Ухвала

від 05.04.2021 по справі 553/2848/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 553/2848/17

провадження № 61-4014ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду

від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування, визнання права власності, стягнення коштів, витрачених на поховання, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним заповідального розпорядження, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування, визнання права власності, стягнення коштів, витрачених на поховання.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним заповідального розпорядження, визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за передчасністю.

Визнано факт спільного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 15 років.

Змінено черговість одержання права на спадкування та встановлено за ОСОБА_2 першочерговість отримання спадщини після померлого ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі, яка протягом тривалого часу опікувалася покійним.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 процентів вартості ритуальних послуг, витрачених на поховання ОСОБА_3 в розмірі

7 831,30 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 за недоведеністю. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено, визначених статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи , якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга заявниці не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено випадків, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, заявниці необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 23 квітня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик