Ухвала

від 13.05.2021 по справі 553/2848/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 553/2848/17

провадження № 61-4014ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду

від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування, визнання права власності, стягнення коштів, витрачених на поховання, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним заповідального розпорядження, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування, визнання права власності, стягнення коштів, витрачених на поховання.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним заповідального розпорядження, визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за передчасністю.

Визнано факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 15 років.

Змінено черговість права на спадкування, встановлено за ОСОБА_1 першочерговість отримання спадщини після померлого ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі, яка протягом тривалого часу опікувалася покійним.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 процентів вартості ритуальних послуг, витрачених на поховання ОСОБА_3 в розмірі

7 831,30 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 лютого

2021 року, в якій заявниця просила скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення Ленінського районного суду

м. Полтави від 08 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявниці строк до 23 квітня 2021 року для подання до Верховного Суду касаційної скарги у новій редакції із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Роз`яснено заявниці положення пункту 1 частини першої та частину другу статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень, а також положення частин першої та третьої статті 411 ЦПК України.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у новій редакції, в якій заявниця, як на підставу касаційного оскарження, посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявниця посилається на те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку Верхового Суду, викладеного у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Перевіряючи наведені заявницею підстави для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.

Так, у справі № 205/4245/17 предметом спору були вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, в якій Верховний Суд зазначив, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. При цьому власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України, статті 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Право членів сім`ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд виходив із того, що судами дотримана пропорційність втручання, встановлено, що позивач на законних підставах набув право власності на спірну квартиру, а тому у передбачений законом спосіб звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, у відповідачів припинилось право користування спірною квартирою у зв`язку із переходом права власності на квартиру до позивача, вони не є його членами сім`ї, крім того зареєстровані за іншою адресою та мають право власності на частку квартири після смерті чоловіка .

Натомість у справі, яка переглядається предметом спору за первісним позовом є встановлення факту проживання однією сім`єю, зміна черговості спадкування, визнання права власності, стягнення коштів, та за зустрічним позовом - визнання частково недійсним заповідального розпорядження, визнання права власності на спадкове майно.

Наведене свідчить про те, що зазначена заявницею підстава касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) не знайшла свого підтвердження при перевірці доводів касаційної скарги, оскільки у вказаній нею постанові предмет і підстави позову, а також встановлені судами фактичні обставини справи та застосовані норми матеріального права не є подібними.

Посилання на інші підстави касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.

В силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Оскільки вимоги ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2021 року, в якій, зокрема, роз`яснено положення статей 389, 392 ЦПК України, заявницею не виконані, наявні підстави вважати касаційну скаргу неподаною та такою, що підлягає поверненню заявниці.

Відповідно до вимог частини шостої статті 393 ЦПК України про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню заявника із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування, визнання права власності, стягнення коштів, витрачених на поховання, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третя полтавська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним заповідального розпорядження, визнання права власності на спадкове майно, вважати неподаною та повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик