Постанова

від 15.02.2021 по справі 540/1553/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1553/20

Категорія: 111020300

Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С. В.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Градовського Ю. М.

при секретарі Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Приватного підприємства "МОСТ - ТРАНС ПЛЮС" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить стягнути кошти з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Транс Плюс" у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код платежу 21080900) у сумі 1103156,75 грн., до місцевого бюджету, отримувач: УК у В-Олександрівському р-ні/В- Олександрівський р-н/21080900, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) - 37920296, номер рахунку - UА178999980314020541000021063.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач має податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1103156,75 грн., який виник починаючи з 26.06.2019 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань. Враховуючи, що вчинені відповідачем дії не призвели до погашення податкового боргу, податковий борг не сплачений в строки, визначені податковим законодавством, тому позивач просить стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1103156,75 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Приватного підприємства "Мост-Транс Плюс" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що податкове повідомлення-рішення на підставі яких було прийнято податкову вимогу та визначено суму грошового зобов`язання у судовому порядку не скасовано, а судом першої інстанції в свою чергу помилково зроблено висновок про скасування такого рішення, оскільки рішенням суду скасовано інше ППР про нарахування штрафних санкцій на суму 2676,08 грн., а не податкове повідомлення-рішення № 0000551422 на суму 1103156,75 грн.

При цьому, з посиланням на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду у справі № 140/388/19, зазначив, що акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Також вказано, що суд не може надавати оцінку ППР, оскільки це не є предметом даного спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Мост-Транс Плюс" було зареєстровано в ЄДР 13.10.2015 року, основний вид економічної діяльності підприємства - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

ПП "Мост-Транс Плюс" є платником єдиного податку з юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, військового збору.

07.11.2018 року засновником ПП "Мост-Транс Плюс" ОСОБА_1 прийнято рішення №3/2018 про припинення діяльності підприємства шляхом його ліквідації.

За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності у ПП "Мост-Транс Плюс" (код ЄДРПОУ 40064630) обліковується податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на загальну суму 1103156,75 грн., який виник починаючи з 26.06.2019 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, що нараховані згідно ППР від 19.02.2019 року №0000551422, винесеного на підставі Акту перевірки від 24.01.2019 року №15/21-22-14-06 на суму 1103156,75 грн.

Залишок непогашеного грошового зобов`язання за позицією позивача становить 1103156,75 грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свою позицію не обґрунтував належними та допустимими доказами, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому вказав, що з набранням законної сили постанови суду апеляційної інстанції по справі №540/459/19, а саме з 27.12.2019 року, ППР за №0000551422 на суму 1103156,75 грн. не може нести для відповідача ніяких юридичних наслідків, оскільки сформоване на підставі висновків незаконної перевірки.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положенням п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 31.1. ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Тобто, зважаючи на положення вказаних статей та Договору, позивач є платником орендної плати за земельну ділянку, зобов`язаний у строк та у розмірі встановленому законодавством та Договором сплачувати орендну плату (узгоджене грошове зобов`язання).

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно зі ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У відповідності до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податковим кодексом України чітко визначено умову, після настання якої у податкового органу виникає законне право проводити стягнення коштів та здійснювати продаж майна боржника це: 1) надіслання такому боржнику податкової вимоги; 2) надання йому терміну 60 календарних днів з моменту отримання податкової вимоги на добровільне погашення податкового боргу. Лише після дотримання визначених п.95.2 ст. 95 ПК України у податкового органу виникає законне право здійснювати стягнення.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності у ПП "Мост-Транс Плюс" обліковується податковий борг на загальну суму 1103156,75 грн., який виник починаючи з 26.06.2019 року згідно ППР від 19.02.2019 року №0000551422, винесеного на підставі Акту перевірки від 24.01.2019 року №15/21-22-14-06 на суму 1103156,75 грн.

Так, колегія суддів зазначає, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Податковим кодексом України порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу тощо.

