Постанова

від 11.02.2021 по справі 131/618/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/618/20

Провадження № 22-ц/801/46/2021

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 рокуСправа № 131/618/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К.,Оніщука В.В.

за участю секретаря Очеретної М.Ю.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Гарантінвест , Іллінецька міська рада;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллінецького районного суду від 21.09.2020 року, постановлене в приміщенні цього суду під головуванням Балтака Л.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Гарантінвест , Іллінецької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку,-

В с т а н о в и в :

У червні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Гарантінвест» ,Іллінецької міської ради ,за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку. Зазначив , що його батько - ОСОБА_4 на підставі рішення Іллінецького районного суду від 31.03.2008 року став власником квартири АДРЕСА_1 ,а тому у батька ,незважаючи на те, що земельна ділянка під будинком згідно державного акту знаходилась у користуванні орендного підприємства Іллінецький цукровий завод , на підставі ст.377,120 ЗК України одночасно виникло право користування земельною ділянкою на якій розміщена квартира. Після смерті батька квартиру АДРЕСА_2 успадкували ОСОБА_5 і він - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.12.2011 року. ј частку останньої у квартирі він викупив за договором купівлі - продажу від 17.01.2012 року.

Після набуття права власності на спадщину він довідався про те, що земельна ділянка під будинком по АДРЕСА_2 ,де розміщена успадкована ним квартира АДРЕСА_3 , з грудня 2008 року перебуває у власності ТОВ Гарантінвест згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ,площею 25,0979 га ,ЯК №178356 від 02.02.2012 року , виданого на підставі укладених Іллінецькою міською радою і ТОВ Гарантінвест договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.2008 року та договору про внесення у нього змін від 17.02.2011 року .

Укладенню даних договорів передували прийняття рішення 8 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 04.04.2007 р. - про надання ТОВ Гарантінвест дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_4 , площею 26,979 га у власність; рішення 12 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 27.12.2007 р. - про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу ТОВ Гарантінвест ,зокрема, земельної ділянки по АДРЕСА_4 , площею 25,2256 га та рішення 16 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 31.07.2008 р. - про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для промислової і виробничої діяльності у власність ТОВ Гарантінвест , зокрема, земельної ділянки по АДРЕСА_4 , площею 25,2256 га.

Посилаючись на те, що будь яких рішень про відчуження товариству Гарантінвест земельних ділянок по АДРЕСА_2 чи АДРЕСА_2 ,на якій розміщений будинок, Іллінецька міська рада не приймала ,а ТОВ Гарантінвест не будучи власником будинку , оскаржуваними актами і правочинами збільшив виділену йому ділянку по АДРЕСА_4 за рахунок ділянки по АДРЕСА_2 , що накладається на ділянку ТОВ Гарантінвест і унеможливлює сформування і отримання власниками квартир у власність або користування окремої земельної ділянки для обслуговування будинку по АДРЕСА_2 , просив скасувати вищенаведені рішення органу місцевого самоврядування, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2008 року в частині продажу ділянки,площею 25,2256 га по АДРЕСА_4 та державний акт на право власності на земельну ділянку ,кадастровий номер 0521210100:05:002:0373 ,площею 25,0979 га, виданий 02.02.2012 року ТОВ Гарантінвест .

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 06.08.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. 04 .09. 2020 р. Іллінецькою міською радою до суду була подана заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки про факт наявності та зміст оскаржуваних у судовому порядку рішень органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку позивач був обізнаний ще з матеріалів цивільної справи № 131/2308/13, що перебувала у провадженні Липовецького районного суду Вінницької області .

Рішенням Іллінецького районного суду від 21.09.2020 року у задоволенні вимоги про скасування рішення 8 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 04.04.2007 р. про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу, в частині надання ТОВ „Гарантінвест» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 26,0979 га по АДРЕСА_4 , під комплексом будівель - відмовлено.

Провадження у справі, в частині позовних вимог про скасування рішення 12 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 27 грудня 2007 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу ТОВ „Гарантінвест» , рішення 16 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 31 липня 2008 р. „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для промислової і виробничої діяльності ТОВ „Гарантінвест» та про визнання недійсними договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.2008 р. та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №178356 від 02.02.2012 р. - закрито.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду скасувати, а його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Послався на те, що суд безпідставно закрив провадження у справі у частині вимог на підставі того, що дані вимоги уже були предметом розгляду суду, по яких судом ухвалювалось рішення ,проте не звернув увагу на те, що підстави позову тоді були інші. Щодо іншої частини рішення вважає, що суд не взяв до уваги обставини справи і положення ч.1 ст. 120 ЗК України про те, що особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної вчинки на так самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості, а тому на час укладення відповідачем оспорюваного договору купівлі- продажу і отримання державного акту квартира у будинку по АДРЕСА_2 на підставі рішення суду вже належала його батькові, який набув права на земельну ділянку .

У відзиві на апеляційну скаргу Іллінецька міська рада вважає рішення суду законним і обгрунтованим ,а доводи скарги безпідставними.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ,позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, учасників справи ,перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення цим вимогам відповідає не повністю.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням 8 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 04.04.2007 р. надано дозвіл ТОВ „Гарантінвест» на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу для обслуговування будівель площею 27,2402 га, в тому числі: 26,0979 га по АДРЕСА_4 , під комплексом будівель та 0,25 га, по АДРЕСА_5 , бувший дитячий садок, а також 0,0112 га., по АДРЕСА_4 , на якій розташована насосна станція із земель житлової та громадської забудови. Рішенням 12 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 27.12.2007 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення слідуючих земельних ділянок несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу загальною площею 25,4815 га. для промислової і виробничої діяльності за рахунок земель промисловості ,зокрема, і земельної ділянки площею 25,2256 га, розміщеної в АДРЕСА_4 (територія заводу).

Згідно договору купівлі - продажу від 11 грудня 2008 р і на підставі на рішення 16 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 31 липня 2008 р. „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для промислової і виробничої діяльності товариству з обмеженою відповідальністю „Гарантінвест» , Іллінецька міська рада продала, а ТОВ „Гарантінвест» купило у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 25,4815 га, що відноситься до земель промисловості, в межах згідно з планом, зокрема і земельної ділянки, площею 25,2256 га, кадастровий номер 0521210100:05:002:0373, по АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки - для виробничої діяльності.

Договором про внесення змін до договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікітчук Н.А. ( реєстровий № 291 від 17.02.2011 р., ВРЕ №744167) від 11.12.2008 року , у договір купівлі-продажу від 11.12.2008 року сторонами було внесено зміни в частині місця розташування та розмірів земельних ділянок ,зокрема щодо земельної ділянки по АДРЕСА_4 ,де її розмір був зменшений до 25,0979 га.

02.02.2012 р. відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області товариству „Гарантінвест» було видано державний акт серії ЯК №178356 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_4 , площею 25,0979 га у межах згідно з планом, з цільовим призначенням для промислової і виробничої діяльності, кадастровий номер 0521210100:05:002:0373.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 24.02.2016 р. у справі № 131/2308/13, що набрало законної сили 10.05.2016 р., встановлено ,що товариство „Гарантінвест» у визначеному законодавством порядку на підставі правочину у 2008 році набуло права власності на земельну ділянку щодо якої виник спір , тобто до набуття ОСОБА_1 права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , що перейшла у власність позивача лише у 2012 році.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішенням 8 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 04.04.2007 р. в частині надання ТОВ „Гарантінвест» дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 26,979 га по АДРЕСА_4 , під комплексом будівель у власність шляхом викупу , суд вірно виходив із того, що позивач набув право власності на квартиру по АДРЕСА_4 вже після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки і отримання ТОВ „Гарантінвест» державного акту на право власності на земельну ділянку, а тому посилання на порушення ними на момент їх прийняття (вчинення ) прав та охоронюваних законом інтересів позивача не можуть бути прийняті до уваги.

Колегія суддів вважає висновки і рішення суду в цій частині вимог законними і обгрунтованими .

Доводи апеляційної скарги про ігнорування судом обставин того, що на момент укладення договору купівлі-продажу і отримання товариством Гарантінвест державного акту на право власності на земельну ділянку , двокімнатна квартира по АДРЕСА_4 вже належала його батькові на підставі рішення Іллінецького районного суду від 31.03.2008 року, а тому у останнього виникло право користування тією частиною земельної ділянки, що занята будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, що необхідна для її обслуговування , не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18 року .При цьому підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин .

Таким чином позивач повинен був довести як обставини того , що оскаржувані акти суперечить актам цивільного законодавства (не відповідають законові або визначеній ним компетенції органу, який видав цей акт ), так і те що їх прийняття порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме його, як особи, яка звернулась за їх захистом.

Колегія суддів вважає, що такі обставини не були позивачем доведені допустимими і достатніми доказами.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 ,як власник квартири АДРЕСА_6 , заявив позовні вимоги з метою захисту своїх прав, посилаючись на те, що оскаржуваними ним незаконними актами індивідуальної дії органу місцевого самоврядування , укладеним договором і державним актом порушуються набуті ним в порядку спадкування квартири права на земельну ділянку будинку необхідну для його обслуговування ,право користування чи власності на яку він позбавлений можливості оформити . На його думку, батько за життя ,з набуттям за рішенням суду від 31.03.2008 року права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ст.377 ЦК України ст.120 ЗК України, набув права користування земельною ділянкою під будинком у розмірах , необхідних для його обслуговування.

Види і порядок набуття та реалізації прав на землю передбачено Розділом ІV ЗК України .

Зі змісту ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.120 ЗК України ( у редакції на час набуття права ) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі державного акту ІІ-ВН №001675 від 10.02 1996 року, зерєстрованого в Книзі записів державних актів під №3, орендне підприємство Іллінецький цукровий завод на підставі розпорядження голови Іллінецької райдержадміністрації від 01.02.1996 року набуло право постійного користування земельною ділянкою для внутрішньогосподарських потреб ,площею 88,71 га землі в межах згідно з планом користування.

Дозвіл ТОВ „Гарантінвест» на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу для обслуговування будівель площею 27,2402 га, в тому числі: 26,979 га по АДРЕСА_4 , під комплексом будівель та 0,25 га, по АДРЕСА_5 , бувший дитячий садок, а також 0,0112 га., по АДРЕСА_4 , на якій розташована насосна станція із земель житлової та громадської забудови, було надано оскаржуваним позивачем рішенням 8 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради - 04.04.2007 року.

Сторони стверджували , що будинок , в якому знаходяться квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 розташований на земельній ділянці ,що за оскаржуваними рішеннями та договором купівлі- продажу, відійшла у власність ТОВ Гарантінвест .

Як вказує позивач у позові ,його батько - ОСОБА_4 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Іллінецького районного суду від 31.03.2008 року і надає до суду копію вказаного рішення суду (а.с.9-10)

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 отримує у власність ѕ частки квартири АДРЕСА_6 , оскільки саме такий номер квартири вказано у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 23.12.2011 року, виданому приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А., що наразі є чинним. (а.с.19)

Відтак, обставина спадкування позивачем саме батьківської квартири АДРЕСА_2 , на яку посилається позивач в обгрунтування позових вимог , не підтверджується наданими доказами .

Крім того, згідно ст.1218 ЦК (у ред. на час відкриття спадщини) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Доказів того ,що його батько - ОСОБА_4 за життя у передбаченому законом порядку набув право власності чи право користування земельною ділянкою будинку ,у якому знаходилась його квартира ,або мав законні права на це ,за реалізацією яких за життя звертався, проте не встиг оформити їх і які перейшли до позивача , останній не надав, а відтак відсутні підстави вважати що вказані права увійшли до складу спадщини.

Доводи про те, що таке право перейшло до батька автоматично на підставі ст.ст.120 ЗК України і ст.377 ЦК України ,а потім і до позивача ОСОБА_1 , безпідставні.

Батько позивача не придбавав житловий будинок, будівлю або споруду, розміщеній на земельній ділянці без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором , як передбачає ст.120 ЗК ,а набув за рішенням суду право власності на квартиру ,що була ним добудована і знаходилась у будинку ,доказів виділення під яким у передбаченому законом порядку земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, позивач не надав. Тобто, не підтвердив статус будинку, як житлового , розташованого на ділянці , виділеній під будівництво і обслуговування будинку , оскільки фактично будинок розташований на землях промисловості з цільовим призначенням для виробничих потреб і доказів зміни цільового призначення землі позивач не надав.

За батьком позивача не було зареєстроване право власності ,право користування чи право оренди земельної ділянки під будинком ,у якому знаходиться його квартира. Відтак, набуття спадкодавцем права власності на квартиру автоматично не робить його окремим суб`єктом права користування земельною ділянкою будинку , на якій вона знаходиться , що не виділялась в передбаченому законом порядку для будівництва і обслуговування цього будинку , що відповідно , виключає перехід неіснуючих у спадкодавця прав до позивача в порядку ст.1218 ЦК.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом того ,що оскаржувані акти і договір купівлі порушили права батька не заслуговують на увагу, оскільки за життя батько позивача ОСОБА_4 за їх захистом до суду не звертався ,а відповідно до ст.3 ЦПК України ,передбачено право особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ,а не інтересів іншої особи. Тим паче, батько позивача на час його звернення до суду помер, тобто втратив правоздатність ,тобто мати права і обов`язки , які можуть бути об`єктом захисту.

Тому доводи апеляційної скарги щодо цих позовних вимог не заслуговують на увагу і рішення у цій частині вимог скасуванню не підлягає.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного закриття провадження у справі по відношенню до інших позовних вимог , є обгрунтованими.

Так, закриваючи рішенням провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України в частині інших позовних вимог , суд виходив із того ,що вимоги про скасування рішень 12 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 27.12.2007 р., 16 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради від 31.07.2008 р. та вимоги про визнання недійсними договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.12.2008 р. і державного акту на право власності на земельну ділянку від 02.02.2012 р. вже були предметом судового розгляду і з приводу спору є рішення суду, що набрало законної сили.

З таким висновком погодитись не можна, оскільки суд порушив норми процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При цьому закриття провадження у справі рішенням суду чинним процесуальним законодавством не передбачено.

Крім того, як вбачається зі змісту рішення Липовецького районного суду від 24.02.2016 року у справі № 131/2308/13 , залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10.05.2016 р. ,хоча сторонами у даних справах являлись майже ті самі особи, проте підставами позовних вимог про скасування оскаржуваних рішень Іллінецької міської ради 12 сесії 5 скликання від 27.12.2007 р. та 16 сесії 5 скликання від 31.07.2008 р. і визнання недійсними договору купівлі продажу земельної ділянки і державного акту на право власності на земельну ділянку від 02.02.2012 р. являлись інші підстави. Зокрема ті,що при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ТОВ Гарантінвест шляхом викупу , приватним підприємством ЦЕП Сервіс-Центр було допущено помилку в частині включення їх житлового будинку до будівель належних ТОВ Гарантінвест ,а земельну ділянку під ним - до земель несільськогосподарського призначення - для промислової і виробничої діяльності і межі з позивачами- ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , як суміжними землекористувачами не погоджувались, чим були порушені вимоги ст.ст.197,198 ЗК України та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, затвердженої наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року. Зазначали, що цими актами і правочинами були порушені їх права щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

У даній справі позивач заявив вимоги про визнання їх недійсними з тих підстав, що земельна ділянка по АДРЕСА_4 накладається на земельну ділянку будинку по АДРЕСА_2 ,де розміщена успадкована ним квартира і він не може оформити права на отримання у власність чи користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку, через неможливість її сформування

Відтак, підстави і обставини у справах є різними.

Суд на вказане уваги не звернув і не перевірив підстави позовів у наведених справах, інші позовні вимоги у даній справі не розглядав і рішення щодо них не постановляв і безпідставно ухвалив закрити провадження по них ,що перешкоджає подальшому провадженню в справі і унеможливлює ухвалення рішення щодо цих вимог судом апеляційної інстанції .

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В зв`язку з викладеним, рішення суду в частині закриття провадження у справі щодо решти позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.374,375,382,384 ЦПК України ,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Іллінецького районного суду від 21.09.2020 року в частині відмови у позові про скасування рішення 8 сесії 5 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 04.04.2007 р. в частині надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю Гарантінвест на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 26,979 га по АДРЕСА_4 , під комплексом будівель,- залишити без змін.

Рішення Іллінецького районного суду від 21.09.2020 року, яким ухвалено закрити провадження у справі щодо решти позовних вимог, - скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: С. Г. Копаничук

Судді: В. В. Оніщук

С. К. Медвецький