Постанова

від 16.02.2021 по справі 308/735/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/735/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 лютого 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

за участі секретаря - Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Універсал Банк на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2020 року (головуючий суддя Бедьо В.І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Універсал Банк (правонаступником якого є Акціонерне товариство Універсал Банк , далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 20.12.2006 між ВАТ Універсал Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06/1675К-06, згідно якого останній отримав кредит з лімітом кредитної лінії у сумі 100 000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних та кінцевим строком погашення кредиту до 19.12.2016.

Для забезпечення виконання зобов`язання позичальника, між ВАТ Універсал Банк та іпотекодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 21.12.2006 № 5888, за умовами якого ними передано банку в іпотеку належний їм на праві спільної часткової власності будинок, загальною площею 347.85 кв.м., житловою площею 101,1 кв.м., що складається з житлового будинку під. А в цілому з цегли, сараїв під літ. літ. Б , В , навісу під літ. Г , навісу під літ. Д , огорожі 1-2, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

Крім цього на забезпечення виконання зобов`язання, між ВАТ Універсал Банк та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 21.12.2006 № 6900, за умовами якого ним передано банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0693 га, для будівництва та обслуговуваній житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2110100000:106002:0086, за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 22-23).

Позивач також указував, що для забезпечення виконання зобов`язання позичальника між ОСОБА_2 та ВАТ Універсал Банк був укладений договір поруки №06/1676П-06 від 20.12.2006, а між ОСОБА_3 та ВАТ Універсал Банк договір поруки №06/1677П-06 від 20.12.2006. При цьому банк раніше звертався до них із позовом, за результатом розгляду якого ухвалено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2010 у справі №2п-5904/10, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 155 087,92 гривень.

Оскільки позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, Банк станом на 04.01.2018 нарахував йому заборгованість у розмірі 278 893,45 доларів США, з яких: 117 663,63 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 161 229,82 доларів США - відсотки, а також обчислена у гривні пеня в розмірі 1 926 081,69 гривень.

Посилаючись на дані обставини, позивач, в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №06/1675К-06 від 20.12.2006, з яких 278 893,45 доларів США заборгованість по кредиту та нарахована пеня в розмірі 1 926 081,69 гривень, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути на його користь судовий збір у розмірі 1762,00 гривень.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2020 у задоволенні позову Банку відмовлено.

На це рішення подав апеляційну скаргу Банк. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на початку 2010 року Банк звертався із позовом до суду, реалізував своє право на дострокове стягнення кредиту. Вважає, що ухваленням рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2010 у справі № 2п-5904/10 підтверджується те, що позовна давність не сплинула. Відтак, на переконання Банку, не сплинула позовна давність і до додаткової вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що після ухвалення рішення зобов`язання не припинилося виконанням належним чином, а тому Банк продовжував нараховувати боржнику проценти та пеню. Вказує, що згідно п. 10.1 кредитного договору такий договір діє з дня його підписання і до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух В.І., просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що Банк у травні 2010 року пред`являв позов про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, та, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору. При цьому Банком було визначено заборгованість станом на березень 2010 року в сумі 145292,25 доларів США, що за курсом НБУ становило 1 155 087,92 грн, з яких: 118060,43 доларів США (938 592,22 грн) за кредитом; 23 109,80 доларів США (183 725,22 грн) за відсотками; 4122,02 доларів США (183 725,22 грн) пеня. Вказану суму в розмірі 1 155 087,92 грн було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2010 у справі № 2п-5904/10. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Дане рішення у справі № 2п-5904/10 засвідчує зміни порядку, умов і строку дії кредитного договору.

Представник позивача та відповідачі в судове зсідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Представник Банку подав до апеляційного суду заяву, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити та розглянути справу за його відсутності. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Пітух В.І., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України Про іпотеку визначені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2006 між ВАТ Універсал Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06/1675К-06, згідно якого останній отримав кредит з лімітом кредитної лінії у сумі 100 000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних та кінцевим строком погашення кредиту до 19.12.2016.

До цього договору було укладено додаткову угоду № 1 від 10.07.2007, якою сторони, зокрема, узгодили ліміт кредитної лінії в сумі 120 000,00 доларів США та процентну ставку 14 % річних.

Згідно такого договору боржник узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 19.12.2016, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Для забезпечення виконання зобов`язання позичальника, між ВАТ Універсал Банк та іпотекодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 21.12.2006 № 5888, за умовами якого ними передано банку в іпотеку належний їм на праві спільної часткової власності будинок, загальною площею 347.85 кв.м., житловою площею 101,1 кв.м., що складається з житлового будинку під. А в цілому з цегли, сараїв під літ. літ. Б , В , навісу під літ. Г , навісу під літ. Д , огорожі 1-2, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

Також на забезпечення виконання зобов`язання, між ВАТ Універсал Банк та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 21.12.2006 № 6900, за умовами якого ним передано банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0693 га, для будівництва та обслуговуваній житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2110100000:106002:0086, за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 22-23).

Крім цього для забезпечення виконання зобов`язання позичальника між ОСОБА_2 та ВАТ Універсал Банк був укладений договір поруки №06/1676П-06 від 20.12.2006, а між ОСОБА_3 та ВАТ Універсал Банк договір поруки №06/1677П-06 від 20.12.2006.

Позивач визнає ту обставину, що у зв`язку із порушенням умов кредитного договору Банк у 2010 році звертався до суду із позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за таким кредитним договором у розмірі 1 155 087,92 гривень.

За результатом розгляду спору ухвалено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2010 у справі №2п-5904/10, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 155 087,92 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги у справі, яка розглядається, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 станом на 04.01.2018 має заборгованість у розмірі 278 893,45 доларів США, з яких: 117 663,63 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 161 229,82 доларів США відсотки, а також обчислена у гривні пеня в розмірі 1 926 081,69 гривень.

Разом із тим, пред`явивши у травні 2010 року позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13 дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, провадження N 14-154цс18 наведено висновок, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припинилося після пред`явлення позову у справі №2п-5904/10 згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При цьому між сторонами кредитного договору немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії цього договору.

Встановлено, що строк дії договору та строк кредитування сторонами було визначено до 19.12.2016, що передбачено п. 1.1 цього договору та графіком погашення заборгованості.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови кредитного договору про його дію до повного до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору не свідчать про те, що таким пунктом договору установлено строк дії договору в розумінні статті 251 ЦК України.

У зв`язку з цим необґрунтованими є доводи скаржника про те, що кредитний договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору. Крім того таке твердження спростовується фактом пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України у 2010 році, у зв`язку з чим було змінено строк виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Встановлено, що позов у справі, яка розглядається подано банком 24.01.2018.

Строк виконання основного зобов`язання настав у травні 2010 року - у момент пред`явлення позову кредитором про дострокове стягнення кредиту у справі № 2п-5904/10.

Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності у письмовій заяві від 24.10.2019 (а.с. 118 т. 1).

Таким чином, звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що нарахована до травня 2010 року - не підлягає стягненню у зв`язку з пропуском позовної давності, а звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за відсотками та пенею, що нараховані після травня 2010 року - є безпідставним, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припинилося.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Підстав для задоволення позову Банку - немає. У відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Універсал Банк - залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2021 року

Головуюча:

Судді: