Постанова

від 04.02.2021 по справі 910/4639/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Справа№ 910/4639/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Титарчук О.Л.;

від відповідача: адвокат Бушуєв О.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 (повне текст рішення складено 30.09.2020)

у справі № 910/4639/20 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19"

про стягнення 499 484,31 грн.,

та за зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19"

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" про стягнення 499 484,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" вказує, що у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" наявна заборгованість перед позивачем на підставі Договору №07/08/2018 від 07.08.2018 по оплаті компенсації вартості електроенергії у розмірі 477 159,54 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 947,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 377,16 грн., нараховані за період з 26.02.2019 по 14.02.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" задоволено повністю, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" заборгованість у розмірі 477 159,54 грн., 3% річних у розмірі 12 947,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 377,16 грн. та судовий збір у розмірі 7 492,30 грн., у задоволенні зустрічних позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" про визнання недійсним договору відмовити повністю, судові витрати, пов`язані із розглядом зустрічного позову, покладено на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19".

Рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку, що своїми діями в період з червня 2018 року по березень 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" неодноразово схвалювало договір № 07/08/2018, що унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Зважаючи, що обставини споживання будинком №19 електричної енергії у січні-лютому 2019 року є очевидними та фактично не заперечувались відповідачем за первісним позовом, то Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" могло та зобов`язане було довести, що споживання ним електричної енергії було в обсязі меншому, ніж стверджує позивач, однак жодних доказів таких обставин відповідачем не надано, як і не надано свого розрахунку обсягу споживання електричної енергії. Враховуючи, що відповідачем за первісним позовом сплачувалась компенсація витрат на електричну енергію, спожиту до 31.12.2018 та у березні 2019 року, обсяги споживання якої розраховувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" аналогічним способом як у спірний період, що не спростовано Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19", суд, керуючись приписами ст.ст. 13, 74, 75, 79 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується споживання відповідачем за первісним позовом електричної енергії у січні 2019 року в обсязі 162 258,29 кВт/год вартістю 454 408,24 грн. та у лютому 2019 року в обсязі 139 106,67 кВт/год. вартістю 389 571,57 грн. Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку про його обґрунтованість

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" про стягнення 499 484,31 грн. відмовити в повному обсязі, визнати недійсним договір № 07/08/2018 від 07.08.2018 по оплаті компенсації вартості електроенергії.

Скаржник вказує на те, що після проведення перевірки наявних у скаржника документів, що стосується взаємовідносин з позивачем за первісним позовом, було встановлено відсутність будь-яких документів, що б підтверджували погодження Голові Правління Вишнівецькому А.О. підписувати оспорюваний договір. Натомість необхідність погодження укладення договорів, що стосуються фінансового зобов`язання ОСББ було закріплено у протоколі № 02/07/18 від 30.07.2018, за яким у питанні № 8 порядку денного було вирішено врегулювати порядок укладення договорів з контрагентами, що передбачають фінансові зобов`язання Об`єднання перед ними. Тобто перед укладенням договорів, що прямо стосується взяття скаржником на себе фінансових зобов`язань, з огляду на його специфічний та неприбутковий статус юридичної особи, має погоджуватися безпосередньо із Правлінням ОСББ.

Також скаржник вказує на те, що розбіжність заявленої позивачем обсягу електричної енергії є очевидною та внутрішньо суперечливою, оскільки в позовній заяві позивачем за первісним позовом зазначається один обсяг спожитої електроенергії, а в долучених документах за клопотанням від 16.07.2020 принципово інший, тому не зрозуміло з яких саме підстав чи відомостей виходив позивач при відображенні саме таких показників і прийняття їх судом першої інстанції, яка належних доказів. Матеріали позовної заяви не містять конкретної, засвідченої разом з представником енергопостачальної компанії документа (акт тощо), в якому було б зафіксовано обсяг спожитої електроенергії скаржником за січень та за лютий 2019 року, що прямо виключає безумовність та обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом.

Як зазначає скаржник, із наявних документів, долучених разом із первісним позовом вбачається, що позивач фактично є споживачем електричної енергії, яку поставляють на адресу: м. Київ, Харківське шосе, 19, а також те, що вказана електроенергія придбавалась позивачем за первісним позовом у енергопостачальної організації саме як для власного споживання, що має істотне значення, однак, зі змісту оспорюваного договору вбачається, що позивач за первісним позовом після придбання електроенергії у енергопостачальної компанії фактично здійснює за плату постачання цієї ж електричної енергії на користь скаржника, натомість відповідна ліцензія НКРЕКП на постачання електричної енергії позивачу за первісним позовом не видавалась. Таким чином, позивач за первісним позовом не є виконавцем комунальних послуг у розумінні ст. 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги та не може брати на себе обов`язки ОСББ з надання комунальних послуг в частині постачання електроенергії.

Скаржник, підсумовуючи викладене, вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наступним обставинам:

- договором, що оскаржується за зустрічним позовом передбачено порядок фіксації спожитої електроенергії, а саме у присутності представників енергопостачальної організації;

- акти на компенсацію витрат по електроенергії, як єдиний документ у позовній заяві де відображено обсяг начебто спожитої електроенергії) виставлялись без попередніх та початкових показників лічильників, а отже неможливо встановити, яким чином встановлювався обсяг спожитої електроенергії;

- акт спожитої електроенергії підписаний тільки позивачем за первісним позовом, що вказує на те, що розмір спожитої енергії недоведений і є припущенням;

- дані про розмір спожитої електроенергії у акті та доданих пізніше актах різні, що підкреслює взаємосуперечливість поданих позивачем доказів своїх вимог;

- відсутність дозволу у Голови правління Вишнівецького А.О. на укладення оспорюваного договору; відсутність ліцензії у відповідача за зустрічним позовом на укладання договору на постачання електроенергії; сутність та зміст договору прямо свідчить про постачання електричної енергії з боку не ліцензованої юридичної особи; відповідач за зустрічним позовом не є виконавцем комунальних послуг у розумінні ст. 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги - прямо свідчить про недійсність укладеного договору;

- рахунки, перша вимога позивача - не містять посилання на договорів, що вказує на те, що договір був укладений не тією датою;

- договір за своєю суттю є договором постачання електроенергії, що є ліцензованою діяльністю. За отриманими даними відповідач за зустрічним позовом не отримувало таку ліцензію;

- відповідач за зустрічним позовом не є обслуговуючою організацією та не є виконавцем комунальних послуг будинку у розумінні ст. 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги , а тому не мав права укладати оскаржуваний договір.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4639/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржником протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору, шляхом подання відповідної заяви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 21.01.2021.

18.01.2021 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, на вирішення якої поставити питання, викладені у прохальній частині клопотання. Доручити проведення судово-технічної експертизи документів Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

20.01.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" через відділ канцелярії суду надійшли заперечення на клопотання про призначення судової технічно експертизи документів.

У судовому засіданні були присутні представники позивача та відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні 21.01.2021 клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" про призначення судової технічної експертизи документів, подане 18.01.2021 через відділ канцелярії суду, колегія суддів залишила зазначене клопотання без розгляду.

Також у судовому засіданні присутніми представниками учасників справи подано клопотання про продовження процесуальних строків розгляду апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20.

Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" про продовження процесуальних строків розгляду справи № 910/4639/20 та про оголошення перерви в порядку ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" про продовження процесуальних строків розгляду справи № 910/4639/20. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20. Оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 до 04.02.2021.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи тривале перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/4639/20 розглядалась протягом розумного строку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у своєму відзиві, наданому до суду 17.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач за первісним позовом вказує, що схвалення договору № 07/08/2018 з боку відповідача за первісним позовом унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Укладений договір № 07/08/2018 не передбачає купівлю-продаж електричної енергії, а його предметом є компенсація відповідачем за первісним позовом вартості спожитої електричної енергії, отже, позивач за первісним позовом не виступав постачальником електричної енергії, а оскільки він не виступав постачальником, для нього не вимагалось отримання ліцензії на таких вид діяльності, як постачання електричної енергії. Позивач за первісним позовом заперечує щодо твердження відповідача за первісним позовом про відсутність у матеріалах справи акту, в якому було б зафіксовано обсяг спожитої відповідачем за первісним позовом електроенергії в січні-лютому 2019р. свідчить про необґрунтованість позовних вимог, оскільки в актах розподілу спожитої електричної енергії, не облікованої внутрішньо будинковими лічильниками, визначено процентне співвідношення фактичного споживання електричної енергії по загальним об`єктам споживання - будинкам, а саме житловим будинкам № 19-А та 19-Б, та будинку № 19 (торгово-офісному центру) з урахуванням підключення до відповідної трансформаторної підстанції. За аналогічною методикою визначався розподіл спожитої будинками електричної енергії і в інші (не спірні) періоди.

Позиції учасників справи

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 04.02.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, змінити рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі № 910/9981/20 та ухвалити нове рішення в частині зменшення суми стягнутого штрафу; судові витрати покласти на позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" було створене власниками нежитлових приміщень торгівельно-розважального центру, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19 (ТРЦ "Мега Сіті").

ТРЦ "Мега Сіті" входить до складу житлово-торгово-офісного комплексу "Мега-Сіті" (будинки 19-А, 19-Б та 19 по Харківському шосе).

07.08.2018 між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом укладено договір №07/08/2018 на компенсацію витрат за електропостачання, відповідно до п. 1.1 якого, сторони даним договором узгодили порядок компенсації витрат, понесених на оплату послуг з електропостачання торгово-офісного комплексу "Мега-Сіті" за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19.

У пункті 1.2 договору № 07/08/2018 сторони узгодили, що з моменту прийняття Об`єднанням рішення про прийняття будинку №19 по Харківському шосе в м. Києві в управління Об`єднання та до укладення Об`єднанням індивідуального договору на електропостачання будинку з електропостачальною компанією, Об`єднання щомісячно зобов`язане компенсувати Товариству видатки на оплату послуг з електропостачання будинку, яке забезпечується Товариством, а також сплачувати компенсацію втрат електричної енергії, що виставляються електропостачальною компанією.

У пункті 1.3 договору №07/08/2018 зазначено, що на момент укладення даного договору електропостачання будинку № 19 по Харківському шосе забезпечується Товариством на підставі Договору про постачання електричної енергії № 62349 від 02.04.2013 та умов Додаткової угоди №1 від 06.04.2017, укладеного з ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" (ПАТ "Київенерго") (електропостачальна організація). В подальшому з метою забезпечення електропостачання будинку №19 по Харківському шосе Товариством може бути укладений інший договір з елетропостачальною організацією.

Обсяг поставленої електричної енергії визначається на підставі показників будинкових засобів обліку, та фіксується представниками Товариства та представниками електропостачальної організації в порядку, визначеному договором на постачання електричної енергії. Вартість поставленої електричної енергії розраховується відповідно до тарифу, що встановлений електропостачальною організацією для Товариства (п. 2.2 договору № 07/08/2018).

Відповідно до п. 2.3 договору № 07/08/2018 Товариство щомісяця надає Об`єднанню рахунок із зазначенням суми витрат, що підлягають компенсації, за звітний місяць.

Пунктом 2.4 договору № 07/08/2018 передбачено, що Об`єднання зобов`язується оплатити Товариству суму компенсації витрат за звітний місяць не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. За згодою сторін компенсація витрат за електроенергію може здійснюватися шляхом проведення Об`єднанням попередньої оплати з подальшим корегуванням розрахунків відповідно до фактичних даних.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту укладення Об`єднанням індивідуального договору про постачання електроенергії з електропостачальною організацією, а в частині розрахунків - до моменту їх повного виконання (п. 5.1 договору № 07/08/2018).

В свою чергу, постачання електроенергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" здійснювалось на підставі укладеного з ПАТ "Київенерго" договору на постачання електричної енергії №62349 від 02.04.2013 (з березня 2018 року постачальником за цим договором являлось ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі", як правонаступником ПАТ "Київенерго" ).

У зв`язку з припиненням з 31.12.2018 дії ліцензії у ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" на постачання електричної енергії, 27.12.2018 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, оператором системи розподілу є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі".

Питання розподілу боргу перед ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" з оплати електричної енергії, спожитої до 31.12.2018 житлово-торгово-офісним комплексом "Мега-Сіті" (будинки 19-А, 19-Б та 19 по Харківському шосе в м. Києві) було врегульоване в окремих договорах та не входить до предмету доказування у даній справі.

01.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" (споживач) укладено з урахуванням статей 634, 641, 642 Цивільного кодексу України договір № 62349012ПВ про постачання електричної енергії (надалі - Договір № 62349012ПВ), яким встановлено порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.

Предметом договору № 62349012ПВ є продаж постачальником електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача та оплата споживачем постачальнику вартості використаної (купованої) електричної енергії та здійснення інших платежів згідно з умовами цього договору.

01.04.2019 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) укладено договір постачання електричної енергії.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" про наявність у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" грошового зобов`язання у загальному розмірі 477 159,54 грн. за Договором №07/08/2018 з компенсації спожитої у січні-лютому 2019 року електричної енергії. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 12 947,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 377,16 грн., нараховані за прострочення Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" у період з 26.02.2019 по 14.02.2020 своїх грошових зобов`язань.

Спір за зустрічним позовом зводиться до тверджень Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" про наявність правових підстав для визнання договору № 07/08/2018 недійсним з тих підстав, що даний договір від імені позивача за зустрічним позовом укладений головою правління з перевищенням повноважень, в той час як у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" відсутня ліцензія на провадження такого виду діяльності, як постачання електричної енергії.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, позивач вказує, що в січні 2019 року торгово-офісним центром (буд. 19) було спожито електричну енергію в обсязі 162 258,29 кВт/год вартістю 454 408,24 грн., а у лютому 2019 року - 139 106,67 кВт/год. вартістю 389 571,57 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору № 07/08/2018 Товариство щомісяця надає Об`єднанню рахунок із зазначенням суми витрат, що підлягають компенсації, за звітний місяць.

Для здійснення компенсації відповідної електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" було виставлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" рахунки-фактури № СФ-0000018 від 21.02.2019 на суму 366 820,26 грн., № СФ-0000019 від 21.02.2019 на суму 87 587,98 грн. та № СФ-0000033 від 25.03.2019 на суму 389 571,56 грн.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, на недоведеність позивачем обсягу спожитої торгово-офісним комплексом електричної енергії у спірний період.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом жодних заперечень щодо здійснених позивачем за первісним позовом обрахунків споживання торгово-офісним комплексом електричної енергії у період з червня по грудень 2018 року та у березні 2019 року не надано, крім того відповідачем за первісним позовом здійснювались оплати за нарахування за вказаний період.

Натомість, відповідач за первісним позовом хоч і заперечує проти здійснених позивачем обсягів споживання, проте не наводить своїх контррозрахунків, хоча очевидно, що електрична енергія будинком 19 споживалась у січні-лютому 2019 року, в той час як прямий договір постачання електричної енергії із енергопостачальною організацією був укладений Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" лише у квітні 2019 року, у зв`язку із чим, твердження відповідача за первісним позовом про недоведеність позивачем за первісним позовом обсягів спожитої електричної енергії, не є підставою для нездійснення відшкодування спожитої електричної енергії.

Вказана електроенергія у січні-лютому 2019 року поставлена відповідачу за первісним позовом Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 у справі №910/11990/19, яке набрало законної сили 25.02.2020.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 у справі № 910/11990/19 встановлено, що на виконання договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" складено:

- рахунок №000039762989/08/001/02984 від 09.02.2019 у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 938 569 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії за період січень 2019 року на суму 2 628 485,02 грн. (з ПДВ);

- рахунок №000039762989/08/002/05658 від 14.03.2019 у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії по 2 класу - 866 082 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, за період лютий 2019 року на суму 2 425 483,43 грн. (з ПДВ).

Вказаний обсяг електроенергії був спожитий будинками №19-А, №19-Б та №19 по Харківському шосе в м. Києві, які входять до складу житлово-торгово-офісного комплексу "Мега Сіті" (без врахування орендарів і власників приміщень, у яких прямі договори поставки із енергопостачальними компаніями).

Позивачем за первісним позовом складені акти розподілу між споживачами електричної енергії за січень 2019 року та за лютий 2019 року, в яких відображено споживання активної електричної енергії з врахуванням показників встановлених засобів обліку електричної енергії (такий порядок визначення обсягу та розподілу електроенергії відповідає умовам п. 2.2 договору № 07/08/2018), а також акт спожитої електричної енергії, необлікованої внутрішньо будинковими лічильниками, в якому визначено процентне співвідношення фактичного споживання електричної енергії по загальним об`єктам споживання - будинкам з урахуванням підключення до відповідної трансформаторної підстанції.

У зв`язку з існуванням розбіжності між показниками споживання, зафіксованими на трансформаторних підстанціях (обсяг електроенергії, що зайшов на комплекс), та скупними показниками "точкових" лічильників по ділянкам споживання (обсягу електроенергії, що не був облікований внутрішніми будинковими лічильниками, проте підлягав оплаті електропостачальнику), вказаний обсяг електроенергії розподілявся пропорційно між трьома будинками - 19-А, 19-Б та 19, та відповідно позивачем за первісним позовом виставлялись окремі рахунки на оплату такої розбіжності.

Обсяги спожитої електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвар", Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Джим" у відповідних актах розподілу виокремленні в окремі розділи, оскільки останні мали окремі договори з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" на компенсацію вартості електроенергії.

Здійснення відповідачем за первісним позовом повної оплати виставлених не у спірний період позивачем за первісним позовом рахунків (зокрема, рахунків-фактури №СФ-0000018 від 21.02.2019 та №СФ-0000046 від 25.03.2019) свідчить про правильність та узгодженість між сторонами методики обрахунку (розподілу) позивачем за первісним позовом між будинками №19-А, №19-Б та №19 спожитої електричної енергії.

Отже, позивачем за первісним позовом здійснено розподіл поставленої Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" електричної енергії у звичний для сторін та інших учасників спірних правовідносин із забезпечення житлово-торгово-офісного комплексу "Мега Сіті" електричною енергією - утримувачів будинків №19-А та в„–19-Б .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 Договору №07/08/2018 передбачено, що відповідач за первісним позовом зобов`язується оплатити позивачу за первісним позовом суму компенсації витрат за звітний місяць не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. За згодою сторін компенсація витрат за електроенергію може здійснюватися шляхом проведення Об`єднанням попередньої оплати з подальшим корегуванням розрахунків відповідно до фактичних даних.

На виконання своїх зобов`язань за Договором №07/08/2018 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" було оплачено виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 21.02.2019 на суму 366 820,26 грн., яким передбачалось відшкодування електроенергії за січень 2019 року, відшкодування втрат АЕ згідно ПКЕЕ за січень 2019 року та відшкодування реактивної електроенергії за січень 2019 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку, відкритому у АТ "Укрсиббанк" (призначення платежу - оплата відшкодування електроенергії за січень 2019 року по рахунку №СФ-0000018 від 21.02.2019).

Докази того, що відповідачем надсилались позивачу показання будинкових засобів обліку, з урахуванням п. 2.2 договору № 07/08/2018, у матеріалах справи відсутні.

