Постанова

від 16.02.2021 по справі 920/349/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 920/349/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача (прокурор): Гресків І.І., посвідчення № 058309 від 01.12.2020

від відповідача 1: Заїка І.В., у порядку самопредставництва

від відповідача 2: адвокат Мазнєва С.Г., ордер серії ВМ № 1006602 від 13.06.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Сумської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Сумської області від 26 листопада 2020 року (повний текст складено 13.12.2020 р.)

у справі № 920/349/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Першого заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави

до: 1. Сумської міської ради

2. Фізичної особи-підприємця Мельник Маріанни Вікторівни

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог:

1.1. Прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави, в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 27.11.2019 № 6019-МР "Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Мельник Маріанні Вікторівні за адресою: АДРЕСА_1 "; 2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.12.2019, площею 0,1970 га з кадастровим номером 5910136600:06:002:0146, укладений між відповідачами; 3) застосувати наслідки недійсності правочину, а саме зобов`язати другого відповідача повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136600:06:002:0146, площею 0,1970 га, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9 (т.І, а.с. 1-5).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2, маючи у приватній власності об`єкт нерухомості загальною площею 42,4 кв.м., отримав у користування без проведення земельних торгів земельну ділянку комунальної власності площею 0,1970га, тобто в 46 разів більшої площі, ніж знаходиться під об`єктом нерухомості, що є порушенням приписів ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди - визнанню недійсним. Також прокурор зазначає, що після застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді, другий відповідач не позбавлений можливості оформити право користування на ділянку, безпосередньо зайняту нерухомістю на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та необхідну для її обслуговування на підставі ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 26 листопада 2020 у справі №920/349/20 у задоволенні позову відмовлено (т.ІІ, а.с.28-42).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. Заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1 Прокурор у апеляційній скарзі зазначає, що у власності відповідача-2 перебувало приміщення площею 42,4 кв.м., натомість рішенням міськради від 27.03.2019 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1970 га - під виробничим приміщенням, натомість право власності на інші споруди площею 173,6 кв.м. відповідачем-2 набуто 20.09.2020.

4.2 Також прокурор вважає, що у випадку реалізації права оренди через земельні торги орендна плата могла б бути визначена у більшому розмірі.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1 Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що законодавство не зобов`язує орган місцевого самоврядування зазначати у своєму рішенні обґрунтування розміру земельної ділянки, яка передається в оренду, а прокурором не доведено підстав для задоволення позову.

6. Розподіл справи:

6.1 Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021, матеріали судової справи № 920/349/20 разом з апеляційною скаргою Заступника керівника Сумської обласної прокуратури передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

6.2 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 26.11.2020 у справі № 920/349/20 залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

6.3 Заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся з листом про усунення недоліків апеляційної скарги.

6.4 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 26 листопада 2020 року у справі № 920/349/20 та повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи № 920/349/20 відбудеться 16.02.2021.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. У судовому засіданні 16.02.2021 прокурор надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

7.2. Представники відповідачів у судовому засіданні 16.02.2021 р. надали пояснення у яких заперечували проти доводів апеляційної скарг та просили відмовити у її замовленні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. ФОП Мельник М.В. на праві приватної власності належить нежитлове приміщення площею 42,4 кв.м. під літ. "Ж" за адресою Сумська область, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 9; підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу від 09.11.2004, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 09.11.2004, реєстраційний номер 256275. Рішення про реєстрацію права власності прийняте 24.11.2004, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.І, а.с. 30-31, 32).

8.2. Рішенням Сумської міської ради від 27.03.2019 № 4849-МР відповідно до статей 12, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", надано дозвіл фізичній особі-підприємцю Мельник Маріанні Вікторівні ( НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої її передачі у користування на умовах оренди за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9, орієнтовною площею 0,1970 га, категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; під виробничими приміщеннями (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 5562369 від 24.11.2004) (т.І, а.с. 19).

8.3. Рішенням Сумської міської ради від 27.11.2019 № 6019-МР відповідно до статей 12, 122, 123, 124, частини 6 статті 186 Земельного кодексу України затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надано другому відповідачу в оренду земельну ділянку під виробничими приміщеннями, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9 загальною площею 0,1970га, кадастровий номер 5910136600:06:002:0146, строком на п`ять років з розміром орендної плати 3% до нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (т.І, а.с. 20).

8.4. 28.12.2019 між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого в оренду другому відповідачу передано земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9 загальною площею 0,1970га, кадастровий номер 5910136600:06:002:0146, на якій знаходиться нежитлове приміщення, строком до 27 листопада 2024 року з орендною платою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 42596 грн. 92 коп. на 2019 рік (т.І, а.с. 13-16).

8.5. Факт передачі земельної ділянки другому відповідачу в оренду підтверджується відповідним актом прийому-передачі (т.І, а.с. 17).

8.6. Відповідно до п. 2.1. договору, земельні ділянки за функціональним призначенням надаються в оренду під виробничими приміщеннями, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

8.7. Право оренди зареєстроване 10.01.2020, що вбачається з витягу про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 21.02.2020 (т.І, а.с. 60-61).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1. Виходячи з приписів ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, відповідач-2, набувши право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 42,4 кв.м. за адресою м. Суми, вул. Тополянська, 9, набув право на отримання у користування земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, яка є необхідною для його обслуговування, без проведення земельних торгів.

9.2. Набуття земельної ділянки відповідачем-2 в користування обумовлене набуттям права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, без якої існування будівлі та її використання є неможливим.

9.3. З матеріалів справи вбачається, що право власності чи право користування на спірну земельну ділянку не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права, визначеного приписами ст. 120 Земельного кодексу України, у другого відповідача.

9.4. Положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не ставлять підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Також нормами чинного законодавства не встановлено порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд, виключно в межах периметру фундаменту такого нерухомого майна.

9.5. Матеріали справи свідчать про те, що затверджений Сумською міською радою проект землеустрою погоджено Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, що підтверджується висновком від 11.06.2019 № 426/08.01-14. В обґрунтування розміру земельної ділянки у висновку зазначено, що її розмір та конфігурацію визначено з урахуванням існуючого стану забудови та розподілу території; вказано про наявність на земельній ділянці нежитлових приміщень (т.І, а.с. 45).

9.6. Також проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи, що вбачається з висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.07.2019 № 9303/82-19. У висновку зазначено, що проект землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідного до нього нормативно-правовим актам (т.І, а.с. 51).

9.7. Прокурором висновків Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, а також експерта державної експертизи щодо обґрунтування розміру земельної ділянки та відповідності проекту землеустрою вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам - не спростовано.

9.8. При цьому, прокурор не надав доказів та не підтвердив своїх доводи про безпідставне, значне перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду, порівняно з площею об`єктів нерухомості відповідача і необхідності проведення в такому випадку земельних торгів, а також не спростував тверджень відповідача-1 про те, що територіальне розміщення спірної ділянки не дає можливості зменшити площу даної земельної ділянки, оскільки її частини, які можуть залишитись після зменшення площі, не дадуть можливості їх реалізувати та передати в оренду в силу непотрібності іншим, що вбачається зі Схеми суміжних землекористувачів з місцем земельної ділянки, що орендується ФОП Мельник М.В..

9.9. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі (споруди), при зверненні до суду з відповідним позовом або шляхом проведення у справі експертизи з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, - прокурором не визначено, висновків експертизи, - не надано, клопотання про її проведення, - не заявлено.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що прокурором не доведено належними доказами порушення ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України при прийнятті першим відповідачем рішення від 27.11.2019 № 6019-МР "Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Мельник Маріанні Вікторівні за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9" та на момент укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 28.12.2019, площею 0,1970 га з кадастровим номером 5910136600:06:002:0146.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів зазначає, що твердження прокурора про те, що оспорюваний рішенням від 27.03.2019 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1970 га під виробничим приміщенням при тому, що у власності відповідача-2 перебувало приміщення площею 42,4 кв.м. правильних висновків суду першої інстанції не спростовано з огляду на те, що не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі (споруди) мав би бути меншим від наданого за оспорюваним рішенням в оренду відповідачу-1. Висновків експерта з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил щодо вказаного питання не надано.

11.2. Твердження прокурора щодо набуття 20.09.2020 відповідачем-2 права власності на інші споруди площею 173,6 кв.м. не входять до предмету дослідження у даній справі з огляду на те, що як клопотання відповідача-2 так і оспорюване рішення посилань на вказані обставини не містить.

11.3. При цьому прокурором не доведено того, що у випадку реалізації права оренди через земельні торги орендна плата могла б бути визначена у більшому розмірі, оскільки не надано доказів існування інших пропозицій та вірогідних орендарів, які б претендували на оренду вказаної земельної ділянки.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду:

12.1. Прокурором не доведено, яким чином рішення та договір, що оскаржуються, порушують інтереси територіальної громади, враховуючи, що зменшення площі орендованої земельної ділянки, призведе до зменшення доходів міського бюджету в частині сплати відповідачем-2 орендної плати.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).

13.3. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

13.4. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13.5. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13.6. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.7. Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

13.8. Нормами ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.9. Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства.

13.10. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

13.11. Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

13.12. Згідно з вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

13.13. За приписами ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

13.14. Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

13.15. Згідно із ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

13.16. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

13.17. Відповідно до ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

13.18. Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

13.19.За приписами ст.ст. 122, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

13.21.Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

13.20. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

13.22. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.ч. 2, 6 ст. 186-1 ЗК України).

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26 листопада 2020 року у справі № 920/349/20 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 26 листопада 2020 року у справі №920/349/20 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат :

15.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 26 листопада 2020 року у справі №920/349/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26 листопада 2020 року у справі № 920/349/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Сумську обласну прокуратуру.

4. Справу №920/349/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 19.02.2021 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова