Постанова

від 18.02.2021 по справі 705/3428/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/79/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/3428/20 Категорія: 310000000 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Бондаренка С.І., Фетісової Т.Л. за участю секретаряЧуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Уманський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з рухомого майна, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Каленської С.С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа:Уманський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з рухомого майна.

Позов обґрунтовано такими підставами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_3 , який володів 1/5 частиною квартири по АДРЕСА_1 . Після його смерті позивач, як спадкоємець першої черги, звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини, однак нотаріус повідомив, що вказана квартира перебуває під арештом.

Відносно спадкодавця ОСОБА_3 було відкрито два виконавчих провадження на підставі виконавчого листа №1/2318/128/2012 2318/633/2012, виданий Уманським міськрайонним судом Черкаської області 05.06.2012 про стягнення боргу на користь ОСОБА_1

27.06.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а виконавче провадження було знищене.

Отже, виконавче провадження наразі знищено, а державний виконавець позбавлений можливості скасувати арешт. Боржник помер, а відповідно до законодавства провадження закінчується, арешти знімаються, що не було зроблено. Кредитор заяву до спадкової справи не подавав. Наявні рішення суду, які підтверджують відсутність боргу. Позивач, як спадкоємець боржника, не може поставити на облік майно у зв`язку з наявністю арештів.

Посилаючись на такі доводи, просив у позові скасувати арешт з майна, що належало ОСОБА_3 , накладений на підставі виконавчого листа.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2020 року позов задоволено.

Скасовано арешт з усього майна, що належало ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений 18.06.2012 державним виконавцем на підставі виконавчого листа №1/2318/128/2012 2318/633/2012, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області 05.06.2012.

При ухваленні рішення судом встановлено, що арешт на майно ОСОБА_3 після його смерті не знято і наявність арешту перешкоджає позивачу у реалізації своїх прав щодо прийняття спадщини.

27.11.2020 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла апеляційна скарга на вказане рішення від стягувача ОСОБА_1 , в якій вона вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.

Позивач не надав жодних доказів накладення арешту на майно ОСОБА_2 .

У справі відсутні будь-які докази про те, що позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 або про те, що позивач звертався з заявою про прийняття спадщини. Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі також неможливо встановити коло спадкоємців.

Виконавчі провадження про стягнення з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та судового збору були закінчені на підставі п. 2 ст. 37, п. 3 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не було стягнуто, тому арешт, накладений на майно (кошти)боржника, можливо зняти лише у разі повної сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був сином позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с.7).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Згідно із Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_3 від 18.01.1995 ОСОБА_4 , та членам її сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (5 співвласників) належить на праві спільної сумісної власності квартира, загальною площею 57,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.12).

Листом начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 29898/3 від 12.08.2020 р., № 10270-9 від 12.07.2020 р., повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 33036778, відкрите згідно виконавчого листа № 1/2318/128/2012 2318/633/2012, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області 05.06.2012 р. про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. Для забезпечення виконання рішення суду 18.06.2012 державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 27.06.2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (а.с.10,11).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованим 13.12.2019, підтверджується, що 13.12.2019 Уманською міською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 . Інформація про спадкоємців відсутня (а.с.13).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 06.03.2020, вбачається, що стосовно квартири за адресою АДРЕСА_1 . 28.01.2020 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/5 частину квартири за ОСОБА_7 . При цьому, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні, відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні (а.с. 14).

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду про підтвердження позивачем того факту, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 , однак не може оформити спадщину після смерті сина у зв`язку з перебуванням його майна під арештом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяв на момент повернення стягувачеві виконавчого листа - 27.04.2017) виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяв на момент повернення стягувачеві виконавчого листа - 27.04.2017) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи на примусовому виконанні в Уманському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні в органу ДВС було кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_3 , серед яких на виконанні перебував і виконавчий лист Уманського міськрайонного суду Черкаської області 1/2318/2012 від 05.06.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 судових витрат в сумі 787,68 грн. Виконавче провадження закінчено 29.12.2012 року. Борг, виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не сплачені. Виконавче провадження повернуто стягувачу.

Суд першої інстанції не перевірив законність дій органу ДВС в частині не зняття арешту з майна померлого при закінченні виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.

Особи, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлено власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або з іншої законної підстави майном, що не належить боржникові (речове право на чуже майно). Відповідачами у такій справі є: боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може бути особа, яка описала або наклала арешт на таке майно.

Між тим вматеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Також відсутня вмотивована постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав наявності на спадковому майні заборон на відчуження.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стягувача про те, що позивач не підтвердив наявність у нього порушеного права.

Що стосується подання апеляційної скарги потерпілою ОСОБА_1 , то колегія суддів на підставі наявних доказів у справі, вважає, що оспореним рішенням порушуються її права як стягувача і вона вправі його оскаржити.

За таких обставин, у зв`язку з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір судові витрати, понесені апелянтом підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2020 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1261,20 грн. в порядку їх компенсації за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року.

Судді