З метою встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання визначеного ППР від 19.02.2019 року №0000551422, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи означене рішення прийняте на підставі Акту перевірки від 24.01.2019 року №15/21-22-14-06.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 року, ухваленого за результатами розгляду справи за №540/459/19 щодо неправомірності ППР №0000541422, за наслідками перевірки оформленої Актом від 24.01.2019 року №15/21-22-14-04 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 року означене рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги підприємства задоволено, тим самим, ухвалено визнати протиправним та скасувати ППР Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіці Крим та м. Севастополі від 19.02.2019 року за №0000541422.

За змістом постанови, підставою для скасування ППР послугувало невиконання контролюючим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок, на виконання вимог статей 77, 78, 79 Податкового кодексу України, що за доводами суду апеляційної інстанції, призвело до порушення відповідачем способу реалізації своїх владних управлінських функцій, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність правових наслідків перевірки.

27.12.2019 року постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили та станом на момент розгляду справи скасована не була.

Так, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції, неодноразово висловленої у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права продемонстрував Верховний Суд й у постанові від 23.01.2018 у справі №804/12558/14, де зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Таким чином, прийняті за результатами проведення позапланової документальної невиїзної перевірки спірні рішення є протиправними, не мають будь-якої юридичної сили та не тягнуть будь-яких правових наслідків для позивача, як платника податків.

Отже, з набранням законної сили постанови суду апеляційної інстанції по справі №540/459/19, а саме з 27.12.2019 року, означене ППР не може нести для відповідача ніяких юридичних наслідків, оскільки сформоване на підставі висновків незаконної перевірки, що вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошове зобов`язання, яке нараховане ППР 19.02.2019 року №0000551422, не може вважатися узгодженим згідно наведених вище обставин, тому не є податковим боргом у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, у зв`язку із чим, у податкового органу були відсутні підстави для звернення до суду із позовом про стягнення коштів з ПП "Мост-Транс Плюс" в рахунок погашення податкового боргу.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що відповідачем неодноразово зазначалося про неузгодженість грошового зобов`язання визначеного вищезазначеним податковим повідомлення-рішення, оскільки за винятком випадків оскарження ППР, законодавство пов`язує виникнення у боржника обов`язку зі сплати грошового зобов`язання із фактом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків ППР рекомендованим листом з повідомленням, в свою чергу ППР від 19.02.2019 року №0000551422 товариство не отримувало.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Отже, за винятком випадків оскарження податкового повідомлення-рішення, законодавство пов`язує виникнення у фізичної особи обов`язку сплатити грошове зобов`язання із фактом особистого вручення їй чи законному представникові податкового повідомлення-рішення або надсилання його рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням.

Для встановлення факту направлення (вручення) податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:

- відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;

- повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;

- відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ППР від 19.02.2019 року № 0000551422, було надіслано відповідачу рекомендованим листом № 73208000421880 на адресу 74100, вул. Заводська, 13 кв.8, смт. Велика Олександрівка, Херсонська область.

Водночас, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи ПП «Мост-транс плюс», яке не змінювалося з дня його державної реєстрації, так само як і в ППР (податкова адреса платника податків) вказано 74100, вул Чкалова, 11-А, смт. Велика Олександрівка, Херсонська область.

За таких обставин, колегія суддів з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 826/14361/16 приходить до висновку, що податковим органом на поштовому конверті зазначено адресу, яка не відповідає зареєстрованій адресі відповідача, при цьому також відсутні будь-які відомості, що відповідач перебуває за вказаною адресою, що, як наслідок, унеможливило отримання ним надісланої кореспонденції (ППР , акту), у зв`язку з чим дане податкове повідомлення-рішення згідно п.42.258.3 статті 42 ПК України вважаються такими, що не вручені платнику податків.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази отримання відповідачем ППР 19.02.2019 року №0000551422, тому грошове зобов`язання визначене вказаним податковим повідомленнями-рішенням на момент розгляду даної справи є неузгодженими, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та яким було надано належну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію суду, а тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись ст.ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 18 лютого 2021 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: Ю. М. Градовський