Постанова

від 17.02.2021 по справі 553/2848/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2848/17 Номер провадження 22-ц/814/162/21Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Пікуль В.П., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гнатюк О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 08 жовтня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 17:18:32 год. 07 жовтня 2020 року до 11:21:45 год. 08 жовтня 2020 року; дата виготовлення повного тексту судового рішення - не зазначена)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю,

третя особа: Третя Полтавська державна нотаріальна контора,

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно,

третя особа: Третя Полтавська державна нотаріальна контора,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю, просила ухвалити рішення, яким:

- визнати факт прийняття ОСОБА_3 в спадок після померлої його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступного майна: квартири АДРЕСА_1 , площею 656 кв.м., що знаходився в с. Вороніна с/т Зоря , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ -ПЛ № 049906;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину грошового вкладу в ПАТ Полтава-банк на ім`я ОСОБА_3 (договір № 056-040183 від 02.12.2016 року) в сумі 50 000 грн., 1/2 яких становить 25 000 грн., 1/2 грошового вкладу в ПАТ КБ ПриватБанк на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року), в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/2 -5 226,32 доларів США, як особисте майно придбане за час спільного проживання з померлим;

- змінити черговість одержання права на спадкування та встановити за нею першочерговість при отриманні спадщини після померлого ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка протягом тривалого часу опікувалася померлим;

- визнати право власності за нею на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , 1/2 дачного будинку та Ѕ земельної ділянки АДРЕСА_3 , згідно державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 049906, 1/4 грошового вкладу в ПАТ Полтава - банк на ім`я ОСОБА_3 (договір № 056-040183 від 02.12.2016 року) в сумі 50 000 грн. - 1/4 яких становить 12 000 грн., 1/4 грошового вкладу в ПАТ КБ ПриватБанк на ім`я ОСОБА_3 ( договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року) в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/4 - 2613,16 доларів США;

-стягнути з відповідача на користь позивача 19 447,35 грн., 50% вартості ритуальних послуг та поминального обіду, витрачених на поховання ОСОБА_3 ;

- вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що близько 15 років проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ..

Вона з ОСОБА_3 спільно проживали в квартирі АДРЕСА_4 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, заощадження в різних банках, набули спільне майно, позивачка виконувала обов`язки дружини, за власні кошти проводила поховання ОСОБА_3 ..

За життя покійний залишив на неї заповідне розпорядження на вклад до одного з банків, в якому у них перебували рахунки, якими вони спільно користувались..

Шлюб зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 має лише формальний характер, оскільки вони не спілкувались і спільного господарства не вели, а тому є всі підстави для зміни черговості спадкування (т.1 а.с.17-21).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Полтави від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання (т.1 а.с.54).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 31 січня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче провадження, у відповідності до вимог ЦПК України (в редакції чинній з 15.12.017 року) ( т.1 а.с.83).

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно, просила ухвалити рішення, яким:

- визнати за нею право власності на спадкове майно, земельну ділянку АДРЕСА_3 , яка зареєстрована згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ПЛ № 04906 на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати частково недійсним заповідальне розпорядження ОСОБА_3 на банківський рахунок, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк , договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року на суму 100 000 грн. з нарахованими відсотками по вкладу та був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/рахунок № НОМЕР_1 ;

- визнати за нею право власності на спадкове майно, на 1/2 частину грошових коштів банківського рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк , договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року на суму 100 000 грн. з нарахованими процентами по вкладу, був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/р НОМЕР_1 ;

- визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме грошові кошти на банківському рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк , договір № SAMDNWFD 001435028301 від 30.12.2016 року - на суму 10 000 доларів США з нарахованими відсотками по вкладу, р/рахунок НОМЕР_2 , був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме грошові кошти, які знаходяться в ПАТ Полтава-банк , на строковому банківському вкладі, договір № 056-040183 від 02.12.2016 року, вкладник ОСОБА_3 на суму 50 000 грн., з нарахованими процентами на вклад;

- визнати за нею право власності на спадкове майно, яке знаходиться на картковому рахунку (заробітна плата) в ПАТ КБ ПриватБанк , на ім`я ОСОБА_3 грошові кошти, які були на даному рахунку на 07.03.2017 року і перераховані на рахунок 17 703 грн.;

- визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме пенсійні виплати;

- вирішити питання судових витрат (т.1 а.с.180-183).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказувала, що з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі до дня його смерті. За його життя він прийняв спадщину після смерті його матері, але не оформлював документально права власності на земельну ділянку.

Вона як дружина є спадкоємцем першої черги та має навіть у заповідальному майні Ѕ з вкладу, оскільки відкритий він був за життя ОСОБА_3 та перебування їх у шлюбі.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 17 квітня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, позови об`єднано в одне провадження.

У відповідності до ст.189 ЦПК України продовжено процесуальні строки підготовчого провадження (т.1 а.с.228-233).

27 квітня 2018 року ОСОБА_1 подано уточнюючу зустрічну позовну заяву з аналогічними вимогами та обґрунтуванням зазначеними у зустрічній позовній заяві (т. 1 а.с.241-244).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 27 квітня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (т.2 а.с.29-31).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 26 червня 2020 року поновлено судове слідство у цивільній справі( т.3 а.с.147).

14 вересня 2020 року ОСОБА_2 подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю, просила:

- визнати факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом 15 років;

- визнати за нею право власності на 1/2 грошового вкладу в ПАТ Полтава-Банк на ім`я ОСОБА_3 (договір № 056-040183 від 02.12.2016 року), в сумі 50 000 грн. - Ѕ яких становить 25 000 грн., 1/2 грошового вкладу в ПАТ КБ ПриватБанк на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року), в сумі 10 452,64 доларів США, що становить 1/2 -2556,32 доларів США;

- змінити черговість одержання права на спадкування та встановити за нею першочерговість при отриманні спадщини після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи яка протягом тривалого часу опікувалась покійним;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 1/2 квартири АДРЕСА_2 , Ѕ дачного будинку та 1/2 земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 656 кв.м., що знаходиться в с. Вороніна с/т Зоря , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №049906, 1/4 грошового вкладу в ПАТ Полтава-Банк на ім`я ОСОБА_3 ( договір № 056-040183 від 02.12.2016 року), в сумі 50 000 грн. -1/4 яких становить 12 000 грн., ј грошового вкладу в ПАТ КБ ПриватБанк на ім`я ОСОБА_3 (договір № SAMDNWFD0071435028301 від 30.12.2016 року) в сумі 10 425,64 доларів США, що становить 1/4 -2613,61 доларів США;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 19 447,35 грн. - 50% вартості ритуальних послуг та поминального обіду, витрачених на поховання ОСОБА_3 ;

- вирішити питання судових витрат (т.3 а.с.116-170).

28 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала уточнену зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно, просила:

- визнати за нею право власності на спадкове майно: земельну ділянку АДРЕСА_3 , яка зареєстрована згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ПЛ № 04906, на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати частково недійсним заповідальне розпорядження ОСОБА_3 на банківський рахунок, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк , договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року, на суму 100 000 грн. з нарахованими відсотками по вкладу, та був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/рахунок № НОМЕР_1 ,

- визнати право власності на спадкове майно яке складається з вкладу в сумі 75 000 грн. з відповідними відсотками грошових коштів банківського рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк , договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року, на суму 100 000 грн. з нарахованими процентами по вкладу, і був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/р НОМЕР_1 ;

- визнати право власності на спадкове майно, яке складається з вкладів:

1) на суму 10 000 доларів США з відповідними відсотками банківському рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк , договір № SAMDNWFD 001435028301 від 30.12.2016 року - на суму 10 000 доларів США з нарахованими процентами по вкладу, р/рахунок НОМЕР_2 , був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

2) на суму 1367,24 грн. з відповідними відсотками банківського рахунку, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк , договір № SAMDNWFD 00705513379500 на рахунку НОМЕР_4 , відкритий 04.03.2015 року ОСОБА_3

3) на суму 50 000 грн. з відповідними відсотками банківського рахунку, який знаходиться в ПАТ Полтава-банк , на строковому банківському вкладу, договір № 056-040183 від 02.12.2016 року, вкладник ОСОБА_3 , на суму 50 000 грн., з нарахованими процентами на вклад;

- визнати право власності на спадкове майно, на суму 17 703 грн., грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку (заробітна плата) в ПАТ КБ ПриватБанк , на ім`я ОСОБА_3 , які були на даному рахунку на 07.03.2017 року і перераховані на даний рахунок (т.3 а.с.177-180).

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 08 жовтня 2020 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю, задоволено частково.

Визнано факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом 15 років.

Змінено черговість одержання права на спадкування та встановлено за ОСОБА_2 першочерговість при отримання спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 як за особою, яка протягом тривалого часу опікувалася покійним.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 831,30 грн. - 50 % вартості ритуальних послуг, витрачених на поховання ОСОБА_3 ..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на суму 13 920,00 грн.: судовий збір у розмірі 1 920,00 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн..

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за передчасністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповідального розпорядження та визнання права власності на спадкове майно, відмовлено за передчасністю.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України м.Полтави (УК у м.Полтаві) повернути ОСОБА_1 надлишково сплачений судовий збір в сумі 4 457,00 грн. згідно квитанції № 7 від 30.01.2018 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що суд неправильно застосував норми ст.74 СК України, оскільки вона з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі до дня його смерті, отже ОСОБА_2 не може бути спадкоємцем ні четвертої, ні першої черги відповідно ст.ст. 1264 та 1259 ЦК України.

Також вказувала, що стягнення частини витрат на поховання є безпідставним, оскільки у матеріалах справи є докази про виділення коштів органом Пенсійного фонду України та профкомом коледжу на поховання ОСОБА_3 .

У відзиві ОСОБА_2 , стверджуючи про суб`єктивність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 , зокрема наголошує на тому, що наявність свідоцтва про шлюб не є презумпцією існування шлюбно-сімейних відносин, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність факту проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу є законним, як і рішення у частині зміни черговості спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 1971 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (після шлюбу ОСОБА_6 ) одружились у Полтавському міському палаці одруження, про що їм видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.93)

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 1997 року квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.130).

25.12.2012 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_7 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_5 за 295 000 грн. ( т.3 а.с.60-63)

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 06 червня 1950 року батьками ОСОБА_3 були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.3 а.с.34).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 у віці 89 років (т.2 а.с.24).

За життя 25 квітня 2003 року ОСОБА_4 заповіла своєму синові, ОСОБА_3 , все належне їй майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось (т.1 а.с.10, т.2 а.с.23).

ОСОБА_4 за життя належала земельна ділянка, розташована за адресою: м.Полтава, с/т`Зоря , селище Вороніна, на підставі розпорядження виконкому Полтавської міської ради від 13.03.1998 року № 135-р площею 656 кв.м. для ведення садівництва (т.1 а.с.43).

Згідно довідки ТОВ Зоря , без дати та номера, рішенням загальних зборів (протокол № 8) 16.05.1997 року ОСОБА_4 зарахована до членів кооперативу у зв`язку з придбанням ділянки АДРЕСА_6 у ОСОБА_10 ..

Протягом 20 років з часу придбання і по теперішній час питаннями утримання дачної ділянки займалась виключно ОСОБА_1 , яка постійно сплачувала всі витрати, покладені на товариство: за освітлення, вивіз сміття, облаштування доріг, прилеглих територій та інших заходів прийнятих на щорічних загальних зборах садового товариства Зоря .

Дачний будинок, який знаходиться на території земельної ділянки № НОМЕР_3 , не узаконений (т.1 а.с.115, т.2 а.с.25).

Після смерті ОСОБА_4 (23 грудня 2013 року) 18.06.2014 року у Першій Полтавській держнотконторі відкрита спадкова справа (т.1 а.с.42).

22.04.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_7 , що належала продавцю на підставі договору дарування, посвідченого Першою полтавською державною нотаріальною конторою 23.10.2003 року за реєстровим № 5-624, зареєстрованого в КП Полтавське БТІ Інвентаризатор 29.10.2003 в реєстрову книгу № 114 за № 15876 (т.3 а.с.39 зворот).

02 грудня 2016 року між ПАТ Полтава-банк та ОСОБА_3 укладено договір строкового банківського вкладу № 056-04-183, згідно умов якого 02 грудня 2016 року вкладник вносить в банк грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. на термін 6 місяців зі сплатою процентів щоквартально (т.1 а.с.31).

ОСОБА_3 умови даного договору виконав та вніс на банківський рахунок 50 000 грн. ( т.1 а.с.32)

30 грудня 2016 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 укладено договір № SAMDNWFD 001435028301 вклад Стандартний терміновий на 12 місяців, згідно умов якого вкладник вносить в банк грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США з нарахуванням відсотків по ставці 9,5% річних на р/рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_3 . (т.1 а.с.36-37).

ОСОБА_3 умови даного договору виконав та вніс на банківський рахунок 10 000 доларів США (т.1 а.с.36).

30 грудня 2016 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 укладено також договір № SAMDNWFD0071435019901, вклад Стандартний терміновий на 12 місяців. Згідно умов якого вкладник вносить в банк грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. з нарахуванням відсотків по ставці 19% річних на р/рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_3 (т.1 а.с.38-39).

ОСОБА_3 умови даного договору виконав та вніс на банківський рахунок 100 000 грн. (т.1 а.с.38)

Згідно листа Управління соціального захисту населення від 11.09.2017 року № Л-06/440, 30.01.2017 року ОСОБА_1 зверталась до Управління соціального захисту населення Подільської у м.Полтаві ради для призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_8 , через комісію, так як за вказаною адресою був зареєстрований її чоловік ОСОБА_3 , який зі слів заявниці не проживав з нею.

Рішенням комісії від 31.01.2017 року протокол №3 гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на призначення житлової субсидії.

Рішенням управління від 17.02.2017 року по заяві від 30.01.2017 року ОСОБА_1 призначено житлову субсидію на період з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року за умови, що в житловому приміщенні не проживають особи, які там зареєстровані.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами у складі сім`ї (у березні помер ОСОБА_3 ) подала новий пакет документів на призначення житлової субсидії (т.1 а.с.44).

На підтвердження не проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 , остання подавала до Управління соціального захисту населення Подільської у м.Полтаві ради для призначення житлової субсидії : заяву директору ТОВ УЖК від ОСОБА_3 , з якої вбачається, що останній проживає за адресою: АДРЕСА_9 з 2012 року (т.1а.с.45); акт обстеження побутових умов по факту не проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_8 більше 10 років (т.1 а.с.46); акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, з якого вбачається, що заявниця проживає одна в двокімнатній квартирі (т.1 а.с.47).

ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ОСОБА_3 , про що здійснено актовий запис № 381 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 , Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (т.1 а.с.26, т.2 а.с.6).

Згідно листа Полтавського базового медичного коледжу №27 від 25.01.2018 року ОСОБА_3 працював директором з 04.04.1995 по 06.03.2017 роки. Трудовий договір припинено з ним у зв`язку зі смертю. Кошти на поховання ОСОБА_3 виділені профкомом коледжу для придбання вінка та обласною профспілковою організацією - для придбання гробу. (т.1 а.с.94).

З довідок Полтавського базового медичного коледжу від 25.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав заробітну плату за 2016 рік у розмірі 136 011 грн. 61 коп. та 35 103 грн. 38 коп. - за період з січня 2017 року по березень 2017 року ( т.1 а.с.95-96).

ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на поховання ОСОБА_3 надано квитанції, накладні, чеки, рахунки-замовлення, датовані 07.03.2017 - 10.03.2017 року, з яких вбачається, що вона купувала необхідні речі та замовляла послуги для поховання (т.1 а.с.48- 53).

Як вбачається з листа Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України № 04-11 від 15.05.2018 року, разове доручення на виплату допомоги на поховання в сумі 7 557 грн. 78 коп. за померлого ОСОБА_3 отримала ОСОБА_2 (т.2 а.с.59-63).

З довідки Пенсійного фонду України від 06.12.2017 року № 3614/04-22 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Полтавського об`єднаного відділу Подільського району Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком при повному стажі (т.1 а.с.131-134)

14 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Третьої полтавської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 та за її заявою відкрита спадкова справа (т.1 а.с.200-201).

30.08.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Третьої полтавської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 (т.1 а.с.27, 208).

З листа АТ Полтава-банк від 05.05.2018 року № 065-150 вбачається, що у відділенні банку на ім`я ОСОБА_3 відкритий картковий рахунок № НОМЕР_9 , сума коштів на дату його смерті складає 3 997 грн. 29 коп. ( т.2 а.с.44).

Згідно листа АТ КБ ПриватБанк від 07.05.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20180505/2618, нарахування заробітної плати ОСОБА_3 здійснювалось на картку НОМЕР_10 і станом на 07.03.2017 року залишок на ній складає 184 грн. 38 коп. (т.2 а.с.46).

Як вбачається з листа КП ПОКЛ ім. М.В.Скліфасовського Полтавської обласної ради № 04-04/3344 від 05.12.2019 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні з 15.01.2008-08.02.2008 року, з 02.03.2009-20.03.2009 року, з 06.12.2010-24.12.2010 року, 06.12.2011-16.12.2011 року, з 02.04.2013- 19.04.2013 року, з 10.12.2015-31.12.2015 року з діагнозами: артеріальна гіпертонія, гострий подагричний артрит, ревмополіартрит (ДАS28 3.2-5.1) ІІІ функціонального класу з порушенням професійної та непрофесійної діяльності.(т.3 а.с.84)

Частково задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з формальності відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та доведеності близьких стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 впродовж тривалого часу, починаючи з 2002 року, їх спільного проживання однією родиною.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовані нормами СК України (ст.3, ст.7, ст.25, глава 8) і нормами ЦК України (книга шоста Спадкове право ).

Рішення суду першої інстанції за позовними вимогами ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За змістом наведених норм права суд вправі ухвалити рішення про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та, відповідно, визнати майно, набуте ними за цей час, спільним сумісним майном виключно за умови доведеності двох фактів одночасно: якщо жоден з них (ні чоловік, ні жінка) у цей період не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Такі правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі № 244/4801/13-ц та підтверджені сталою практикою касаційного суду.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:

1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо);

2) матеріальне забезпечення спадкодавця;

3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;

4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;

5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 713/1528/16-ц і підтверджені сталою практикою касаційного суду.

ОСОБА_2 обґрунтовує заявлені вимоги, по суті, двома обставинами: вона тривалий час проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу і весь цей час опікувалася ним, надавала йому допомогу, а тому вона має право на половину майна, що було придбано за цей час, у тому числі і на грошові кошти, а також - на спадкування у першу чергу.

Належними і допустимими доказами підтверджено та визнається позивачем, що ОСОБА_3 з грудня 1971 року по день його смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , отже, не дивлячись на перебування ОСОБА_2 з ОСОБА_3 тривалий час у близьких стосунках, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст.74 СК України.

До спірних правовідносин не можуть бути застосовані і норми ст.1259 ЦК України, зокрема з підстав недоведеності існування усіх юридичних фактів, перелічених у частині другій цієї статті.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 до дня смерті працював керівником учбового закладу, отримував дохід, що перевищував доходи ОСОБА_2 , надані у справу довідки з медичних закладів не містять інформації про те, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані.

Не можуть бути визнані як достатні і достовірні докази ОСОБА_2 про понесені нею витрати на поховання ОСОБА_3 з урахуванням наданих у справу доказів про кошти на поховання, які були виділені профспілковими органами і органом Пенсійного фонду України.

За встановлених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Рішення суду першої інстанції за позовними вимогами ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, виходив з їх передчасності, а також з обґрунтованості вимог первісного позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду у цій частині, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

За змістом ст.2, ст.4 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягають захисту порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси осіб.

Як роз`яснено у пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Зі змісту зустрічного позову вбачається, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами про визнання за нею права власності на спадкове майно є оспорювання ОСОБА_2 її права на спадкування.

Згідно матеріалів справи за заявою ОСОБА_1 нотаріус у встановленому порядку відкрив спадкову справу, свідоцтво про право на спадщину не видане у зв`язку з наявністю цього спору у суді.

Оскільки рішенням апеляційного суду у межах цієї справи відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , нотаріус у порядку, встановленому законом не відмовляв ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, то відсутні підстави вважати, що остання буде позбавлена можливості одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Посилання на усні пояснення нотаріуса про те, що у майбутньому він відмовить у видачі свідоцтва про право на спадщину, до уваги не приймаються, так як не мають правового значення.

Стосовно вимоги зустрічного позову про визнання частково недійсним заповідального розпорядження на ОСОБА_2 на банківський вклад, який знаходиться в ПАТ КБ ПриватБанк (договір № SAMDNWFD0071435019901 від 30.12.2016 року) на суму 100 000 грн. з нарахованими відсотками по вкладу та був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , р/рахунок № НОМЕР_1 , слід зауважити таке.

Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов`язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236, 1237, 1240, 1254 ЦК України).

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині. Право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 ЦК України).

Отже, принцип свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин. Однак застосування цього принципу обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 ЦК України, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом.

Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Відповідно до пункту 5.10 розділу ІІ глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при визначенні розміру обов`язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов`язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.

Так, згідно пункту 5.9 глави 10 Порядку право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки.

Пунком 5.11 глави 10 Порядку визначено, що при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі ).

З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на обов`язкову частку у коштах, щодо яких ОСОБА_3 зроблене заповідальне розпорядження на користь ОСОБА_2 , з урахуванням презумпції спільності майна подружжя, встановленої ст.60 СК України, та у неї відсутні перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину у встановленому законом порядку.

Отже, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову є по суті правильним, проте ухвалене з хибних мотивів, у зв`язку з чим воно підлягає зміні у частині обґрунтування відмови у позові.

Оскільки у задоволенні обох позовів відмовлено, питання розподілу судових витрат апеляційним судом не вирішується.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 08 жовтня 2020 року у частині задоволених вимог первісного позову ОСОБА_2 скасувати, ухваливши у цій частині нове судове рішення по суті заявлених вимог.

ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю у задоволенні позову до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим, зміну черговості спадкування та визнання права власності на майно, що є особистою власністю.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 08 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 змінити у частині мотивів з урахуванням обґрунтування, наведеного в постанові апеляційного суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2021 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: В.П.Пікуль

В.М.Триголов