Ухвала

від 15.02.2021 по справі 750/9145/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/9145/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/131/21 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12018270000000126, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2019 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Беєлітц Федеративної Республіки Німеччина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинувачуваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.3 ст.368-3 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника-адвоката ОСОБА_8 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368-3 КК України, і призначено йому покарання: за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік; за ч.3 ст.368-3 КК України - у виді штрафу у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 12750 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду голови правління садівничого товариства «Маяк» (далі СТ «Маяк) та голови правління садівничого товариства «Буддеталь» (далі СТ «Буддеталь»), будучи службовою особою вказаних юридичних осіб приватного права, що виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.

Наприкінці квітня 2018 року в денний час, перебуваючи на території СТ «Маяк», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , як голова правління цього товариства, достовірно знаючи про те, що виключення з членів садівничого товариства вирішується на загальних зборах товариства, а прийом у члени товариства проводиться правлінням за письмовою заявою особи, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди для третьої особи звернувся до ОСОБА_9 із пропозицією видати останньому документи про членство у СТ «Маяк» та про користування земельною ділянкою № 68, розташованою на території вказаного товариства, для отримання права подальшого її оформлення у приватну власність за винагороду в розмірі 90 000 грн. На зазначену пропозицію ОСОБА_9 погодився.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_6 09 липня 2018 року о 17:45, перебуваючи біля будинку № 139 СТ «Буддеталь», що за адресою: вул. Кільцева, 23, м. Чернігів, використовуючи повноваження голови правління СТ «Маяк», діючи в інтересах ОСОБА_9 для отримання останнім права власності на земельну ділянку, видав йому документи із завідомо неправдивими відомостями про членство ОСОБА_9 у СТ «Маяк» з 26 квітня 2018 року (довідку від 09 липня 2018 року № 8) та про користування ним земельною ділянкою № 68 зазначеного товариства площею 0,12 га, за що отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду для третьої особи в розмірі 90 000 грн.

При цьому, того ж дня, у період часу з 17:19 год. до 17:44 год., ОСОБА_6 з метою прикриття своїх протиправних дій та створення видимості законного отримання від ОСОБА_9 грошових коштів, достовірно знаючи, що рішення про вступ ОСОБА_9 до СТ «Маяк» і виділення йому в користування земельної ділянки № НОМЕР_1 вказаного товариства не приймалося, надав вказівки скарбнику СТ «Маяк» ОСОБА_10 , яка не була обізнана про його злочинні наміри, скласти розписку про отримання на зберігання від ОСОБА_6 30 000 грн як виплату компенсації за споруду; внести до списку № 1 членів СТ «Маяк» за червень 2018 року відомості про сплату ОСОБА_9 членського внеску в розмірі 54 000 грн, а до списку членів кооперативу СТ «Маяк» за той самий період дані про сплату ОСОБА_9 6000 грн. за користування водою.

Відразу після цього дії ОСОБА_6 було викрито працівниками поліції, а предмет неправомірної вигоди (грошові кошти в розмірі 90 000 грн) вилучено під час обшуку.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень.

В обґрунтування вимог зазначив, що він як голова садового товариства, не отримував будь-якої неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , отримання даних грошових коштів було законним, за ці кошти Черток отримав земельну ділянку. Звертає увагу, що грошові кошти оприбуткувала до каси товариства скарбник ОСОБА_10 , що також залишилось поза увагою суду.

При цьому, за висновками суду 1 інстанції, він, діючи як голова садового товариства «Маяк», в інтересах цього ж товариства, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 90000 грн. для потреб цього ж товариства.

Разом з цим, судом не прийнято до уваги як доказ протоколи зборів членів правління та членів товариства про передачу земельної ділянки у користування у тому розмірі, у якому вони самі і визначили, а так само не звернув уваги на повноваження голови правління, за якими останній повинен забезпечувати виконання рішень загальних зборів членів та правління товариства, представляти його у взаємовідносинах з іншими.

На думку апелянта, ОСОБА_9 на момент отримання книжки члена садового товариства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та довідки, яка погоджена з управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради, які у подальшому дозволяли йому оформити у власність земельну ділянку, вже фактично оформив собі у приватну власність дану земельну ділянку, що підтверджується даними документами.

Крім того, у даному випадку відсутня об`єктивна сторона злочину, оскільки він не приймав пропозиції отримати неправомірну вигоду. Отримання грошових коштів в інтересах садового товариства є фактичною оплатою внесків товариству за користування земельною ділянкою.

В ході судового розгляду суд прийшов до висновку про не доведення його вини у отриманні неправомірної вигоди для себе, фактично виправдавши його, та повинен був діяти у відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, сформулювати обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також вказати підстави для виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Проте, суд проігнорував вказану норму закону та не застосував її.

Посилаючись на норми ст. 18 КК України, примітки 1 і 2 до ст. 364 КК України, роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах проти хабарництва» № 5 від 26.04.2002 року, апелянт вважає, що він, як голова садового товариства, не відноситься до службової особи. Крім того зазначає, що згідно статуту товариства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на нього не покладалися організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов`язки, що також свідчить про те, що він не є суб`єктом злочину.

Згідно Статуту СТ «Маяк» садівниче товариство здійснює свою діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у колективній власності, що свідчить про те, що ця юридична особа не являється особою приватного права, а відноситься до категорії підприємств колективної власності. Зазначена обставина залишилась поза увагою суду.

Розмір грошових коштів, які сплатив ОСОБА_9 , визначався виходячи із рішень зборів членів правління товариства та загальних зборів у відповідності до вимог п. 2.4 Статуту товариства, за яким особа що вступає вважається членом товариства при позитивному рішенні правління після сплати вступних, членських та цільових внесків.

Посилаючись на п. п. 1.18, 3.2, 3.3 Статуту товариства, зазначає, що вони повністю обґрунтовують законність дій правління товариства та загальних зборів членів товариства щодо самостійного вирішення і визначення розмірів заборгованості по кожній окремій земельній ділянці товариства і спростовують висновки суду 1 інстанції щодо отримання неправомірної вигоди в інтересах садового товариства.

З вказаних вище підстав апелянт вважає безпідставними і помилковими висновки суду з приводу необґрунтованості визначення розміру заборгованості за користування земельними ділянками, які перебувають у віданні СТ «Маяк», а також щодо не передбачення статутом товариства нарахування заборгованості на ділянку. При цьому, суд 1 інстанції не вправі був вирішувати питання та надавати їм оцінку, оскільки вони знаходяться поза межами обвинувального акту.

Також є безпідставним висновок суду про відсутність на земельній ділянці № 68 забудови, оскільки такий спростовується технічною документацією на неї, де зазначено побудований об`єкт нерухомості.

Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України, зазначає, що враховуючи, що він не є службовою особою в розумінні норм кримінального права, то в даному випадку будь-яка відповідальність відсутня.

Також суд 1 інстанції не прийняв до уваги недопустимість доказів сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні та не надав їм правової оцінки. Зокрема, відомості щодо незаконності його дій були внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, повідомлення про підозру було вручено за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368-3 КК України, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. Таким чином, всі негласні слідчі (розшукові) дії проводились у кримінальному провадженні у вчиненні ним злочину середнього ступеню тяжкості, що є порушенням вимог ст. 246 КПК України, та являються недопустимими доказами у відповідності до норм ст. ст. 84, 87 КПК України.

Вказує на упередженість відносно нього з боку суду 1 інстанції, так як у вироку вказано висновок про відсутність обставин, що пом`якшують покарання. Разом з тим, він являється інвалідом 3 групи від отриманого каліцтва на виробництві, що було відомо суду, але її не визнано такою, що пом`якшує покарання.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених в ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення

Заслухавши доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні суду 1 інстанції обвинувачений ОСОБА_6 винним себе не визнав та показав, що у січні-лютому 2018 року до нього звернувся ОСОБА_9 із пропозицією передати йому за 50000 грн. земельну ділянку № НОМЕР_1 , користувач якої померла. Він звернувся з даним питанням до правління, і рішенням правління йому було надано відповідні повноваження при умові сплати заборгованості по даній земельній ділянці. Розмір заборгованості складав в межах 50000-100000 грн., йому як голові було надано право визначити конкретний розмір, виходячи з можливостей особи, яка бажала вступити до товариства. Дана сума складалася із заборгованості за членськими внесками (станом на 2018 рік - 50 грн. за сотку), платежами за електроенергію, воду, інші потреби товариства, а також штрафні санкції із розрахунку 10 грн. за кожен місяць заборгованості, а при заборгованості понад 2 роки - по 100 грн. за кожний місяць. Всі платежі нараховувалися на ділянку № НОМЕР_1 , а не на члена товариства.

Через деякий час він повідомив Чертку про розмір заборгованості у сумі 100000 грн., яка для останнього була завеликою, і він зменшив її до 90000 грн. Після отримання даних коштів він видав довідку № 8 від 09.07.2018 року та членську книжку, в яких помилково зазначив, що ОСОБА_9 є членом товариства з 26.04.2018 року. Через деякий час дані документи були анульовані правлінням товариства. Також повідомив, що в члени товариства Черток не приймався, але він як голова може прийняти таке рішення з наступним затвердженням зборами.

Зазначає, що він діяв виключно з метою реалізації рішення правління СТ «Маяк», при цьому, на його думку, він не є службовою особою, а товариство не є юридичною особою приватного права.

Також вважає, що дії ОСОБА_9 містять ознаки провокації.

В апеляційному суді він підтвердив вищезазначене.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно зі ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Проте вирок суду щодо ОСОБА_6 вказаним вище вимогам закону не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту ст. 92 КПК України, вбачається, що обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.3 ст. 368-3 КК України як одержання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду.

Разом з тим, судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368-3 КК України, проте в ході судового розгляду не доведено отримання ним неправомірної вигоди для себе; при цьому встановлено, що обвинувачений дав скарбнику товариства вказівку прийняти імітаційні засоби грошових коштів на рахунок цього товариства, тобто ця неправомірна вигода отримана для третьої особи.

Проте, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368-3 КК України, суд першої інстанції фактично вийшов за межі пред`явленого органом досудового розслідування обвинувачення. Водночас матеріали справи не містять даних про зміну прокурором обвинувачення у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Разом із цим, суд 1 інстанції достатньою мірою не встановив, для якої саме третьої особи була отримана неправомірна вигода.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_6 надав вказівку скарбнику СТ «Маяк» ОСОБА_10 , яка не була обізнана про його злочинні наміри, скласти розписку про отримання на зберігання від ОСОБА_6 30 000 грн як виплату компенсації за споруду (кому не конкретизовано), внести до списку № 1 членів СТ «Маяк» за червень 2018 року відомості про сплату ОСОБА_9 членського внеску в розмірі 54 000 грн, а до іншого списку цього товариства за той самий місяць дані про сплату ОСОБА_9 6000 грн за користування водою. При цьому із зазначеного не убачається, в інтересах якої саме третьої особи чи осіб діяв ОСОБА_6 , унаслідок чого обвинувачення сформульовано не конкретно.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Жупнік проти України» від 09 грудня 2010 року, межі гарантій, передбачених пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутого особі обвинувачення, яка надалі може бути сприйнята судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Разом із цим підпункти «a» і «б» п. 3 ст. 6 Конвенції взаємопов`язані та визначають, що право бути поінформованим про характер і причину висунутого обвинувачення слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.06.2018 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно голови садового товариства «Маяк» ОСОБА_6 .

Частиною 2 статті 246 КПК України встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно рапорту старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Чернігівській області ДЗЕ НП України суб`єктом, який вимагає неправомірну вигоду є голова садового товариства «Маяк» ОСОБА_6 .

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 368 КК України, суб`єктом злочину за вказане кримінальне правопорушення є службова особа, яка займає відповідальне становище.

Згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у п. 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Враховуючи зазначене, слід перевірити, з врахуванням службових обов`язків голови садового товариства, чи належить він до таких осіб та чи не було внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України необґрунтованим і направленим на штучне створення умов для проведення НСРД з врахуванням положень ст. 246 КПК України щодо проведення НСРД у кримінальному провадженні лише щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 ставилося у провину те, що він вчинив службове підроблення, а саме те, що він, будучи службовою особою, підписав, скріпив печаткою садівничого товариства «Маяк» та видав ОСОБА_9 довідку №8 від 09.07.2018 із завідомо неправдивими відомостями про членство ОСОБА_9 в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 26.04.2018 року та користування ним земельною ділянкою №68 зазначеного товариства площею 0,12 га, а також підписав, скріпив печаткою садівничого товариства «Буддеталь» та видав ОСОБА_9 книжку члена садівничого товариства «Буддеталь» на ім`я ОСОБА_9 та книжку члена садівничого товариства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на ім`я ОСОБА_9 із завідомо неправдивими відомостями про членство ОСОБА_9 у вказаних садівничих товариствах.

Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, вчинення службовою особою службового підроблення, а саме видача завідомо неправдивих офіційних документів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідальність за ч. 1 ст. 366 КК України настає за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Спеціальним суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб`єктом якого може бути лише певна особа. Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (частини 2, 3 статті 18 КК України).

Cуб`єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин, тобто суб`єктом даного злочину може бути лише службова особа.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується лише прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), а отже обов`язковою умовою є усвідомлення обвинуваченим неправдивого характеру таких відомостей.

З об`єктивної сторони злочин може полягати у таких формах: внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; інше підроблення документів; складання завідомо неправдивих документів; видача завідомо неправдивих документів.

При цьому, видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа буде мати місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.

Офіційним згідно зі ст. 366 КК України є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Частиною 1 статті 412 КПК України визначено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Виявлена істотна неповнота та неправильність судового розгляду не може бути усунута з додержанням специфіки процесуальної форми апеляційного розгляду, тому апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню із призначенням нового розгляду в суді 1 інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, ретельно дослідити доводи, викладені у апеляційній скарзі, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 412, 415, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2019 року відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3