Постанова

від 19.02.2021 по справі 910/14116/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14116/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - Підприємство)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2020

(суддя Щербаков С.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020

(головуючий суддя Верховець А.А., судді Пантелієнко В.О. і Доманська М.Л.)

за заявою компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. про забезпечення позову

у справі № 910/14116/20

за позовом компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ КОРП. (далі - Позивач)

до: компанії Пюбе Глобал сп.з.о.о. (далі - Відповідач-1);

компанії Юнітед Біотеч (П) Лімітед (далі - Відповідач-2);

Міністерства охорони здоров`я України (далі - Відповідач-3)

про захист порушеного права інтелектуальної власності,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача-3 - Підприємство,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

- зобов`язання Відповідача-2 припинити порушення прав Позивача на винахід за патентом України № 55409 (далі - Патент № 55409);

- заборону Відповідачу-2 використовувати винахід (сполука каспофунгін ацетат; далі - Винахід) за Патентом № 55409 у лікарському засобі (далі - ЛЗ) "КАГІН 50", що містить сполуку каспофунгін ацетат;

- зобов`язання Відповідача-1 припинити порушення прав Позивача на Винахід за Патентом № 55409;

- заборону Відповідачу-1 використовувати Винахід за Патентом № 55409 у ЛЗ "КАГІН 50", що містить сполуку каспофунгін ацетат;

- зобов`язання Міністерства відмовити в державній реєстрації ЛЗ "КАГІН 50" у формі ліофілізату для приготування розчину для ін`єкцій 50 мг, по 1 флакону в упаковці.

29.09.2020 Позивачем подано до місцевого господарського суду клопотання про забезпечення позову, в якому Позивач просить суд: заборонити Підприємству видавати висновок про рекомендацію до реєстрації ЛЗ "КАГІН 50"; заборонити Підприємству вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів ЛЗ "КАГІН 50", в тому числі й такі, що мають наслідком зміну назви ЛЗ, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020: згадану заяву задоволено; до набрання рішенням у справі законної сили заборонено Підприємству вчиняти вказані у відповідній заяві дії.

Ухвалу та постанову мотивовано наявністю обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду через, зокрема, введення в цивільний обіг спірного ЛЗ, що було доведено Позивачем при зверненні із заявою про забезпечення позову, обрані Позивачем заходи забезпечення позову сприятимуть запобіганню порушення прав Позивача та є обґрунтованими, адекватними і співмірними заявленим позовним вимогам.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: оскаржувані судові рішення зі справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову; стягнути з Позивача на користь Підприємства судові витрати зі сплати судового збору.

Скаргу мотивовано тим, що:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 № 910/1780/16 та від 26.10.2020 № 907/477/20;

- судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права;

- судом апеляційної інстанції не застосовано норми права у подібних правовідносинах.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу: заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та помилковість, вважає, що оскаржувані судові рішення є всебічно обґрунтованими та такими, що прийняті з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права; зазначає, що у справі № 910/1915/18 були вжиті аналогічні заходи забезпечення позову, які залишені в силі постановою Верховного Суду від 14.08.2018; просить ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій у розгляді заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивач зазначив, що:

- після видання Підприємством висновку про рекомендацію до реєстрації ЛЗ "КАГІН 50" Відповідач-3 буде зобов`язаний здійснити державну реєстрацію цього ЛЗ та видати відповідний наказ, внаслідок чого, на думку Позивача, виконання рішення суду буде фактично неможливим;

- Відповідач-1 і Відповідач-2 у цій справі є нерезидентами, що потребує їх повідомлення відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року та, відповідно, призначення справи до розгляду через шість місяців, проте за цей час спірний ЛЗ не тільки буде зареєстрований, але й фактично використаний кінцевими споживачами - пацієнтами, що утруднить вирішення справи по суті і зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Між сторонами існує спір щодо припинення порушення прав Позивача на винахід за Патентом №55409, оскільки у Позивача наявні обґрунтовані підстави вважати, що діючою речовиною ЛЗ "КАГІН 50" (що виробляється Відповідачем-2 та пропонується до купівлі Відповідачем-1) є сполука каспофунгін ацетат, тотожна з композицією, яка захищена Патентом №55409.

02.09.2020 Відповідач-2 подав до Міністерства заяву про державну реєстрацію ЛЗ "КАГІН 50".

Виконання в майбутньому судового рішення в даній справі (у разі задоволення позову) безпосередньо пов`язане з реєстрацією ЛЗ "КАГІН 50" та, відповідно, його застосуванням на території України.

За змістом приписів статті 9 Закону України "Про лікарські засоби", Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 №376, Порядку проведення експертизи матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом Міністерства від 26.08.2005 №426, до повноважень Підприємства належить:

- проведення експертизи реєстраційних матеріалів, за результатами якої складаються вмотивовані висновки про можливість (або неможливість) реєстрації лікарських засобів, причому єдиним критерієм відмови Міністерства у державній реєстрації ЛЗ є висновок Підприємства щодо неефективності та небезпечності ЛЗ, а підставою для прийняття Міністерством рішення про державну реєстрацію ЛЗ та видачу відповідного наказу є саме висновок Підприємства щодо ефективності, безпечності та якості ЛЗ;

- складання висновків щодо внесення змін (за результатами експертизи) до матеріалів реєстраційного досьє або змін, що потребують нової реєстрації ЛЗ, враховуючи при цьому строк, зазначений заявником у реєстраційній формі, протягом якого заявлені зміни мають бути введені в дію.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:

стаття 136:

- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову;

- забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

пункт 4 частини першої статті 137:

- позов забезпечується забороною іншим особам, зокрема, вчиняти дії, щодо предмета спору.

З огляду на зазначені законодавчі положення та з урахуванням встановлених обставин попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

У справі № 910/1780/16, на постанову Верховного Суду в якій від 19.06.2018 посилається скаржник, взагалі не йдеться про застосування заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим правовідносини у зазначеній справі не можуть вважатися подібними до правовідносин у цій справі № 910/14116/20.

Інша справа, на яку посилається скаржник, а саме № 907/477/20, стосувалася дій, пов`язаних з ліквідацією митного поста, як антиконкурентних, а не захисту права інтелектуальної власності. Отже, правовідносини і в згаданій справі не є подібними до правовідносин у цій справі № 910/14116/20.

Передбачена процесуальним законом заборона особі вчиняти певні дії не є втручанням у повноваження Підприємства, а виступає як обґрунтоване обмеження його дій виключно з метою забезпечення виконання судового рішення (в разі задоволення позовних вимог), причому судами з`ясовано, що невжиття відповідних заходів мало мати наслідком ускладнення або неможливість виконання рішення.

Вжиті заходи до забезпечення позову співвідносяться із заявленими Позивачем вимогами, і, отже, існує конкретний зв`язок між цими заходами і предметом позову; наявні обставини свідчать про те, що ці заходи до забезпечення позову спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав Позивача на відповідний об`єкт інтелектуальної власності, за захистом яких (прав) він і звернувся до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18.

Крім того, необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, пов`язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот, імпорт чи експорт яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності.

Звертаючись з касаційною скаргою, Підприємство не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Понесені Підприємством у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Підприємство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 910/14116/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов