Рішення

від 19.07.2019 по справі 826/12641/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року Справа № 826/12641/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафторесурс Регіон Трейдинг» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві про арешт коштів та інших цінностей, що знаходяться в банку,

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафторесурс Регіон Трейдинг» (далі - ТОВ «Нафторесурс Регіон Трейдинг» , відповідач).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що податковий борг ТОВ «Нафторесурс Регіон Трейдинг» не сплачений та відсутнє майно, що може бути описано у податкову заставу, тому позивач звернувся з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків.

16.11.2018р. ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019р. передано справу №826/12641/18 за територіальною підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

11.03.2019р. згідно протоколу автоматизованого розподілу судову справу передано для розгляду судді Кадниковій Г.В.

Ухвалою суду від 15.03.2019р. прийнято справу до свого провадження та позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України. На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

21.05.2019 року ухвалою суду справу пизначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

На вказану адресу у матеріалах справи, яка збігається у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачу направлена ухвала суду від 21.05.2019р., що підтверджується конвертом-повернення з позначкою відділення поштового зв`язку за зазначеною адресою не знаходиться .

Враховуючи, що ухвала суду є різновидом судового рішення, а відповідно до ст.251 КАС України та ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою або судовим рішенням, які не вручені адресату з незалежних від суду причин, вважаються врученими.

В ухвалі суду від 21.05.2019 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та доказів по справі не скористався.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Нафторесурс Регіон Трейдинг» перебуває на обліку в Офісі ВПП ДФС.

У відповідача обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у зв`язку з несплатою пені у сумі 29'378'928грн. 49коп.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафторесурс Регіон Трейдинг» з питань дотримання правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення підприємством до бюджету податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2014 по 25.04.2017.

За результатами якої складено акт перевірки №72/26-15-14-07-01/38890891 від 11.05.2017.

На підставі вказаного акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №1352615147 від 19.05.2017 року.

На виконання вимог ст.ст.59,89 Подактвового кодексу України, контролюючим органом вжито заходи:

- сформовано та направлено податкову вимогу №39225-17 від 20.06.2017;

- прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №39225-17 від 20.06.2017;

- на виконання рішення про опис майна у податкову заставу, складено акт опису майна №15 від 05.07.2018, яким підтверджено відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

В силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.

Відповідно до п.94.1. ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України, визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містив Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568, відповідно до п.3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з вищезазначених обставин.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (не виключно обов`язку сплатити податкове зобов`язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 30.01.2018 року по справі №К/9901/465/18 суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п.20.1.17. п.20.1.ст.20 ПК України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов`язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов`язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Матеріалами справи підтверджено, що відносно відповідача прийнято податкову вимогу форми "Ю" від 20.06.2017 року №39225-17 (а.с.12), яка надіслана засобами поштового зв`язку.

20.06. 2017 року прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №39225-17 (а.с.13).

Податковим керуючим, керуючись нормами ст.91 ПКУ здійснено вихід на підприємство та оформлено акт №15 від 05.07.2018 р. про відсутність майна на день складання акта, що може бути описано в податкову заставу (а.с. 14).

При цьому позивачем до матеріалів справи не надано, а судом під час розгляд справи не добуто в розумінні приписів ст.ст.73-76 КАСУ достатніх та допустимих, належних та достовірних доказів, які би свідчили також про вчинення дій щодо звернення до суду про стягнення податкового боргу платника податків та на його виконання - направлення інкасових доручень до банківських установ з метою стягнення з банківських рахунків, а також стягнення за рахунок готівки, докази відсутності таких коштів.

Крім того, в порушення п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, в матеріалах справи відсутні докази відсутності майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, з метою встановлення права власності на майнові активи платника податків до дати звернення до суду позивачем не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень. Відповідна інформація до суду позивачем не надана.

Крім того, в своїй позовній заяві позивач не зазначає на яку суму податкового боргу платника податків має бути здійснений арешт.

За викладених обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафторесурс Регіон Трейдинг» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві про арешт коштів та інших цінностей, що знаходяться в банку - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третьго апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова