Постанова

від 17.02.2021 по справі 372/3173/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/3173/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Висоцька Г.В.

провадження №22-ц/824/3735/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,

при секретарі Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Іванова Андрія Валерійовича про обмеження боржника у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А.В. звернуся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Подання обґрунтовував тим, що в його провадженні перебуває зведене виконавче провадження №59750710, яке складається з виконавчого провадження №59737812 з примусового виконання виконавчого листа №2-43/16 від 03.08.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 22.03.2013 року у сумі 34 109,36 доларів США, що еквівалентно станом на 23.07.2015 року 751 429 грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 3 654 грн. та виконавчого провадження №59737805 з примусового виконання виконавчого листа №2-969/17від 15.05.2018 року щодо стягнення відсотків за користування коштами за договором позики на суму 18 743,05 доларів США, що еквівалентно 503 625 грн. 75 коп. на день подання позову, а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 559,67 доларів США, що еквівалентно 41 908 грн. 33 коп. на день подання позову.

Посилався на те, що боржником зобов`язання за виконавчими документами не виконано, натомість, приватним виконавцем вживалися заходи щодо примусового виконання судового рішення.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 до повного виконання:

- виконавчого листа №2-43/16 (справа №372/3173/15-ц) від 03.08.2016 року, що видав Обухівський районний суд Київської області (рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили 29.06.2016 року), відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22.03.2013 року у сумі 34 109,36 доларів США, що еквівалентно станом на 23.07.2015 року 751 429 грн. 20 коп., з яких: основний борг 32 000 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ на момент звернення до суду 704 960 грн.; 3 проценти річних в розмірі (за період від 10 травня 2013 року до 23.07.2015 року) в розмірі 2 109,36 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 46 469 грн. 20 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 3 654 гривень;

- виконавчого листа №2-969/17 (справа №372/1382/17) від 15.05.2018 року, що видав Обухівський районний суд Київської області (рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили 26.01.2018 року), відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , відсотки за користування коштами за договором позики від 22.03.2013 року за період від 22.03.2013 року до 16.03.2017 року на суму 18743, 05 доларів СІІІА, що еквівалентно 503 625 грн. 75 коп. на день подання позову, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 559,67 доларів США, що еквівалентно 41 908 грн. 33 коп. на день подання позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття постанови, якою в задоволенні подання відмовити повністю.

Скаргу обґрунтовував тим, що обов`язки, покладені на мене судом, в частині сплати коштів стягувану, виконуються мною особисто, що ні стягувачем, ні приватним виконавцем не спростовується.

Вказував, що від 13 грудня 2019 року до 20 жовтня 2020 року ним було добровільно сплачено 5000 доларів США, а потім різними сумами щомісячно 52 798 грн., що еквівалентно 6 933,29 доларів США, що підтверджується копією розписки стягувача від 13 грудня 2019 року та копіями платіжних доручень, які приватним виконавцем до суду не були подані.

Зазначав, що після повернення з зони антитерористичної операції ним було сплачено стягувачу 11 933,29 доларів США і надалі він продовжує сплачувати кошти стягувачу, а тому відсутнє його ухилення від виконання рішень судів.

Стягувач ОСОБА_2 подав до апеляційного суду відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зазначає, що застосовані до боржника обмеження цілком обґрунтовані та направлені на повне та належне виконання рішень суду.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А.В. також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вказує, що за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи подання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно з ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Тобто, законодавець акцентує увагу не на безпосередньому факті невиконання рішення суду, а саме на діях боржника, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань, тобто, вчинення будь-яких умисних дій, які утруднюють, роблять неможливим або іншим чином створюють перепони для належного виконання виконавцем своїх професійних обов`язків, покладених ЗУ Про виконавче провадження .

Тому на підставі всіх поданих письмових доказів суд дійшов вірного висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки нехтуваннями своїми передбаченими законодавством про виконавче провадження обов`язками, спрямованими на належне виконання рішення суду.

Судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Іванова А.А. перебуває зведене виконавче провадження №59750710, яке складається з:

- виконавчого провадження №59737812 з примусового виконання виконавчого листа №2-43/16 (справа №372/3173/15-ц) від 03.08.2016 року, що видав Обухівський районний суд Київської області, відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22.03.2013 року у сумі 34 109,36 доларів США, що еквівалентно станом на 23.07.2015 року 751 429,20 гривень, з яких: основний борг 32 000 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ на момент звернення до суду 704960 гривень, три проценти річних в розмірі (за період від 10 травня 2013 року до 23.07.2015 року) у розмірі 2 109,36 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 46469 грн 20 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 3 654 грн.;

- виконавчого провадження №59737805 з примусового виконання виконавчого листа №2-969/17 (справа №372/1382/17) від 15.05.2018 року, що видав Обухівський районний суд Київської області, відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відсотки за користування коштами за договором позики від 22.03.2013 року за період від 22.03.2013 року до 16.03.2017 року на суму 18 743,05 доларів США, що еквівалентно 503 625 грн. 75 коп. на день подання позову, а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 559, 67 доларів США, що еквівалентно 41 908 грн. 33 коп. на день подання позову.

Боржником за вказаними виконавчими документами є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 .

За ч.5 ст.19 ЗУ Про виконавче провадження боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Як встановлено судом, 07.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. ухвалені постанови про відкриття виконавчих проваджень та про об`єднання виконавчих проваджень №59737812 та №59737805 у зведене виконавче провадження №59750710 і відповідно до змісту постанов ОСОБА_1 зобов`язано подати декларацію про доходи і майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Вказані документи направлені на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка є його зареєстрованим місцем проживання відповідно до листа виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 10.09.2020 року, починаючи від 17.12.1991 року.

Зі всіма матеріалами зведеного виконавчого провадження ОСОБА_1 ознайомився в офісі приватного виконавця, про що свідчить його заявка та розписка від 16.08.2019 року.

Разом з тим, станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не подано декларацію про доходи та майно в порушення п.3 ч.5 ст.19 ЗУ Про виконавче провадження .

Також встановлено, що 16.08.2019 року ОСОБА_1 отримано під розписку вимогу приватного виконавця про забезпечення 30.08.2019 року о 13 год. 00 хв. доступу до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення належного боржнику майна, проведення його опису, арешту або передачі на відповідальне зберігання.

29.08.2019 року приватним виконавцем засобами поштового зв`язку отримано лист боржника ОСОБА_1 від 27.08.2019 року про відмову у забезпеченні приватному виконавцеві доступу до вищевказаної квартири.

Виходом приватного виконавця 30.08.2019 року о 13 год. 00 хв. отримати доступ до квартири виявилося неможливим, про що складений акт від 30.08.2019 року.

В подальшому 11.12.2019 року приватним виконавцем цінним листом №0303100097691 з описом вкладення на адресу реєстрації боржника надіслано повторну вимогу від 11.12.2019 року про забезпечення 20.12.2019 року об 11 год. 00 хв. доступу до квартири з метою виявлення належного боржнику майна, проведення його опису, арешту або передачі на відповідальне зберігання.

Виходом приватного виконавця 20.12.2019 року об 11 год. 00 хв. отримати доступ до квартири виявилося неможливим, про що складений акт від 20.12.2019 року.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані дії боржника ОСОБА_1 свідчать про невиконання вимог п.2 ч.5 ст.19 ЗУ Про виконавче провадження , відповідно до якого боржник зобов`язаний допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій

Також, приватним виконавцем встановлено, що згідно з Єдиними державним реєстром юридичних осіб ОСОБА_1 є співзасновником та володіє майновими (корпоративними) правами - часткою у статутному капіталі ТОВ Атум Технолоджіз , код ЄДРПОУ 41466044, у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 200 000 грн. При цьому, боржник є керівником товариства згідно відповіді ПФУ України.

У зв`язку з цим постановою приватного виконавця від 07.08.2019 року накладено арешт на частку боржника та 11.12.2019 року цінним поштовим відправленням №0303100097683 з описом вкладення на адресу товариства надіслано повідомлення від 11.12.2019 року №1845-59737812/19 про намір звернути стягнення на частку учасника товариства Атум Технолоджіз з вимогою надати документи для розрахунку вартості частки. ТОВ вказані документи не надані і ОСОБА_1 , як керівником, не забезпечено виконання запиту виконавця. Із-за відсутності відповідних документів неможливо розрахувати вартість частки боржника ТОВ Атум Технолоджіз та звернути на неї стягнення для примусового виконання рішення суду.

Також суд вірно вважав, що після відкриття виконавчого провадження автомобіль Lexus RХ, державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за дружиною боржника ОСОБА_3 від 22.04.2017 року і належний ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності відповідно до закону 05.12.2019 року та відчужений на користь матері боржника ОСОБА_4 , що унеможливлює звернення стягнення на транспортний засіб в рамках вказаного виконавчого провадження.

Згідно з положеннями ст.18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до положень ст.10 Закону України Про виконавче провадження є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належав боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішень Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року.

Відповідно до ст.313 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Положеннямист.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-ХІІу редакції від 10.12.2015 року встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно п.5 ч.1ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках,коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Як вбачається з Роз`яснення Міністерства юстиції та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.06.2008 року №25-32/507 щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішеннями судів, то одним з таких заходів забезпечення виконання рішення суду може бути тимчасове обмеження особами (боржниками у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу чи без такого). При цьому органам Державної прикордонної служби України на підставі пункту 4 статті 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" надано право не пропускати через державний кордон України осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів.

Отже, тимчасове обмеження громадян України у праві виїзду за кордон у разі невиконання ними кредитних зобов`язань здійснюється за рішенням суду або постановою прокурора.

Відповідно до матеріалів справи, приватним виконавцем здійснено всі необхідні виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчих листів, виданих 03.08.2016 року та 15.05.2018 року. Так як судом встановлено в діях ОСОБА_1 ознаки ухилення від виконання зобов`язань за судовим рішенням, то суд вірно вважав, що обмеження права виїзду за межі України боржника буде дієвим заходом впливу та спонукатиме до виконання зобов`язань.

За ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , Постанови КМУ від 31.03.1995 року №231 Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення , громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта/проїзного документа, або якщо (боржник) громадянин вже має паспорт, йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених Законом України, зокрема, у разі, коли боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що можливість боржника в будь-який момент виїхати за межі України може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення (зокрема приватному виконавцю буде неможливо провести виконавчі дії по виконанню даного рішення без участі боржника), ухилення від виконання рішення суду, а тому суд вірно вважав необхідним задовольнити подання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в порушення приписів діючого законодавства боржник ОСОБА_1 здійснив ряд дій, які свідчать про умисне ухилення від виконання рішення. Також стягувач в серпні 2019 року втретє звернувся до суду у зв`язку з невиконанням рішень суду і після звернення стягувача до приватного виконавця за примусовим стягненням боргу стало відомо, що незважаючи на невиконане рішення суду боржник лише протягом 2019 року отримав на рахунки в АКБ ПриватБанк та витратив більше ніж 400 000 грн., притому жодним чином не виконуючи рішення з повернення коштів.

Суми, які були перераховані на картку боржника порівняно з розміром боргу є незначними і не відповідають способу життя та фінансовим можливостям боржника.

Зокрема, боржник ОСОБА_5 до 2020 року користувався автомобілем преміум класу Lexus RX.

Стягувач підтверджує повернення боржником суми боргу в розмірі 2900 доларів США, що зазначено у власноруч написаній ним розписці, проте всі платежі були здійснені з порушенням порядку виконання рішень суду, а розмір сплачених коштів не спростовує факту ухилення боржника від встановленого законодавством порядку виконання рішень суду.

А тому колегія суддів вважає, що починаючи від 2019 року повернення боржником незначної суми боргу, як доказ відсутності в діях боржника ознак ухилення від виконання рішень суду, не заслуговує на увагу.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегії суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року.

Головуючий:

Судді: