Постанова

від 19.02.2021 по справі 727/2726/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м. Чернівці

справа № 727/2726/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Лисака І.Н., Височанської Н.К.

секретар Ковальчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації , за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2020 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2020 року (головуючий у 1-й інстанції Смотрицький В.Г.),-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем на Інтернет каналі YouTube за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком: Отопление в гараже2 особисто було оприлюднено інформацію, за якою позивачем - ФОП ОСОБА_1 , який є виробником тепловентиляторів ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ствердженням відповідача ОСОБА_2 , порушено положення Цивільного кодексу України та Закону України Про захист прав споживачів , в частині реалізації та поставки неякісного товару, що знайшло своє вираження за змістом цитат відповідача у вказаному відеоматеріалі: тепловентилятор отличается очень сильно от того что было на картинке :

ІНФОРМАЦІЯ_4 );

то, что показано на сайте на картинке, не соответствует тому, что приезжает

(: ІНФОРМАЦІЯ_5 );

ІНФОРМАЦІЯ_6

( ІНФОРМАЦІЯ_4 );

сам корпус сделан, что называется на коленке

( ІНФОРМАЦІЯ_4 );

Провадження 22ц/822/8/21

он весь бубнил, звенел, все болталось ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Копії документів поштової служби, на підтвердження відправки обладнання відповідачеві, є додатковим свідченням того, що оприлюднена і проголошена ним інформація стосується виключно ФОП ОСОБА_1 . Саме по собі проголошення інформації про невідповідність якісним та технічним параметрам поставленого позивачем обладнання, не може вважатись припущенням, натомість є виключно твердженням.

Зазначав, що створена та розповсюджена відповідачем інформація щодо порушення ним положень Цивільного кодексу України та Закону України Про захист прав споживачів , в частині реалізації та поставки неякісного товару є недостовірною та такою, що спрямована на приниження його ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до його діяльності.

Вказана інформація не відповідає дійсності, натомість її створення та оприлюднення було причиною настання для нього реальних негативних наслідків, як економічного характеру, оскільки мали місце факти відмови потенційних контрагентів від проведення господарських операцій з купівлі - продажу обладнання, що за аналізом створеної і оприлюдненої відповідачем інформації могло бути неякісним, так і пов`язаних із підривом ділової репутації, оскільки підприємство змушене було неодноразово надавати пояснення контрагентам та потенційним купцям щодо безпідставності і необґрунтованості цієї інформації.

Так, висловлювання: то, что показано на сайте на картинке, не соответствует тому, что приезжает , не відповідає дійсності, бо і в ролику і на сайті зображені однакові прилади, але зйомка з різних ракурсів, що добре видно на фото з проміжних ракурсів, які є додатком до позову.

Крім того, можливість настання для нього вказаних негативних наслідків усвідомлювалось і самим відповідачем, про що свідчить його висловлювання із спірного відеоматеріалу: получилась такая себе антиреклама, не хотелось бы, чтобы у них там сильно падали продажи

( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) .

Разом з тим, цій антирекламі передувало пропозиція відповідача зробити рекламу вказаної продукції, але вартість цієї реклами була неприйнятна для позивача, тому не залишаючи надії заробити, відповідач ОСОБА_2 зробив антирекламу, і доклав свою електронну адресу і номера доларової і гривневої картки.

Свою пропозицію про рекламу відповідач зробив у Viber: Тема отопления уже была начата на канале, и я снимаю сейчас ее продолжение, усовершенствование, в контексте этого можно сделать подробный обзор на тепловентилятор и приложить ваши ссылки под роликом : ОСОБА_3 , можно подумать про отдельный ролик-обзор, как это было с автоматикой для откатных ворот (ссылку тоже сбросил

( ІНФОРМАЦІЯ_8 )

- тогда заказчики остались довольны .

Вважав, що антиреклама стала наслідком відмови від реклами.

Також зазначав, що ніяких претензій щодо якості виробу відповідач не висував, не зажадав повернення грошей, заміни товару або усунення дефектів, як це передбачено законодавством.

Вищевказана інформація, яка поширена відповідачем щодо товару позивача, не є оціночним судженням чи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, оскільки, відповідач не висловлював свою думку, переконання, не давав критичної оцінки певним фактам, а висловлювання є фактичним твердженням і стосуються безпосередньо ФОП ОСОБА_1 .

Вказував, що негативна інформація відносно позивача, створена та поширена відповідачем, містить фактичні дані стосовно нього та має характер завідомо неправдивої інформації, що ганьбить іншу особу і така інформація не є оціночним судженням, а отже, підлягає спростуванню.

Також відсутні відомості про будь-які неправомірні дії позивача під час здійснення ним законодавчо регламентованої діяльності.

Поширення спірної інформації відбулося шляхом її розміщення на YouTube заадресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , доступних необмеженому колу осіб.

Інформація, що оспорюється є недостовірною, стосується безпосередньо позивача, поширення інформації мало для нього негативні наслідки, порушує його немайнові права, а саме шкодить його діловій репутації. Між сторонами існує спір про право на недоторканість ділової репутації, що випливає з відносин, врегульованих ЦК України.

Враховуючи вищевикладене просив суд визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди його діловій репутації інформацію, оприлюднену ОСОБА_2 а саме: на Інтернет каналі YоuТubе за адресою:

ІНФОРМАЦІЯ_9

під заголовком: отопление в гараже2 про те, що: - тепловентилятор отличается очень сильно от того что было на картинке

ІНФОРМАЦІЯ_4 ); то, что показано на сайте на картинке, не соответствует тому, что приезжает

( ІНФОРМАЦІЯ_6

( ІНФОРМАЦІЯ_4 );

сам корпус сделан, что называется на коленке ( ІНФОРМАЦІЯ_4 );

он ввесьбубнил, звенел, все болталось

ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Зобов`язати відповідача спростувати вказану інформацію шляхом оприлюднення в запланованому найближчому випуску на Інтернет каналі YouTube , таким способом, яким було поширено, спростування недостовірної інформації про порушення ФОП ОСОБА_1 положень Цивільного кодексу України та Закону України Про захист прав Споживачів , в частині реалізації та поставки неякісного товару. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2020 року стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 13200 гривень.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , подав апеляційні скарги, в яких вважає їх незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скарга мотивована тим, що розглядаючи справу по суті суд першої інстанції не звернув уваги на те, що інформація розповсюджена відповідачем у своєму ролику містить не тільки його оціночні судження, а також твердження, тобто відомості про факти, які потребують доведення, оскільки не являються результатом суб`єктивної оцінки, а є відображенням об`єктивної істини, тобто містить твердження про конкретні життєві обставини. Вислови відповідача містять висвітлення фактів, які мають переконливу силу, що в свою чергу зобов`язує відповідача надати для її доведення відповідні докази, а оскільки таких доказів не надано, тому твердження відповідача є недостовірною інформацією, яка дискредитує його діяльність, підриває його ділову репутацію, чим грубо порушує немайнові права.

Публічні заяви зроблені відповідачем у відеоролику містять не суб`єктивні оціночні судження, а твердження про наявні факти, конкретні обставини, які можуть бути перевірені. Такі заяви відповідача є неправдивими, оскільки жодними належними доказами про наявність заявлених недоліків у придбаного ним обладнання не підтверджена. Відповідач не демонструє наявність таких недоліків, а просто стверджує про факт того, що такі недоліки існували у придбаного ним товару, тому така заява є недостовірною інформацією, яка вводить в оману потенційного покупця, не підтверджена жодним доказом і, як наслідок дискредитує його діяльність, підриває ділову репутацію, порушуючи його немайнові права.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки на існуючу різницю між судженням та твердженням, внаслідок чого зробив неправильні висновки.

Крім того, висновок суду, що позивач не є виробником товару, а лише його продавцем, тому висловлені відповідачем оціночні судження про якість товару, жодним чином не посягають на ділову репутацію та не порушують немайнових права позивача, як продавця товару, є необґрунтованими, оскільки він є власником торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою якої здійснюється виробництво і продаж тепловентиляторів, а приватне підприємство Техатом є обслуговуючим підприємством виробництва до функцій якого входить, зокрема, виготовлення технічної документації для продукції виробництва. Він, як власник торговельної марки має право на її захист, включаючи захист інформації та ділової репутації свого бренду, оскільки поширена відповідачем інформація безпосередньо його стосується, як власника, незалежно від того, чи здійснює він виробництво чи продаж продукції під назвою власної марки.

Суд першої інстанції не дав окремо кожному із висловлювань відповідача, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв`язку належної правової оцінки, не зазначив, якими доказами, поданими відповідачем, ці обставини підтверджуються, не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі, не проаналізував чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи вони є фактичним твердженням, висновки суду збудовані на припущеннях, а не на фактичних обставинах справи.

Рішення суду не відповідає критеріям правомірності, оскільки спір по суті не вирішено, не встановлено, яка поширена інформація є твердженням про факти, а яка оціночним судженням та чи стосується вона позивача, як власника торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи спричинена шкода діловій репутації позивача.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції мотивована тим, що ним було подані клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки вказаний розмір є завищений, не відповідає критеріям співмірності, однак суд першої інстанції зменшив їх розмір у недостатній мірі.

Посилається на те, що підготовка та витрачення часу адвокатом протилежної сторони для подання до суду документів з питання необхідності застосування судом норм ЦПК України не може вважатися доцільним і необхідним з точки зору реалізації права на правничу допомогу, оскільки не відповідає критерію розумності і необхідності та не потребують з боку учасника справи додаткових пояснень для суду щодо порядку і необхідності їх застосування.

Вказує, що витрачення адвокатом часу для підготовки документів, які містять роз`яснення з приводу застосування процесуальних положень судового розгляду, а не самої суті матеріального права, як правової позиції протилежної сторони не можуть розглядатися, як такі, що є розумними і необхідними, оскільки жодним чином не пов`язані із суттю самого предмету спору і не є обов`язковим для суду.

Рішення суду в частині визначення співмірності витрат на правничу допомогу не відповідає вимогам п.4 ст.137 ЦПК України, зокрема в частині визначення складності справи, а також часу та обсягу робіт, достатніх для надання такої допомоги.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2020 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, забезпечивши поновлення його порушеного права, а також скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення з урахуванням висновків та результатів розгляду справи по суті, а також приписам законодавства в частині визначення розміру витрат у відповідності до положень статті 137 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Ткач Ф.Г., зазначає, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі фізичних осіб-підприємців розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин. При вирішенні такої категорії спорів підлягає дослідженню та встановленню наявності всього юридичного складу правопорушення у кожному випадку поширення недостовірної інформації.

Висловлені відповідачем судження стосуються придбаного у позивача теплового вентилятора виробником якого є ПП Техатом , що підтверджується паспортом виробу та гарантійними зобов`язаннями, тому позивач не являється виробником виробу, а є лише його продавцем через якого реалізуються вироби ПП Техатом з метою зменшення/уникнення сплати податків безпосередньо виробником товару.

У вказаному відеоролику відповідач дає оціночні судження якості комплектуючих тепловентилятора та якості робіт, там не вказується ім`я позивача, не зазначається, що дане обладнання було виготовлено позивачем чи іншим господарюючим суб`єктом, а також те, що дане обладнання було у нього придбане. Вказаний відеоролик не містить жодних відомостей про позивача, при цьому відповідачем дається оцінка якості комплектуючих тепловентилятора, тому відсутня обставина юридичного складу правопорушення, як те, що поширена інформація стосується безпосередньо позивача.

Крім того, озвучені висловлювання відповідача у відеоролику не містять ознак недостовірної інформації, що вказує на безпідставність заявлених вимог, а тому також відсутня і така обставина юридичного складу правопорушення, як недостовірність інформації, оскільки її достовірність підтверджується самим позивачем, що було зафіксовано на засобах технічної фіксації судового процесу.

Разом з тим, слід зазначити, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власник думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності, ділової репутації та відповідно не є предметом судового захисту.

Також вказує, що позивач є власником торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_3 , керівником та директором виробника тепловентиляторів ПП Техатом та приватним підприємцем, який здійснює торгівлю даним обладнанням, тому він за своїм статусом є публічною особою у сфері виробництва та економіки, пов`язаної з виробництвом промислового холодильного та вентиляційного обладнання, тому щодо позивача, як до публічної фігури, межа допустимої критики є значно ширшою, ніж до окремої пересічної особи.

Оскільки оспорювана інформація стосується сфери діяльності позивача щодо виготовлення та реалізації обладнання, де він виступає, як публічна особа та його професійної діяльності, а тому він повинен бути готовим до неї, оскільки межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. Відтак, висловлена відповідачем інформація є беззаперечно оціночним судженням з ознаками критичних висловлювань відносно діяльності публічної особи, а тому чинне законодавство виключає підстави для притягнення до відповідальності особи за поширення такої інформації, що відповідно спростовує обґрунтованість позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Стягнути з апелянта понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 4800 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, посилається на те, що з матеріалів справи та з доводів апеляційної скарги вбачається, що позивачем не надано жодного доказу з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано доказів їх спростування, що не підкріплює доводи про необґрунтованість таких витрат.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того просить стягнути з апелянта на користь відповідача витрати на підготовку відзиву на апеляційну скаргу в сумі 3200 гривень.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висловлена відповідачем думка стосовно якості приладу, є його судженням, яке має оціночний характер про якість товару і жодним чином не полягають на ділову репутацію та не порушують майнових прав позивача, такі судження не підлягають спростуванню і доведенню їх правдивості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції ).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів ; важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (стаття 34).

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до статті 1 Закону України Про інформацію під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2019 року ОСОБА_2 придбав у ФОП ОСОБА_1 тепловий вентилятор марки АТОМ (серія АВО-20), виробником якого є Приватне підприємство Техатом, що підтверджується дублікатом квитанції від 27.11.2019 року та інформацією про посилку ТОВ Нова Пошта від 07.12.2019 року (а.с. 39-40). Разом з тепловим вентилятором відповідачем отримано паспорт на даний виріб, де вказано, що підприємством-виробником даного обладнання є Приватне підприємство Техатом (ІПН 38579262), яке, згідно паспорту на тепловентилятор, а також надає гарантію на обладнання. Вказане підтверджується і відбитком печатки даного підприємства в паспорті на виріб (а.с. 41-44).

Про встановлення та монтаж системи опалення гаражу, в тому числі і даного теплового вентилятора, відповідачем знято відеоролик, який в подальшому був змонтований та викладений 23.01.2020 р. на інтернет-ресурсі youtube.com за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Починаючи з дванадцятої хвилини відеоролика відповідач вказує, що серед великої кількості пропозицій його вибір зупинився на тепловому вентиляторі АТОМ та в подальшому дослівно про дане обладнання говорить наступне: 13:53 хв. відеоролика: тепловентилятор довольно сильно отличается в реальной жизни от того, что было на картинке ; 14:00 хв. відеоролика: в принципе он функционирует, он греет, все как положено, но само качество исполнения меня честно говоря просто поразило ; 14:13 хв. відеоролика: он выполнен мягко говоря криво, посмотрите на все эти лопасти, посмотрите как уложены соты ; 14:26 хв. відеоролика: ребята вообще не отмыли флюс, мне пришлось разбирать тепловентилятор, отмывать флюс ; 14:53 хв. відеоролика: сам корпус сделан, честно говоря, на коленке ; 15:09 хв. відеоролика: мне пришлось его прилично усилить, потому что он весь бубнил, звенел, все болталось, ну короче мне пришлось плотно поработать, чтобы довести до ума ; 15:50 хв. відеоролика: человек я не конфликтный, я не стал уже отзваниваться, ругаться, я подумал, что такой обзор будет полезным для людей, которые захотят такое купить ; 30:09 хв. відеоролика: получилась такая себе антиреклама, не хотелось бы, чтобы у них там сильно падали продажи ;30:24 хв. відеоролика: но я не знаю, может там такая смена попалась, может быть просто на сборке ребята наплужили, ну в общем не показать это тоже было бы не правильным, так что решайте сами, потому что в принципе функционал весь работает, но конечно там в плане исполнения там хромает, подход к работе, к сборке в частности тоже видно, что он хромает. Другой вопрос, что где это надо, ну то есть, если отапливаете какое-то промышленное помещение, какие-то склады, то там наверное это неважно. Поэтому да, есть смысл покупать такие тепловентиляторы, потому-то цена конечно действительно ниже-ниже, чем у конкурентов, но с другой стороны качество тоже ниже .

Відповідно до ч.5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 Постанови роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Вимоги позивача стосуються спростування інформації, визнання недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації слідючих висловлювань: під заголовком: отопление в гараже2 про те, що: - тепловентилятор отличается очень сильно от того что было на картинке , то, что показано на сайте на картинке, не соответствует тому, что приезжает , мягко говоря выполнен он криво , сам корпус сделан, что называется на коленке , он ввесьбубнил, звенел, все болталось .

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення до того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Доводи апеляційної скарги, що розповсюджена відповідачем інформація містить відомості про факти, які потребують доведення, оскільки ОСОБА_2 у своєму ролику не демонструє наявність недоліків, а просто стверджує факт того, що такі недоліки існували у придбаного ним товару, тому така інформація є недостовірною і потребує спростування, оскільки вводить іншого потенційного покупця в оману є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.

У рішенні ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, та вважає, що у вказаному відеоролику відповідач викладає свої оціночні судження відносно якості матеріалів та комплектуючих деталей тепловентилятора та якості виконання робіт щодо виконання збору даного виробу. Вказані оціночні судження та критика супроводжуються поясненнями та демонстрацією зроблених відповідачем удосконалень вентилятора. Оскільки на його думку такий виріб можна було б виготовити краще та якісніше ніж в тому стані в якому він даний товар отримав.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції що висловлена відповідачем думка стосовно якості приладу є його судженням, яке має оціночний характер, та не містить недостовірної інформації, яка підлягає спростуванню.

У відповідності до частини третьої статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно із положеннями статті 277 ЦК України, і статті 10 ЦПК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Слід зазначити, позивачем не було доведено факту цілеспрямованого розповсюдження відповідачами оспорюваної інформації з метою того, щоб принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також факт порушення його особистих немайнових прав, або завдання шкоди його особистим немайновим благам, перешкоджання йому повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки окремо кожному із висловлювань, оскільки кожне із зазначених позивачем висловлювань відповідача, які він просить спростувати, а саме тепловентилятор отличается очень сильно от того что было на картинке , то, что показано на сайте на картинке, не соответствует тому, что приезжает , мягко говоря выполнен он криво , сам корпус сделан, что называется на коленке , он ввесь бубнил, звенел, все болталось , оскільки жодне із наведених вище висловлювань в цілому чи кожне окремо, не може трактуватися як наявність недостовірної інформації та такої, що завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 .. Дані висловлювання слід трактувати як оціночні судження та являється результатом суб`єктивної оцінки відповідача. Висновки суду першої інстанції збудовані на фактичних обставинах справи, і спростування кожного вислову окремо чи в загальному не впливають на правильність постановленого рішення.

Також не обґрунтованими є доводи апелянта що висловлені відповідачем висловлювання посягають на його ділову репутацію, так як відповідач демонструючи та описуючи отриманий товар не зазначає інформації ні про виробника ні про продавця виробу. Така інформація є власною думкою відповідача відносно виробу та оцінкою дій виробника обладнання, в сфері діяльності якого приймає участь позивач.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що антиреклама вказаного виробу стала наслідком відмови від реклами, яка була запропонована відповідачем.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини, а із змісту наданого позивачем скріншоту переписки не вбачається конкретної пропозиції реклами вказаного товару та відмов від такої пропозиції, що могли б слугувати антирекламі тепловентилятора.

Згідно з ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо доводів апеляційної скарги про оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду від 19.10.2020 року то колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 133 ЦПК України).

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, адвокатом Ткач Ф.Г., який представляє інтереси ОСОБА_2 зазначено, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, згідно договору про внесення змін та доповнень №3 до договору про надання правничої допомоги від 09 квітня 2020 року, в зазначеній справі в суді першої інстанції становлять 18800 гривень.(а.с.160-161)

Відповідач ОСОБА_2 відповідно до вказаного договору сплатив адвокату грошові кошти в розмірі 18800 гривень за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №18/05-1 від 18.05.2020 року, №04/06-01 від 04.06.2020 року, №21/07-01 (а.с.49,66,161).

Надані документи відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами на підтвердження витрат за надання професійної правничої допомоги в справі.

ОСОБА_1 заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки заявлена сума понесених витрат є неспівмірною із затраченим часом та складністю справи.

Додатковим рішенням суд першої інстанції частково погодився із доводами позивача та зменшив заявлений відповідачем розмір правничої допомоги та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в сумі 13200 гривень.

Дослідивши додані докази про понесені витрати на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги (п.4.1.) вартість однієї години роботи адвоката на надання послуг становить 800 гривень.

У договорі про внесення змін та доповнень №3 до договору про надання правничої допомоги від 09 квітня 2020 року зазначений перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, вказано детальний опис робіт та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції вважаючи його обґрунтованим а стягнута сума судових витрат відповідає критерію реальності таких витрат та їх розумності. Сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Принцип змагальності знайшов свої втілення зокрема, у положеннях ч.5-6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги що визначений адвокатом обсяг часу для проведення консультації, вивчення позовних матеріалів, підготовки відзиву, заперечення та участь у судових засіданнях, не відповідають критерію реальності, оскільки даний судовий спір відноситься до категорії справ про захист честі гідності та ділової репутації, яка потребує детального вивчення щодо кожного висловлювання , можливості сформувати відповідну правову позицію, та доводи в спростування заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг для розгляду справи у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить стягнути з апелянта на користь відповідача витрати на правничу допомогу, пов`язану із підготовкою відзову на апеляційну скаргу, в розмірі 3200 гривень.

В обґрунтування понесених витрат додано копію договору про внесення змін та доповнень №5 до договору про надання правничої допомоги від 09 квітня 2020 року із зазначення наданих послуг та прибутковий касовий ордер №11/01-01 від 11.01.2021 року.

Розмір судових витрат, пов`язаних із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу становить 3200 гривень, які у зв`язку із безпідставністю апеляційної скарги підлягають відшкодуванню на користь відповідача по справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними. Залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00№23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України , апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2020 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2020 року, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2020 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, пов`язану із підготовкою відзову на апеляційну скаргу, в розмірі 3200 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата виготовлення повного тексту постанови 19 лютого 2021 року.

Головуючий А.І. Владичан

Судді: І.Н. Лисак

Н.К. Височанська