Натомість доказів оплати Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" рахунків-фактури № СФ-0000019 від 21.02.2019 на суму 87 587,98 грн. та № СФ-0000033 від 25.03.2019 на суму 389 571,56 грн. матеріали справи не містять.

Слід зазначити про те, що обставини споживання будинком № 19 електричної енергії у січні-лютому 2019 року є очевидними та фактично відповідачем за первісним позовом не спростовані та не доведено споживання ним електричної енергії в обсязі меншому, ніж стверджує позивач за первісним позовом.

Доказів належної оплати за спожиту електричної енергії у січні-лютому 2019р. у встановленому порядку відповідачем за первісним позовом до суду не подано і не міститься у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом 477 159,54 грн. заборгованості є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 947,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 377,16 грн., нараховані за прострочення відповідачем за первісним позовом грошових зобов`язань перед позивачем за первісним позовом за період з 26.02.2019 по 14.02.2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов`язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, здійснивши власний розрахунок, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає сума інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 9 377,16 грн. та 3% річних у розмірі 12 947,61 грн. правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 477 159,54 грн. основного боргу, 9 377,16 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 12 947,61 грн. 3% річних є такими, що підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Щодо зустрічних позовних вимог

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Даний принцип віднайшов своє відображення у положеннях Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини сторін, пов`язані з укладенням правочину.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.

У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

У постанові від 10.10.2012 у справі №6-110цс12 Верховний Суд України виклав свою правову позицію про те, що свобода договору, передбачена статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

Отже, закріплений Цивільним кодексом України принцип свободи договору має співвідноситися із принципами справедливості, добросовісності та розумності.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільного кодексу України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач за зустрічним позовом зазначає про недійсність договору № 07/08/2018 з підстав його укладення головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" з перевищенням повноважень.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно статті 3 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" діяльність об`єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об`єднання, асоціації.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19", затвердженого протоколом установчих зборів №1 від 11.01.2017 (надалі - Статут), визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання.

Згідно п. 3 Розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів, зокрема, належить затвердження Статуту об`єднання, внесення змін до нього; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн., а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх членів.

Виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом (п. 12 Розділу ІІІ Статуту).

Пунктом 16 Розділу ІІІ Статуту визначено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема:

- діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління;

- підписує будь-які господарські договори з будь-якими третіми особами;

- має право підпису в інтересах об`єднання, розпоряджається печаткою об`єднання.

Отже, в силу п.п. 3, 16 Статуту голову правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" наділено повноваженнями на укладення договорів з іншими особами, сума яких не перевищує 5 000 000,00 грн. та які не стосуються цінних паперів, майнових прав або спільного майна співвласників чи їх членів.

При цьому, пункт 14 Розділу ІІІ Статуту не передбачає повноважень правління на внесення змін до Статуту в частині компетенції голови правління та/або встановлення обмежень (не визначених Статутом) для голови правління, оскільки це виключна компетенція загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19".

Судом встановлено, що згідно з п. 12 розділу 3 статуту, виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом.

Голова правління на виконання своїх повноважень діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління (п. 16 розділу 3 статуту).

Отже, враховуючи положення статуту у редакції, чинній на дату укладання договору, у суду відсутні підстави вважати, що голова правління позивача, укладаючи оспорюваний Договір, діяв з перевищенням повноважень, визначених статутом Об`єднання.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України).

З аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за зустрічним позовом, у період з червня по грудень 2018р. виставлено позивачу за зустрічним позовом рахунки на компенсацію витрат на електричну енергію для будинку №19 по Харківському шосе на загальну суму 1 602 257,98 грн., які були частково сплачені останнім на загальну суму 1 270 758,00 грн., шляхом перерахунку коштів на рахунок постачальника - ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" для зарахування їх за договором № 62349 від 02.04.2013, стороною якого позивач за зустрічним позовом не являвся, оскільки споживачем за вказаним договором є відповідач за зустрічним позовом.

Інша частина заборгованості перед ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" з оплати електричної енергії, спожитої до 31.12.2018 житлово-торгово-офісним комплексом "Мега-Сіті" (будинки 19-А, 19-Б та 19 по Харківському шосе), була врегульована в окремих договорах, укладених вже у 2019 році.

Зокрема, 27.03.2019 між відповідачем та позивачем за зустрічним позовом та ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" укладено договір № 1 про переведення боргу, згідно якого відповідачем за зустрічним позовом переведено на позивача за зустрічним позовом борг у сумі 1 807 137,76 грн., який виник перед ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" за договором постачання електричної енергії № 62349 від 02.04.2013.

Згідно із рахунком-фактурою №СФ-0000018 від 21.02.2019 на суму 366 820,26 грн., яким передбачалось відшкодування електроенергії за січень 2019 року, відшкодування втрат АЕ згідно ПКЕЕ за січень 2019 року та відшкодування реактивної електроенергії за січень 2019 року. В свою чергу позивачем за зустрічним позовом оплачено такий рахунок 22.02.2019, що підтверджується випискою АТ "Укрсиббанк" по банківському рахунку (призначення платежу - оплата відшкодування електроенергії за січень 2019 року по рахунку №СФ-0000018 від 21.02.2019), також позивачем за зустрічним позовом оплачено виставлений відповідачем за зустрічним позовом рахунок-фактуру № СФ-0000046 від 25.03.2019 на відшкодування електроенергії за березень 2019 року, відшкодування втрат АЕ згідно ПКЕЕ за березень 2019 року та відшкодування реактивної електроенергії за березень 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 27.03.2019 (призначення платежу - відшкодування електроенергії за березень 2019 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом хоч і з порушенням порядку сплати, однак сплачувалась компенсація витрат відповідача за зустрічним позовом на оплату електричної енергії, придбаної у електропостачальника, зокрема, у ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" та у ДПЗД "Укрінтеренерго", на підставі виставлених відповідачем за зустрічним позовом рахунків, крім того, на підставі здійснених відповідачем за зустрічним позовом розрахунків витрат на оплату електричної енергії та суми заборгованості позивача за зустрічним позовом прийнято на себе борг перед ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" за договором постачання електричної енергії № 62349 від 02.04.2013, отже, своїми діями в період з червня 2018 року по березень 2019 року позивач за зустрічним позовом неодноразово схвалював договір № 07/08/2018, що унеможливлює визнання такого правочину недійсним

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відхилення доводу позивача за зустрічним позовом про те, що відповідачем за зустрічним позовом укладено договір № 07/08/2018 як постачальником електричної енергії в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", оскільки, даний договір не передбачає купівлі-продажу електричної енергії, а його предметом лише є компенсація Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" частини вартості спожитої електричної енергії, яка була куплена Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" як споживачем у енергопостачальних компаній, зокрема, у спірний період у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", натомість позивач за зустрічним позовом був обізнаний, що відповідач за зустрічним позовом виступить стороною споживача за договором на постачання електричної енергії № 62349 від 02.04.2013, укладеного з ПАТ "Київенерго" (з березня 2018 року постачальником за цим договором являлось ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі", як правонаступник ПАТ "Київенерго").

Фактично відповідач за зустрічним позовом, як споживач, закуповував електричну енергію у енергопостачальної організації з метою забезпечення електричною енергією житлово-торгово-офісного комплексу "Мега-Сіті" (будинки №19, №19-А та №19-Б), проте не виступало постачальником електричної енергії, про що позивачу за зустрічним позовом відомо ще з лютого 2017 року.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є законним та підлягає залишенню без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Скаржником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували інший обсяг споживання або вартість спожитої електроенергії, а також відсутній контррозрахунок скаржника щодо заявлених позовних вимог, також не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/4639/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19".

4. Справу № 910/4639/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови підписано 22.02.2021, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім