Постанова

від 17.02.2021 по справі 500/2578/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2578/20 пров. № А/857/1451/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проспер Агро ЮА на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за його позовом до Галицької митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанції Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення 15 год 08 хв,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 23 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Проспер Агро ЮА (далі - ТОВ Проспер Агро ЮА ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Галицької митниці Держмитслужби (далі - Митниця) від 10 серпня 2020 року:

№ 49/7.4-19/209000 про збільшення товариству грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (далі - Мито) на суму 59620,68 грн, з яких 47696,54 грн за податковим зобов`язанням та 11924,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 50/7.4-19/209000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів (далі - ПДВ) у сумі 11924,14 грн, з яких 9539,31 грн за податковим зобов`язанням та 2384,83 грн за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 500/2578/20 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки для товарів у спірному випадку країна походження є визначальною для оподаткування, а інформація про походження у сертифікатах з переміщення форми EUR.1 виявилась непідтвердженою, то звільнення ТОВ Проспер Агро ЮА від Мита та/або застосування його зменшених ставок на підставі Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію) при митному оформленні товарів за митними деклараціями (далі - МД) від 16 травня 2017 року № UA204010/2017/006933, від 27 червня 2017 року № UA 204010/2017/010749, від 01 червня 2018 №UA204010/2018/012887 застосовано невірно.

Проведена Митницею невиїзна документальна перевірка є такою, що вчинена відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а оскаржувані ППР від 10 серпня 2020 року № 49/7.4-19/209000 та № 50/7.4-19/209000 прийняті відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

ТОВ Проспер Агро ЮА у апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та його позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що письмове повідомлення від 17 березня 2020 року № 19 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Проспер Агро ЮА не отримувало. Окрім того, також не отримувало лист від 23 березня 2020 року №7.4-1/19/13/8475, яким його повідомлялося про скасування наказу № 146 від 16 березня 2020 року про проведення документальної невиїзної перевірки щодо дотримання законодавства України з питань митної справи за МД від 16 травня 2017 року № UA204010/2017/006933, від 27 червня 2017 року № UA 204010/2017/010749, від 01 червня 2018 № UA204010/2018/012887.

У відповіді Митниці від 24 квітня 2020 року на адвокатський запит вказано, що у ході проведення попередньої перевірки ТОВ Проспер Агро ЮА митним постом Тернопіль 09 квітня 2020 року отримано пояснення директора позивача ОСОБА_1 , що свідчить про те, що після скасування наказу № 146 від 16 березня 2020 року контролюючий орган все ж проводив перевірку.

Щодо проведення перевірки на підставі наказу Митниці від 07 липня 2020 року № 311 з 13 липня 2020 року, апелянт зазначає, що вказаний наказ ТОВ Проспер Агро ЮА отримало 14 липня 2020 року, тобто після початку проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК), що є аналогічними за змістом до частини 4 статті 351 Митного кодексу України (далі - МК). Це позбавило позивача можливості реалізувати свої права на ознайомлення із цим наказом до початку проведення перевірки та надати відповідні пояснення, що свідчить про незаконність такої перевірки і відсутність правових наслідків її проведення.

Додатково скаржник наголошує на тому, що товар, який імпортувався ним на митну територію України з Греції, супроводжувався сертифікатами походження EUR. 1, а тому, позивачем правомірно було застосовано преференційний режим по Миту. Такі сертифікати були видані експортеру KOUIMTZIS S.A. (Греція) і саме він несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у них.

Висновки суду першої інстанції про те, що зазначені у сертифікатах EUR. 1, наданих ТОВ Проспер Агро ЮА , товари не мають преференційного походження з Європейського Союзу у розумінні Протоколу І до Угоди про асоціацію, є необґрунтованими, оскільки у листах уповноваженого органу Греції чітко зазначено, що зазначені сертифікати є справжніми.

У відзиві на апеляційну скаргу Митниця підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Митниці у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ТОВ Проспер Агро ЮА , належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду повторно не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, Митниця провела документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ Проспер Агро ЮА вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД від 16 травня 2017 року № UA204010/2017/006933, від 27 червня 2017 року № UA204010/2017/010749, від 01 червня 2018 року № UA204010/2018/012887, результати якої оформлено актом від 15 липня 2020 року №23/7.4-19/39684115. Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

підпункту (а) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 1 статті 257, статті 280 МК, внаслідок чого було занижено податкове зобов`язання з Мита на загальну суму 47696,54 грн,

підпункту (в) пункту 185.1 статті 185, статі 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК, що призвело до заниження податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 9539,31 грн.

З урахування вказаних висновків Митницею 10 серпня 2020 року було винесено оспорювані ППР № 49/7.4-19/209000 та № 50/7.4-19/209000.

ТОВ Проспер Агро ЮА не погодилося із зазначеними рішеннями Митниці, вважало їх протиправними та за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду із позовною заявою, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 1 МК передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством , якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК встановлено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Як передбачено частиною 1 статті 345 МК, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи..

Частиною 3 статті 345 МК встановлено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК).

Згідно із частиною 1 статті 351 МК предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до частини 2 статті 351 МК документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина 3 статті 351 МК).

Частиною 4 статті 351 МК передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Відповідно до частини 5 статті 351 МК присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

При цьому апеляційний суд погоджується із доводами скаржника про те, що виходячи із системного аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що із відомостями про час та місце проведення документальної невиїзної перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, що дає йому можливість оскаржити таке рішення контролюючого органу, а також надати свої пояснення з приводу обставин, які підлягають з`ясуванню у ході вказаної перевірки.

Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що виходячи із наведених приписів 4 статті 351 МК можливість проведення документальної невиїзної перевірки поставлена у пряму залежність від виконання контролюючим органом обов`язку направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. При цьому для початку проведення такої перевірки у розпорядженні контролюючого органу має бути належний доказ саме отримання платником письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (розписка про вручення керівнику/собі такого повідомлення або розписка про отримання відповідного поштового відправлення).

Позивач категорично заперечує належне повідомлення його про дату початку та місце проведення документальної невиїзної перевірки до початку її проведення і митним органом належних доказів на спростування таких доводів ТОВ Проспер Агро ЮА суду не надано.

Відтак, на думку апеляційного суду, у Митниці не було належних правових підстав для початку проведення документальної невиїзної перевірки 13 липня 2020 року, як зазначено у повідомленні від 08 липня 2020 року № 42 (а.с. 60 т.1).

Окрім того, в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів під час вирішення цього спору апеляційним судом враховуються висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 821/371/17, відповідно до яких сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення. Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

При наданні оцінки правильності вирішення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ Проспер Агро ЮА щодо правомірності прийняття Митницею 10 серпня 2020 року ППР № 49/7.4-19/209000 та № 50/7.4-19/209000 по суті суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем ввезено на митну територію України та здійснено подальше митне оформлення товарів за МД від 16 травня 2017 року № UA204010/2017/006933, від 27 червня 2017 року № UA204010/2017/010749, від 01 червня 2018 року № UA204010/2018/012887.

На переконання апеляційного суду, суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки обґрунтованості висновків контролюючого органу про безпідставність застосування до імпортованих ТОВ Проспер Агро ЮА товарів митних преференцій з огляду на непідтвердження їх походження з країн Європейського Союзу на підставі Угоди про асоціацію.

При цьому на підтвердження країни походження товару під час митного оформлення декларантом були надані сертифікати з переміщення форми EUR.1 від 12 травня 2017 року № А 740611, від 23 червня 2017 року № A 740635, від 29 травні 2018 року № A 815387 та застосовано преференцію по сплаті Мита 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу (абзац перший частини 1 статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до гл. І розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію).

Відповідно до статті 26 Сфера застосування Глави 1 Національний режим та доступ товарів на ринки розділу IV Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 29 Скасування ввізного мита Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Без шкоди для першого підпункту для одягу та інших виробів, що були у використанні та які класифікуються за кодом УКТЗЕД 6309 00 00, Україна скасовує ввізне мито відповідно до умов, встановлених у Додатку I-B до цієї Угоди.

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.

Приписами статті 16 Загальні вимоги Розділу V Підтвердження походження Протоколу І Угоди, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 43 МК документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації (частина 2 статті 43 МК).

Як зазначено у частині 3 статті 43 МК, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно із частиною 5 статті 45 МК у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що товар, який імпортувався ТОВ Проспер Агро ЮА на митну територію України з Греції, супроводжувався сертифікатами походження EUR. 1 від 12 травня 2017 року №А 740611, від 23 червня 2017 року №А 740635, від 29 травня 2018 року №А 815387.

Відтак, апеляційний суд погоджується із твердженням скаржника про те, що у ТОВ Проспер Агро ЮА були належні правові підстави для застосування при декларуванні такого товару преференційного режиму по Миту у відповідності до умов Угоди про асоціацію.

У відповідності до пунктів 1, 4, 5 статті 17 Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 Розділу V Підтвердження походження Протоколу І Угоди, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що виходячи із змісту листа уповноваженого органу Греції від 09 грудня 2019 року №9250/114/22-19 сертифікати EUR. 1, які надавалися ТОВ Проспер Агро ЮА контролюючому органу під час митного оформлення, є справжніми та такими, що видані для експортних декларацій, однак експортер товару не надав на вимогу митних органів документи, що підтверджують преференційне походження товару (а.с. 180 т.1).

Тобто, у вказаному листі уповноваженого органу Греції не стверджується, що надані позивачем під час митного оформлення сертифікати EUR.1 були підробленими чи нечинними на час здійснення ТОВ Проспер Агро ЮА імпорту товару з Європейського Союзу в Україну, а лише зазначається про ненадання експортером KOUIMTZIS S.A. (Греція) на вимогу митних органів Греції під час проведення відповідної перевірки, яка проводилася згодом, документів на підтвердження преференційного походження такого товару.

Водночас слід погодитися із апелянтом у тому, що сертифікати EUR. 1 від 12 травня 2017 року №А 740611, від 23 червня 2017 року №А 740635, від 29 травня 2018 року №А 815387 були видані експортеру KOUIMTZIS S.A. (Греція) за його зверненням і саме він несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у цих сертифікатах, необхідної для підтвердження походження товару.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Водночас судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційним судом під час вирішення цього спору також враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №820/898/18, відповідно до якої відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Поза тим, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про протиправне застосування ТОВ Проспер Агро ЮА преференційних умов на підставі положень Угоди про асоціацію при імпорті товарів за МД від 16 травня 2017 року № UA204010/2017/006933, від 27 червня 2017 року № UA204010/2017/010749, від 01 червня 2018 року № UA204010/2018/012887 належним чином необґрунтовані та не можуть бути підставою для прийняття оспорюваних ППР від 10 серпня 2020 року № 49/7.4-19/209000 та № 50/7.4-19/209000.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позову. Відтак, оскаржуване рішення слід скасувати та задовольнити позовні вимоги ТОВ Проспер Агро ЮА .

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про судовий збір та Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ТОВ Проспер Агро ЮА сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 10510 грн = 4204,00 + 3153,00 + 31532,00.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проспер Агро ЮА задовольнити.

Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 500/2578/20 та позов Товариства з обмеженою відповідальністю Проспер Агро ЮА задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 10 серпня 2020 року № 49/7.4-19/209000 та № 50/7.4-19/209000.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проспер Агро ЮА (код ЄДРПОУ 39684115, 46008, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Дорошенка, 4) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка, 1).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2021 року.