Ухвала

від 18.02.2021 по справі 910/2377/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.02.2021Справа №910/2377/19

За позовами 1. Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо" 2. Приватного акціонерного товариства "Автокраз" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові промислові технології" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" 2. ОСОБА_1 3. ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів : Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол" Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інвестиційних Технологій" провизнання прав власності та витребування майна за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові промислові технології" провизнання прав власності та витребування майна Суддя Бойко Р.В.

Ухвалу постановлено у порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває об`єднана справа №910/2377/19 за позовами Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо", Приватного акціонерного товариства "Автокраз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові промислові технології", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", про визнання прав власності та витребування майна, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові промислові технології" про визнання прав власності та витребування майна.

Спір у даній справі стосується права власності на 115 817 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї акції - 1,05 грн.) емітента Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та їх витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", а кожним з позивачів обґрунтовуються свої вимоги тим, що такий пакет акції належить саме їм (кожному окремо).

В обґрунтування позовних вимог третьої особи Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" вказує, що належних доказів переходу прав власності на спірні акції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" на користь будь-яких інших осіб не існує, однак, останній в свою чергу заявляє про припинення його права власності на такі цінні папери, у зв`язку з чим, на думку заявника, єдиною особою, яка може набувати прав власності на акції, від яких відмовився власник, є саме емітент.

Чергове підготовче засідання у справі призначено на 23.02.2021.

17.02.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/2377/19, в якій заявник вказує, що у неї наявні сумніви в неупередженості судді Бойка Р.В. в розгляді даної справи, оскільки суд не направляє кореспонденцію ОСОБА_1 на її адресу місця проживання (місто Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) у порядку, визначеному ст. 367 Господарського процесуального кодексу України та Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно положень ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Романа Володимировича від розгляду справи №910/2377/19, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне.

Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст.ст. 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно із ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії").

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").

Оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ у справах "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 18.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.

Зі змісту поданої заяви про відвід вбачається, що вона мотивована тим, що, на думку ОСОБА_1 , суд повинен був направляти їй судову кореспонденцію із судовим дорученням, оскільки заявник постійно проживає у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, в той час як невчинення судом таких процесуальних дій свідчить про упередженість судді.

В свою чергу, ОСОБА_1 належним чином обізнана про розгляд справи №910/2377/19, що підтверджується поданням нею процесуальних заяв, зокрема, заяви про визнання позову, за наслідками розгляду якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 відмовлено у прийнятті визнання Міхайловою Лімпоу позовів.

Наведене нівелює доводи заявника щодо обмеження у доступі до інформації по справі №910/2377/19, оскільки вчинення такої процесуальної дії, як визнання позову, потребує обізнаності відповідача із суттю спору, предметом, підставами та обставинами справи.

Більше того, як вбачається із матеріалів справи, заяви/клопотання Міхайловою Лімпоу, як правило, подаються до відділу діловодства Господарського суду міста Києва напередодні призначених підготовчих засідань, що свідчить про її обізнаність із місцем, датою та часом підготовчих засідань.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Водночас, норми процесуального законодавства України та приписи міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного учасника справи про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України та зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17 та від 09.06.2020 у справі №910/ 3980/16.

Таким чином, у суду відсутні достатні та обґрунтовані підстави для звернення із судовим дорученням до компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії для вручення судових документів ОСОБА_1 та зупинення провадження у даній справі, в той час як вчинення судом таких процесуальних дій зумовить затягування розгляду даної справи та як наслідок може порушувати права учасників спраи на розгляд їх справи в розумний строк.

Відтак, фактично ОСОБА_1 заявляє відвід судді Бойко Р.В. від розгляду справи №910/2377/19 у зв`язку із своєю незгодою із процесуальними діями суду - із визначеним суддею порядком повідомлення учасників справи про засідання.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.

Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Бойка Р.В. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід судді не вбачається.

Наведене виключає можливість визнання заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Романа Володимировича від розгляду справи №910/2377/19 обґрунтованою, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне передати вирішення питання про відвід судді Бойко Р.В. іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 38, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Романа Володимировича від розгляду справи №910/2377/19 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (18.02.2020) та не підлягає оскарженню.

Суддя Р.В. Бойко