Постанова

від 18.02.2021 по справі 39/83

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. Справа № 39/83

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) (вх.№3464Д/2) на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.11.2020 у справі №39/83 (повний текст ухвали складено та підписано 23.11.2020 суддею Паляниця Ю.О. у приміщенні господарського суду Донецької області)

за результатами розгляду скарги (№09-6/1545 від 03.11.2020) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» на бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» , м.Макіївка Донецької області,

про стягнення 4902963,01 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.11.2020 у справі №39/83 скаргу (№09-6/1545 від 03.11.2020) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» задоволено. Визнано незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у межах ВП №53289537 щодо не подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області від 26.07.2010 у справі №39/83. Зобов`язано керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області від 26.07.2010 у справі №39/83.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, господарський суд мотивував її тим, що підстави, передбачені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відтак лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень частин 2-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» . При цьому ніяких обставин переривання/призупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає. Проте відомостей щодо здійснення Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) дій відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суду не надано.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) з ухвалою не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 16.11.2020 у справі №39/83, прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» №09-6/1545 від 03.11.2020 відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що станом на 11.09.2019 скаржник точно знав, що з моменту відкриття виконавчого провадження 26.01.2017 державним виконавцем не здійснені дії, встановлені Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , до того ж скаржник не просив здійснити дії відповідно до вимог Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а навпаки просив здійснити дії в межах спеціального Закону України Про виконавче провадження . Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що підстава, викладена у пункті 2 ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень є самостійною, проте у вказаній підставі відсутнє посилання про можливість зобов`язання керівника вчиняти певні дії, а саме: передавати матеріали провадження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів. Крім того, як стверджує апелянт, скаржнику було достовірно відомо про сплив строку передачі матеріалів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів. На думку апелянта, господарський суд не врахував тих обставин, що державним виконавцем не встановлено підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та зазначені документи не передавалися до керівника відповідного органу державної виконавчої служби, а відтак незаконно визнано бездіяльність керівника відділу органу державної виконавчої служби.

До апеляційної скарги надає матеріали виконавчого провадження у даній справі.

Надані державним виконавцем до апеляційної скарги нові докази не були подані до суду першої інстанції, водночас апелянт не обґрунтовує причини неможливості подання цих доказів до господарського суду, тому колегія суддів не бере до уваги надані документи в якості доказів відповідно до вимог статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 поновлено Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.11.2020 у справі №39/83. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) (вх.№3464Д/2) на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.11.2020 у справі №39/83. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 18.02.2021 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 10.02.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

У судове засідання представники учасників справи не з`явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.58, 59). Також на офіційному сайті суду розміщено повідомлення про відкриття апеляційного провадження у даній справі та призначення до розгляду (а.с.56-57).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності представників учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2010 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 4275000 грн, відсотки за користування кредитними коштами у сумі 627963,01 грн, витрати за державним митом у сумі 25500 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

На виконання рішення господарським судом Донецької області 26.07.2010 видано відповідні накази.

У зв`язку з втратою наказу органами ДВС України стягувач звернувся до господарського суду Донецької області за отриманням дублікату наказу господарського суду Донецької області у справі №39/83.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2016 частково відновлено втрачене судове провадження у справі №39/83. Задоволено заяву ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про відновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу господарського суду Донецької області у справі №39/83 частково. Ухвалено видати ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк дублікат наказу у справі №39/83 (а.с.53-54, том 1).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2016 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційного банк" про виправлення помилки в дублікаті наказу від 26.17.2010. У тексті дублікату наказу господарського суду Донецької області від 26.07.2016 замість «Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційного банк та Відкритого акціонерного товариства «Донбасшахтобуд»» читати - «Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційного банк" (01001, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12, Код ЄДРПОУ 00039002) та Відкритого акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» (86157, Донецька область, м.Макіївка, вул.Леніна, буд.54, код ЄДРПОУ 00180634) (а.с.81, том 1).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.2016 задоволено заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційного банк" про виправлення помилки у дублікаті наказу господарського суду від 26.07.2010. Внесено виправлення в тексті дублікату наказу господарського суду Донецької області від 26.07.2016 шляхом доповнення його третім абзацом у такій редакції: «Рішення набрало чинності 23.07.2010» (а.с.142, том 1).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.11.2016 задоволено заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційного банк" на дії відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області у повному обсязі. Визнано дії відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області незаконними. Зобов`язано відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області відкрити виконавче провадження з примусового виконання дублікату наказу господарського суду Донецької області №39/83 від 26.07.2010 про примусове виконання рішення суду від 12.07.2010 (а.с.175-178, том 1).

04.11.2020 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою (вх.№09-6/1545 від 03.11.2020), в якій просило:

- визнати незаконною бездіяльності керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у межах ВП №53289537 щодо не подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області від 26.07.2010 у справі №39/83;

- зобов`язати керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області від 26.07.2010 у справі №39/83.

В обґрунтування вказаної скарги, банк посилався на те, що керівником відділу примусового виконання рішень всупереч вимогам ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не направлено до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №38/93 від 26.07.2010 з огляду на його тривале невиконання у примусовому порядку безпосередньо державним виконавцем.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.11.2020 прийнято справу №39/83 до провадження. Призначено до розгляду скаргу №09-6/1545 від 03.11.2020 Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» у судовому засіданні 16.11.2020 о 12:45 год. Запропоновано відповідачу (боржнику) та органу примусового виконання рішень надати відзиви на скаргу з доказами надіслання (вручення) їх іншим учасникам судового процесу. Присутність учасників розгляду скарги у судовому засіданні визнано не обов`язковою (частина 2 ст.120 Господарського процесуального кодексу України).

16.11.2020 господарським судом Донецької області прийнято оскаржувану ухвалу.

Як убачається з матеріалів справи, 26.01.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шмаковим Романом Сергійовичем відкрито виконавче провадження за №53289537 з виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №39/83 від 26.07.2010 (а.с.183, том1).

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження в межах виконавчого провадження №53289537 проведені такі виконавчі дії: 26.01.2017 винесено постанову про арешт майна боржника, 10.02.2017 винесено постанову про арешт коштів боржника, 21.03.2017 та 08.02.2019 винесено постанови про розшук майна боржника, 09.01.2020 винесено постанову про передачу виконавчого провадження, 10.01.2020 винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження, 04.02.2020 винесено постанови про арешт коштів боржника та про зміну (доповнення) реєстраційних даних (а.с.184, том 1).

Проте вжиті державними виконавцями заходи примусового виконання рішення господарського суду до повного або часткового його виконання не призвели.

У зв`язку з тим, що керівник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) не направив до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №39/83 від 26.07.2010 у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , скаржник звернувся до суду зі скаргою.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження", як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу ПАТ «Донбасшахтобуд» належить Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (а.с.31-37, том 1).

Відповідно до ст.129 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Крім того, держава на своїй території повинна забезпечити реалізацію усіх прав, що передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява №56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України» ).

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклев проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №1-рп/2012).

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить усі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлені ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , згідно з пунктом 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Апелянт стверджує, що на даний час відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктами 2-4, 9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , а відтак застосування вимог Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень є недоцільним. Вважає, що дії державного виконавця щодо направлення запитів до відповідних обліково-реєстраційних установ та реєстрів та надані відповіді на них, винесення постанов про розшук майна боржника підтверджують наявність зареєстрованого майна боржника.

Колегія суддів відхиляє такі доводи заявника апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ніяких інших умов для застосування, у тому числі визначених частиною третьою статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не вимагає та не передбачає.

Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Підстави, передбачені пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать про неможливість виконання судового рішення, у зв`язку з чим положення частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконано, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Зазначене свідчить, що підстави, передбачені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- частина друга статті 4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.03.2018 у справі №908/2671/13.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №13/156-10 дійшов висновку, що покладення можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов`язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" суперечить частині другій статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка не обмежується приписами частини третьої статті 4 цього Закону, а забезпечується процедурною регламентацією здійснення, не сприяє своєчасному виконанню судового рішення, а навпаки, відтерміновує таке виконання на невизначений час, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті відповідного національного законодавства.

Таке "узалежнення" суперечило б положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини відносно можливості втручання держави в право "мирного володіння" виключно на підставі закону, який, своєю чергою, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у пункті 45 рішення "Жовнер проти України", повинен відповідати вимогам точності, ясності та передбачуваності, яке й забезпечується гарантією виконання рішення за рахунок бюджетних коштів після спливу шести місяців неефективного виконання (незалежно від причин) шляхом застосування (незастосування) примусових заходів безпосередньо до боржника.

Така правова позиція викладена Верховним Судом при розгляді справи №905/2986/16, при цьому суд касаційної інстанції не відступив від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №13/156-10.

Отже, як зазначено Верховним Судом, підстави, передбачені частинами 2 та 3 статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак , лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень частин 2-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

При цьому жодних обставин переривання/призупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає.

У даній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14, від 12.08.2019 у справі №905/2986/16.

Відомостей щодо здійснення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) дій відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» матеріали справи не містять.

Апелянт стверджує, що стягувач звернувся до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця з порушенням строків на таке звернення, однак господарський суд з огляду на презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні правильно не взяв до уваги твердження банку про те, що банк дізнався про незаконну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у межах виконавчого провадження №53289537 з витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження від 03.11.2020 та звернувся зі скаргою 04.11.2020. Разом з тим, виходячи з того, що предметом оскарження у цьому випадку є бездіяльність керівника відділу примусового виконання рішення, за висновками господарського суду, стягувач мав право звернутися з відповідною скаргою у дату її фактичного подання.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо можливості вчинення дій державним виконавцем тільки у строк, встановлений частиною 2 статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм права та не наводились державним виконавцем при розгляді скарги у суді першої інстанції, а відтак господарський суд не надавав їм оцінки, а тому у відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження приймати і розглядати вимоги та підстави позову (у даному випадку скарги), що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Ураховуючи, що обставини невиконання судового рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 16.11.2020 у справі №39/83 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.02.2021.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова