Постанова

від 04.02.2021 по справі 910/6274/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Справа№ 910/6274/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 04.02.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2020, повний текст якого складено 01.09.2020

у справі №910/6274/19 (суддя Мельник В.І)

за позовом Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя"

до Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж"

третя особа-1 - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київська міська рада

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 33 257,84 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Комунальний комплексний позашкільний заклад "Київський міський будинок учителя" (надалі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж" (надалі - відповідач) про:

- зобов`язати звільнити (виселити) Дочірнє підприємство "Київський хореографічний коледж" та зобов`язати повернути по акту приймання-передачі об`єкт оренди, а саме: нежилі приміщення загальною площею 189,30 кв.м., що розташований за адресою - м. Київ, вул. Володимирська, 57, літ. А Комунальному комплексному позашкільному навчальному закладу "Київський міський будинок учителя".

- стягнути з Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж" на користь Комунального комплексного позашкільного навчального закладу "Київський міський будинок учителя" 33 257,84 грн заборгованості, яка наявна станом на 01.05.2019: 1 784,13 грн електроенергія, 214,87 грн водопостачання, 23 748,00 грн теплоенергія, 7 510,84 грн експ. послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не звільняє раніше орендовані приміщення після закінчення строку дії договору оренди №980-1 від 12.02.2016 (раніше №980 від 20.12.2012), і не сплачує заборгованість з орендної плати, з відшкодування витрат на утримання об`єкту оренди.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав положення ст..ст. 11, 509, 526, 627, 628, 629, 763, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 284, 291 Господарського кодексу України, ст. 3, ч.1 ст. 17, ч.2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

02.07.2019 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача: 2 580,19 грн заборгованості, яка наявна станом на 01.07.2019: 638,85 грн електроенергія, 63,63 грн водопостачання, 0,00 грн теплоенергія, 1 877,71 грн експ. послуги.

30.08.2019 позивачем було подано заяву за назвою про зменшення позовних вимог . Позивач просив стягнути з відповідача: 6 757,25 грн заборгованості, яка наявна станом на 15.08.2019: 985,77 грн електроенергія, 138,35 грн водопостачання, 0,00 грн теплоенергія, 5 633,13 грн експ. послуги.

Цю заяву було прийнято судом та подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/6274/19 позов задоволено частково.

Зобов`язано звільнити (виселити) Дочірнє підприємство "Київський хореографічний коледж" та зобов`язано Дочірнє підприємство "Київський хореографічний коледж" повернути по акту приймання-передачі об`єкт оренди, а саме: нежилі приміщення загальною площею 189,30 кв.м., що розташований за адресою - м. Київ, вул. Володимирська, 57, літ. А Комунальному комплексному позашкільному навчальному закладу "Київський міський будинок учителя".

Стягнуто із Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж" на користь Комунального комплексного позашкільного навчального закладу "Київський міський будинок учителя" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 447 грн.

Стягнуто із Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж" на користь Комунального комплексного позашкільного навчального закладу "Київський міський будинок учителя" витрати на судовий збір в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж" орендних платежів в розмірі 6757,25 грн. - відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач після закінчення строку дії договору не звільнив спірне нежитлове приміщення, тому наявні правові підстави для виселення відповідача із зазначеного приміщення. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 6757,25 грн суд виходив з недоведеності та необгурнтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з даним рішенням, Дочірнє підприємство "Київський хореографічний коледж" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/6274/19 в частині задоволених вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Одночасно, звертаючись до суду апеляційної інстанції із скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Скаржник наголошує на тому, що позивач не мав права на звернення із даним позовом про виселення до суду та є не уповноваженою стороною заявляти про його припинення договору та повернення спірного майна, оскільки у договірних правовідносинах є балансоутримувачем майна.

Разом з тим, відповідач наголосив, що виходячи із ч.1 ст. 317 ЦКУкраїни, чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір.

Поряд з цим, відповідач наголосив, що власник майна його не повідомив у строк визначений законом та договором з приводу припинення дії договору та необхідності передачі спірного майна за актом.

При цьому посилається на те, що судом не враховано висновки щодо застосування статей 17, 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", викладені у постанові від 06.09.2019 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/7364/18 стосовно того, яка саме із сторін договору оренди уповноважена заявляти про його припинення та повернення майна.

Крім того, відповідач заперечив проти надання йому комунальних послуг у заявленій сумі, з посиланням на те, що такі послуги йому не надавались, оскільки його не було допущено до приміщення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 поновлено Дочірньому підприємству "Київський хореографічний коледж" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/6274/19. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 07.12.2020 о 14:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02.12.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.12.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 було відкладено розгляд справи на 21.12.2020; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київську міську раду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5470/20 від 21.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6274/19.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/6274/19 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Владимиренко С.В. Розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 21.12.2020 о 16:00 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 було відкладено розгляд справи на 01.02.2021.

В судовому засіданні від 01.02.2021 було оголошено перерву до 04.02.2021.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Київська міська рада у відзиві також проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, оскарженне рішення просила залишити без змін.

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не скористався своїм правом, визначеним ч. 1 ст. 263 ГПК України, та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, присутній представник Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради у судовому засіданні від 04.02.2021 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, оскарженне рішення просила залишити без змін

Явка представників сторін.

В судове засідання від 04.02.2021 з`явилися представники позивача та третьої особи -1, -2.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

До судового засідання від 04.02.2021 відповідач за підписом директора підприємства через відділ документального забезпечення подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що під час ознайомлення із матеріалами справи - 03.02.2021, представник Яворський В.І. виявив ряд документів, що було додано позивачем до відзиву, а також третьою особою до пояснень. Разом з тим, у дату судового засідання представник відповідача повідомив, що має ускладення із здоровям, у зв`язку з чим не має змоги бути присутнім у судове засідання. Через стислі строки відповідач не має змоги знайти іншого представника та підготувати пояснення.

Присутні представники позивача та третіх осіб проти відкладення розгляду справи заперечили.

За змістом статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, про що постановлено протокольну ухвалу. Колегією суддів враховано, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання у справі, а тому не був позбавлений права на участь у судовому засіданні, в тому числі особисто директор.

Крім того, колегія суддів, посилання відповідача у клопотанні на поганий стан здоров`я представника відповідача оцінює критично та відхиляє, оскільки такі не підтвердженні будь-якими доказами.

Аргументи клопотання про те, що відповідачу потрібен час для надання пояснень у справі також не заслуговують на увагу. Додаткові пояснення подані третьою особою-2 через відділ документального забезпечення суду 19.01.2021 та 12.01.2021 були також надіслані відповідачу про, що свідчить опис вкладеного, а документ за назвою клопотання поданий позивачем з документами, було подано через відділ документального забезпечення суду 21.12.2020. Відтак, розгляд даної справи здійснювався протягом тривалого часу, і з моменту надходження зазначених документів, у відповідача було достатньо часу для реалізації своїх прав.

Колегією суддів враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 28.02.2021 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи.

В той же час, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

20.12.2012 на підставі рішення Київської міської ради №499/8783 від 29.11.2012 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва", між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Комунальним комплексним позашкільним навчальним у Київський міський будинок учителя", як балансоутримувачем, та Дочірнім підприємством "Київський хореографічний коледж", як орендарем, укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №980.

Предметом договору №980 визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, б. 57, літера А для розміщення приватного навчального закладу та суб`єкта господарювання, що здійснює освітню діяльність.

Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 20.12.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з Договором оренди від 20.12.2012 приміщення на І, II та підвальному поверхах, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 164,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, б. 57, літера А. (т.1 а.с. 47)

Строк вказаного Договору встановлено до 18.12.2015 (п.9.1), однак у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору, передбачено можливість продовження дії Договору на той самий строк (за п. 9.7. цього Договору).

12.02.2016, на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 13.01.2016 року №6, між Департаментом комунальної власності мста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Комунальним комплексним позашкільним навчальним закладом "Київський міський будинок учителя", як підприємством - балансоутримувачем, та Дочірнім підприємством "Київський хореографічний коледж", як орендарем, укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 980-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.12.2012 № 980) (надалі - Договір оренди).

Пунктом 2.3 договору визначено, що стан об`єкта на дату передачі його орендареві визначається в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору щодо частини об`єкту площею 25,2 кв.м та в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 20.12.2012 №980.

Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.02.2016 орендар з гідно з Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 980-1 від 12.02.2016 прийняв в орендне користування нежитлові приміщення на 2 поверсі (з антресолю), загальною площею 25,2 кв.м, що перебуває на балансі ККПНЗ "Київський міський будинок учителя", розташованого за адресою: м. Київ, вул., Володимирська, 57, літ А. (т. 1 а.с. 53)

Договором оренди врегульовано орендні відносини сторін щодо порядку, строків інших істотних умов користування об`єктом оренди, а саме: нежилими приміщеннями загальною площею 189,30 кв.м.

За користування об`єктом оренди Договором оренди передбачена сплата орендної плати у визначеному п. 3.1 та 3.2 розділу 3. Орендна плата розмірі та становить 1 гривня на рік: (без ПДВ). Орендна плата визначена на підставі п. 19 Методики розрахунку: орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.

Пунктом 3.9. Договору оренди передбачено, що оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства - балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

За п. 4.2.11. розділу 4. Обов`язки сторін Договору оренди, передбачено обов`язок орендаря самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізації, газ. електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. У разі відсутності можливості укладення прямих договорів з підприємствами - постачальниками послуг водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства - балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників) та/або на підставі виставлених розрахунків. Орендар зобов`язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством - балансоутримувачем та/або на підставі виставлених розрахунків, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж та компенсацію витрат підприємства - балансоутримувача за користування земельною ділянкою, за п. 4.2.12. Договору оренди.

Згідно п. 9.1. розділу 9. Строк дії договору , договір оренди укладено на строк з 12 лютого 2016 року по 10 лютого 2019 року.

Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, за п. 9.4.

Пунктом 9.7. Договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця. Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього Договору.

У разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди, згідно п. 7.5. розділу 7. Відновлення об`єкта оренди та умови його повернення.

30.01.2019 Листом № 25 підприємство - балансоутримувач повідомило орендаря про те, що дія Договору оренди закінчується 10.02.2019 та висловило прохання до закінчення дії означеного Договору оренди протягом трьох календарних днів передати орендоване майно по акту приймання-передачі підприємству - балансоутримувачу.

15.02.2019 Листом №44 підприємство - балансоутримувач нагадало орендарю, що будівля Київського міського будинку учителя по вулиці Володимирській, 57 (м.Київ) є пам`яткою архітектури національного значення та на даний час у зв`язку із "незадовільним технічним станом (Протокол № 39 від 24.10.2017 Постійної комісії з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) потребує негайної реставрації з метою відновлення експлуатаційних якостей та збереження об`єкта культурної спадщини.

13.03.2019 Листом №64 підприємство - балансоутримувач вкотре повідомило орендаря про проведення запланованих реставраційних робіт об`єкта оренди та про те, що ведення орендарем господарської діяльності в аварійних приміщеннях означеної будівлі після закінчення строку дії Договору оренди створює перешкоди в роботі балансоутримувача щодо підготовки будівлі до початку реставраційних робіт та є порушенням вимог чинного законодавства України. Орендарю запропоновано звільнити приміщення й передати по акту приймання-передачі об`єкт оренди підприємству - балансоутримувачу.

Позивач наголошує на тому, що на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо подовження договору на новий строк. Оскільки після закінчення строку дії договору від 10.02.2019 відповідач не звільнив займане приміщення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо строку дії договору оренди та виникнення у відповідача обов`язку повернути приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У цій справі встановлено, що орендоване майно є об`єктом комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України Про оренду державного та комунального майна , у частині 1 статті 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.

Отже, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна , сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

Судом установлено, що сторонами укладено тристоронній договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавцем є Департамент комунальної власності мста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), орендарем - Дочірнє підприємство "Київський хореографічний коледж". Третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - Комунальний комплексний позашкільний навчальний заклад "Київський міський будинок учителя".

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умов, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, якщо відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Крім того, частиною 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна установлено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (частина 2 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

І навпаки, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Аналогічні висновки викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18.

Пунктом 9.4 визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 9.1. розділу 9. Строк дії договору , договір оренди укладено на строк з 12 лютого 2016 року по 10 лютого 2019 року.

Таким чином, строк дії укладеного між сторонами договору оренди закінчувався 10.02.2019, а тому відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону орендодавець мав право заперечити стосовно поновлення договору оренди, і таке обґрунтоване заперечення проти продовження строку дії договору він мав заявити до закінчення строку дії договору оренди або протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди, тобто до 10.03.2019.

Дослідивши наявне у справі листування між балансоутримувачем та орендарем, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач належним чином заявив відповідачу про не продовження строку дії договору листом від 30.01.2019 №25, де позивач вказав відповідачу, що дія договору закінчується 10.02.2019, та просив відповідача протягом 3х календарних днів після закінчення строку дії договору повернути приміщення позивачу по акту приймання-передачі балансоутримувачу з посиланням на п. 4.2.19 №980-1.

Тобто, листом від 30.01.2019 №25 позивачем чітко та безальтернативно висловлено свою волю на не продовження строку дії договору та необхідність передачі спірного майна по акту.

Крім того, про необхідність звільнення приміщення та передання його по акту позивач також вказав і у листах від 15.02.2019 №44, від 13.03.2019 №64. (т. 1 а.с. 57-59)

Зокрема, листом від 13.03.2019 №64 позивач повідомив відповідачу, що будівлю, у якій розташовано приміщення, планується реставрувати, для чого її необхідно звільнити, але відповідач чинить перешкоди оскільки приміщення не звільняє, тому позивач запропонував повернути приміщення позивачу за актом приймання-передачі, як це передбачено договором.

Отже, листом від 13.03.2019 №64 позивач вдруге висловив свою волю не продовжувати строк дії договору та про звільнення орендованого приміщення.

Цьому передував обмін листами між орендодавцем та балансоутримувачем за договором (листи №062/05/19-359 від 14.01.2019 та №14 від 22.01.2019), де орендодавець запитував балансоутримувача, з огляду на заплановані будівельні роботи з реставрації будинку, у якому розташоване приміщення, чи вбачає балансоутримувач можливість продовження дії договору, на який балансоутримувач повідомив, що початок реставраційних робіт планується на лютий 2019 року, тому продовжувати строк дії договору він вважає недоцільним.

Матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем приміщення після отримання вказаного (вказаних) листа (листів) та по закінченню 10.02.2019 строку дії договору.

Колегія суддів приймає до уваги заперечення відповідача про неотримання ним листа від 05.02.2019 №062/05/19-1188 Департаменту комунальної власності міста Києва (власника майна) з приводу необхідності виселення та передачі приміщення по акту, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання цього листа.

В той же час, листи від 30.01.2019 №25, від 15.02.2019 №44, від 13.03.2019 №64 містять відмітки про отримання. Відповідач цього факту не спростував.

Отже, наведені обставини свідчать, що у встановлений договором та Законом строк позивач, як балансоутримувач за договором, заявив про закінчення строку його дії та що він продовжуватись не буде, тому договір закінчив свою дію 10.02.2019 і далі є припиненим.

У встановлений договором строк відповідач приміщення позивачу в супереч умов договору та вимог закону не повернув.

Як свідчать аргументи апеляційної скарги відповідача, останній не заперечив сам факт отримання зазначених листів.

В той же час, доводи відповідача фактично зводяться до того, що яка саме із сторін договору оренди уповноважена заявляти про його припинення та повернення майна. Відповідач наполягає, що саме балансоутримувач повідомив його закінчення дії договору, про необхідність звільнення спірного приміщення та передачу його по акту.

Разом з тим, відповідач наголосив, що виходячи із ч.1 ст. 317 ЦКУкраїни, чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір.

Колегія суддів зазначені аргументи відповідача відхиляє та з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Орендодавцем приміщення є Департамент комунальної власності м. Києва, а балансоутримувачем приміщення є позивач; договір - тристоронній.

Приміщення відповідачу у орендне користування було передано на підставі актів приймання-передачі від 20.12.2012, від 12.02.2016.

Відповідно до п. 4.2.19 договору, відповідач, як орендар, зобов`язаний після припинення дії договору протягом 3х календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству - балансоутримувачу, тобто, позивачу.

Стаття 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон) також зазначає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

При цьому, позивач володіє приміщенням на праві оперативного управління , користується та розпоряджається на підставі наказу Управління майном міста Київської міської державної адміністрації №49 від 04.06.1996 Про закріплення майна за Київським міським будинком учителя та наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №116 від 18.04.2007 Про внесення змін до наказу від 04.06.1996 №49 Про закріплення майна за Київським міським будинком учителя .

Тобто, спірне приміщення, перебуває на праві оперативного управління у позивача, тобто було передано йому власником (відповідними органами від імені власника - територіальної громади м. Києва), а відповідач його лише використовував на праві оренди на підставі договору.

В контексті викладеного доцільно зазначити, що відповідно до статті 137 Господарського кодексу України (далі- ГК України) правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Отже, суб`єкт господарювання, за яким закріплено майно на праві оперативного управління, на відміну від балансоутримувача майна, володіє, користується і розпоряджається таким майном, а його право захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

При оцінці зазначених доводів, колегією суддів враховано, що у постанові від 21.05.2020 у справі № 904/1130/19 Верховний Суд сформулював висновок щодо змісту права оперативного управління, яке захищається положеннями закону, встановленими для права власності, та надає його суб`єкту право розпорядження майном та, відповідно, звертатися щодо припинення договору оренди цього майна та його повернення орендарем.

З огляду на викладене, у справі, що розглядається, встановивши, що орендовані приміщення перебувають у позивача на праві оперативного управління, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права звернутися до відповідача щодо припинення Договору та повернення приміщень і, відповідно, право на звернення з цим позовом.

Отже, враховуючи наведені вище умови п. 4.2.19 договору та ст. 27 Закону, колегією суддів відхиляються заперечення відповідача проти позову, що позивач, як балансоутримувач приміщення, не має права на пред`явлення до нього вимог даного позову про повернення приміщення, у тому числі за актом.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами договору та згідно положень Закону саме позивачу має бути повернуто приміщення з оренди по акту приймання-передачі, а отже, у випадку невиконання такої умови відповідачем після закінчення строку дії договору та його не продовження, саме позивач має право пред`явити вимогу про виконання даної умови договору (повернення майна по акту приймання-передачі). Застосування ж такого засобу захисту прав за заявленою вимогою як виселення колегія суддів вважає належним засобом захисту, оскільки, що визнається і самим відповідачем, добровільно він звільнити приміщення не бажає, натомість, виселення за своєю суттю є засобом захисту прав у випадку необхідності примусового звільнення приміщення, яке належало бути звільнено добровільно, але звільнено не було.

Окремо, колегія суддів відхиляє як підставу скасування судового рішення, аргументи відповідача про те, що спірні приміщення не потребують реставрації, а Звіт про науково-дослідницьку роботу №149-17 від 23.05.2017, який по суті є рефератом групи, не є належним доказом в підтвердження питанні визначення технічного стану будівлі. З цього приводу суд зауважує, що оскільки зазначене не стосується предмету спору у даній справі та взагалі Законом не встановлена залежність обставини закінчення строку дії договору від підстави, з якої орендарю було відмовлено у продовженні дії договору, натомість, встановлюється, чи була воля відмовити та чи була вона висловлена орендарю, що і було перевірено апеляційним судом у даній справі судом.

Отже, після закінчення строку дії договору, на підставі його умов на ст. 27 Закону, відповідач був зобов`язаний у встановлений договором строк повернути орендоване майно позивачу, чого ним зроблено не було, тому позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого раніше за договором приміщення та зобов`язання повернути його позивачу по акту приймання-передачі є обґрунтованими та судом першої інстанції правомірно задоволено даний позов.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні даного спору, судом апеляційної інстанції також було враховано правову позицію викладену в ухвалі Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/6281/19, у якій судами було розглянуто спір між тими ж сторонами та який виник з аналогічних правовідносин.

Серед іншого, у апеляційній скарзі скаржник також послався на викладеніу постанові від 06.09.2019 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/7364/18 правові висновки стосовно того, яка саме із сторін договору оренди уповноважена заявляти про його припинення та повернення майна та вказав на необхідність їх застсування під час розгляду даної справи.

В аспекті зазначеного, скаржник вказав на те, що право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізувати на власний розсуд, належать виключно власнику, тобто лише власник, у даному випадку третя особа-1, має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Такі позиції було неодноразово відображено у постановах Верховного Суду.

Між тим, при вирішення даного спору, судом апеляційної інстанції досліджено та враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 (пункт 64) стосовно прав орендодавця і балансоутримувача відповідно до договору оренди комунального майна, а аткож правові позиції викладені у інших постановах, зокрема Верховного Суду України від 07.06.2017 у справах № 910/9480/16 та № 910/9482/16.

Що стосується конкретної справи на яку акцентував увагу скаржник, колегія суддів зауважує на наступному.

У постанові від 06.09.2019 у справі №910/7364/18 за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" до фізичної особи-підприємця Григорчука Ю. В. за участю третьої особи - Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з приміщення, на неврахування висновку у якій судами попередніх інстанцій у цій справі послався Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти орендаря про відсутність наміру продовжити договір оренди.

Такий правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 (пункт 64), за яким право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізувати на власний розсуд, належать виключно власнику, тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Водночас, варто враховувати, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. (Наведений висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Втім, аналізуючи вказані складові, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що правовідносини у вказаній справі та даній справі, що розглядається, є подібними. Відмінним у даній справі і справі №910/7364/18 є те, що як встановлено судом апеляційної інстанції вище, у даному конкретному випадку, орендовані приміщення перебувають у позивача на праві оперативного управління, а тому у позивача наявне право звернутися до відповідача щодо припинення договору та повернення приміщень і, відповідно, право на звернення з цим позовом.

За наведеного оскаржуване судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог щодо виселення та зобов`язання повернути орендоване майно прийняте з урахуванням висновків суду касаційної інстанції сформульованого у подібних до спірних у цій справі правовідносин (від 21.05.2020 у справі № 904/1130/19), та який є релевантним.

Серед іншого, позивач у межах даного спору заявив до стягнення з Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж" на користь Комунального комплексного позашкільного навчального закладу "Київський міський будинок учителя" 6 757,25 грн заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої 30.08.2019), яка наявна станом на 15.08.2019: 985,77 грн електроенергія, 138,35 грн водопостачання, 0,00 грн теплоенергія, 5 633,13 грн експ. послуги.

Ця вимога пред`явлена позивачем з посиланням на договір від 01.01.2019 №980-1/3-19 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та вартості комунальних, експлуатаційних послуг, що укладений між балансоутримувачем (позивачем) та орендарем (відповідачем).

Розділом 2 договору Оплата послуг визначено, що орієнтовна вартість по відшкодуванню витрат балансоуримувачу на утримання орендованого приміщення та вартості комунальних, експлуатаційних послуг орендарем, за період з 01.01.2019 по 10.02.2019 складає 14 010,00 грн без ПДВ, яка відображається у Додатку №1 до даного Договору. (п. 2.1 договору)

Відповідно до п. 2.2 договору, орендар повинен не пізніше 20 числа, місяця за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю, згідно актів наданих послуг.

Відповідно до додатку №1 до договору від 01.01.2019 №980-1/3-19 орінтовний розрахунок комунальних та експлуатаційних витрат на 2019 рік (з 01.01.2019 по 10.02.2019) відшкодуванні вартості послуг складає 14 010,00 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду про про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення орендних платежів в розмірі 6 757,25 грн через їх необгурнтованість та недоведеність.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що договором від 01.01.2019 №980-1/3-19 та додатком до нього обумовлено період надання послуг з 01.01.2019 по 10.02.2019. В той же час, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 30.08.2019 позивач стверджує, що борг по оплаті відповідних послуг виник станом на 15.08.2019 та надає акти наданих послуг за березень, квітень, травень, червень, липень 2019 року. Таким чином, заявлений період не обумовлено договірними відносинами між балансоутримувачем та орендарем.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 13 447,00 грн, судова колегія зазначає наступне.

За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем було долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000720 від 01.01.2017 - Качуром О.А. та копію договору про надання правової допомоги № 12-03/2019/232 від 28.03.2019.

09.07.2020 до суду першої інстанції позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) з відповідача на загальну суму 13447,00 грн грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що 28.03.2019 між комунальним комплексним позашкільним закладом Київський міський будинок учителя (клієнт) та адвокатським бюро Качура Лоєрс (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №12-03/2012/232 за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язань надати клієнту правову допомогу обумовленого ним характеру та обсягу (ДК 0212:2015 (CPV) 79110000-8 послуги з юридичного консультування та юридичного представництва), на умовах та в порядку передбаченому договором, а інша сторона - клієнт зобов`язується виконати покладені на нього цим договором обов`язки.

Згідно підпунктів 3.2.8 та 3.2.9 договору, клієнт зобов`язується прийняти надану виконавцем правову допомогу шляхом підписання акта прийому-передачі наданих послуг; вчасно та в повному обсязі оплатити послуги виконавця, спрямовані на виконання умов договору.

На виконання умов договору №12-03/2019/232 від 28.03.2019 між сторонами були підписані акти прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 12-03/2019/232, зокрема, відповідно до актів (щодо надання позивачу правової допомоги в даній справі) від 16.05.2019 на суму 18 088,60 грн, від 04.07.2019 на суму 9 966,60 грн.

За надання юридичних послуг за договором №12-03/2019 від 16.05.2019 та згідно актів підписаних сторонами, позивачем було здійснено оплату наданих послуг, що підтверджується платіжним дорученням, а саме: №79 від 23.05.2019 на суму 18 088,60 грн.

В межах даної справи за вказаним актом від 16.05.2019 позивач поніс витрати в сумі 3 842,00 за підготовку позову.

Згідно акту від 04.07.2019 на суму 9 966,60 грн позивач поніс витрати на правничу допомогу в сумі 2881,5 грн (960,60 *3) за участь у засіданні 14.06.2019, 03.07.2019, підготовка заяв.

Крім того, позивачем до заяви додано договір про надання правової допомоги № 25-07/2019/232 укладений 31.07.2019 між комунальним комплексним позашкільний заклад Київський міський будинок учителя (клієнт) та адвокатським бюро Качура Лоєрс за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язань надати клієнту правову допомогу обумовленого ним характеру та обсягу (ДК 0212:2015 (CPV) 79110000-8 послуги з юридичного консультування та юридичного представництва), на умовах та в порядку передбаченому договором, а інша сторона - клієнт зобов`язується виконати покладені на нього цим договором обов`язки.

Згідно п. 4.2 договору сторони погодили, що розмір гонорару за 1 (одну) годину роботи адвоката (або іншого фахівця у галузі права) становить 960, 50 грн без ПДВ.

Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі послуг, який підписується сторонами (п. 4.3 договору).

Також надано додаток № 1 від 31.07.2019 до договору про надання правової допомоги № 25-07/2019/232 відповідно до якого сторонами погоджено види та обсяги правової допомоги.

Так, на виконання умов договору про надання правової допомоги № 25-07/2019/232 між сторонами підписані акти прийому-передачі наданих послуг від 28.11.2019, від 20.12.2019

Зокрема, відповідно до акту (щодо надання позивачу правової допомоги в даній справі) 28.11.2019 позивачу надано послуги на суму 960,50 грн за участь у засіданні, 960,50 грн підготовка заяв. Ця сума була сплачена відповідано до платіжного доручення № 178 від 28.11.2019.

За актом 20.12.2019 позивач поніс витрати у сумі 960,50 грн за участь у засіданні від 06.12.2019. Ця сума була сплачена відповідано до платіжного доручення № 196 від 21.12.2019.

Крім того, позивачем до заяви додано договір про надання правової допомоги №0001/2020/232 укладений 10.02.2020 між комунальним комплексним позашкільний заклад Київський міський будинок учителя (клієнт) та адвокатським бюро Качура Лоєрс за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язань надати клієнту правову допомогу обумовленого ним характеру та обсягу (ДК 0212:2015 (CPV) 79110000-8 послуги з юридичного консультування та юридичного представництва), на умовах та в порядку передбаченому договором, а інша сторона - клієнт зобов`язується виконати покладені на нього цим договором обов`язки.

Згідно п. 4.2 договору сторони погодили, що розмір гонорару за 1 (одну) годину роботи адвоката (або іншого фахівця у галузі права) становить 960, 50 грн без ПДВ.

Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі послуг, який підписується сторонами (п. 4.3 договору).

Також надано додаток № 1 від 10.02.2020 до договору про надання правової допомоги відповідно до якого сторонами погоджено види та обсяги правової допомоги.

За актом 16.13.2020 позивач поніс витрати у сумі 1921 грн за участь у засіданні від 13.03.2020 та підготовка заяви - 1921,00 грн. Ця сума була сплачена відповідано до платіжного доручення № 27 від 18.03.2020.

За приписами ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 по справі №910/23210/17.

За висновками суду, заявлений відповідачами до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог в частині, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача та стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Між тим, судом враховано, що у апеляційній скарзі відповідач аргументів в цій частині не навів, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу не спростував.

Інші аргументи апеляційної скарги наведених висновків суду також не спростовують та в більшій мірі дублюють посилання викладені ним у позові та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Що стосується заяви Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у справі колегія суддів зазначає наступне.

За результатом апеляційного перегляду рішення Господарського суду Києва від 10.07.2020, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення - залишити без змін.

Позивач у відзиві, поданому 16.11.2020, серед іншого просив стягнути з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 5 763,00 грн, з якої: складання відзиву 4 год. вартістю 3842,00 грн та участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 1921,00 грн.

Відзив було надіслано відповідачу 13.11.2020, що підтверджується квитанцією, накладною та описом вкладеного.

Відповідь на відзив чи заперечення щодо означеної заяви до суду відповідачем не подано.

Рзглянувши у судовому засіданні від 04.02.2021 названу заяву, колегія суддів, керуючись положеннями 123, 124, 126, 129 ГПК України, дійшла висновку її задовольнити.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: № 0001/2020/232 укладений 10.02.2020 між комунальним комплексним позашкільний заклад Київський міський будинок учителя (клієнт) та адвокатським бюро Качура Лоєрс за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язань надати клієнту правову допомогу обумовленого ним характеру та обсягу (ДК 0212:2015 (CPV) 79110000-8 послуги з юридичного консультування та юридичного представництва), на умовах та в порядку передбаченому договором, а інша сторона - клієнт зобов`язується виконати покладені на нього цим договором обов`язки.

Згідно п. 4.2 договору сторони погодили, що розмір гонорару за 1 (одну) годину роботи адвоката (або іншого фахівця у галузі права) становить 960, 50 грн без ПДВ.

Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі послуг, який підписується сторонами (п. 4.3 договору).

Також надано додаток № 1 від 10.02.2020 до договору про надання правової допомоги відповідно до якого сторонами погоджено види та обсяги правової допомоги.

Крім того, 01.12.2020 через відділ документального забезпечення суду позивачем було подано клопотання, до якого долучено Акт №3 приймання-передачі наданих послуг від 24.11.2020, у якому зазначено про надання послуг у справі №910/6274/19 на суму 5763,00 грн. Ця сума сплачена відповідно до платіжного доручення №146 від 27.11.2020.

Як було встановлено вище, відповідач не подав заперечення щодо означеної заяви позивача.

Дослідивши подані позивачем докази, враховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за відсутності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин, на думку колегії суддів, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5763,00 грн стосовно яких у відзиві здійснено заяву про розподіл, відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням витраченого часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/6274/19 залишити без змін.

3. Заяву представника Комунального комплексного позашкільного закладу Київський міський будинок учителя про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у справі №910/6274/19 задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Київський хореографічний коледж "(03058, м. Київ, провулок Ніженський, б. 4 ідентифікаційний код 32343784) на користь Комунального комплексного позашкільного закладу Київський міський будинок учителя (01030, м.Київ, вул. Володимирська, 57, ідентифікаційний код 02597232) 5763,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №910/6274/19 в суді апеляційної інстанції.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 15.02.2021, після виходу суддів Корсака В.А. та Владимиренко С.В. з відпустки.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков