Постанова

від 24.02.2021 по справі 192/969/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2794/21 Справа № 192/969/17 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «МАГ» , треті особи - приватний нотаріус Нестерова Тетяна Володимирівна, державний нотаріус Супруненко Алла Миколаївна, про визнання додаткової угоди недійсною, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «МАГ» , треті особи - приватний нотаріус Нестерова Т.В., державний нотаріус Супруненко А.М., про визнання додаткової угоди недійсною.

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів, в якій просила забезпечити докази шляхом витребування у ПП «МАГ» оригінал розписки від 23 червня 2017 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

На обґрунтування заяви позивач зазначила, що додаткова угода між ОСОБА_2 та ПП МАГ від 20 листопада 2016 року до договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225086000:01:032:0427, від 21 грудня 2006 року, яка зареєстрована приватним нотаріусом Нестеровою Т.В. 14 грудня 2016 року, що оспорюється у цьому провадженні, була укладена нібито на підставі згоди ОСОБА_2 на передачу в оренду земельної ділянки строком на 49 років, про що нібито він зазначив у розписці від 23 червня 2017 року. Зазначена розписка від 23 червня 2017 року викликає сумніви щодо її достовірності та може бути підроблена, оригінал розписки потрібен для огляду у судовому засіданні та для проведення почеркознавчої експертизи з питань встановлення відповідності підпису ОСОБА_2 .

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП МАГ про визнання додаткової угоди недійсною відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нову ухвалу про забезпечення доказів, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала обмежує право сторони подавати докази, якість зазначеної розписки дуже низька, у зв`язку з чим неможливо здійснити наступні дії для розгляду справи, а саме: виклик та допит осіб, які зазначені у розписці свідками.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що позивач просить забезпечити докази, а саме витребувати оригінал розписки для огляду його в судовому засіданні, а також з метою проведення почеркознавчої експертизи, однак із заяви позивачки не вбачається будь-яких обставин, які дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Колегія суддів вважає такий висновок суду обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом.

Оскільки отримання позитивного судового рішення залежить від обсягу наданих належних, достовірних та допустимих доказів, законодавець, з метою сприяння сторонам в поданні відповідного доказу, передбачив механізм доказування сторонами своїх вимог або заперечень за допомогою певних процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно ст.76 ЦПК України під доказами розуміються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ч.ч.2-4 ЦПК України).

Таким чином, докази, які збираються судом і подаються до суду (письмові докази), повинні стосуватися предмету і підстав позову.

Заява про забезпечення доказів шляхом витребування письмових доказів, повинна містити обґрунтування про те, які саме обставини можуть підтвердити письмові докази, оскільки докази, які не стосуються справи та предмета доказування, або одержані із порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов`язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18 та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/385/19.

Місцевий суд вірно вказав, що ОСОБА_1 не навела підстав для забезпечення доказів, зокрема підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або ж подання відповідного доказу стане згодом неможливим чи утрудненим.

Апеляційна скарга також не містить вказаних обставин, які б поставили під загрозу можливість подання оригіналу розписки у майбутньому.

За таких обставин, порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено, доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому не має підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2021 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.