Рішення

від 11.02.2021 по справі 926/2403/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Справа № 926/2403/20

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці"

до відповідача 1) Тарасовецької сільської ради

відповідача 2) Фізичної особи-підприємця Юрій Дмитра Володимировича

відповідача 3) Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

відповідача 4) Ванчиковецька сільська рада

про визнання недійсними рішень Тарасовецької сільської ради

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання О.В. Рогатинчук

Представники:

Позивач - Федоренко І.Л.

Чебан В.І.

Від відповідача 1 - не з`явився

Від відповідача 2 - Сімків Є.В.

Від відповідача 3 (в режимі ВКЗ) - Федюкова Т.Д.

Від відповідача 4 - Лупой В.О.

СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача 1) Тарасовецька сільська рада; відповідача 2) Фізичної особи-підприємця Юрій Дмитра Володимировича; відповідача 3) Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання недійсними рішення VIII сесії VI скликання Тарасовецької сільської ради від 19 серпня 2011 року "Про надання дозволу на обстеження земельної ділянки, щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель п/п Юрію Дмитру Володимировичу , в селі Тарасівці, вул. Леніна, 2-Б/82 та 2-Б/83" та рішення XV сесії VI скликання Тарасовецької сільської ради від 07 червня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель п/п Юрію Дмитру Володимировичу".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на момент винесення рішення від 07 червня 2012 року у Тарасовецькій сільській раді було відсутнє право комунальної власності на спірну земельну ділянку. Внаслідок винесеного рішення, ФОП Юрій Дмитро Володимирович не набувши згідно чинного законодавства права оренди на спірну земельну ділянку, безпідставно та неправомірно користується нею.

Далі позивач стверджує, що правомірним користувачем та власником земельної ділянки є СТзОВ "Тарасівці", що підтверджується наявністю у нього Державного акту про право колективної власності на землю серії ЧВ №000087 від 18 грудня 1995 року, яке було отримано в належний та допустимий спосіб. Твердження про правомірність отриманого акту позивач підтверджує наявністю низькі судових рішень якими розглядалось питання правомірності отримання вищезазначеного державного акту і було неодноразово встановлено судом правомірність отримання, оформлення даного державного акту. Таким чином, позивач вважає, що перебування земельної ділянки у власності в одного суб`єкта господарювання виключає одночасне її перебування в користуванні іншого суб`єкта. Тому, з огляду на викладене у позовній заяві, позивач наголошує на те, що вирішення питання щодо спірної земельної ділянки та припинення права користування ФОП Юрієм Дмитром Володимировичем можливо шляхом визнання рішення від 07 червня 2012 року на підставі якого укладено Договір оренди землі від 03 липня 2012 року недійсним.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2020 року, судову справу № 926/2403/20 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 03 листопада 2020 року.

26 жовтня 2020 року від відповідача 3 надійшло заперечення на позовну заяву (вх. № 3116) в якому сторона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено підстави наведені в позовній заяві та здійснення посилання на норми законодавства які втратили чинність на момент подання позовної заяви.

Окрім цього, відповідач 3 зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не зазначено, які саме норми діючого законодавства було порушено відповідачами. Також, позивачем не надано жодного підтверджуючого документа який би визначив чіткі межі земельного об`єкту, що на думку відповідача-3 вказує на те, що наведене позивачем в позовній заяві не знаходить свого документального підтвердження.

Адвокатом відповідачів 1 та 2 до канцелярії Господарського суду Чернівецької області 02 листопада 2020 року подано письмовий відзив на позовну заяву. У своєму відзиві сторони посилається на те, що Тарасовецька сільська рада мала право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається що вказана земельна ділянка належить Тарасовецькій сільській раді.

Далі, відповідачі 1 та 2 вказують на те, що СТзОВ "Тарасівці" не являються власником спірної земельної ділянки, оскільки державний акт про право колективної власності на який посилається позивач, виданий СТзОВ "Тарасівці" 18 грудня 1995 року, відповідно до списку членів колективу, які мали право на отримання земельного паю в колишньому колгоспі. Відповідно до додатку до Державного акту на право колективної власності право на землю мали 1576 членів колгоспу, на площу земель 1768,35 га.

Так, з огляду на зміст поданої позовної заяви, на думку відповідача 1 та 2, подаючи позовну заяву позивач фактично втручається в діяльність сільської ради, адже дана спірна ситуація повинна вирішуватись самими підприємцями, або сільською радою, а не позивачем. На підставі викладеного, відповідачі 1 та 2 просять суд відмовити в задоволені позовної заяви і стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року відкладено підготовче засідання на 24 листопада 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24 листопада 2020 року відкладено підготовче засідання на 14 грудня 2020 року;

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року відкладено підготовче засідання на 23 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25 січня 2021 року.

30 листопада 2020 року до канцелярії суду надійшла письмова заява про застосування строків позовної давності від представника відповідачів 1 та 2. В даній заяві, відповідачі 1 та 2 просять суд застосувати строк позовної давності (у відповідності до положень статті 257 Цивільного кодексу України, якими встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки) та відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 січня 2021 року в судовому засіданні по розгляду справи по суті оголошено перерву до 29 січня 2021 року.

28 січня 2021 року від представника відповідача-2 на електронну адресу суду надійшов супровідний лист разом із копією рішення Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 17-01/20 від 15 грудня 2020 року "Про внесення змін до рішення І сесії VII скликання Ванчиковецької сільської ради від 25.07.2019 року № 14-01/19 "Про утворення старостинських округів" та утворення Тарасовецького старостинського округу."

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника Тарасовецької сільської - Ванчиковецьку сільську раду; в судовому засіданні по розгляду справи по суті оголошено перерву до 11 лютого 2021 року.

Позивач в судовому засіданні 11 лютого 2021 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 явку належного представника у судове засідання 11 лютого 2021 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання.

Представники відповідача 2, 3, 4 проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис).

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11 лютого 2021 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок набуття права користування чи права власності на землю, станом на моменти виникнення правовідносин, регулювалося главою 2 Земельного Кодексу України в редакції 22.06.1993 року.

Згідно положень статті 17 Земельного кодексу України, передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

Так, рішенням від 03 липня 1995 року народних депутатів ІХ-ї сесії ХХІІ-го скликання Тарасовецької сільської ради прийнято рішення про передачу колективному сільськогосподарському підприємству "Тарасівці" (правонаступником якого є позивач) в колективну власність - 2785,0 га з земель загального користування в постійне користування 379,2 га; дозволено колективному сільськогосподарському підприємству "Тарасівці" виготовити Державний акт на право колективної власності.

Згідно статті 23 Земельного кодексу України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних

депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Так, 18 грудня 1995 року, колективом сільськогосподарського підприємства "Тарасівці" виготовлено та отримано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧВ №000087.

Вказаний Державний акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 27 Тарасівецькою сільською радою народних депутатів Новоселицького району Чернівецької області.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2008 року Юрій Дмитро Володимирович згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємтва (майновий сертифікат) Серія ЧВ 7/24 001486 виданого Тарасовецькою сільсьою радою отримав з пайового фонду майна КСП СТОВ "Тарасівці" частку у розмірі 1,0449 гривень.

На підставі зазначеного свідоцтва та рішення Виконавчого комітету Тарасовецької сільської ради від 08 липня 2009 року відповідач 2 - Фізична особа-підприємець Юрій Дмитро Володимирович 25 серпня 2009 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2, а саме на нежитлове приміщення - навіс зерноскладу № 2-1 загальною площею 113,70 м.кв., який розташований по вул. Леніна, буд. 2-Б/82, с. Тарасівці, Новоселицький район, Чернівецької області .

05 травня 2011 року відповідач 2 звернувся із заявою до Тарасовецької сільської ради щодо оформлення права приватної власності і видачу свідоцтва на нежитлове приміщення - навісу зерноскладу №3-1 загальною площею 139,60 м.кв., який розташований по вул. Леніна, буд. 2-Б/83, с. Тарасівці, Новоселицький район, Чернівецької області .

Рішенням виконавчого комітету Тарасовецької сільської ради №81 від 11 травня 2011 року заяву відповідача 2 задоволено.

22 травня 2011 року відповідач 2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 .

02 серпня 2011 року відповідач 2 подав письмову заяву до Тарасовецької сільської ради про надання дозволу на попереднє обстеження земельної ділянки площею 0,15 га щодо відведення в оренду обслуговування нежитлових будівель в с. Тарасівці по вул. Леніна 2-Б/82 і вул. Леніна 2-Б/83, які належать відповідачу-2 на праві власності згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 06 серпня 2009 року і серії НОМЕР_1 від 11 травня 2011 року для визначення можливостей розміщення майстерні по ремонту меблів та столярних виробів.

Рішенням VIII сесії VI скликання Тарасовецької сільської ради від 19 серпня 2011 року задоволено заяву відповідача 2 та надано дозвіл на обстеження вищевказаної земельної ділянки.

07 липня 2012 року відповідач 2 звернувся з письмовою заявою та проектом землеустрою до Тарасовецької сільської ради щодо затвердження технічної документації для передання в оренду земельної ділянки та зміни його цільового призначення, а саме під розміщення майстерні по ремонту меблей, столярного цеху, цеху по виробництву залізобетонних виробів, пункту технічного обслуговування автомобілів та кафе-бару строком на сорок дев`ять років.

Розглянувши подану заяву відповідача 2 VX сесія VI скликання Тарасовецької сільської ради 07 червня 2012 року винесла рішення №35-VX/12 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1469 га в оренду на сорок дев`ять років для обслуговування нежитлових будівель, що знаходяться в с. Тарасівці по вул. Леніна 2-Б/82 та вул. Леніна 2-Б/83 з орендною платою в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки.

03 липня 2012 року між Тарасовецькою сільською радою та ФОП Юрієм Дмитром Володимировичем укладено договір оренди землі, який зареєстрований 26 жовтня 2012 року згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно вказаного договору оренди землі, орендодавець передає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1469 га під кадастровим №7323088300:02:01 1:0074, з метою розміщення та обслуговування майстерні по ремонту меблів, столярного цеху, цеху по виробництву залізобетонних виробів, пункту технічного обслуговування автомобілів та кафе-бара.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним та скасування рішення VIII сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 19 серпня 2011 року "Про надання дозволу на обстеження земельної ділянки, щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель п/п Юрій Дмитру Володимировичу , в селі Тарасівці вул.. Леніна, 2-Б/82 та 2-Б/83" та рішення ХV сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 07.06.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель п/п Юрію Дмитру Володимировичу ".

Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18.

Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 29.05.2018 у справі №915/101/15, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 04.09.2018 у справах №915/1279/17, №915/1284/17, №915/1283/17, від 05.11.2019 у справі №926/746/19.

Разом з тим, за змістом частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В той же час, згідно положень статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Як встановлено судом вище, предметом позову у цій справі є визнання недійсним та скасування рішення VIII сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 19 серпня 2011 року "Про надання дозволу на обстеження земельної ділянки, щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель п/п Юрій Дмитру Володимировичу , в селі Тарасівці вул. Леніна, 2-Б/82 та 2-Б/83 " та рішення ХV сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 07.06.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель п/п Юрію Дмитру Володимировичу ".

При цьому, як встановлено судом вище, згідно договору оренди землі від 03 липня 2012 року, укладеного між Тарасовецькою сільською радою та ФОП Юрієм Дмитром Володимировичем є належним користувачем земельної ділянки площею 0,1469 га під кадастровим №7323088300:02:011:0074, з метою розміщення та обслуговування майстерні по ремонту меблів, столярного цеху, цеху по виробництву залізобетонних виробів, пункту технічного обслуговування автомобілів та кафе-бара

Відтак, рішення VIII сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 19 серпня 2011 року "Про надання дозволу на обстеження земельної ділянки, щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель п/п Юрій Дмитру Володимировичу , в селі Тарасівці вул. Леніна, 2-Б/82 та 2-Б/83 " та рішення ХV сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 07.06.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель п/п Юрію Дмитру Володимировичу ", якими надано дозвіл на обстеження земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель п/п Юрію Дмитру Володимировичу вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а тому скасування вказаних рішень не породжує правових наслідків для орендаря земельної ділянки ФОП Юрій Д.В.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановчих документах.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405а14.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання недійсним та скасування рішення VIII сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 19 серпня 2011 року "Про надання дозволу на обстеження земельної ділянки, щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель п/п Юрій Дмитру Володимировичу , в селі Тарасівці вул. Леніна, 2-Б/82 та 2-Б/83" та рішення ХV сесії VІ скликання Тарасівецької сільської ради від 07.06.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель п/п Юрію Дмитру Володимировичу " не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, а значить в будь-якому випадку не приведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

При цьому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження саме договору оренди землі від 03.07.2012, укладеного між Тарасовецькою сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Юрій Дмитром Володимировичем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити.

Стосовно заяви адвоката відповідача 2 про застосування строків позовної давності, суд вказує наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку у задоволенні заяви адвоката відповідача 2 про застосування строків позовної давності - відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, судовий збір слід залишити за позивачем.

Інших судових витрат не заявлено.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - 22 лютого 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк