осіб, що позбавляє їх можливості його реалізації. У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме в ньому є незрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань, як це впливає на реалізацію судового рішення тощо. Якщо заявником порушується питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Слідча суддя зазначає, що зміст ухвали є конкретизованим. Текст ухвали було складено відповідно до вимог статті 372 КПК України з посиланням на норми кримінального процесуального закону, та викладено чіткими, зрозумілими реченнями, а тому можливе однозначне розуміння його точного змісту.

Разом зтим,слідча суддязазначає,що завданнямарешту майнає запобіганняможливості йогоприховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження (ч.2ст.170КПК України). Якщо обмеження, які накладає арешт, запобігають таким можливостям, можна вважати, що завдання арешту майна було виконано. При цьому, це завдання арешту майна залишається незмінним в залежності від підстави накладення такого арешту та з якою метою його було накладено, а не тільки у випадку якщо арешт накладається на майно з метою забезпечення збереження його як речового доказу, як стверджує заявник. До цих доводів слідча суддя ставиться критично. Також, необхідно врахувати те, що положення ЦК України дійсно можуть застосовуватися щодо питань, пов`язаних із правом власності, проте контекст, у якому вони застосовуються у КПК України, є виключно кримінально-правовим. Так, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України) ці три титули (володіння, користування, розпорядження) визначають право власності. Право володіння як окремий титул не охоплюється положеннями про арешт майна у кримінальному процесі. Разом із тим, КПК України визначає можливі обмеження для права відчуження, розпорядження та/або користування майном. У цьому випадку доцільно зазначити, що ОСОБА_4 було обмежено право відчужувати та розпоряджатися майном. Фактично, це означає, що їй дозволено лише право користування майном. Таке право означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання (Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, Лист ВСУ від 01.07.2013 року). Про це сам заявник зазначає у своїй заяві, фактично, визнаючи, що йому зрозуміле право користування та його обсяг.

Орендою є передача майна у користування іншій особі (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Попри те, що майно не відчужується при передачі у користування, та право власності не переходить іншій особі, така передача іншій особі не охоплюється правом користування, бо можливість передавати право використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості охоплюється правом розпорядження. Фактично, накладення арешту на майно є обтяженням, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Обтяженням є заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Тому, наявність зареєстрованого обтяження на майно власника виключає можливість передачі такого майна у користування іншим особам.

Фактично, заявник просить визначити та роз`яснити обсяг одного із титулів права власності, який визначено законодавством; слідча суддя, при цьому, не уповноважена тлумачити норми закону. Слідча суддя зазначає, що рішення є ясним, зрозумілим, повним та конкретним, а резолютивна частина рішення є такою, що не припускає іншого тлумачення та суперечностей під час його виконання, та не позбавляє сторони у можливості його реалізації.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 380 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Відмовити адвокату ОСОБА_3 , що подав заяву в інтересах ОСОБА_4 , у роз`ясненні ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 04.11.2019 року у справі 991/908/19, провадження 1-кс/991/1880/19.

Ця ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Слідча суддя ОСОБА_1