Постанова

від 23.02.2021 по справі 574/1401/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м.Суми

Справа №574/1401/19

Номер провадження 22-ц/816/260/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Духанівське на рішення Буринського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року, ухваленого у складі судді Куцана В.М. у м. Буринь Сумської області, повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Духанівське про визнання недійсними договору оренди землі та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі ,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав позов до Приватного сільськогосподарського підприємства Духанівське (далі - ПСП Духанівське ), просив суд визнати недійсними: договір оренди землі від 01 січня 2010 року та додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 11 травня 2016 року, укладені від імені ОСОБА_1 з відповідачем.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 5920982400:02:001:0173 площею 1,9658 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області. У вересні 2019 року він отримав у витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається, що зазначена земельна ділянка обтяжена договором оренди до 24 грудня 2035 року. Орендарем земельної ділянки є ПСП Духанівське . На його звернення орендар надав договір оренди та інші документи, щодо передачі земельної ділянки. Ознайомившись із їх змістом позивач з`ясував, що в графі орендодавець в усіх документах підпис виконаний не ним, а іншою особою.

Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив задовольнити його позов та визнати оспорювані договори недійсними.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнано недійсними: договір оренди землі від 01 січня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 1,9658 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 24 грудня 2010 року за № 041062704721, а також додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі (державна реєстрація 24 грудня 2010 року №041062704721) від 11 травня 2016 року, укладені від імені ОСОБА_1 з ПСП Духанівське , припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки ПСП Духанівське , державна реєстрація якого проведена 08 вересня 2016 року.

Стягнуто з ПСП Духанівське на користь ОСОБА_1 3018 грн 64 коп. в рахунок компенсації понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи №19/119/6/7/1-22 від 05 червня 2020 року, оскільки відповідач не надавав для експертного дослідження оригінали договору оренди та додаткової угоди, неможливо пересвідчитись, які документи були передані на дослідження експерту, тому висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом у цій справі. Крім того, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року по справі №145/2047/16-ц. Заявник стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та , крім визнання недійсним договору оренди землі, додатково припинив інше речове право - право оренди земельної ділянки ПСП Духанівське , тобто вирішив вимогу, яка не заявлялась позивачем. Суд не врахував, що ОСОБА_1 систематично отримував від ПСП Духанівське кошти за оренду землі, при цьому не ставив питання щодо правових підстав цих виплат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Міненко С.А. заперечив проти її задоволення , оскільки рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день та час повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за необхідне слухати справу в їх відсутність .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1- 3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Проте зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваних угод не були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення власника земельної ділянки на вчинення правочинів, оскільки згідно з висновком проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди та додатковій угоді виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. З метою ефективного захисту порушеного права суд також припинив право оренди земельної ділянки.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9658 га, кадастровий номер 5920982400:02:001:0173, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с.7, 8-10).

01 січня 2010 року від імені ОСОБА_1 та ПСП Духанівське укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець ( ОСОБА_1 ) надає, а орендар (ПСП Духанівське) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9658 га, що знаходиться на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області. Строк дії договору десять років, він набирає чинності після підписання сторонами (п.8, п.43). (а.с. 70-71).

Складений акт приймання-передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.72-73).

24 грудня 2010 року договір оренди був зареєстрований в Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах за №041062704721 (а.с. 70-71).

11 травня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі за якою сторони домовилися, що предметом оренди є земельна ділянка площею 1,9658 га, кадастровий номер 5920982400:02:001:0173. Після закінчення строку раніше укладеного між ними договору оренди землі його термін продовжується на 15 років до 24 грудня 2035 року. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та реєстрації (а.с.74).

Додаткова угода була зареєстрована 08 вересня 2016 року реєстратором Буйвалівської сільської ради Кролевецького району Сумської області (а.с.8-10).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №19/119/6/7/1-22е від 05 червня 2020 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 01 січня 2010 року, який зареєстрований у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах за №041062704721 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі (державна реєстрація 24 грудня 2010 року за №041062704721 ) від 11 травня 2016 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.84-98).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У частині 1 статті 215 ЦК України, статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі, набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 цього Закону).

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Водночас, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 червня 2020 року у цивільній справі № 145/2047/16-ц, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (п. 7.26 постанови).

Обґрунтовуючи предмет і підстави заявленого позову, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду, посилаюсь на те, що ці правочини він не підписував і з їх умовами не погоджувався, а тому відповідач не має права використовувати його земельну ділянку.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) є таким, що не є пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ефективним способом захисту порушених прав заявника у даній справі є пред`явлення негаторного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вимог закону та позиції Великої Палати Верховного Суду України, висловленої у справі № 145/2047/16-ц, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПСП Духанівське слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту його прав.

При цьому, відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права,

Встановивши, що суд першої інстанції розглянув справу з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим у справі обставинам, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ПСП Духанівське підлягає стягненню відшкодування фактично понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч.1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Духанівське задовольнити.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року в даній справі скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Духанівське про визнання недійсними договору оренди землі та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Духанівське 1152,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 24 лютого 2021 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О.Ю.Кононенко

Т.А. Левченко